Вплив арабської філософії на розвиток середньовічної філософії.

Арабська філософія - філософія народів, що жили в Середні століття на території Арабського халіфату.
Основним змістом історії середньовічної арабської філософії стала боротьба східних перипатетиків. Передісторія виникнення на арабському Сході власне філософської думки відноситься до другої половини VIII століття і пов'язана з мутазилітів, ранніми представниками раціонального богослов'я (кама), які, почавши з обговорення питань про божественні атрибути і свободу волі, закінчили розробкою концепцій, не тільки виходили за рамки релігійної проблематики, а й підривають віру в деякі основні догми ісламу. Так, послідовно проводячи ідею монотеїзму, мутазилітів відкидали наявність у бога позитивних атрибутів, що доповнюють його сутність; заперечуючи ж у ньому, зокрема, атрибут мови, вони відкидали уявлення про споконвічності Корану і на цій підставі дійшли висновку про допустимість його алегоричного тлумачення. Для арабського світу характерний більш конкретний підхід до світобудови.
Арабські мислителі добре усвідомлювали значимість знання для досвіду. Наприклад, математик Аль-Хоземір так сформулював мету свого алгебраїчного трактату Книга про обчислення алгебри і аль-мукабале»:«Я склав коротку книгу... містить в собі прості і складні арифметики, бо це необхідно людям при розподілі спадщини, складанні заповітів, розділ майна у судових справах, в торгівлі і всіляких угодах, а також при вимірюванні земель, проведення каналів, в геометрії та інших різновидах подібних справ». Арабська філософія досить різнорідна і створювалася не тільки на арабському, але й перською мовою. Формування середньовічної арабської філософії було пов'язано, щонайменше, з двома передумовами.
По-перше, сам іслам сприяв формуванню філософії і науки. А тому пізнання світу в арабському світі цілком могло стати важливим заняттям, відповідним тому, як мусульманин осмислює своє місце у світі.
По-друге, арабська філософія виникла в результаті контактів з Європою. У IX столітті відбувається широке знайомство арабів з природничих і філософським спадщиною античності. У центрі їх уваги виявляється філософія Аристотеля з її переважним інтересом і питань природознавства та логіки. Відмінною рисою арабської філософії є ​​те, що вона меншою мірою, ніж філософія європейська, цікавилася абстрактними питаннями. Мислення арабів завжди було більш конкретно, тоді як європейці схильні до абстрактних міркувань. Але також, не можна сказати, що арабський світ або Схід взагалі ніколи не прагнув до пізнання світу з допомогою побудови теорій.

26.схоластика її місце в філософській культурі

Схоластика - це тип релігійної філософії, для якого характерне принципове панування теології над усіма іншими формами пізнання, знання. Фома Аквінський: віра і розум не тільки відрізняються один від одного, але разом з тим і утворюють єдність, гармонійно існують. Рухаючись до істини, розум може вступити у суперечність з догматами віри. Фома стверджував, що суперечність між двома положеннями завжди означає, що одне з них хибне. Фома описує Бога як першопричину і кінцеву мету сущого, як "чисту форму", "чисту актуальність" або буття. У Середньовіччі творцем схоластики вважали Ансельма Кентерберійського, якого називали «другим Августіном», бо від Августіна взяв багато чого, насамперед принципи взаємодії Віри і Розуму, а також поняття Бога. Важливий вплив на філософію Середньовіччя мали схоластики домініканського ордену, найвидатніші з яких — Альберт Великий та Хома Аквінський, що пристосували вчення Аристотеля до католицизму. У своїй творчості Альберт Великий часто звертається до трактатів Аристотеля, коментує їх, зокрема високо оцінює логіку. В її дусі знову вводить у схоластику XIII ст. реалістичне вирішення проблеми універсалій, причому в її компромісній формі, відводить філософії самостійнішу роль, аніж старші схоласти. Широта філософських, природничо-наукових і богословських інтересів Альберта Великого стала підставою, щоб його називали doctor universalia, а починаючи з XIV ст. вважали гідним звання Великий.

У повсякденному спілкуванні схоластикою часто називають знання, відірвані від життя, які засновані на абстрактних міркуваннях, що не перевірялися досвідом

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: