Тема 1. Соціологія як наука. Предметна специфіка соціології ( 2 год.).

План:

1. Об’єкт та предмет соціології як науки. Предметна специфіка соціології в системі суспільствознавства.

2. Закони і категорії соціології.

3. Структура соціологічного знання.

4. Функції соціології.

1. Термін „соціологія” походить від латинського слова „sozietas”

(суспільство) та грецького „logos” (вчення). Вперше слово „соціологія”, яке означало галузь наукового знання використав французький вчений Огюст Конт (1789-1857) в роботі „Курс позитивної філософії” (1842).

Перш ніж перейти до розгляду об”єкта та предмета соціології як науки необхідно визначити методологічне значення поняття об”єкта та предмета наукового дослідження. Об’єкт науки – це емпірично дана реальність, яка існує незалежно від нашого знання. Це можуть бути фізичні тіла, які взаємодіють один з одним, живі організми або людина. Головне, що всі ці об’єкти оточуючого середовища існували до нашого знання про них і не залежать від нього. Предмет дослідження, навпаки, існує лише в уяві та свідомості дослідника, повністю залежить від самого знання і є його частиною. Визначаючи предмет дослідження ми часто абстрактно виділяємо одну чи декілька сторін об”єкта, не враховуючи вплив інших, нами не виокремленних. Кожному об’єкту дослідження можуть відповідати декілька предметів вивчення. Наприклад, кам’яна будова як об’єкт існуючої незалежно від нас об’єктивної реальності може зацікавити економіста з точки зору витрат на будівництво, архітектора – з точки зору архітектурного стилю та вдалого поєднання з ландшафтом, будівника – з точки зору інженерних рішень, жителя цього будинку – з точки зору зручності внутрішніх приміщень і таке ін. Кожен може зацікавитись і іншими сторонами об”єкта, але тільки виходячи з факту їх впливу на предмет, який його цікавить. Отже, предмет дослідження – це відтворення емпіричної реальності на абстрактному рівні шляхом виявлення значущих з практичної точки зору закономірних зв’язків і відносин цієї реальності.

Визначення об”єкта та предмета соціології як науки тісно пов’язане з історією її становлення. Так, О.Конт ототожнював соціологію з суспільствознавством, що охоплює всі галузі знань про суспільство. Він розглядав проблеми суспільства і соціальної поведінки під гаслом „ Порядок і прогрес”, де порядок за аналогією з фізикою розглядався як симетричність і врівноваженість структурних елементів суспільства (індивідів і груп), а прогрес – як використання знань про суспільство для вирішення конкретних проблем оптимізації людських взаємин. По-друге, О.Конт вважав, що соціологія повинна розглядати суспільство як певний організм, що володіє своєю структурою. Кожен елемент досліджується з огляду на його корисність для суспільного блага. Цей організм діє за жорсткими законами, подібно до закону про всесвітнє тяжіння у фізиці. У зв’язку з цим всю соціологію О.Конт поділяв на соціальну статику та соціальну динаміку і визнавав доцільним застосування законів механіки до вивчення суспільства і його основних елементів. О.Конт настоював на важливості вивчення окремих соціальних фактів, їх перевірки і порівнянь, практично повністю відмовляючись від значення загальної теорії в соціології. Теоретичні узагальнення емпіричних даних і зведення їх до певного цілого французький вчений замінив на первинну обробку емпіричних фактів і будував картину суспільства у вигляді мозаїки. Такий підхід прийнято вважати емпіризмом в соціології. Концепція О.Конта отримала назву „позитивізм”.

Позитивізм – філософська течія, представники якої єдиним джерелом знання вважають емпіричні (засновані на чуттєвому досвіді) дані, заперечували пізнавальну цінність теоретичного мислення, філософських знань. Позитивізм домінував в соціальному пізнанні до кінця двадцятого століття. Наприкінці XIX – поч. XX ст. у наукових дослідженнях суспільства, поряд з економічними, демографічними, правовими та іншими аспектами, став виокремлюватись й соціальний. Відповідно предмет соціології обмежувався вивченням соціальних аспектів суспільного буття.

Е.Дюркгейм (1858-1917) – французький соціолог і філософ, першим застосував „вузьке” трактування соціології як науки. Е.Дюркгейм вважав, що суспільство – це над індивідуальне буття, існування і закономірності якого не залежать від дій окремих індивідів. Об» єднаючись в групи, люди відразу починають підкорятись правилам і нормам, які він назвав „колективною свідомістю”. Соціологія зосередилась на вивченні соціальних явищ суспільного життя, тобто оформилась як галузь знань, що межує з іншими суспільними науками – історією, філософією, політекономією тощо.

Отже, соціологія – наука про суспільство, і таке визначення визнається практично всіма вченими соціологами. Але розбіжності в поглядах на соціологію зберігаються і донині, свідченням чого є майже 100 її визначень. Попередні трактування підкреслювали об’єктивний характер соціологічної дійсності, соціальної структури суспільства, культивували ідею закономірностей, акцентували увагу на об’єктивних та суб’єктивних чинниках суспільного розвитку. Наприклад:

М.Вебер: Соціологія... наука яка прагне зрозуміти соціальну дію і тим самим казуально пояснити її процес і вплив.

П.Сорокін: Соціологія – це наука, яка вивчає поведінку людей, що живуть у середовищі собі подібних.

Наприкінці XX ст.. стала домінувати активістська соціологія, яка в трактуванні предмету соціології на перше місце ставить активний чинник у соціальних відносинах – суб’єкта дії, виділила поняття „соціальна спільнота” як основоположну категорію соціологічного аналізу. Наприклад:

Ядов В.: Соціологія – наука про становлення, розвиток і функціонування соціальних спільностей, соціальних організацій і соціальних процесів як модусів їх існування; наука про соціальні відносини як механізми взаємозв’язку і взаємодії між різноманітними соціальними спільностями; наука про закономірності соціальних дій і масової поведінки.

Соціологія – наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії.

Об’єктом соціології є суспільство як цілісна соціальна реальність, сукупність соціальних зв’язків і соціальних відносин. Предметом соціології є окремі аспекти, особливості, відносини об’єкта дослідження: закони і закономірності функціонування та розвитку особистості, соціальної групи, спільноти, суспільства взагалі; соціальне життя суспільства, тобто взаємодія соціальних суб’єктів з проблем, пов’язаних з їх соціальним статусом і роллю.

Для більш глибокого розуміння сутності предмету соціології необхідно уявити суспільство як структуру, а не просте скупчення індивідів, які хаотично взаємодіють, суспільство як цілісність, яка складається з розташованих певним чином частин, які взаємодіють між собою у чітко визначених межах, кордонах. Ці частини можуть включати в себе як найпростіші елементи – особистість, так і сукупність цих елементів або соціальних спільнот, які об’єднанні за певними ознаками. Головне в такому вивченні – визначити систему зв’язків між окремими частинами структури.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: