Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Суть, способи та форми розрахунків у ЗЕД




Міжнародні розрахунки – це система організації, регулювання та здійснення платежів за грошовими вимогами й зобов’язаннями, які виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, підприємствами і громадянами різних країн. Міжнародні розрахунки охоплюють зовнішню торгівлю товарами й послугами, міжкраїнний рух факторів виробництва, а також некомерційні операції.

Міжнародні розрахунки включають, з одного боку, умови та порядок здійснення платежів, вироблені на практиці і закріплені міжнародними документами та звичаями, а з іншого – щоденну практичну діяльність банків щодо їх здійснення. Більшість розрахунків проводиться безготівково, через записи на банківські рахунки.

Основними суб’єктами міжнародних розрахунків є експортери, імпортери та банки, що їх обслуговують. Останні виступають не тільки в ролі посередників між експортерами й імпортерами. Вони виконують функції кредиторів, що фінансують зовнішньоторгові угоди, функції контролю, виступають також в ролі гарантів. Банки можуть висувати свої вимоги до умов розрахунків і форм платежу, які експортери й імпортери зобов’язані брати до уваги.

Більшість міжнародних розрахунків здійснюються через банки безготівковим шляхом. Для цього банки використовують свої зако­рдонні відділення та кореспондентські відносини з іноземними ба­нками, при яких відкриваються рахунки «Лоро» та «Ностро».

Банки, як правило, підтримують необхідні валютні позиції в рі­зних валютах відповідно до структури та строків платежів, а також проводять політику диверсифікації своїх валютних резервів. До го­тівкових міжнародних розрахунків відносяться розрахунки в період від моменту готовності товарів, що імпортуються, до передачі товаророзпорядчих документів імпортеру.

В заяві на переказ обов'язково зазначається спосіб передачі платіжного доручення за кордон – застосовується одна із загаль­ноприйнятих форм переказу: поштою, або каналами SWIFT. SWIFT – це міжнародна міжбанківська організація по фінансових розрахунках за допомогою телексу.

Практика міжнародної торгівлі та банківської практики виділяє п'ять основних форм розрахунків:

- авансовий платіж (cash in advance/down payment);

- банківський переказ (remittance);

- акредитив(letter of credit);

- інкасо (collections);

- відкритий рахунок (open account).

Ці п'ять форм відрізняються за ступенем вмісту заходів проти ризиків неплатежу, швидкістю отримання валютного виторгу, вартістю розрахунків, наявністю додаткових важелів, що спонукають обидві сторони до сумлінного виконання контракту. Тому вибір правильної форми платежу відіграє значну роль у визначенні ефективності угоди купівлі-продажу. У вищезазначеному переліку різні форми розрахунків розміщені у порядку зростання ризиків для експортера та, відповідно, зменшення ризику для імпортера при їх використанні. Авансовий платіж є найбільш ризикованим для імпортера та найменш ризикованим – для експортера; відкритий рахунок, навпаки, є найбільш ризикованим для експортера і найменш ризикованим – для імпортера. Це пояснюється тим, що ці форми надають однобічні вигоди або покупцю, або продавцю. Крім того, вони порівняно із акредитивом та інкасо передбачають роль банку лише як провідника грошових коштів. У зв'язку з формою розрахунків у контракті також встановлюються:

- терміни здійснення розрахунків;

- перелік товаросупроводжувальних документів, що підлягають відправленню на адресу покупця при виконанні розрахунків (звичайно, у цей комплект входять розрахунки та специфікації продавця, відвантажувальні документи, сертифікати якості, пакувальні листи, страхові, поліси, страхові сертифікати, розписки та інші документи, безпосередньо пов'язані з одержанням платежу);

- банки, через які здійснюються розрахунки;

- обов'язки сторін щодо оплати витрат, пов'язаних із здійсненням розрахунків. Усі форми міжнародних розрахунків здійснюються у безготівковій формі, тобто шляхом певних банківських документів, які банки адресують один одному.

На рис. 8.1 наведена спрощена схема (технологія) міжбанківської операції, яка показує, що процес платежів не пов'язаний з жодним фізичним переміщенням грошових коштів, а являє собою послідовність облікових банківських операцій у двох банках.

1 – банки країн А та В уклали між собою кореспондентську угоду та відкрили кореспондентські рахунки: банк А – свій коррахунок у банку В, а банк В – свій коррахунок в банку А;

2 – експортер В1 із країни В направляє імпортеру А2 із країни А документи, які підтверджують виконання ним своїх зобов'язань з поставки товару у точній відповідності з умовами укладеного ЗТК, або кур'єрською поштою (суцільна лінія) або через банки – кореспонденції (пунктирна лінія);

3 – імпортер А2 отримує документи від експортера В1, що дає йому підставу здійснити платіж за товару встановленій ЗТК сумі (наприклад 100 тис. USD). Для здійснення платежу А2 (клієнт банка А) направляє в свій банк А платіжне доручення (ПД) – заплатити 100 тис. USD експортеру В1 (клієнту банка В);

4 – припустимо, що на цей час на рахунку А2 у банку А є 300 тис. USD. Працівник банка А, отримавши ПД, знаходить у ПК файл А2, переконується, що на ньому є 300 тис. USD і зменшує його на 100 тис. USD, зазначивши, що вони переказані на коррахунок банка В. Відкривши коррахунок банка В, він спочатку додає до нього 100 тис. USD, зазначивши, що вони надійшли з рахунка А2;

5 – працівник банка А списує ті ж 100 тис. USD, що вони переказані у банк В на коррахунок банка А;

6 – працівник банка А по e-mail повідомляє банку В, що на коррахунок банка А переказані 100 тис. USD для В1;

Рисунок 8.1 – Схема здійснення міжбанківських операцій

 

7 – працівник банка В, отримавши по e-mail зазначену інформацію, відкриває файл коррахунку банка А та збільшує суму, яка є на ньому на 100 тис. USD, зазначивши, що вона надійшла з коррахунку його банку в банк А. Потім списує ту ж суму з коррахунку банка А, зазначивши, що вона переведена на рахунок клієнта В1. Відкривши файл В1, клерк записує на ньому суму 100 тис. USD, зазначивши, що вона переказана з коррахунку банка А від А2;

8 – клерк банка В факсом або по e-mail повідомляє В1, що на його рахунок переказані 100 тис. USD від А2 за поставлений товар.

Ця операція є безготівковим переказом грошей, але у міжнародній практиці вона називається "платіж готівкою" на відміну від платежів у кредит або з відтермінуванням платежу. Інакше: готівкові платежі – це безготівкові платежі, які здійснюються банками негайно по отриманню платіжних доручень або іншими обумовленими у ЗТК способами розрахунку. Поняття "негайно" також має деяку умовність. Описана операція може бути виконана протягом декількох хвилин. Але є операції, які потребують часу для пересилання документів, їх перевірки банком і покупцем, тому вони можуть тривати декілька днів. "Негайно", таким чином, має на увазі нормальний час для виконання усієї послідовності банківських операцій.

 

У сучасній міжнародній економіці діє розгалужена система способів, форм і засобів платежів, що формують цілісний, гнучкий і ефективний механізм розрахунків. Спосіб платежу залежить від механізму оплати товару з огляду на момент його фактичної доставки. В міжнародній практиці застосовуються такі основні способи платежу:

- готівковий платіж;

- авансовий платіж;

- платіж у кредит;

- комбінований (поєднує три попередні).

Готівковий платіж здійснюється через банк до чи після передачі експортером товаросупровідних документів чи самого товару в розпорядження покупця. Цей спосіб платежу не означає, що розрахунки ведуться готівковими грошовими знаками. Поняття "готівковий платіж" використовується як протиставлення авансовому та кредитному способам платежу і передбачає оплату повної вартості товару в період від його готовності для експорту до переходу в розпорядження покупця. Може здійснюватись повністю або частинами.

Повний готівковий платіж передбачає оплату повної вартості товару за однієї із зазначених умов:

- при отриманні повідомлення експортера про готовність товару до відвантаження;

- при отриманні повідомлення капітана судна про закінчення завантаження товару на борт в порту відправлення;

- проти вручення експортеру комплекту товарних документів, передбачених у контракті;

- проти вручення товарних документів з наданням для оплати декількох пільгових днів (під банківську гарантію).

Зазначені умови викладені в певній послідовності з огляду на інтереси експортера. Для нього найбільш вигідна перша умова, а найменш вигідна – остання.

Готівковий платіж частинами передбачає оплату вартості товару кількома частинами відповідно до умов контракту. Платіж може бути розбитий на частини за умовами поставки та в міру готовності товару. В першому випадку частина платежу (80-90 %) сплачується після відвантаження товару, а все інше після приймання товару імпортером. У другому випадку виплата визначених у контракті сум надходить у міру виконання контракту, тобто виконання окремих частин замовлення.

Авансовий платіж передбачає виплату покупцем продавцю погодженої в контракті суми в рахунок платежу до передачі товару в його розпорядження або до початку виконання замовлення. Цей спосіб виконує дві функції:

- є формою кредитування покупцем продавця;

- слугує засобом забезпечення зобов’язань, прийнятих покупцем за контрактом.

Аванс може бути наданий у грошовій і товарній формах. Останній передбачає передачу імпортером експортеру сировинних матеріалів чи комплектуючих виробів, необхідних для виготовлення замовленого товару.

Аванс у грошовій формі передбачає виплату покупцем узгоджених у контракті сум в рахунок платежів за умовами договору до відвантаження товару (надання послуг), а інколи навіть до початку виконання контракту.

У світовій практиці авансові платежі використовуються у випадках коли:

- продавець сумнівається в платоспроможності покупця;

- політична і (чи) економічна обстановка в країні покупця не стабільна;

- постачається дороге обладнання;

- тривалі строки виконання контракту.

Аванс може надаватися як на повну вартість, так і у вигляді певного відсотка від неї. Його величина залежить від мети авансу, характеру товару, його новизни, вартості й строків виготовлення. У світовій практиці авансові платежі зазвичай складають 10-30 % від суми контракту. Погашається аванс шляхом заліку при поставці товару. Ця умова має фіксуватися в контракті.

Авансові платежі, як форма міжнародних розрахунків вигідні для експортера і менше – для імпортера. Для імпортера вони є ризиковою формою розрахунків, тому імпортер наполягає на виставленні на свою користь гарантії першокласного банку (гарантії повернення авансу чи гарантії належного виконання контракту).

Платіж у кредит передбачає проведення розрахунків за операцією на основі наданого продавцем покупцю комерційного кредиту. Останній сплачує суму, обумовлену в контракті, через певний час після поставки товару. Цей кредит надається, як правило, в товарній формі шляхом відстрочення чи розстрочки платежу і класифікується як комерційний, фірмовий товарний кредит.

Кредит дається не на всю суму контракту, а на 80-85 %, решту покупець сплачує авансом, що дозволяє продавцю покрити свої витрати, якщо покупець порушить свої зобов’язання за контрактом. Межа кредиту, тобто максимальний розмір кредиту, що надається покупцю, визначається розмірами капіталу останнього і зазвичай не перевищує 10 % від капіталу покупця.
За термінами комерційні кредити поділяються на короткострокові (до одного року), середньострокові (1-5 років) та довгострокові (5-10 років і більше). У контракті обумовлюється вартість кредиту, виражена у процентах за рік, термін використання кредиту, строк погашення кредиту, пільговий період, протягом якого за кредитом не відбувається погашення процентів, та інші умови. При наданні комерційного кредиту виникає питання про гарантії платежу. Серед способів запобігання неплатежу чи затримці платежу основними є гарантії банків У тому чи іншому вигляді.

Основними формами розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій є: акредитивна; інкасова, банківський переказ, розрахунки чеками, вексельна, за відкритим рахунком.

При наданні та отриманні кредиту у ЗТК встановлюються:

- його вид, термін та вартість;

- валюта отримання та погашення кредиту;

- спосіб погашення основного боргу;

- умови нарахування та виплати відсотків;

- гарантії тощо.

У ЗТК додатково можуть бути включені:

- графік поставки товару;

- графік погашення основного боргу та відсотків.

Вид кредиту визначається тривалістю виплати платежу. Розрізняють короткотермінові (до одного року), середньотермінові (до 5 років) та довготермінові (на 5-8 років) кредити. Проте ця класифікація корегується законодавством кожної країни і залежить передусім від загального рівня кредитоспроможності підприємства та платіжної дисципліни.

На тривалість кредиту впливають такі фактори:

- стадія руху товару, яка покривається кредитом. Наприклад, кредити, які пов'язані з процесом обігу, зазвичай короткострокові; кредити, які призначені для використання імпортного товару у процесі виробництва, середньо- або довгострокові;

- характер товару. На виплату до 1 року постачаються побутова техніка, прилади, серійне обладнання, продукти харчування з відносно тривалим строком придатності. Звичайний, найпоширеніший термін кредиту при поставках більш складного та дорогого розрізненого обладнання обмежується 5 роками. Довготермінові кредити надаються при поставках комплектного, складного та дуже дорогого обладнання (судна, авіатехніка) і звичайно гарантуються урядовими органами або банками країни-продавця.

Обмеження термінів кредиту 5-8 роками пов'язане з терміном податкової амортизації. При більшому терміні кредиту продавець інвестує кошти в основний капітал фірми покупця.

Конкретний строк комерційного кредиту залежить від цілої низки чинників: обсягу поставки, складності товару, фінансового стану контрагентів, ціни кредиту, наявності тривалих зв'язків між контрагентами, гостроти конкуренції між постачальниками, якості товару, звичаїв у торгівлі даним товаром тощо.

В умовах конкуренції покупець прагне отримати від продавця, особливо при купівлі дороговартісних машин та обладнання, довготерміновий кредит, незважаючи на те, що такий кредит дорожчий. У кінцевому рахунку такий кредит є вигідним для покупця, тому що дозволяє йому розраховуватися по кредиту із виторгу, одержаного від реалізації продукції, виготовленої на закупленому обладнанні

Термін кредиту обчислюється з дати завершення поставки товару до повного погашення кредиту, що повинно бути спеціально відзначено у ЗТК.

При поставках товару партіями реальна тривалість кредиту, або повний його термін, більший за термін кредиту. Він обчислюється від часу першої поставки товару та містить три періоди:

- період використання, або одержання, кредиту, який визначається часом поставок товарів від їх початку до закінчення. При продажу складної продукції цей період встановлюється у контракті у вигляді графіка поставок;

- пільговий, або граційний, період – це період відтермінування початку погашення кредиту після повного його використання. Він продовжується з дати поставки останньої партії товару до моменту сплати першого внеску на погашення основного боргу. Пільговий період надається продавцем покупцю дуже часто та становить звичайно 3-4 місяці, півроку, рік. Покупець прагне збільшити тривалість пільгового періоду до пуску обладнання в експлуатацію, щоб розпочати погашення кредиту із доходів, які він одержуватиме від експлуатації придбаного обладнання;

- період погашення кредиту – це період, протягом якого покупець повинен виплатити продавцю всю суму наданого кредиту.

Вартість кредиту – це ціна, яку платить покупець продавцю за від термінування платежу. Вона має форму річних відсотків. У ЗТК вартість кредиту може фіксуватися також у вигляді певної суми (наприклад, як разова винагорода), але також приводять до відсоткової ставки, враховуючи середній термін кредиту.

Вартість кредиту визначається чисельними, часто протидіючими чинниками:

- гостротою конкуренції на грошовому ринку країни-кредитора у момент надання кредиту. При загостренні конкуренції вартість кредиту знижується;

- розміром використання валютного кредитування. При розширенні використання валютного кредитування ставка річного процента падає;

- розміром інфляції. При зростанні інфляції ціна кредиту зростає;

- банківським законодавством країни-кредитора;

- економічних та політичних умов країни-імпортера, які визначають характер ринку збуту. За нестабільних політичних та економічних умов, ризикованого характеру ринку плата за кредит вища від потокової банківської ставки (при 12% останньої відсоток за кредит може бути встановлений на рівні 12,5%);

- умовами даної угоди. До умов угоди, що впливають на вартість кредиту, належать, перш за все, обсяг кредиту, тривалість кредиту, тип валюти, вид забезпечення (банківська гарантія, акредитив тощо), ступінь надійності та розмір страхового покриття боргових зобов'язань, які є забезпеченням кредиту тощо.

У цілому, при визначенні вартості кредиту за угодою необхідно орієнтуватися на рівень відсоткових ставок на ринку позичкових капіталів. Зазвичай банківські відсотки нижчі по сильних валютах, і вищі – по слабких, оскільки у другому випадку необхідно компенсувати втрати на валютному курсі. Крім того, чим триваліший строк кредиту, тим вища ставка річного відсотка, і тому ціна кредиту у розмірі 6-8% річних може бути надзвичайно високою для 3-місячного кредиту і цілком нормальною – для 1-1,5-річного кредиту.

В останні десятиріччя спостерігалося зростання вартості кредиту, і протягом 90-х рр. відсоткові ставки становили 10-12%, а нерідко і 15%. У той же час з урахуванням умов кредиту, що надається, слід вважати нормальними ставки від 5 до 8% річних. Але сьогоднішня ситуація на ринку позичкового капіталу у нашій країні дуже віддалена від норми і потребує особливого розгляду.

За зовнішньоторговими кредитами прийнято нараховувати прості відсотки. У наш час з метою зменшення ризиків втрат від інфляції та знецінення валюти кредиту застосовуються змінні ставки. Ці ставки переглядаються залежно від зміни валютного курсу або темпу інфляції. Перегляд ставок кредиту здійснюється в обумовлені терміни – наприкінці кварталу, півріччя, року.

Для підрахунку вартості комерційного кредиту у світовій практиці використовують таку формулу:

 

, (13.1)

 

де І – вартісна величина нарахованих відсотків;

L – величина основного боргу;

Іг – річна процентна ставка за кредитом;

N – кількість днів користування кредитом;

360/ 365 – кількість днів у році, яка прийнята за базу.

У більшості країн світу проценти по кредиту розраховуються на базі 30-денного місяця та 360-денного року. У деяких європейських країнах, зокрема у Великобританії, при визначенні процентного періоду до дати погашення кредиту додається 1 пільговий день – для здійснення операції або, частіше, 2 пільгових дні – для здійснення операції та платежу банками. При цьому якщо на дату платежу припадає неробочий день, то процентний період автоматично продовжується до найближчого робочого дня.

У разі поступової оплати продукції використовують такі два способи нарахування відсотків за кредит:

- лінійний, який передбачає розрахунок величини нарахованих відсотків для кожної частини кредиту окремо з дати надання кредиту, а потім їх додавання;

- штафельний, який передбачає нарахування процентів за кредит кожного разу на залишок основного боргу за час з дати його використання до дати погашення.

Ціна кредиту включає не тільки величину нарахованих відсотків, а комплексно відображає усі витрати імпортера, які виникли у зв'язку з отриманням відтермінування платежу. Вона містить дві складові:

- основні витрати, до яких належать ті витрати, що надходять як дохід кредитору;

- додаткові витрати, до яких належать усі ті, які є витратами позичальника, але не становлять доходу для кредитора, а йдуть до третіх осіб, які залучені у розрахункову операцію, – банків тощо. Наприклад, комісія за банківську гарантію платежу, яку виплачує імпортер банку. Додаткові витрати за кредит – це приховані та одноразові витрати.

Для імпортера при оцінці доцільності купівлі товару на умовах комерційного кредиту важливо визначити як абсолютну загальну ціну кредиту, так і процентне відношення цієї суми до ціни товару. Крім того, він має порівняти загальну суму витрат на комерційний кредит з витратами, які виникають у випадку купівлі того ж товару на умовах негайного платежу.

Загальна сума витрати кредиту може бути представлена у відсотках річних. Сума основних та додаткових витрат по кредиту, яка виражена у відсотках річних, відображає загальні витрати по кредиту у відсотках річних.

Учаснику зовнішньоторгової угоди відносно вартості кредиту слід знати, що вона є чинником, який визначає конкурентоспроможність товару. Тому продавці прагнуть привабити покупця дешевим кредитом. Нерідко вони надають короткотермінові кредити навіть без оплати відсотків. У той же час імпортер повинен мати на увазі, що якщо запропонована за кредит плата нижча від ставок банківських відсотків, то часто такий кредит насправді може виявитися дорожчим, оскільки якась його частина прихована у ціні товару.

Валюта одержання та погашення кредиту зазвичай відповідає валюті ціни товару. Інколи погашення кредиту може здійснюватись і в іншій, ніж валюта ціни, валюті. У випадках, коли валюти ціни та платежу не збігаються, необхідно вказати курс, за яким валюта векселя буде переводитись у валюту платежу. Коли такого зазначення немає, приймається той курс, який діє у місці та на день платежу.

Світова практика передбачає використання одного із наведених способів нарахування та погашення відсотків:

- прогресивного способу – нарахування відсотків із суми чергової тратти від дати її виставлення до дати оплати; тут сума відсотків, що виплачуються з першою траттою, буде найменшою, а потім ці суми будуть поступово зростати;

- регресивного способу – нарахування відсотків із залишкової суми заборгованості віддати останнього платежу; тут з першою траттою виплачується найбільша сума відсотків, але потім сплачувані суми будуть поступово зменшуватися;

- пропорційного (змішаного) способу – нарахування відсотків шляхом підрахування загальної суми відсотків за кредитом та ділення її на кількість тратт (платежів); тут відсотки виплачуються однаковими внесками.

В Україні відсотки нараховуються від моменту закінчення усіх поставок та розраховуються на базі 30 днів у місяці та 360 днів у році. їх виплата здійснюється послідовними внесками одночасно з оплатою кожного чергового векселя. Відповідно, векселі виписуються на частину суми основного боргу та на суму сплачуваних разом з нею відсотків.

Відсотки за кредит, що використовується до початку його погашення, нараховуються на суму основного боргу по кожній партії товару з моменту її поставки та оплачуються одночасно з оплатою першої тратти.

У ЗТК, а також у рахунку – фактурі зазвичай суворо фіксується графік оплати основного боргу та нарахованих відсотків.

Вибір умов нарахування та виплати відсотків є важливим питанням контракту, тому що у зв'язку з безперервними інфляційними процесами визначає вигідність угоди.

Покупець виграє при нарахуванні відсотків прогресивним способом та виплаті їх рідшими внесками, наприклад, піврічними, а не квартальними.

Продавець, навпаки, зацікавлений у використанні регресивного способу нарахування відсотків та виплаті їх частішими внесками.

Компромісним між інтересами продавця та покупця є змішаний спосіб нарахування відсотків.

Особливе значення при наданні комерційного кредиту має питання про гарантії платежу за відвантажені товари, оскільки експортер передає покупцю товаророзпорядчі документи до того, як останній оплачує товар, і таким чином експортер втрачає контроль над відвантаженим товаром. У зв'язку з цим у ЗТК визначають форми та засоби гарантії платежу за товар у належнім обсязі та у погоджені строки. Найпоширенішою формою гарантій у світовій практиці є вексельна, яка використовується незалежно від форми розрахунків та тривалості кредиту. Кредит, повернення якого забезпечується векселем, досить простий в оформленні та досить надійний для продавця. Використання вексельної форми гарантії платежу при наданні комерційного кредиту розглядається у розділі V «Міжнародні комерційні розрахунки».

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2019 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных