Ст іл журнальніїй квадратний 3 страница

Основні розміри, мм: довжина дна — 275, ширина дна — /5, висота без ручок — 255, довжина по верху — 500.

Кошик ажурний овальний

Виріб складається з ажурного полотна з двома ручками і лііома бічними вставками. Розміри полотна 600 х 400 мм. Бічні вставки показано на рисунку 212.

Плетіння починають з набору поперечних стояків і переп- иетення одним рядом вірьовочки у два кінці, а через 40 мм другим таким же рядом вірьовочки. Після цього формують ьічний ажур і плетіння бічних рядів вірьовочки. Ширина смуги ажуру з вірьовочкою 40 мм. Ажур з ромбоподібним рисунком одержують в результаті переплетення кожних двох с уміжних стояків під кутом 45°. Готове полотнище має вісім. і журних бічних смуг і смугу густого плетіння у вигляді доріж­ки з набору поперечних стояків у середній частині. Плетіння полотна закінчують трьома рядами вірьовочки, у процесі пі і конання яких одержують дві ручки. їх вплітають у вузькі с торони полотна, відступивши на 115 мм від його країв.

Сумка молодіжна із рогозу

Сумка м'яка, має форму трапеції (рис. 213). Складається попа з бічних стінок, двох ручок і смужки полотна, що формує піо та торцеві стінки. Стояки виконують суцільним пле­тінням з чотирма рядами горизонтальних вірьовочок у два кінці. У верхній частині стінок стояки утворюють ажур. Кромки окремих елементів плетіння закріплені рядами ві­рьовочок. Бічні стінки, дно і торцеві стінки між собою крігі- ііять шпагатом.

Ручки виготовляють із стебел рогозу, скручених у вигляді скрутня, і прикріплюють до верхньої частини внутрішнього боку стінок сумки. Довгі ручки дають можливість носити сумку через плече.

Сумка плетена комбінована

Сумка м'яка, має форму трапеції (рис. 214). Складається із і на, стінок і двох ручок.

Виготовляють її із стебел рогозу та пальмової стрічки натурального кольору. Плетуть на розбірному дерев'яному шаблоні. Пальмову стрічку можна замінити плетенням із соломи, рогозу, обгортків качанів кукурудзи, тощо. Дно вико­нують із стояків рогозу, які укладають упоперек довжини дна і по його периметру закріплюють рядами вірьовочки, потім нагортають вгору, утворюючи бічні стояки. Як уток бічні стінки сумки заплітають пальмовою стрічкою. У верхній частині

- загальний вигляд; б ~ полотно у розгорнутому вигляді" в — розміри шаблона-болванки

Рис. 213. Сумка молодіжна із рогозу: ] — ручка; 2, 3 — відповідно вірьовочка і стояк бічної стінки

Рис. 214. Сумка плетена комбінована: 1 — вірьовочка внизу стінок; 2 — стрічка плетіння сті-нок; 3 — стояк; 4 — прокладка кромки стінок; 5 — ручка

стінок стояки закріплюють рядами вірьовочки у два кінці. Верхні кінці їх загинають внизу, на лицевий бік стінок сумки, охоплюючи прокладене по кромці стебло рогозу, потім заплі­тають двома рядами вірьовочки. Кінці стояків обрізають. Ручки виплітають косичкою з двох заготовок і вплітають за допомогою шила у плетіння бічних стінок.

Вироби із соломи

Із соломи можна виготовити багато оригінальних і необ­хідних речей, не схожих на вироби з інших матеріалів. Високу оцінку одержують ці вироби не тільки завдяки при­родному матеріалу, але й за художність та конструктивність. Не на останньому місці тут і майстерність виконавця. Збе­рігаючи природні властивості матеріалу, народні умільці створюють не просто сумку, а виріб ужиткового мистецтва. Щоб навчитися плести із соломи сумки і капелюхи, шкатулки та інші сувенірні вироби, треба знати основні види плетіння й застосовувати їх у роботі.

Види плетіння

Види плетіння із соломи наведено на рисунку 215. У більшості випадків при виготовленні виробу майстер застосовує

Рис. 215. Види плетіння із соломи: а — хрестове; 6 — розетка; в — косе; г — кручена плетінка; д — зубчиками; е — плетіння солом'яних скрутнів; є — вита плетінка; ж — кругла плетінка

декілька видів плетіння: одні є основними (хресто­ве, розетка, переплетення с крутнів), інші придатні для виконання окремих еле­ментів або як декор для оздоблення. Розрізняють пряму (хрестову) Й круче- Рис. 216. Спіральна технологія ну, а також спіральну тех- переплетення із пучків соломи піку косого плетіння. Пря­ме плетіння застосовують для сумочок, капелюхів, кручене — для сувенірних шкатулок, косе — для косичок.

Спіральна технологія переплетення трьох пучків соломи (скрутнів) є найдавнішою і дуже простою у виготовленні (рис. 216). Виконують її з пучка (15—20 шт.) довгих і тонких соломин, з яких формують круглий скрутень. У міру плетіння його безперервно нарощують. Довжина скрутня визначається розмірами виробу. Виріб починається з одного кінця скрутня і закінчується на іншому. Виготовлення виробу полягає у переплетенні солом'яного скрутня лозовою стрічкою, вузь­кою (3—7 мм) смужкою лика чи бересту, в результаті чого його зовнішній виток щільно прикріплюють до попереднього. Відстані між стрічками-перев'язками бажано витримувати рів­номірними. Отвори у попередньому ряду плетіння для протя­гування стрічки-перев'язки проколюють дерев'яною накол­кою (шилом). Солом'яний скрутень по товщині формують за допомогою напрямної трубки. Під час плетіння скрутень для ущільнення закручують навколо осі всередину виробу. Остан­ній виток спіралі спочатку закріплюють як звичайно, а потім роблять суцільне обплітання солом'яного скрутня стрічкою: виходить акуратний і міцний бортик. Кінець скрутня посту­пово стоншується й примотується стрічкою при обплітанні бортика. Спіральну технологію плетіння застосовують при виготовленні виробів круглої й овальної форм. Форму й розміри виробів контролюють шаблоном. При виготовленні кулястих виробів шаблон повинен бути розбірним.

Виготовлення косичок починають із зволоження соломи.для надання їй еластичності. Житню солому нового урожаю замочують у воді кімнатної температури протягом 5—30 хв, минулорічну — 3—10 год. Замочувати треба не більше як на денну норму плетіння, оскільки сира солома пліснявіє й втрачає виробні властивості. Зволожену солому під час ро­боти тримають у вологій тканині або поліетиленових мі­шечках. Для плетіння плоских стрічок-косичок використо­вують однотонну солому — світлу чи пофарбовану. Іноді для лекору виплітають косички із соломин іншого кольору. При
виготовленні будь-яких косичок треба дотримуватися загаль­них вимог: плести щільно, оскільки при висиханні плетіння ослабляється; використовувати соломини однакового діа­метра й різної довжини, щоб вони не закінчувалися одно­часно.

Нарощувати можна двома способами: у зріз соломини, що закінчується, вставляють тонкий кінець нової або на кінець попередньої соломини на 1,5—2 см накладають нову й за­плітають разом.

Для вирівнювання та ущільнення косичку вибивають де­рев'яним молотком, пропускають кілька разів через віджимні вальці побутової пральної машини, прасують. Косички пле­туть у три, чотири, п'ять, шість і сім кінців (рис. 217).

Трикінцівка. Косичка у три кінці — найпростіша у виготов­ленні. Починати плетіння можна з трьох зв'язаних у пучок соломин або з двох, якщо одну скласти навпіл. Послідовність плетіння прямої косички-трикінцівки, а також виготовлення кутів наведені на рисунку 2\1в, г. Поворот косички під пря­мим кутом утворюється при послідовному згинанні усіх трьох соломин, що переплітаються, в один бік: вправо — правосто- ронній, вліво — лівосторонній.

Виготовлення плоскої косички з чотирьох і більше соло­мин показано на рисунку 217. Принцип плетіння подібний до виготовлення трикінцівки. Є одна особливість косички з парною кількістю соломин: при подальшій обробці більше розтягується, а чотирикінцівка ще й скручується навколо осі. Тому після виготовлення їх треба прасувати. Схема плетіння плоскої косички у чотири кінці із зубчастими краями наведе­на на рисунку 2176". Косичка у чотири- і шестикінцівки відзначається міцністю. Кожна сторона має свій рисунок. При плетінні таких косичок не допускається виплітати прямі кути, але можна робити повороти — зворотне плетіння. Для забезпечення чіткої схеми рисунка у цих косичках треба суворо дотримуватися прямого кута між лівою і правою гру­пами соломин. Косичку з шести соломин виконують подібно до косички у чотири кінці, виплітаючи край за одну соломи­ну. Ця косичка має двосторонній рисунок: паркетиком і з поперечними смугами. Для одержання красивої косички треба суворо витримувати прямий кут між лівою та правою групами соломин.

Круглі плетінки. Найпоширеніший вид круглої плетінки — це з п'яти основних соломин і однієї додаткової (рис. 217, з). Одну товсту та п'ять тонких соломин зв'язують у пучок. Тонкі відгинають від товстої й рівномірно розподіляють їх по колу. Далі одну з п'яти соломин (першу) загинають вправо зверху над двома сусідніми, потім дальню загинають у тому ж напрямку

Рис. 217. Плетіння косичок:

а — прийом ручного плетіння; б — чотирикінцівка із зубчастими краями; в — схема плетіння трикінцівки; г — загальний вигляд трикінцівки; д — плетіння чотирикінцівки; е — схема плетіння шестикінцівки; є — загальний вигляд косички у сім кінців; ж — загальний вигляд чотирикінцівки; з — схема виготовлення круглої плетінки; и — загальний вигляд косички у п'ять кінців; і — п'ятикінцівка; к — плетіння квадрата
і перекладають зверху над першою та наступною соломинами. Так само переплітають усі п'ять соломин. У перерізі виходить квадрат. Для одержання круглого перерізу до додаткової осьо­вої соломинки додають ще кілька.

Плетіння квадрата. Дві соломини складають хрест-навхрест під прямим кутом. До центру хрестовини ниткою кріплять п'ятий кінець, який послідовно загортають навколо чотирьох променів (рис. 217«;). Початкова хрестовина може бути з чотирма або шістьма кінцями. Залежно від цього переріз може бути квадратним, прямокутним або шестигранним.

Виготовлення виробів із прошивної соломи.

Косички із соломи — добрий матеріал для розширення асортименту виробів. Зшиваючи їх вручну чи на машині, можна виготовити капелюхи, сумки та інші вироби. Прошив­на технологія передбачає способи з'єднання косичок у стик, уступом чи площиною, а також застосування різноколірної соломи й аплікації, які урізноманітнюють, збагачують декора­тивність виробів (рис. 218). Зшивання у стик виконують

вручну, уступом — вручну і на швей­них машинах, площиною — вручну, на машинці та комбіновано. Останнє застосовують при виготовленні деко­ративних панно. Перед зшиванням плетену стрічку-косичку треба зволо­жити протягом 5 хв. При її натягу­ванні у процесі зшивання розмір ви­робу чи його форма зменшується, а якщо косичку напускати — збіль­шується. Під час роботи рекоменду­ється користуватися наперстком. Після зшивання виріб вирівнюють, постуку­ючи по його поверхні молотком або прасуючи на болванці через вологу тканину.

б

Рис. 218. Зшивання косичок: а — у стик; б — уступом; в — площиною

У виробничих умовах застосовують преси з попереднім пропарюванням. Пресування із сушінням у запресова­ному стані закріплює розмір і форму виробу, надає йому товарного вигля­ду. Воно незамінне при виготовленні головних уборів із прошивної соло­м'яної косички.

Виготовлення об'ємних виробів

Виготовлення напівсферичного виробу із плоскої косички починають із укладання її на площині у вигляді спіралі з уступом (накладкою) на 4—6 мм попередній виток та їх прошивання. При цьому досягають достатньої міцності виробу.

Для хлібниці, тарілки для цукерок чи печива треба ви­плести до 15 м косички завширшки 15—18 мм, для капе­люшка з полями — до ЗО мм. За 7—8 год вручну можна сплести 25 м косички-п'ятикінцівки.

Як приклад розглянемо виготовлення жіночих сумок (рис. 219). Це вироби м'якої конструкції, у формі трапеції, складаються із стінок, дна та двох ручок. Дно і верх сумок мають форму витягнутого овалу. Сумки виконують із житньої соломи косичкою-п'ятикінцівкою. Верх оторочений зубчас­тою чотирикінцівковою косичкою. Для одержання косички однакової ширини використовують соломини одного діамет­ра. Колір косички — від зеленувато-жовтого до золотистого, без потемніння й ознак гнилі. Кінці стебел соломи повинні бути обрізані врівень з поверхнею сумки.

Виготовлення сумок починають із дна, настрочуванням солом'яної косички на швейній машині класу 245. Розміри і форму виробів контролюють за допомогою шаблона. Оста­точної форми надають їм на гідравлічному пресі. У домашніх

Рис. 219. Сумка жіноча із соломи: 1 — корпус сумки; 2 — окантовка верху косичкою зубчастою; 3 — ручка основного виконання (вінілісшкіра); 4 — вкладиш ручки (трубка з полівініл- хлоридного пластику); 5 — декоративний елемент; 6 — ручка (виконання 02), косичка п'ятикінцева із шпагату

умовах сумки прошивають вручну уступом і підсушують на дерев'яному шаблоні. Виплітають сумки двох виконань, які відрізняються розмірами, формою і матеріалом ручок. Перше виконання (основне) передбачає ручки у вигляді кілець діа­метром 180 мм, які роблять з вінілісшкіри та вкладиша з поліхлорвінілової трубки. Місце стику ручки покривають де­коративним елементом із вінілісшкіри у вигляді бахроми. У другому виконанні ручки виготовляють із п'ятикінцевої ко­сички, виплетеної із віскозної нитки (шпагату). Довжина їх забезпечує носіння сумки через плече. Кріплять ручки і кайму нитками на швейній машинці або вручну із зовнішнього боку сумок. Витрата п'ятикінцевої косички становить близько 22 м, чотирикінцевої зубчастої для окантування верху — 1 м. Ма­шинні строчки виконують швейними голками № 100—130, ручні — голками для ручної роботи. Застосовують бавовняні швейні нитки № 10 і 12. їх колір повинен відповідати кольору основного матеріалу (соломки, штучної шкіри). Строчка по­винна бути рівною, без просікання, пропусків стібків, пет- листості і розміщена на відстані 2—3 мм від краю стрічки чи косички з частотою 2—3 стібки на 10 мм.

При підготовці соломи добирають тугі, чисті стебла, об­різують вузли з одного кінця, сортують за перетинами і зв'язують у пучки. Замочують підготовлену соломку у воді при температурі 70—80°С протягом 30—40 хв, після чого вий­мають, струшують і загортають у вологу тканину. Потім виго­товляють п'ятикінцеву косичку завширшки 15—18 мм і завдовжки 20 м. Нарощують соломинку, що закінчується, накладанням на 15—20 мм нової. Після обрізування кінців, що виступають, треба пропустити косичку через вальці, змо­тати в рулон і залишити на 12 год для підсушування. Ручки з вінілісшкіри виготовляють так. Вирізають заготовку, яку пе­регинають по ширині, двічі підгинаючи зрізи у стик, і про­шивають на швейній машинці класу 26 двома строчками з відстанню 3 мм від зрізів. Перед початком роботи косичку замочують у воді при температурі 18—20 °С протягом 5—10 хв і загортають у вологу тканину. Один кінець косички зав­довжки 60—70 мм підгинають і суміщають; кромки закріп­люють настрочним швом на відстані 2—3 мм від краю ко­сички вкругову й по спіралі кріплять так, щоб кожний новий ряд косички лягав кромкою під ряд, що утворився раніше, по шаблону, формуючи дно. Загинають останній ряд косички вниз під кутом і на нього настрочують косичку по спіралі ряд за рядом, утворюючи стінки сумки. Кінець косички (70—60 мм) закріплюють подвійною зворотною строчкою й обрізають паралельно до напрямку рядів. Настрочують ряди на машинці класу 245 з одночасним припосаджуванням внутрішньої
кромки і відтягуванням зовнішньої. Внутрішній розмір сумки контролюють шаблоном. Закінчують виготовлення сумки на­строчуванням на її верхню кромку чотирикінцевої зубчастої косички, а також обрізуванням кінців, зачищенням задирок та остаточною перевіркою розмірів сумки шаблоном. Після зволоження сумку пресують при температурі 120—150 °С протягом 25—30 с. Кріплення ручки й декоративних аплікацій є заключною операцією виготовлення виробу, яка полягає у підгинанні кінців петель по шаблону і прошиванні настроч- ним швом відповідно до зразка. Декоративні аплікації (квіти) вирізають або вирубують із кольорових відходів вінілісшкіри й кріплять вручну нитками відповідно до зразка.

Сумки, зображені на рисунку 220, також мають форму трапеції. їхнє дно і верх виконують у формі витягнутого овалу. Виготовляють із житньої соломи п'ятикінцевою косичкою. Можна зробити дно з галантерейної вінілісшкіри, прокла­даючи картоном.

Основне виконання. Верх сумки облямовують зубчастою чотирикінцевою солом'яною косичкою. Ручку роблять з ві­нілісшкіри.- Оздобленням сумки є квіти з вінілісшкіри, які пришивають вручну.

Рис. 220. Сумка: 1 — ручка (ізінілісшкіра); 2 — декоративна квітка; З — оздоблення верху зубчастою чотирикінцівкою; 4 — корпус (виготовлення настроченим швом п'ятикінцевою косичкою); 5 — настрочений шов; б — застібка-петля; 7 — оздоблення верху (виконання 01), косичка п'ятикінцева з віскозного шпагату; 8 — застібка-ґудзик

Виконання 1. Сумка має застібку, яка складається з петлі (трикінцева косичка) і м'якого ґудзика, виготовлених із віс­козної технічної нитки (шпагату). Ґудзик пришивають шпа­гатом із капронового шовку. Петлю кріплять вручну біля верхньої кромки сумки під боковою косичкою.

Ручку і декоративне оформлення верху сумки виконують п'ятикінцевою косичкою із віскозного шпагату. Для одер­жання цілісного краю її починають плести чотирма кінцями, а потім вплітають п'ятий.

Виконання 2. Сумка має дві ручки із п'ятикінцевої ко­сички, виплетеної із віскозної технічної нитки. Верх сумки облямовують зубчастою солом'яною косичкою. Виготовляють сумки на швейних машинах класу 245. Остаточної форми їм надають на гідравлічному пресі гарячим пресуванням. Ручки і кайму кріплять нитками на швейній машині або вручну.

Капелюх жіночий

Виріб виконують із солом'яної косички. Складається він із циліндричної невисокої головки з плоским денцем і полів. Біля основи головки із зовнішнього боку прикріплена оздоб­лювальна смужка із репсової або декоративної стрічки. З боку капелюха на оздоблювальну смужку прикріплюють букет квітів із тканини або одну квітку із стрічки, з якої виконана оздоб­лювальна смужка. До головки капелюха по боках пришивають дві стрічки, призначені для утримання капелюха на голові.

Усередині капелюха настрочують налобник з вінілісшкіри, репсової стрічки або бавовняної тканини типу бязі, ситцю, сатину. Капелюх виготовляють із суцільної косички завширшки 16—17 мм, яку зшивають бавовняними нитками по спіралі настрочним швом так, щоб кожний новий ряд лягав краєм під раніше утворений.

Налобник із вінілісшкіри повинен мати ширину ЗО мм. Косички з'єднують настрочним швом на відстані 2—3 мм від краю косички, при цьому в 1 см строчки повинно бути 2—3 стібки. Верхню частину налобника настрочують лицевим бо­ком на нижній на відстані 2—3 мм від загину останньої. Обметувальний шов настрочують по зрізу верхньої частини налобника, його ширина 4—5 мм.

При виготовленні налобника з бавовняної тканини попе­редньо обробляють його верхній та нижній краї, потім один край підгинають на 5 мм на зворотний бік і пристрочують до нижньої частини капелюха, відступивши 2—3 мм від піді­гнутого краю. Під час кріплення налобника до капелюха по боках головки одночасно пришивають дві стрічки. Виготов­ляючи налобник із тканини, зрізи скріплюють підгинанням її на 4—5 мм всередину, а з вінілісшкіри — накладанням на
4—5 мм зрізів один на одного. Усі строчки слід закріпити. Кінці налобника закріплюють на затилковій частині на від­стані 3—5 мм від його верхнього краю.

Оздоблювальну смужку кріплять до затилкової і бічних частин головки капелюха. Колір ниток повинен відповідати кольору солом'яної косички, а штучних квітів — пасувати з кольором оздоблювальної смужки. Витрата косички на капе­люх становить 16 м. Машинні строчки виконують швейними голками, ручні — ручними. Для роботи використовують ба­вовняні швейні нитки № 12, ЗО, 40, 63. Строчка повинна бути рівною, без просікання, пропусків стібків, петлистості й роз­міщена на відстані 0,2—0,3 см від краю косички з частотою 2—3 стібки на 10 мм. Виготовляти капелюх починають із добору й зволоження солом'яної косички у воді кімнатної температури протягом 5—10 хв, потім її загортають у вологу тканину та витримують 12 год. В результаті косичка набуває м'якості й еластичності.

Щоб виготовити ковпак капелюха, кінець косички підги­нають на 20—30 мм і накладають на косичку, суміщаючи кромку й закріплюючи настроченим швом на відстані 2—3 мм від краю косички. Її обводять навколо серцевини дна, що утворилася, зліва направо по спіралі й закріплюють настроче­ним швом так, щоб кожний новий ряд краєм захоплював раніше утворений. Розмір дна визначають по шаблону.

З метою виготовлення головки ковпака останній ряд ко­сички загинають вниз під прямим кутом, а до нього по спіралі пристрочують косичку. Останній ряд головки ковпака загина­ють на зовнішній бік і настрочують нові ряди, які утворюють поля капелюха. Висоту ковпака та ширину полів визначають по шаблону. Кінець косички закріплюють подвійною строч­кою завдовжки 70—100 мм й обрізають паралельно до на­прямку рядів. Одночасно із застрочуванням припосаджують внутрішній і відтягують зовнішній краї косички. Для надання правильної і стійкої форми виріб пресують при температурі 120—150 °С протягом 25—30 с. Перед прасуванням капелюх зволожують.

Для виготовлення налобника із вінілісшкіри по шаблону вирізають деталі. Нижню деталь згинають удвоє, а верхню лицевим боком накладають на нижню на відстані 2—3 мм від згинання нижньої частини і настрочують зигзагоподібною строчкою завширшки 4—5 мм по зрізу верхньої частини налобника. При виготовленні налобника із бавовняної ткани­ни деталі вирізають уздовж лінії ниток основи й обробляють верхній та нижній краї: підгинають зріз на 5 мм на зворотний бік і роблять шов на відстані 2—3 мм від підігнутого краю. Для обробки країв налобника використовують швейну машинку класу 22, а зигзагоподібну строчку роблять на машинці

18-7-1503
класу 26. З'єднують налобник із ковпаком накладанням пер­шого зворотним боком-так, щоб лінія з'єднання двох його частин була внизу. Кінці налобника повинні бути розміщені за ним і скріплені подвійною обробкою строчки завдовжки 5—7 мм. Закріплюють налобник настрочним швом на відстані 2—3 мм від його краю. Налобник із бавовняної тканини кріплять до капелюха. Потім прикріплюють оздоблювальну стрічку із декоративною квіткою, для чого стрічку треба закріпити біля основи головки із зовнішнього боку, обвести її навколо основи, щоб вона була збоку капелюха, і пришити її вручну по верхньому та нижньому краях, при цьому один кінець стрічки підігнути й накласти на інший. Декоративну квітку пришивають також вручну.

Скульптура із соломи

Оригінальність соломи як природного матеріалу, творча стилізація з м'яким гумором і необмежена видумка конструк­тивних вирішень — усе це складові привабливості скульптур та дитячих іграшок із соломи, навчитися виготовляти які може кожний.

Для виготовлення солом'яної скульптури застосовують тонші й довші міжвузля з верхньої частини стебла житньої соломи. Використовують також рисову, пшеничну й рідше вівсяну солому. Зволожувати її слід запарюванням у гарячій воді. Потім дають воді стекти і розкладають міжвузля на папері. Треба підготувати нитки для перев'язування пучків соломинок (бажано сурові, міцні), жовті нитки для зшивання, голку з великим вушком, ножиці, клей ПВА, клаптики ткани­ни з дрібним малюнком, кольорову тасьму, вузькі стрічечки, яскраві вовняні нитки.

Рис. 223. Фігурка чоловіча

Схеми виготовлення фігурок-іграшок із соломи зображені на рисунках 221—223.

Комбінована технологія виготовлення виробів. Комбінована технологія полягає у виготовленні виробів із застосуванням різних видів плетіння (хрестовий, розетка, косий, зубчиками), а також клеєної фанери, деревоволокнистих плит, картону, штучної замші, замшевого паперу, тканин та інших матеріалів. Якщо до них додати швейні нитки, клей ПВА чи столярний, можна виготовити шкатулки, коробки для рукоділля, цукер­ниці тощо.

Щоб виготовити шкатулки, каркас роблять із фанери. По заздалегідь підготовленому ескізу виконують квадратні чи прямокутні розетки (залежно від розмірів і форми стінок шкатулки) так, щоб по краях залишити місце для обкладання косичкою плоского чи круглого плетіння. Розетки й бічне оформлення косичками кріплять нитками, для чого у фанері шилом проколюють отвори. Для забезпечення прямолінійності бічних солом'яників у них заправляють дріт. Всередині шка­тулку обклеюють штучною замшею або кольоровим папером.

Вироби із обгорток качанів кукурудзи і бересту

сі вироби із обгорток качанів кукурудзи плетуть на дерев'яних шаблонах. Шаблон може бути суцільним (нерозбірним) і розбірним залежно від форми виробу. За будь-яких умов його конструкція повинна забезпечувати легкість знімання готового виробу після сушіння. Основні операції при виготовленні виробів мало чим різняться між собою. Виділяють плетіння крученими нитками, які одер­жують при повному скручуванні стрічок з обгорток качанів кукурудзи, і смужками — при частковому їх скручуванні. Плетіння виконують однією, двома, трьома, чотирма і п'ятьма крученими нитками одночасно в одному напрямку.

Сумка подарункова

Плетуть сумки по шаблону, який визначає її форму і відповідає заздалегідь розробленому архітектурному проекту — художньому вирішенню зовнішнього вигляду.

Сумку показано на рисунку 224, вона має трапецієвидну форму і виготовляють її із скрутня листків обгорток куку­рудзи та стрічки (тасьми). Дно сумки овальне й виконано суцільним плетінням бічних та торцевих стояків через три стояки (скрутні). Стінки сформовані із спарених, вертикально розміщених скрутнів (основи) і утоку із стрічок чи тасьми з обгорток качанів кукурудзи. Плетуть їх простим суцільним плетінням. Борт стінки закінчують вірьовочкою. Довгі ручки

275

Рис. 224. Сумка подарункова із обгор­ток качанів кукурудзи: 1 — ручка; 2 — борт сумки; 3 — бічний стояк; 4 — стрічка для плетіння стінок; 5 — вірьовочка

роблять із двох скрутнів. Для роботи використовують дере­в'яний нерозбірний шаблон. Виготовлення сумки починають із розмітки на верхній дошці шаблона місць, де будуть забиті цвяхи для натягування скрутня бічних стояків. Кількість пар стояків повинна бути непарною (39 або 41). Дно виконують одночасно із встановленням основи — бічних стояків, які кріплять за цвях верхньої дошки шаблона з одного боку, натягують вниз до дна, проводять під дном, натягують з протилежного боку до цвяха, обгинають його і знову ведуть скрутень вниз у тій самій послідовності, поки не заповнять дно. Зовнішній овал дна закріплюють двома рядами вірьо­вочки і прибивають дно цвяхами до шаблона. Стінки вико­нують простим густим плетінням, а борт сумки — чотирма рядами скрутнів замість стрічки. Кромку заплітають вірьо­вочкою. Для виготовлення ручок використовують бічні стоя­ки, які нарощують й скручують у вірьовочку. Плетуть сумку в зволоженому стані, отже, після закінчення роботи і обрізуван­ня кінців скрутня й стрічок її сушать на шаблоні.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: