Етапи античної літератури

Антична література пережила такі етапи:

Архаїка. Період архаїки, або дописемний період, увінчується появою «Іліади» і «Одіссеї» Гомера (VIII—VII ст. до н. е.). Розвиток літератури у цей час зосереджений на Іонійському узбережжі Малої Азії.

Класика. Початковий етап періоду класики — рання класика — характеризується розквітом ліричної поезії, центром якої стають острови Іонійської Греції (VII—VI ст. до н. е.). Висока класика представлена жанрами трагедії (Есхіл, Софокл. Еврипід) і комедії (Аристофан), а також не літературною прозою (історіографія, філософія, красномовство). Її центром стають Афіни, що пов'язано з піднесенням міста після славетних перемог у греко-перських війнах. Класичні твори грецької літератури створені на аттичному діалекті (V ст. до н. е.). Пізня класика представлена творами філософії, історіографії, театр же втрачає своє значення після поразки Афін у Пелопоннеській війні зі Спартою (IV ст. до н. е.).

Еллінізм. Початок цього культурно-історичного періоду пов'язують з діяльністю Олександра Македонського. У грецькій літературі відбувається процес кардинального оновлення жанрів, тематики і стилістики, зокрема виникає жанр прозового роману. Афіни на цей час втрачають культурну гегемонію, виникають нові численні центри елліністичної культури, у тому числі на території Північної Африки (ІІІ ст. до н. е. — початок н. е.).

Час Риму. Саме у цей час на арену літературного розвитку виходить молодий Рим. У його літературі вирізняють етап республіки, який завершується роками громадянських війн (ІІІ — І ст. до н. е.), «золотий вік», або літературу доби імператора Августа, позначену іменами Вергілія, Горація, Овідія (на рубежі старої і нової ери); нарешті літературу пізньої античності (I —III ст.).

Перехід до середньовіччя. У ці століття відбувається поступовий перехід до середньовіччя. Євангелія, створені у І ст., знаменують повний світоглядний злам, провісник якісно нового світовідчуття і культури. у подальші століття латинська мова залишається мовою церкви. На варварських землях, що належали Західній Римській імперії, латинська мова суттєво впливає на формування молодих національних мов: так званих романських — італійської, французької, іспанської, румунської та ін. і значно менше германських — англійської, німецької та ін., які успадковують від латини написання літер (латиницю). На цих землях поширюється вплив католицької церкви.

Античність і слов'янство. Слов'янські землі опинилися переважно під культурним впливом Візантії (що успадкувала землі Східної Римської імперії), зокрема перейняли у неї православне християнство і написання літер відповідно до грецького алфавіту. Антагонізм між Візантією і молодими варварськими державами латинського походження перейшов у середні віки, зумовивши неповторність подальшого культурно-історичного розвитку цих двох ареалів: західного і східного.

—1.2.—

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: