Відшкодування ядерної шкоди. 1 страница

Відповідно до ст. 313 КТМ України

оператор ядерного судна відповідає за ядерну шкоду, заподіяну внаслідок ядерного інциденту з ядерним судном, крім випадків, зазначених у частині першій статті 316 цього Кодексу. Ядерна шкода означає шкоду, заподіяну особі або майну радіоактивними властивостями або поєднанням радіоактивних властивостей з токсичними, вибуховими та іншими небезпечними властивостями ядерного палива, радіоактивних продуктів ядерного судна або їх відходів, а також витрати, проведені з метою відвернення шкоди або зменшення її розміру. Якщо поряд з ядерною заподіяна інша шкода, яка не може бути відокремлена від ядерної, то вся заподіяна шкода визнається ядерною. Ядерною шкодою не є шкода, заподіяна самому ядерному судну, його устаткуванню, паливу і запасам продовольства. Ядерним інцидентом визнається подія або ряд подій, які зумовлені однією і тією ж причиною і заподіяли шкоду, що підпадає під ознаки, зазначені у частинах другій і третій цієї статті.

У цьому розділі КТМУ йдеться про відповідальність, що має свій предмет регулювання - окремий вид правопорушення - правопорушення, що має наслідком спричинення ядерної шкоди. Правопорушення, що має наслідком спричинення ядерної шкоди, можна визначити як протиправну дію чи бездіяльність осіб, що здійснюють експлуатацію ядерного судна, яка не відповідає вимогам норм, що регулюють мореплавство та ядерну безпеку.

До спеціальних нормативних актів з питань ядерної безпеки можна віднести: Конвенцію про ядерну безпеку 1994 р. (ратифікована 17.12.97 р.), Віденську конвенцію про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1963 р. (ратифікована 12.07.96 р.), Міжнародну конвенцію про відповідальність операторів ядерних суден 1962 р., Закони України від 08.02.95 р. "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", від 13.12.2001 р. "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення" та інші нормативні акти.

Не зважаючи на те, що в окремих актах відповідальність за ядерну шкоду віднесена до цивільної відповідальності, зазначимо, що суб'єктний склад правопорушення й характер такої відповідальності можуть бути підставами для віднесення її саме до господарсько-правової відповідальності, а відшкодування збитків внаслідок заподіяння ядерної шкоди - до виду господарських санкцій, а саме відшкодування збитків.

Правопорушення, що має наслідком спричинення ядерної шкоди, прийнято називати ядерним інцидентом. Ядерним інцидентом є подія або ряд подій, які зумовлені однією і тією ж причиною і заподіяли ядерну шкоду.

Згідно Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1963 р. (далі - Віденська конвенція) "ядерний інцидент" означає будь-яку подію або серію подій одного й того ж походження, які завдають ядерну шкоду або, але тільки щодо превентивних заходів, створюють серйозну і безпосередню загрозу заподіяння такої шкоди. Превентивні заходи - це будь-які обґрунтовані заходи, прийняті будь-якою особою після того, як стався ядерний інцидент з метою запобігання або зведення до мінімуму ядерної шкоди, за умови отримання будь-якого схвалення з боку компетентних органів, необхідного відповідно до закону держави, в якому вживаються заходи. Обґрунтованими вважаються заходи, які визнаються прийнятними і пропорційними з урахуванням всіх обставин, зокрема:

а) характер і ступінь заподіяної шкоди або, в разі превентивних заходів, - характер і ступінь ризику такого збитку;

б) ймовірна ефективність заходів під час вжиття;

в) відповідність науково-технічній експертизі.

Наслідком ядерного інциденту є спричинення ядерної шкоди. Ядерна шкода, згідно цієї статті, - це заподіяна шкода особі або майну радіоактивними властивостями або поєднанням радіоактивних властивостей з токсичними, вибуховими та іншими небезпечними властивостями ядерного палива, радіоактивних продуктів ядерного судна або їх відходів, а також витрати, проведені з метою відвернення шкоди або зменшення її розміру.

Згідно Віденської конвенції ядерна шкода означає: (а) смерть або тілесні ушкодження; (б) втрату або пошкодження майна. До ядерної шкоди також можуть відноситися:

1) економічні втрати, що виникають в результаті втрат або шкоди згідно пп. (а), (б), якщо їх несе особа, яка має право на пред'явлення позову щодо таких втрат або шкоди;

2) витрати на заходи щодо відновлення навколишнього середовища, стан якого погіршився, за винятком незначного погіршення, якщо такі заходи фактично були прийняті або мають бути прийняті;

3) втрата доходів, одержуваних від економічного інтересу в будь-якому застосуванні або використанні навколишнього середовища, в результаті значного погіршення стану цього середовища;

4) витрати на превентивні заходи і вартість подальших втрат або збитків, завданих такими заходами;

5) будь-які інші економічні втрати крім будь-яких втрат, викликаних погіршенням стану навколишнього середовища, якщо це допускається загальним законом про цивільну відповідальність.

Більш широке визначення ядерної шкоди наводить Міжнародна конвенція про відповідальність операторів ядерних суден 1962 р. (далі - Конвенція 1962 р.). Отже, ядерна шкода означає смерть або ушкодження особи, втрату майна або пошкодження майна, які є результатом радіоактивних властивостей або комбінації радіоактивних властивостей з токсичними, вибуховими або іншими безпечними властивостями ядерного палива або радіоактивних продуктів чи відходів; будь-яка інша втрата, збитки або витрати, що є результатом цього, включаються лише в тому випадку і ступені, в якій це передбачено національним законодавством.

В контексті цієї статті також слід звернути увагу на те, законодавець визначає ядерну шкоду як таку, що заподіяна внаслідок ядерного інциденту з ядерним судном (див. коментар до ст. 15 КТМУ). Таким чином, участь ядерного судна в ядерному інциденті якнайбільше характеризує правопорушення і відповідальність, їх місце в КТМУ. Разом з тим ядерною шкодою не є шкода, заподіяна самому ядерному судну, його устаткуванню, паливу і запасам продовольства.

В коментованій статті також сформульовано принцип пріоритету ядерної шкоди. Принцип пріоритету ядерної шкоди дає підстави визнавати ядерною іншого роду шкоду, яку заподіяно разом з ядерною і яку неможливо відокремити від ядерної. Подетально цей принцип сформульований в Конвенції 1962 р.: у випадках, коли ядерний збиток і неядерний збиток заподіяні ядерним інцидентом або спільно ядерним інцидентом і одним або більше подіями іншого характеру, такий неядерний збиток в тій мірі, в якій він не може бути обґрунтовано відокремлений від ядерного збитку, вважається ядерною шкодою, завданою цим ядерним інцидентом.

Відповідно до ст. 314 КТМ України

Правила цієї глави застосовуються у разі заподіяння ядерної шкоди судном, обладнаним ядерною установкою (далі - ядерне судно), на території України, включаючи територіальне море, а також у разі заподіяння ядерним судном, що плаває під Державним прапором України, ядерної шкоди у виключній морській економічній зоні.

В цій статті визначаються умови, за яких є можливим застосування норм цього Кодексу до випадків відшкодування ядерної шкоди. Мова йде про дві умови у їх сукупності: об'єктну та територіальну.

Згідно об'єктної умови, застосування цієї глави КТМУ є можливим у разі заподіяння ядерної шкоди ядерним судном, тобто судном, обладнаним ядерною установкою.

Згідно територіальної умови, визначається територія, на якій заподіяно шкоду. Отже, якщо ядерну шкоду заподіяно на території України, включаючи територіальне море, а також у виключній морській економічній зоні (у разі заподіяння ядерним судном, що плаває під Державним прапором України), то до вирішення питань про відшкодування ядерної шкоди застосовуються норми КТМУ.

Відповідно до ст. 315 КТМ України

Крім випадків, передбачених у статті 320 цього Кодексу, відповідальність за заподіяння ядерної шкоди несе виключно оператор ядерного судна. Оператором ядерного судна є юридична або фізична особа, уповноважена державою, під прапором якої плаває судно, експлуатувати ядерне судно, або держава, яка безпосередньо експлуатує таке судно.

В цій статті визначено загальне правило відповідальності за заподіяння ядерної шкоди (спеціальне правило стосується відповідальності власника судна - див. коментар до ст. 320 КТМУ). Отже, за загальним правилом відповідальність за заподіяння ядерної шкоди несе виключно оператор ядерного судна.

Оператором ядерного судна є юридична або фізична особа, уповноважена державою, під прапором якої плаває судно, експлуатувати ядерне судно, або держава, яка безпосередньо експлуатує таке судно. В контексті Конвенції 1962 р. оператором є особа, яку уповноважено здійснювати експлуатацію ядерного судна.

Згідно ст. 5 Закону України "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення" ядерна шкода може бути відшкодована оператором відповідно до договору про відшкодування ядерної шкоди.

Договір про відшкодування ядерної шкоди - договір, що укладається між особою, якій заподіяно ядерну шкоду, оператором, відповідальним за її заподіяння, та страховиком (іншим фінансовим гарантом) про відшкодування оператором ядерної шкоди. Договір про відшкодування ядерної шкоди повинен:

(а) відповідати вимогам частин другої, третьої та четвертої статті 6 цього Закону;

(б) бути нотаріально посвідченим, якщо однією із сторін договору є фізична особа;

(в) не порушувати прав потерпілих та інших осіб;

(г) бути зареєстрованим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно Віденської конвенції оператор несе відповідальність за ядерну шкоду, якщо доведено, що така шкода заподіяна ядерним інцидентом в таких випадках та за умов:

1) Якщо шкода мала місце на ядерній установці оператора або якщо шкода пов'язана з ядерним матеріалом, що надійшов з такої установки або вироблений в його ядерній установці:

а) до моменту прийняття оператором іншої ядерної установки відповідальності щодо ядерних інцидентів, пов'язаних з цим ядерним матеріалом відповідно до ясно виражених умов письмового контракту;

б) при відсутності таких чітко виражених умов - до моменту надходження цього ядерного матеріалу в розпорядження оператора іншої ядерної установки;

в) якщо цей ядерний матеріал призначений для використання в ядерному реакторі, яким обладнано засіб транспорту для використання його як джерела енергії для приведення в рух цього засобу транспорту або для будь-якої іншої мети, - до моменту надходження цього ядерного матеріалу в розпорядження особи, уповноваженої належним чином експлуатувати такий реактор;

г) якщо ядерний матеріал був направлений особі в межах території держави, яка не є договірною державою за Конвенцією, - до моменту вивантаження його за кошти транспорту, на якому він був доставлений на територію цієї держави.

2) Якщо шкода пов'язана з ядерним матеріалом, спрямованим на ядерну установку оператора, і сталася:

а) після прийняття ним від оператора іншої ядерної установки відповідальності, відповідно до ясно виражених умов письмового контракту, щодо ядерних інцидентів, пов'язаних з цим ядерним матеріалом;

б) при відсутності таких чітко виражених умов - після надходження ядерного матеріалу в розпорядження оператора, або після надходження у його розпорядження ядерного матеріалу від особи, що експлуатує ядерний реактор, яким обладнано засіб транспорту для використання його в якості джерела енергії для приведення в рух цього засобу транспорту або для будь-якої іншої мети;

в) якщо ядерний матеріал з письмової згоди оператора був направлений від будь-якої особи в межах території держави, яка не є Договірною державою, - тільки після навантаження його на засіб транспорту, на якому він повинен бути вивезений з території цієї держави.

Узагальнення підстав відповідальності оператора знайшло відображення в Конвенції 1962 р., згідно з якою відповідальність оператора на розповсюджується на ядерні інциденти, що мали місце до надходження ядерного палива у розпорядження оператора або після надходження ядерного палива або радіоактивних продуктів чи відходів у розпорядження іншої особи, що уповноважена на це законом і є відповідальною за ядерну шкоду, що може бути спричинена цими матеріалами.

Згідно з Законом України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", якщо ядерна шкода була заподіяна під час транзиту ядерного матеріалу через територію України, відповідальність за ядерну шкоду несе оператор, що є вантажовідправником чи є його одержувачем. Момент переходу відповідальності визначається угодою між вантажовідправником і вантажоодержувачем. У разі відсутності чіткого визначення настання цього моменту вантажовідправник несе відповідальність до моменту передачі вантажу уповноваженій особі на кордоні держави, до якої відправлено вантаж, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, учасником яких є Україна.

Відповідно до ст. 316 КТМ України

оператор ядерного судна зобов'язаний відшкодувати ядерну шкоду, якщо не доведе, що шкода виникла внаслідок воєнних дій, ворожих дій або народних заворушень, непереборних сил природи. Якщо оператор доведе, що ядерна шкода в цілому або частково виникла внаслідок наміру потерпілого, оператор звільняється повністю або частково від відповідальності перед таким потерпілим.

Відповідальність оператора за ядерну шкоду є абсолютною, тобто настає незалежно від встановлення його вини.

В коментованій статті визначено дві підстави звільнення оператора ядерного судна від відповідальності за спричинення ядерної шкоди: форс-мажорні обставини та наявність вини потерпілого. Ці підстави визначені також у Віденській конвенції, Конвенції 1962 р., а також в Законі України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку"

1) Оператор звільняється від відповідальності за ядерну шкоду, якщо доведе, що вона заподіяна ядерним інцидентом, що виник безпосередньо як наслідок стихійного лиха виняткового характеру, збройного конфлікту, воєнних дій, громадянської війни або повстання.

2) Якщо оператор доведе, що ядерна шкода виникла повністю або частково внаслідок грубої недбалості особи, якій заподіяна шкода, або внаслідок дії чи бездіяльності такої особи з наміром заподіяти шкоду, оператор за рішенням суду може звільнятися повністю або частково від обов'язку відшкодування шкоди, заподіяної такій особі.

Відповідно до ст. 317 КТМ України

оператор ядерного судна, який відшкодував ядерну шкоду, вправі заявити про регресну вимогу:

1) особі, яка навмисно заподіяла ядерну шкоду;

2) особі, яка здійснювала операцію з підняттям затонулого ядерного судна без згоди на це оператора або держави, під прапором якої плавало судно, якщо шкода є наслідком винних дій такої особи.

Регресний позов може бути заявлено також особі, яка взяла на себе обов'язок відшкодувати ядерну шкоду за її угодою з оператором ядерного судна. У випадках, передбачених цією статтею, регресна вимога може бути пред'явлена також особою, яка відшкодувала ядерну шкоду потерпілим відповідно до статті 323 цього Кодексу.

Регресна вимога є правом зворотної вимоги до винної особи. Згідно зі ст. 1191 ЦКУ особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Регресні вимоги можуть мати місце і в сфері господарських відносин. Так, згідно зі ст. 228 ГКУ учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Згідно ст. 79 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" оператор має право регресу лише у двох випадках:

(а) якщо це право передбачено письмовою угодою;

(б) проти фізичної особи, яка діяла або не діяла з наміром заподіяти шкоду, якщо в результаті дії або бездіяльності цієї особи стався ядерний інцидент.

Однак, наведені статті мають загальний характер, оскільки стосуються відшкодування збитків та ядерної шкоди в цілому. В коментованій статті наведено спеціальне правило, яке застосовується до випадків відшкодування ядерної шкоди внаслідок ядерного інциденту за участю ядерного судна.

Отже, право заявити регресну вимогу належить оператору ядерного судна, який відшкодував ядерну шкоду. Регресна вимога може бути пред'явлена також особою, яка відшкодувала ядерну шкоду потерпілим відповідно до статті 323 цього Кодексу - тобто особою, що надала фінансове забезпечення оператору ядерного судна.

Регресна вимога може бути заявлена:

1) особі, яка навмисно заподіяла ядерну шкоду;

2) особі, яка здійснювала операцію з підняттям затонулого ядерного судна без згоди на це оператора або держави, під прапором якої плавало судно, якщо шкода є наслідком винних дій такої особи.

3) особі, яка взяла на себе обов'язок відшкодувати ядерну шкоду за її угодою з оператором ядерного судна.

Відповідно до ст. 318 КТМ України

відповідальність оператора ядерного судна за ядерну шкоду, заподіяну внаслідок одного ядерного інциденту з даним судном, обмежується сумою 99,75 мільйона розрахункових одиниць, включаючи судові витрати.

Якщо внаслідок ядерного інциденту заявляються вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної як особі, так і майну, із суми, встановленої в частині першій цієї статті, одна частина суми в розмірі 69,825 мільйона розрахункових одиниць призначається виключно для оплати вимог щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі, а інша частина суми в розмірі 29,925 мільйона розрахункових одиниць призначається для оплати вимог щодо відшкодування шкоди, заподіяної майну. Якщо першої частини суми виявиться недостатньо для оплати вимог щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі, несплачений лишок таких вимог підлягає пропорційній сплаті з другої частини суми нарівні з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної майну.

Суми, призначені для оплати вимог, розподіляються між позивачами пропорційно доведеним розмірам їх вимог.

В цій статті викладені основні принципи обмеження відповідальності оператора ядерного судна:

1) Обмеження застосовується до відповідальності за один ядерний інцидент;

2) Сума, якою обмежується відповідальність оператора ядерного судна, становить 99,75 мільйона розрахункових одиниць (щодо поняття розрахункової одиниці див. коментар до ст. 9 КТМУ), включаючи судові витрати;

3) Розподіл суми відшкодування між позивачами пропорційно доведеним розмірам їх вимог.

Зазначимо, що згідно Віденської конвенції та ст. 6 Закону України "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення" визначаються наступні правила обмеження відповідальності:

1) Відповідальність оператора за ядерну шкоду обмежується сумою, еквівалентною 150 мільйонам (для дослідницьких реакторів еквівалентною 5 мільйонам) спеціальних прав запозичення у національній валюті за кожний ядерний інцидент. Спеціальні права запозичення означають розрахункову одиницю, визначену Міжнародним валютним фондом, яка використовується ним для здійснення власних операцій та угод.

2) Відповідальність оператора за заподіяння смерті обмежується сумою, що дорівнює 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених на момент винесення судового рішення (укладення договору про відшкодування ядерної шкоди), за кожного померлого.

3) Відповідальність оператора перед кожним потерпілим за шкоду, заподіяну здоров'ю, обмежується сумою, що дорівнює 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених на момент винесення судового рішення (укладення договору про відшкодування ядерної шкоди), але не більше розміру фактично заподіяної шкоди.

4) Відповідальність оператора перед особою за шкоду, заподіяну її майну, обмежується сумою, що дорівнює 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених на момент винесення судового рішення (укладення договору про відшкодування ядерної шкоди), але не більше розміру фактично заподіяної шкоди.

5) Судові витрати не враховуються і підлягають виплаті у повному обсязі додатково до будь-якої суми відшкодування, встановленої судом.

Відповідно до ст. 319 КТМ України

декілька операторів ядерних суден, що спільно заподіяли ядерну шкоду, відповідають солідарно. Однак відповідальність оператора ядерного судна, проти якого вчинено позов про відшкодування ядерної шкоди в повному обсязі, не може перевищувати межі, встановленої в частині першій статті 318 цього Кодексу.

Оператор ядерного судна, який відшкодував шкоду відповідно до частини першої цієї статті, має право одержати від інших операторів ядерних суден відшкодування пропорційно розміру заподіяної кожним з них шкоди, а якщо це неможливо встановити, то рівними частками.

Загальне правило солідарної відповідальності наведено у ст. 1190 ЦКУ, згідно з якою особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Про солідарне відшкодування збитків йдеться у ст. 227 ГКУ, згідно з якою у разі заподіяння збитків одночасно кількома учасниками господарських відносин, кожний з них зобов'язаний відшкодувати збитки суб'єкту, якому завдано збитків.

Коментована стаття наводить спеціальну норму, яка застосовується у випадку відшкодування ядерної шкоди. В контексті цієї статті солідарна відповідальність передбачає відповідальність кількох операторів ядерних суден, що спільно заподіяли ядерну шкоду. Зокрема, солідарна відповідальність передбачає:

а) застосування правил про обмеження відповідальності до кожного з операторів;

б) право на одержання оператором сплаченої за інших операторів суми відшкодування.

Оператор ядерного судна, який відшкодував шкоду, має право одержати від інших операторів ядерних суден відшкодування пропорційно розміру заподіяної кожним з них шкоди, а якщо це неможливо встановити, то рівними частками.

Згідно Конвенції 1962 р. оператори несуть солідарну відповідальність лише в тих випадках, коли відшкодування ядерної шкоди покладається на кількох операторів і не можна визначити збитки, спричинені кожним оператором. У випадках солідарної відповідальності:

а) кожний оператор може вимагати від інших операторів відшкодування пропорційно ступеню вини кожного з них;

б) якщо неможливо визначити вину кожного оператора, відповідальність покладається на них в рівних частинах.

Про особливості відшкодування ядерної шкоди йдеться у Віденській конвенції:

1) Якщо ядерна шкода пов'язана з відповідальністю більш ніж одного оператора, то ці оператори, оскільки частка кожного з них в цьому не може бути обгрунтовано виділена, несуть солідарну і часткову відповідальність.

2) Якщо ядерний інцидент відбувається під час перевезення ядерного матеріалу на одному і тому ж засобі транспорту або в випадку складування у зв'язку з перевезенням на одній і тій же ядерній установці і заподіює ядерний збиток, пов'язаний з відповідальністю більш як одного оператора, загальний розмір відповідальності не повинен перевищувати найвищого розміру, застосовуваного щодо кожного з них.

3) Якщо кілька ядерних установок одного і того ж оператора залучені в один і той же ядерний інцидент, то такий оператор несе відповідальність щодо кожної з цих ядерних установок аж до розміру, що застосовується щодо його відповідальності.

Відповідно до ст. 320 КТМ України

при заподіянні ядерної шкоди ядерним судном, на експлуатацію якого на момент ядерного інциденту не було видано дозволу державою, під прапором якої плавало судно, відповідальність покладається на власника ядерного судна. У цьому разі обмеження відповідальності оператора ядерного судна на підставі статті 318 цього Кодексу не застосовується.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" використання ядерних установок на території України базується на дозвільному принципі. Дозвіл на кожен окремий вид діяльності надається уповноваженим на це Президентом України органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. Забороняється здійснення будь-якої діяльності, пов'язаної з використанням ядерних установок юридичними чи фізичними особами, які не мають дозволу, виданого у встановленому порядку. Ядерна установка може використовуватись лише з такою метою і таким чином, як це передбачено умовами виданого дозволу.

Зміст цієї статті пов'язується з вимогами ст. ст. 15, 16 Конвенції 1962 р. Адже Конвенція поширюється на ядерне судно з моменту його спуску на воду. У період між датою його спуску на воду і датою, з якої йому дозволено підняти прапор, судно вважається експлуатованим його власником і плаває під прапором держави, в якій воно побудовано. Кожна держава - учасниця Конвенції зобов'язується прийняти всі необхідні заходи з тим, щоб ядерна судно під його прапором не могло знаходитися в експлуатації без ліцензії або дозволу, виданих цією державою.

У разі ядерної шкоди, пов'язаної з ядерним паливом або радіоактивними продуктами або відходами ядерного судна, судно плаває під прапором держави-учасниці, на експлуатацію якого на момент ядерного інциденту не було видано ліцензії або дозволу такою державою-учасницею, власник ядерного судна на момент ядерного інциденту розглядається як оператор ядерного судна і його відповідальність не обмежується. Кожна держава-учасниця зобов'язується не видавати ліцензії чи іншого дозволу на експлуатацію ядерного судна під прапором іншої держави. Однак ніщо не перешкоджає державі-учасниці застосовувати правила свого національного законодавства, що стосуються експлуатації ядерного судна в межах його внутрішніх і територіальних вод.

Згідно зі ст. 48 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" відповідальність за безпеку суден та інших плавзасобів з ядерними установками або джерелами іонізуючого випромінювання покладається на:

1) будівельні підприємства - на етапі проектування, будівництва та введення в експлуатацію судна чи іншого плавзасобу з ядерною установкою або джерелом іонізуючого випромінювання;

2) ліцензіата - після прийняття судна чи іншого плавзасобу з ядерною установкою або джерелом іонізуючого випромінювання в експлуатацію.

Відповідно до ст. 321 КТМ України

якщо внаслідок ядерного інциденту заподіяно шкоду особі працівника оператора у зв'язку з виконанням ним своїх трудових (службових) обов'язків, відповідальність згідно з положенням цієї статті несе оператор ядерного судна. Він зобов'язаний також сплачувати за потерпілого страхові внески. Виплата відшкодування особі, яка отримує допомогу або пенсію за спеціальним страхуванням, проводиться в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до ст. ст. 35, 36 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" до персоналу відносяться працівники підприємства, установи, організації, які виконують роботи, пов'язані з експлуатацією ядерних установок, об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, інших джерел іонізуючого випромінювання. Персонал зобов'язаний суворо дотримувати норм, правил і стандартів з безпеки, а також не вчиняти будь-яких самочинних дій, які можуть призвести до ситуацій, що порушують вимоги наведеного Закону. Персонал ядерних установок не має права на страйки. Персонал повинен проходити обов'язкові медичні огляди (попередній - під час прийняття на роботу і періодичні - протягом трудової діяльності).

В коментованій статті йдеться про відшкодування шкоди, спричиненої працівникові оператора ядерного судна. При цьому законодавець не уточнює характер такої шкоди (шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я, витрати на лікування тощо), лише зазначає на основні засади відповідальності оператора ядерного судна перед його працівником:

А) відшкодовується шкода, що заподіяна внаслідок ядерного інциденту;

Б) відшкодовується шкода, що спричинена під час виконання працівником трудових обов'язків;

В) відшкодування шкоди покладається на оператора ядерного судна;

Г) відшкодування шкоди передбачає обов'язок оператора ядерного судна сплачувати страхові внески за потерпілого.

Відповідно до ст. 322 КТМ України

ядерне судно повинно мати відповідне дійсне свідоцтво, яке підтверджує, що відповідальність оператора ядерного судна у разі ядерної шкоди забезпечена згідно зі статтею 318 цього Кодексу. Умови і порядок видачі, перевірки і визнання цього свідоцтва встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту на підставі статті 3 цього Кодексу.

Згідно цієї статті ядерне судно, окрім загальних суднових документів (див. коментар до гл. 3 розділу II КТМУ), повинно мати спеціальний документ - свідоцтво, що підтверджує відповідальність операторі ядерного судна. Це пов'язується з низкою вимог до конструкції та правил експлуатації ядерних суден згідно різних міжнародних договорів, серед яких особливе місце посідає розд. VIII Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі (Конвенція СОЛАС - 74), Кодекс безпеки ядерних торгових суден, прийнятий ІМО у 1981 р., Конвенція про ядерну безпеку, Міжнародна конвенція про безпеку торгових суден на ядерному паливі та інші.

Питання безпеки ядерних суден та інших плавзасобів з ядерними установками залишається бути актуальним в силу Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку". Згідно з цим Законом перелік портів України, в які дозволяється заходження суден та інших плавзасобів з ядерними установками або джерелами іонізуючого випромінювання, визначається Кабінетом Міністрів України. Адміністрація порту України, до якого дозволено заходження суден та інших плавзасобів з ядерними установками або джерелами іонізуючого випромінювання, повинна мати план заходів щодо захисту персоналу порту та інших осіб, що перебувають на території та в акваторії порту, на випадок аварії з такими суднами або плавзасобами та забезпечувати у разі необхідності його реалізацію. Відповідальність за здійснення плану заходів щодо захисту населення на випадок такої аварії покладається на адміністрацію порту та місцеві органи державної влади і самоврядування. Судна та інші плавзасоби з ядерними установками або джерелами іонізуючого випромінювання, що зазнають лиха, можуть заходити в будь-який визначений переліком порт України з попереднім оповіщенням адміністрації порту.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: