Прості вироби із лози 4 страница

11-подібними, у вигляді кільця чи рамки, двотаврової кон­струкції з одним чи двома поздовжніми елементами дво- тавра.

Проніжка у вигляді хрестовини (рис. 83а) складається з двох відрізків лозопалки, які у середній частині з'єднують у "нівдерева", скріплюють цвяхом і обмотують лозовою стріч­кою хрест-навхрест (2—4 витки в одному напрямку).

Підковоподібну підніжку (рис. 83б) роблять з однієї лозо­палки чи прута. Прикріплюють до передніх ніжок впритул і обмотують хомутиком способом обхвату. До задніх ніжок її прикріплюють цвяхами. Місця кріплень обмотують стрічкою.

Товщина підковоподібної проніжки повинна становити 2/3 товщини ніжки. Для надання жорсткості у ній ставлять стяжку, яку прикріплюють способом обхвату. П-подібна про­ніжка, яку застосовують у кріслах-гойдалках (рис. 83<?), є різновидом підковоподібної проніжки з вигином біля задніх ніжок під кутом 90°.

Проніжку у вигляді кільця вставляють у стільцях, жур­нальних столах, підставках для квітів. Виготовляють із прута завтовшки, що дорівнює 2/3 товщини ніжки. Кінці обруча- проніжки з'єднують на косий зріз. Прикріплюють проніжку до ніжок цвяхами з наступним обмотуванням місць кріплення лозовою стрічкою.

Двотаврова проніжка складається з двох поперечних і од­ною чи двох поздовжніх відрізків прута (рис. 83в, г). Поздов­жні відрізки прута прикріплюють до поперечних впритул цвяхами.

Елементи проніжки у вигляді хрестовини і двотаврові об­тягують по усьому периметру лозовою пластиною або прута­ми, товщина яких повинна становити 1/2—2/3 товщини прута хрестовини проніжки.

Гнуття кілець. Для цієї операції застосовують шаблон із сталевої полоси завширшки 60 і завтовшки 2,5 мм (рис. 84). Він дає змогу контролювати за зовнішніми розмірами заго­товки і виключити відхилення в розмірах через збіжистість прута.

Для гнуття кільця комлевий кінець лозопалки чи прута на косий зріз закладають у шаблон, гнуть по окружності шабло­на, відторцьовують і другий кінець заготовки зрізують на "вус". Кінці заготовок з'єднують косими зрізами й прикріп­люють цвяхами.

Кругле сидіння табуретки чи пуфика із заоваленими края­ми виконують за допомогою шаблона (рис. 84д) у вигляді круглої дерев'яної болванки із заоваленими краями. На верх­ньому боці болванки є заглиблення (у центрі до 12 мм), а в торці по окружності — паз, що відповідає діаметру та товщині кільця царги табуретки. Шаблон розрізають на п'ять частин, щоб після виготовлення сидіння можна було вийняти його частинами. Такі прості шаблони допомагають лозоплетіль- никам у виготовленні одиночних виробів.

Гнуття кілець для корзин, тарілок, ваз для цукерок тощо виконують на різних циліндричних болванках. Для цього використовують дерев'яні точені болванки, відрізки метале­вих труб чи пляшки. Діаметр болванки може бути різним. Адже засушені заготовки після зволоження легко доводять до потрібних розмірів.

Гнуття дуг для стільців. Шаблон для цього являє собою дві з'єднані дошки завтовшки 40—50 мм, у середній частині яких зроблено паз за формою деталі (рис. 84е, є, ж). Довговічніші шаблони з металевою верхньою частиною.

Лозопалку потрібної довжини і товщини комлевим кінцем вкладають у виріз шаблона зліва, загинають її по шаблону і цвяхами скріплюють кінці тимчасовою стяжкою.

Шаблон для гнуття верхніх деталей спинок простий у виготовленні. Для гнуття підлокотників крісел, диванів, гой­далок застосовують переносний шаблон. Щоб виготовити меблі з прута та лозопалок можливі й інші форми шаблонів.

Сидіння, спинки, полиці, кришки можуть бути суцільними із клеєної фанери, набірними з прута (одинарних чи спаре­них), із плетеного полотна (прут, лозова стрічка, стрічка, трубка і канатик з полівінілхлоридного пластику). Полотно можна виплітати з одного виду перелічених матеріалів або у будь-якому поєднанні.

Юсо

Рис. 84. Шаблони для гнуття:

а і б — кільця відповідно металевого і дерев'яного; в — рамок сидіння; г — овалу; д — круглого набірного сидіння; е, є, ж — дуг спинок

х 7-1503

Сидіння і спинки бувають жорсткими та напівжорсткими, а кришки й полиці тільки жорсткими.

Прикріплюють сидіння, спинки, кришки і полиці до кар­каса цвяхами, шурупами, на клею.

Лицеві кромки сидінь, спинок, полиць і кришок обкла­дають пластинами або плетеною косичкою, яку вплітають в елементи виробу або прикріплюють до каркаса цвяхами чи шурупами. Допускається кріплення сидінь стільців і табуре­ток без обкладання кромки пластиною. Напівжорсткі сидіння роблять на жорсткій основі з клеєної фанери, на яку насти­лають вату чи поролон.

М'який настил покривають оббивним матеріалом, кінці якого закріплюють обкладкою (пластиною чи плетінням) на торцевій частині.

У плетених кріслах, кріслах-гойдалках практикується виго­товлення м'яких елементів (сидінь, спинок) у вигляді поду­шок, що знімаються. Частіше комплектують сидіння подуш­ками без додаткового кріплення їх до каркаса виробу.

Прості вироби із лози

Плетіння корзин на один обруч

орзини на один обруч (рис. 85) виготовляють кругли­ми, з кузовом у формі циліндра або зрізаного до дна конуса. Основа такої корзини — обруч, від якого починають плетіння. Він є верхнім бортом кузова корзини. Виконують його з рівного прута завтовшки 16—22 мм, довжи­на якого залежить від розміру корзини. Кінці обруча з'єд­нують на косий зріз й скріплюють цвяхами.

Для стояків добирають прут завтовшки 9—11 мм. Довжина стояків складається з висоти кузова корзини та діаметра дна і ще 200—220 мм (для виконання петлі на обручі й заправляння кінця стояка при формуванні дна). Кількість стояків залежить від діаметра обруча. Стояки прикріплюють до нього простою, затяжною чи подвійною петлею (рис. 85а) на відстані 20—25 мм один від одного.

Після закріплення комлевих кінців стояків для надійної їх фіксації у потрібному положенні на обручі проплітають три— чотири ряди вірьовочки з двох прутів. Далі плетіння стінок продовжують одним із обраних способів: простим, рядами або плетінням похилим рядком (рис. 856).

На початку плетіння верхні кінці стояків тимчасово при­кріплюють до додаткового обруча, щоб визначити форму кузова корзини.

Рис. 85. Плетіння корзин на один обруч: кріплення стояків до обруча петлею; б — початок плетіння стінок кузова; в — початок плетіння дна

Якщо кузов циліндричний, то діаметр додаткового обруча дорівнює діаметру основного; якщо зрізаний конус, то діа­метр другого обруча буде меншим за перший.

Потім продовжують плетіння від верхнього борта кузова корзини до дна. Коли бічні стінки кузова виконані до задано- і о розміру, плетіння знову закріплюють вірьовочкою з двох чи ірьох прутів. Далі формують дно: беруть два діаметрально протилежних стояки і загинають їх один до одного, в резуль- іаті чого утворюють спарені стояки дна (рис. 85в).

Кінці горизонтально загнутих бортових стояків на відстані протилежної стінки повторно загинають під кутом 90°, цього разу вниз. Загнутий кінець стояка завдовжки 60—80 мм за­стругують і заправляють у стінку поряд із спареним стояком. 11 (об при загинанні петлі у стояків не порушувалася цілісність ювнішнього шару деревини, місця вигину попередньо мнуть круглогубцями. Далі справа й зліва від першої пари роблять іусірічні загинання наступних пар, в результаті формують основу дна і виконують його простим плетінням.

У корзинах на один обруч ручки роблять у вигляді вікна (шіп. рис. 70) у верхній частині стінки кузова або обплетених цужок (ручок-вушок). Використовують корзини на ОДИН об­руч як плодоовочеву тару і плетуть в основному із зеленого необкорованого прута. їх застосовують також для перевезення і-книних бутлів з хімічними речовинами та іншими рідинами.

Плетіння корзин на два обручі

Призначення корзин на два обручі (рис. 86, 87) дуже рі іпоманітне: від плодоовочевої тари із зеленого необкорова- ною пруга до корзин із прута без кори для збирання грибів, ні їм. тощо. Корзини бувають круглими й овальними.

а

Б

Рис. 86. Плетіння корзин на два

обручі:

а — заготовка для обруча; б — хрестовина з двох обручів; в — схема обплітання хрестовини; г — схема обплітання хресто­вини у формі ромба (загальний вигляд)

Основою такої корзини є два обручі завтовшки 24—30 мм (рис. 86а). Довжина прута для обруча залежить від розміру корзини. Обручі згинають і засушують на шаблоні для надан­ня та закріплення потрібної форми. Для обручів використо­вують прути верби і ліщини. Обручі корзин без попереднього засушування на шаблоні виготовляють із зволожених чи роз­парених лозопалок. їм надають потрібної форми за допомогою жамки. Кінці обручів зрізують на косий зріз й з'єднують цвяхами. Обручі вставляють один в один хрест-навхрест (рис. 86б) і місця з'єднань скріплюють цвяхами. Верхня поло­вина вертикального обруча буде ручкою, нижня — ребром (стояком) дна корзини. Горизонтальний обруч — це рамка верхньої частини корзини чи борта кузова. Перед з'єднанням обручів заміряють і розмічають місця скріплення, щоб обруч ручки обов'язково поділяв обруч рамки кузова на рівні час­тини, а обруч рамки — обруч ручки на частини, передбачені формою корзини. Після з'єднання обручів цвяхами їх роз­кріплюють розтяжкою з прута, шпагату чи дроту по верхній частині корзини. Перша і ліва частини розтяжки повинні бути однаковими. Якщо з'єднати два круглих обруча однакового діаметра, одержимо корзину напівкулястої форми. Вона набу­ває яйцеподібної форми, якщо обруч борта буде більшим. Для того, щоб він увійшов в обруч ручки, йому треба надати форму еліпса. Змінюючи розміри і форми обох обручів, можна одержати найрізноманітніші форми корзин. Наприклад, якщо
обручу ручки надати форму еліпса з великим діаметром по ширині корзини, кузов її буде мілким порівняно з корзиною і круглим обручем і низькою ручкою і навпаки, розміщення еліпсоїдального обруча ручки малим діаметром по ширині ілбезпечує створення вузької та глибокої корзини у формі чоиника.

Обручі можна замінювати квадратними чи прямокутними рамками із заоваленими чи гострими кутами. Тоді й форма корзин буде відповідно квадратною чи прямокутною.

Виготовляти такі корзини (після формування хрестовини з обручів) починають з обплітання (5—8 рядів) місць скріп­им шя обручів лозовою стрічкою чи круглим прутом. Об­плітання хрестовини забезпечує закріплення обручів у по- ірібному положенні відносно один до одного, а також є місцем для кріплення поперечних стояків (ребер) кузова.

Просте обплітання хрестовини показано на рисунку 86в. Найчастіше його виконують круглим необкорованим прутом. >а< госовують для виготовлення плодоовочевих корзин. Обплі- іанпя хрестовини у формі ромба зображено на рисунку 86г. Виконують його лозовою стрічкою і прутом (в основному для к кору) у корзинах для ягід, грибів та фруктів.

І Іісля обплітання хрестовин з обох боків добирають парну кількість (не менше восьми) прутів завтовшки 5—11 мм для ребер, кінці яких застругують лопаточкою і втикають у кутове переплетіння хрестовини між обручем-ручкою та бортовим обручем. Спочатку ставлять по два реберних прути справа й і ліва від вертикального обруча і закріплюють їх вірьовочкою і двох прутів чи простим плетінням. Кількість ребер рівно­мірно збільшують у правій і лівій частинах корзини залежно від, розмірів виробу з таким розрахунком, щоб найбільші відстані між ребрами були приблизно однаковими й не пере­вищували 35 мм. У овальної корзини кількість ребер буде ИІ липою, ніж у круглої.

Довжина заготовок для ребер повинна дорівнювати поло­вшії довжини бортового обруча. Остаточний розмір кожного ребра визначають залежно від розміру і форми корзини. Після ні іановлення усіх ребер їх треба тимчасово розкріпити пере­плетінням прутами, шпагатом чи м'яким дротом. Ці розтяжки чи мають перед закінченням плетіння кузова.

Корзини на два обручі плетуть простим плетінням від ручки ІО середини по черзі то з одного, то з другого боків. Закін­чують плетіння посередині корзини й обрізають кінці прута.

І Ірії плетінні кузова прут треба натягувати та ущільнювати, І оД і пле тиво буде щільним, міцним і красивим.

Корзини для фруктів на два обручі

Корзини мають форму півсфери, складаються з кузова і ручки (рис. 87). Розміри корзин наведено у таблиці 1. До кузова входять два кільця-обруча, з'єднаних хрестоподібно один в один, і дугоподібні стояки-ребра, обплетені круглими обкорованими прутами простим густим плетінням.

Обручі виготовляють із дво-, трирічних вербових прутів і прутів ліщини, рівних, малозбіжистих, без сучків та дефектів. Кінці заготовок для обручів зрізують на косий зріз і скріп­люють цвяхами. Кінці цвяхів старанно загинають і утеп­люють. При з'єднанні обручів один в один місце скріплення кінців вертикального обруча розміщують на нижній поверхні корзини. Кінці горизонтального обруча (обруча борта) з'єд­нують довільно із зміщенням від місць.

Ручка корзини являє собою половину окруж­ності вертикального об­руча (обруча ручки), об­плетеного спірально об­моткою прутами. Кінці обмотки біля основи ручки закріплюють вер­бовою стрічкою (6—8 витків).

Плетіння корзин із дна

Цим способом виготовляють найрізноманітніші корзини: і осіюдарські, хлібобулочні, для білизни, квітів та ін. Залежно від форми дна вони можуть бути круглими, овальними, квад­ратними, прямокутними. Дно може бути плетеним, з пилома­теріалу чи фанери.

Розглянемо виготовлення корзин із плетеним дном на прикладі простої корзини для овочів з необкорованих прутів верейки (рис. 88). Вона має форму зрізаного конуса, скла­дається із дна, стояків, каркаса і двох ручок. Дно виплітають і ус і им простим плетінням, у яке вставляють бічні стояки. (гінки виплітають круглими прутами простим плетінням. Кіпці стояків заплітають у загин із чотирьох пар прутів. Ручки роблять із кручених прутів діаметром 7 мм і кріплять за бортовий загин. Для збільшення міцності в ручки верейки вплітають дріт завтовшки 2,5 мм, кінці якого пропускають під дном корзини.

Для виготовлення дна беруть 8 прутів діаметром 10 мм і відрізають заготовки для стояків дна завдовжки 350 мм. У чотирьох з них посередині роблять розщеплення і вставляють іуди чотири інші стояки — одержують хрестовину. Потім пругом завтовшки 3—6 мм, починаючи з тонкого кінця, обплітають хрестовину вірьовочкою з двох прутів і з розведен­ням кінців стояків у радіальних напрямках так, щоб їхні кінці по окружності дна були на однакових відстанях.

Стояки закріплюють вірьовочкою з двох прутів (4—5 ря­дів), після чого виконують просте плетіння. Закінчують пле­ти ІЯ дна двома рядами вірьовочки з двох прутів і їхні кінці обрізають врівень з плетінням.

Після виготовлення дна добирають 32 прути діаметром (> 10 мм, застругують кінці й установлюють їх по обидва боки кожного стояка дна на глибину 50—70 мм, загинають віору під кутом 90°. Щоб уникнути зломів, місця вигину і ючків мнуть круглогубцями.

Для того, щоб витримати задану форму і габаритні роз­міри, виготовляють шаблон, за допомогою якого контро­люють внутрішні розміри корзини. Це два обручі (нижній і верхній), з'єднані між собою чотирма вертикальними стояка­ми й скріплені цвяхами. Відстань між обручами повинна дорівнювати висоті кузова корзини. Малий обруч шаблона встановлюють на дно корзини, а бічні стояки тимчасово прикріплюють до верхнього обруча. Замість шаблона можна виготовити тільки один обруч і прикріпити до нього бічні стояки на висоті стінок корзини. Діаметр обруча повинен дорівнювати розміру корзини по бортовій кромці. Верхівки бічних стояків для зручності плетіння зв'язують (також тим­часово) в один пучок. Після фіксації бічних стояків до верх­нього обруча або до обруча-шаблона проплітають два ряди вірьовочки з двох чи трьох прутів для закріплення основи стояків. Далі стінки виконують простим плетінням.

Для надання кузову корзини більшої міцності й жорсткості посередині стінки проплітають 1—2 ряди вірьовочки з двох прутів.

Плетіння стінок закінчують двома рядами вірьовочки з диох прутів і формуванням жорсткості бічної кромки з прутів бічних стояків.

Кромку виконують простим загинанням за три стояки з переплетінням, загинанням у чотири прути чи загинанням у іри пари прутів.

Ручки плетуть у формі дужок (ручки-вушка). Спочатку виготовляють дужки з прута діаметром 10 мм, застругують кінці й вставляють усередину стінки плетіння на діаметрально протилежних сторонах корзини. Висота ручки — 90 мм, ширина біля основи — 110 мм. Виготовлені дужки обмотують прутами завтовшки 6 мм, комлеві кінці яких застругують і вставляють у стінки поряд з основою дужок. Виконують все по спіралі із захопленням бортової кромки. Кінці обмотуван­ня заправляють у стінку.

Для більшої еластичності й міцності прути обплітання ручок скручують навколо своєї осі. Чим менше крок спіралі обплітання, тим міцніша ручка. Витки обплітання повинні и я гати щільно поряд з попередніми.

Корзина овальна із плетеним дном і двома ручками

Господарська овальна корзина з двома ручками (рис. 89) мас розміри, мм: довжина верху — 940; ширина верху — 450; довжина дна — 810; ширина дна — 330; висота каркаса — 235; висота з ручкою — 300.

Виготовляють її з обкорованих лозових прутів.

Стінки корзини виплітають простим плетінням. Кромку виконують загином у три пари прутів.

Для дна заготовляють п'ять поздовжніх стояків завдовжки 810 і 18 поперечних завдовжки 330 мм. Товщина стояків — 10 мм.

Для стояків каркаса добирають 48 заготовок завдовжки 1300 і завтовшки 8 мм.

Денце і стінки корзини плетуть прутом завтовшки 5 мм.

Корзина овальна із плетеним дном і однією ручкою

Різновидом господарських корзин, які плетуть із дна, є корзина з однією ручкою (рис. 90). Вона призначена для перенесення продуктів харчування, збирання овочів, фруктів, ягід і має розміри, мм: довжина загальна — 600; ширина загальна — 440; довжина дна — 450; ширина дна — 280; висота каркаса — 240.

Виготовляють корзину з обкорованих лозових прутів. Дно виплітають у вигляді плоского щитка овальної форми.

Для поздовжніх стояків дна добирають п'ять заготовок завдовжки 450 мм, а для поперечних — 14 завдовжки 280 мм. Товщина стояків 6 мм. Дно виплітають прутами завтовшки 3—4 мм у комлевому відрізку.

Стояки каркаса корзини являють собою прут діаметром 5 і завдовжки 1100 мм. Кількість стояків — 56 шт.

Стояки каркаса загостреними кінцями вставляють у дно корзини поряд із стояками дна.

Для плетіння дна і стінок витрачається близько 110 прутів діаметром 3—4 і завдовжки 850—900 мм.

Кромку кузова виконують загинанням у три або чотири пари прутів.

Ручка корзини має дугоподібну форму. Загостреними кін­цями її вставляють у дно і разом із стояками каркаса за­плітають у стінки корзини. Для ручки використовують прут діаметром 15 і завдовжки 1500 мм. Дугоподібну, що виступає над кузовом корзини, ручку обкручують круглим обкорова- ним прутом діаметром 3—4 мм. Кінці прута біля бортів обмо­тують лозовою стрічкою чи прутом діаметром 2—3 мм.

Корзина для грибів

Виготовляють корзину з обкорованих лозових прутів. Вона має овальну форму і одну поперечну ручку (рис. 91). Техно­логічна схема подібна до схеми виготовлення корзини овальної з однією ручкою. Від останньої відрізняється розмірами та зовнішнім виглядом.

Для виготовлення дна використовують сім поперечних і і Г ять поздовжніх стояків завдовжки відповідно 310 і 170 мм. Товщина стояків дна 6 мм. На плетіння дна витрачається 17—20 прутів діаметром 5 і завдовжки 1000 мм.

Основний прут ручки має діаметр 12 і довжину 1040 мм. Для обплетення ручки використовують 10 прутів завтовшки 5 і завдовжки 620 мм, а для її обкручування біля бортів два прути тієї ж товщини, але завдовжки 1000 мм.

плетіння дна; 5 — прут ручки; 6 — обмотування ручки

Стояки виготовляють із прута діаметром 5 і завдовжки 1000 мм. Стояків — 32 шт. Стінки виплітають прутом діамет­ром 4—5 мм і завдовжки 1000 мм. Середня витрата прутів при плетінні кузова становить 80—85 шт.

Рис. 91. Корзина для грибів: 1, 2 — відповідно обплітання та обмотування ручки; 3 — стояк кузова; 4 — вірьовочка; 5 — прут ручки; б, 10 — прут плетіння кузова; 7 — плетін­ня лозовою стрічкою; 8, 9 — стояки дна відповідно поздовж­ній і поперечний

У верхній частині кузова вплітають три ряди з лозової стрічки чи стрічки з полівінілхлоридного пластику. Згори і знизу від неї виконують по одному ряду вірьовочки з двох прутів.

Борт стінки корзини виплітають з верхніх кінців стояків корзини загинанням з трьох пар прутів чи іншими способами.

Корзина для ягід

Плетуть корзину з обкорованого прута натурального ко­льору, пофарбованого аніліновими барвниками.

Її виготовляють майже так само, як і овальну корзину з однією ручкою. Відрізняється вона від описаних вище лише формою та розмірами (рис. 92).

Ручку роблять з одного прута діаметром 8—12 мм і завдов­жки 620 мм. Обплітають його прутами завтовшки 3 мм.

Дно виготовляють із шести стояків і трьох прутів від­повідно діаметром 6 і 2 мм й завдовжки 110 і 600 мм.

і------- — ■■-■—-І Рис. 92. Корзина для ягід

Бічні стояки (22 шт. завтовшки 3 і завдовжки 260 мм) загостреними кінцями вставляють у торець плетеного дна поряд із стояками денця.

Для плетіння стінок потрібно близько 50 прутів діаметром 2 і завдовжки 850 мм.

Витрата прутів на одну корзину становить близько 200 шт. діаметром 2—10 мм.

Корзина господарська

Корзина має овальну форму, поперечну ручку і бокову косу (рис. 93). Відрізняється від попередніх нарядним зов­нішнім виглядом і добрими утилітарними властивостями.

Стінки її виплетені смугами з круглого прута й струганої стрічки, розділені рядами вірьовочки з трьох прутів.

Борт корзини оформлено боковою косичкою. Вдало до­повнює її поперечна ручка з трьох прутів, обплетених лозовою стрічкою.

Для виготовлення корзини треба заготовити: прут ручки середньою довжиною 900, завтовшки 12 мм, прути ручки бічні — 2 шт. завдовжки 560, діаметром 8 мм; стояки дна поздовжні — 3 шт. завдовжки 300, діаметром 6 мм; стояки дна поперечні — 7 шт. завдовжки 160, діаметром 6 мм; стояки стінок — 36 шт. завдовжки 740, діаметром 5 мм; прути для плетіння дна — 25 шт. діаметром 4, завдовжки 700 мм.

Дно і стінки кузова плетуть прутами (101 шт.) діаметром 4 і завдовжки 700 мм.

Вірьовочку виплітають прутами (27 шт.), діаметр яких біля комля 4, а довжина 700 мм.

Рис. 93. Корзина госпо­дарська: 1 — плетіння кузова лозовою стрічкою; 2— вірьовочка; З,4— прути ручки; 5 —прут для плетіння кузова; 6 — бічний стояк; 7 — прут для плетіння дна; 8, 9 —відпо­відно поздовжній та попереч­ний стояки дна

Витрачають лозової стрічки 28 м.

Для виготовлення ручок, стояків, дна і кузова потрібно 1,9 кг обкорованих прутів діаметром 4—12 мм.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: