Назви основних частин судна

Зміст

Вступ

1 Назви основних частин судна

2 Положення судна відносно води

3 Типи морських суден

4 Типова форма морських суден

5 Класифікаційні товариства. Клас судна

6 Основні елементи корпусу судна

.7 Системи набору корпусу суден

8 Суднові пристрої

8.1 Рульовий пристрій

8.2 Якірний пристрій

8.3 Швартовний пристрій

8.4 Буксирний пристрій

8.5 Вантажні пристрої

8.6 Закриття вантажних люків

8.7 Рятувальні засоби

8.8 Суднові щогли

8.9 Марки заглиблення. Вантажна марка

.9 Суднові енергетичні установки

9.1 Головна енергетична установка

9.2 Електроенергетична установка

9.3 Допоміжна енергетична установка

10 Суднові системи

10.1 Загальні положення.

10.2 Трюмні системи

10.3 Системи штучного мікроклімату

10.4 Санітарні системи

10.5 Протипожежні системи

10.6 Системи енергетичної установки

10.7 Спеціальні системи нафтоналивних суден

10.8 Суднове електрообладнання

11 Суднобудівні матеріали

12 Будівництво і випробовування суден

Вступ

Сучасне судно – це складна інженерна споруда, при будівництві якої задіяні сотні підприємств різних галузей, починаючи з гірничодобувної і металургійної. Вартість побудови судна дуже велика і, в залежності від розмірів, може сягати сотні мільйонів грошових одиниць. Кожен судновласник хоче, щоб вкладені гроші якомога швидше окупилися і судно приносило гарний прибуток.

Для цього судно повинно мати певні експлуатаційні та морехідні якості.

Експлуатаційні якості – вантажопідйомність і вантажомісткість, швидкість, маневреність, дальність плавання та автономність, умови проживання екіпажу.

Морехідні якості – плавучість, остійність, непотоплюваність, ходовість, плавність хитавиці, керованість. До морехідних якостей можна віднести також міцність, що забезпечує безпечне плавання судна

Головним з морехідних якостей судна вважається остійність – здатність судна, виведеного з рівноваги, повертатися в початкове положення після припинення дії зовнішніх сил.

Якщо якесь із експлуатаційних чи морехідних якостей задовольняється не в повній мірі, то це, в кращому випадку, істотно затрудняє експлуатацію судна, а в гіршому може привести до його загибелі.

Вивченням морехідних якостей судна займається спеціальна наука – теорія корабля або теорія судна.

До середини 17 століття суднобудування було мистецтвом, яке передавалося від батька до сина, від діда до внука. Хоча ще в ІІІ віці до нашої ери великий вчений Архімед заложив основи теорії корабля, відкривши свій знаменитий закон, який вважається основним законом гідро- і аеростатики. Всі задачі суднобудування вирішувалися дослідним шляхом, методом проб і помилок, за які мореплавці інколи розплачувалися своїм життям.

Важливою морехідною якістю судна є ходовість – здатність судна пересуватися з заданою швидкістю при найменш можливій потужності головного двигуна. Ходовістю суден як мореплавці, так і суднобудівники займалися давно – поступово удосконалювали обводи підводної частини суден та вдосконалювали рушії. Але впритул зайнялися ходовістю тільки в 19 столітті. Спочатку це були вітрильні чайні кліпери, які доставляли чай з Китаю і Індії в Лондон. Вони при попутному сильному вітрі розвивали швидкість 16-18 вузлів. А на деяких суднах швидкість доходила аж до 21 вузла.

Потім пішли пароплави. Вони «з’їдали» дуже багато вугілля і коштувало воно дорого. Подальший прогрес судноплавства вимагав удосконалення форми корпусу суден, удосконалення рушіїв і головних двигунів, створення надійних методів розрахунку ходовості. Спочатку в Англії, а потім в інших країнах і, зокрема, в Росії були побудовані дослідні басейни, де на моделях відпрацьовувалися оптимальні обводи майбутніх суден.

З ходовістю пов’язана і керованість судна. Це і вибір кормових обводів судна, вибір форми і розмірів керма і гребного гвинта, створення гвинта регульованого кроку, створення підрулюючого пристрою. В останні десятиліття з’явилися гвинто-рульові колонки (азіподи), які можуть повертатися на 360 градусів і одночасно служать рушієм і активним кермом.

Поряд з вдосконаленням морехідних якостей вдосконалюються і експлуатаційні якості суден. Зараз всі суховантажні судна пристосовані для перевезення контейнерів. Це кардинально змінило форму вантажної частини суден. Практично немає палуб. Є тільки вузенькі смужки біля бортів для можливості проходу людей. З’явилися подвійні борти. На багатьох суднах відсутні вантажні пристрої. Експлуатаційна швидкість встановлюється в залежності від призначення. Все робиться для того, щоб перевозити вантажів більше, а витрати на утримання судна були мінімально можливі.

Назви основних частин судна

Кожне судно, велике чи маленьке, військове чи цивільне, надводне чи підводне, складається з окремих частин, які мають однакову назву. Якщо поділити судно по довжині на дві частини, то передня частина називається носовою, а задня частина кормовою. Відповідно передню кінцівку судна називають носом а задню кормою. Середину судна називають міделем (від англійського middle – середина). На всіх кресленнях середина позначається значком().

Відносно зовнішньої поверхні, вертикальні поверхні називають бортами, горизонтальні – нижню – днищем, верхню – верхньою палубою.

Судна, як люди і тварини, мають площину симетрії. Ця площина симетрії називається діаметральною площиною (ДП або CL) і проходить через середину ширини судна. Праву частину судна називають правим бортом (ПрБ або StB), ліву – лівим бортом (ЛБ або P чи PS).

Борти судна в носу і кормі сходяться в ДП і притикаються в носу до форштевня, в кормі – до ахтерштевня.

Частини судна вище верхньої палуби називаються:

- на носу – бак або полубак;

- в кормі – ют;

- в середній або кормовій частині – надбудова (якщо не менше 0,96 ширини судна) або рубка.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: