Народження як новий якісний етап життя

Сама поява дитини на світ є дуже важливим процесом для її подальшого розвитку На думку багатьох учених (З.Фрейд, О.Ранк, Н.Фодор, Л.Пірболт, Т.Харіс та ін.), причиною більшості хвороб і психологічних труднощів є пологова травма. Ця проблема фундаментально розглянута в трансперсональній психології, зокрема Станіславом Грофом.

Гроф розділив появу людини на світ на чотири етапи, на кожному з яких можуть виникнути особливі проблеми. Їх невдале розв'язання викли­кає важкі травми психіки, які закріплюються в підсвідомості у вигляді матриць і впливають на подальше життя. Ці матриці зумовлюють певний стереотип поведінки.

Біологічна основа першої перинатальной матриці досвід початкової симбіотичної єдності плоду з материнським організ­мом під час внутрішньоматкового існування. Ми вже говорили про тісний взаємозв'язок і взаємовплив організму і психіки матері і плоду. У період життя в матці умови для дитини майже ідеальні, однак деякі фізичні, хімічні, біологічні і психологічні фактори здатні серйозно їх ускладнити. Особливо несприятли­вою ситуація може стати на останніх стадіях вагітності через посилення механічного здавлювання чи функціональної недо­статності плаценти і тим більше через негативні переживання матері або її недоброзичливе ставлення до дитини. Усе це неми­нуче відіб'ється на психічному розвитку малюка.

Друга перинатальна матриця стосується самого початку біо­логічного народження, його першої клінічної стадії. Тут поча­ткова рівновага внутрішньоматкового існування порушується. Спочатку хімічними сигналами, які викликають відчуття на­ростаючої тривоги і смертельної небезпеки, а потім м'язовими скороченнями» Плід періодично стискується матковими спаз­мами, а пологовий канал ще закритий виходу немає. Досвід відсутності виходу, на думку Грофа, є найсильнішим вражен­ням першої клінічної стадії пологів- він включає почуття «спійманості», переживання надзвичайних психічних і тілесних мук, а самаситуація, як правило, уявляється нестерпною, нескінченною, безнадійною. Якщо психіка перебуває під впли­вом другої матриці, індивід у своєму існуванні вибірково «сліпий» до всього позитивного в навколишньому світі. Він часто несвідомо переживає зідчуття самотності, безпорадності, безнадійності, власної неповноцінності, екзистенцій ного розпа­чу почуття провини.

Третя перинатальна матриця стосується другої клінічної стадії біологічних пологів. На цій стадії скорочення матки ще тривають, але, на відміну від попередньої стадії, шийка матки тепер розкрита і це дозволяє плоду поступово просуватися пологовим каналом. Просування супроводжується дуже сильним стисненням і задухою. Проте ситуація вже не здається безна­дійною. Індивід відчуває, що страждання мають певну спрямо­ваність і ціль, і веде запеклу боротьбу за виживання. Динаміка третьої матриці додає життю лінійної траєкторії, спрямовує на досягнення майбутніх цілей. Психіка, травмована на другій стадії пологів, визначається пам'яттю болісної боротьби в родовому каналі, тому людина ніколи не відчуває повного задоволення від сьогодення, не здатна чи недостатньо здатна радіти тому, що є. Важливо підкреслити, що така позиція не залежить від зовні­шніх умов. Людина відчуває незадоволеність своїми здібностя­ми, забезпеченням, положенням у суспільстві і т.д. - незалеж­но від того, які вони насправді. Вона весь час прагне до чогось відмінного від дійсної ситуації. У цих рамках свідомості інші люди видаються суперниками, а природа здається чимось воро­жим, тим, що треба завойовувати й контролювати, адже боро­тьба за життя в пологовому каналі йшла з материнським орга­нізмом, - джерелом життя й любові.

Четверта перинатальна матриця за змістом пов'язана з тре­тьою клінічною стадією пологів, з безпосередньою появою на світ. У цій останній стадії болісний процес боротьби за наро­дження підходить до кінця, просування пологовим каналом до­сягає кульмінації і за піком болю, напруження приходить рап­тове полегшення й релаксація. Після відсікання пуповини при­пиняється тілесний зв'язок з матір'ю, і дитина вступає в нове існування як анатомічно незалежний індивід.

Усі акушерські прийоми (використання анестезії, ручна чи інструментальна родопоміч та ін.) також накладають відбиток на психіку дитини. Крім того, величезне значення для подаль­шого психічного розвитку має перший післяпологовий досвід (на цьому зупинимося нижче). Позбутися травм, отриманих при народженні, можна тільки в терапевтичній ситуації, що дозво­ляє ніби пережити її знову [37].

У руслі трансперсональної психології С.Гроф розробив сис­тему терапевтичного впливу. За допомогою музики, навіюван­ня, спеціальних дихальних і тілесних вправ і застосування психоделічних препаратів у пацієнтів викликають незвичайні ста­ни свідомості. Завдяки цьому вони немов «народжуються заново» або переживають симбіоз плоду і матері в перинатальний період і під час годування. Однак, на думку Грофа, більше уваги необхідно приділяти біологічним, психологічним і духовним аспектам вагітності, що забезпечує профілактику «родових травм». Гроф вважає, що психічна й фізична гігієна вагітності, позитивні емоційні й тілесні приготування до пологів, запропоновані Фредеріком Лебойером «пологи без насильства», підводні пологи Ігоря Чарковського, дотримання необхід­ного часу для контакту матері з новонародженим та грудне ви­годовування» видаються факторами критичної важливості для психічного здоров'я людини [37, 156, 159, 160, 177].

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: