Методичні вказівки склав Стрельцов П.М., доцент кафедри «Підйомно-транспортні машини та механізація перевантажувальних робот» Одеського національного морського університету

Кафедра

“Підйомно-транспортні машини та механізація перевантажувальних робот”

ДИПЛОМНЕ ПРОЕКТУВАННЯ
ПІДЙОМНО-ТРАНСПОРТНИХ МАШИН

Методичні вказівки

по виконанню дипломного проекту

на здобуття ступеню бакалавра

за спеціальністю 7.090214 “Підйомно-транспортні, будівельні, дорожні, меліоративні машини та устаткування”

Одеса

Методичні вказівки склав Стрельцов П.М., доцент кафедри «Підйомно-транспортні машини та механізація перевантажувальних робот» Одеського національного морського університету

Розглянуто та ухвалено кафедрою ПТМ та МПР.

Протокол засідання кафедри № від квітня 2012 р.

Завідуючий кафедрою

доцент (О.О. Немчук)

ВСТУП

Механізація перевантажувальних робот та автоматизація перевантажувальних машин являють собою важливі засоби підвищення продуктивності праці та прискорення зростання обсягів матеріального виробництва.

Характерною особливістю сучасного етапу розвитку перевантажувальної техніки є інтенсивне впровадження новітніх досягнень науки і техніки таких, як нові види приводів, гальмових та запобіжних устроїв. Широке використання бистродіючих ЕОМ як при проектуванні, так і при управлінні машинами дає можливість значно покращити технічну експлуатацію машин, оптимізувати режими їх роботи та обслуговування, вдосконалити методи технічної діагностики та ремонту.

Сучасний рівень механізації та автоматизації виробничих процесів пред’являє достатньо високі вимоги до спеціалістів у сфері проектування та експлуатації машин, організації виробництва, до їх стилю та ефективності управління тощо.

Дипломні проекти, що виконуються наприкінці учбового періоду, мають підтвердити адекватність теоретичних знань та практичних навичок, отриманих студентами під час навчання, тим вимогам, що пред’являє сучасне виробництво до спеціалістів відповідного ступеню.

1. МЕТА ТА ЗАДАЧІ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУВАННЯ

Підготовка дипломного проекту на здобуття ступеню бакалавра є одним з головних (а в деяких випадках завершальним) етапів навчання студентів в ВНЗ.

Основною метою дипломного проектування є комплексна перевірка та оцінка рівня засвоєння студентом учбового матеріалу, виявлення його підготовленості до самостійної роботи в умовах сучасного виробництва.

Враховуючи, що дипломне проектування має й учбовий характер, до його основних задач відносять також:

- розширення, систематизацію та закріплення теоретичних знань та практичних навичок, отриманих студентом під час навчання;

- оволодіння студентом досвідом самостійного вирішення комплексних виробничих задач, ознайомлення з методами дослідження та експерименту.

Дипломне проектування повинно виконуватися переважно на конкретних матеріалах проектно-конструкторських, науково-дослідних або виробничих організацій, обраних базами виробничих та переддипломної практик, та виходячи з реальних задач, що стоять перед виробництвом.

По ряду дисциплін спеціальності («Вантажопідйомні машини», «Машини безперервного транспорту») навчальними програмами передбачаються курсові роботи та проекти. Робота над ними має підготувати студента до виконання дипломного проекту комплексного характеру. Викладачам ведучої кафедри, що керують курсовим проектуванням, доцільно рекомендувати студенту з самого початку виконання курсових проектів по різним дисциплінам обрати такий напрямок робіт, при якому в рамках різних курсових проектів та учбово-дослідних робіт отримують рішення локальних задач, на основі яких виробляється рішення відносно крупної технічної задачі, розгляду якої присвячується дипломний проект.

На виробничих та переддипломній практиках студенти разом із виробниками аналізують поставлені в дипломі задачі та шляхи їх вирішення. Наприклад, розглядають можливі варіанти технології перевантажувальних робіт, формулюють основні вимоги до перевантажувального обладнання, обирають структуру схеми комплексної механізації робіт на підставі техніко-економічного обґрунтування.

2. ЗАВДАННЯ НА ДИПЛОМНЕ ПРОЕКТУВАННЯ

Дипломний проект має представляти собою розробку проекту комплексу механізмів, що виконують спільний процес перевантажування, транспортування та розміщення на складі вказаного в завданні вантажу.

На виконання дипломного проекту виділяють 8 тижнів заключного учбового семестру. Роботі над дипломним проектом передує переддипломна практика в науково-дослідній установі чи на виробництві. Під час практики студенту надається можливість ознайомитися з останніми матеріалами за темою проекту та сучасними методами конструювання машин, проаналізувати відповідні літературні джерела та підібрати необхідні нормативно-технічні документи.

Дипломний проект виконується згідно з індивідуальним завданням.

Індивідуальне завдання на дипломне проектування представляється на бланку визначеної форми, його підписує керівник та затверджує завідуючий кафедрою. Індивідуальне завдання зберігається на протязі всього проектування і додається до розрахунково-пояснювальної записки (РПЗ).

В індивідуальному завданні вказується затверджена наказом ректора тема дипломного проекту. При її обранні доцільно враховувати тематику виконаних студентом раніше курсових проектів за різними дисциплінами. Отриманий під час роботи над ними досвід допоможе студенту в умовах обмеженого часу більш успішно вирішувати проблеми, що виникають в процесі дипломного проектування.

Запропонована тема дипломного проекту має бути актуальною та передбачати одночасне рішення технологічних, технічних, організаційних та економічних питань, повинна ініціювати ознайомлення студента з новітніми досягненнями техніки. Як показує досвід, це не тільки викликає інтерес до проектування, але й сприяє більш якісній підготовці студента до професійної діяльності в умовах прискорення науково-технічного прогресу.

В індивідуальному завданні вказується вид вантажу та його характеристики, розміри річного вантажообігу, місце виконання перевантажувальних робіт (залізничний чи водний транспортний термінал, транспортно-складський комплекс промислового чи будівельного підприємства та т.п.), а також інші умови, необхідні для виконання проекту.

Індивідуальне завдання включає також перелік питань, що мають бути висвітлені в РПЗ. В типовому випадку РПЗ має обсяг 60 – 80 аркушів та містить розрахунки, пов’язані із визначенням параметрів схеми комплексної механізації; опис умов роботи вантажопідйомної машини та розрахунки її двох основних механізмів; опис умов роботи машини безперервного транспорту, розрахунки її основних параметрів, тягових зусиль, потужності двигунів, натяжного устрою; опис роботи принципової схеми електричного чи гідравлічного обладнання однієї з машин, розробка засобів впровадження енергозберігаючих технологій, розгляд питань екології та техніки безпеки; оцінку ефективності запропонованих рішень.

Графічна частина проекту в типовому випадку складається з 7 аркушів формату А1, на яких розміщуються креслення схеми комплексної механізації, креслення загальних видів вантажопідйомної машини та машини безперервного транспорту, збиральні креслення двох основних механізмів вантажопідйомної машини та приводної станції транспортера, принципова схема електрообладнання однієї з машин

3. ПОСЛІДОВНІСТЬ РОБОТ ПРИ ДИПЛОМНОМУ ПРОЕКТУВАННІ

Для визначення послідовності робот при проектуванні доцільно керуватися положеннями ГОСТ 2.103-68. Типовий план роботи над дипломним проектом може включати такі етапи.

3.1. Розробка технічних пропозицій

На цьому етапі виконуються наступні роботи:

- ознайомлення з технічним завданням, вивчення літератури, підбір нормативно-проектних документів;

- визначення транспортних засобів, що здійснюють доставку вантажу на термінал та його вивіз, визначення розмірів та місця розташування складу;

- розробка технології та схеми комплексної механізації перевантажувальних робіт;

- вибір прототипів машин, що складають перевантажувальну лінію, патентний пошук за темою проекту, визначення основних вимог до машин комплексу та вибір їх параметрів (продуктивність, вантажопідйомність, геометричні та кінематичні параметри);

- визначення кількості машин, що забезпечують заданий вантажообіг;

- уточнення схеми комплексної механізації з визначенням розташування робочих фронтів, складських площадок, транспортних засобів, перевантажувальних машин та допоміжного обладнання.

3.2. Проектування вантажопідйомної машини

Проектування складається з наступних робіт:

- складання кінематичних схем механізмів;

- розрахунки та вибір стандартних вузлів, що входять до складу механізмів (гаків, канатів, двигунів, редукторів, муфт, гальм тощо);

- розрахунки збиральних одиниць, що не виготовляються за ГОСТами (барабанів, відкритих механічних передач тощо);

- розрахунки основних елементів металоконструкції;

- компонування механізмів з прив’язкою їх до металоконструкції;

- перевірочні розрахунки механізмів (розрахунки тривалості пусків та гальмувань, міцності деталей, запасів зчеплення коліс);

- розробка креслення загального виду вантажопідйомної машини;

- складання специфікації на механізм підйому;

- розробка збиральних креслень основних (двох) механізмів машини.

3.2. Проектування машини безперервного транспорту

Послідовність робот при виконанні цього етапу аналогічна тієї, що запропонована в п.2. Заключними роботами є такі:

- розробка креслення загального виду машини;

- розробка збирального креслення приводної станції машини (чи іншого вузла за вказівкою керівника проекту).

3.3. Проектування електрообладнання

Етап складається з таких робіт:

- аналіз умов роботи механізму підйому машини, визначення потрібної якості та діапазону регулювання швидкості механізму;

- вибір виду привода, вибір двигунів, системи управління та контролера, вибір приладів безпеки та місць їх установки (необхідно віддавати перевагу рішенням, що забезпечують найбільш ефективне використання електроенергії);

- розробка принципової схеми системи управління приводом механізму.

Замість розробки електрообладнання студент за узгодженням з керівником може представити розробку гідравлічного приводу одного з розроблених механізмів з виконанням аналогічних робот.

3.5. Розробка засобів впровадження енергозберігаючих технологій, методів захисту навколишнього середовища, питань техніки безпеки. Оцінка загальної ефективності запропонованих рішень.

3.6. Оформлення графічної частини та розрахунково-пояснювальної записки проекту

- збір підписів на кресленнях керівника, консультантів, спеціаліста з нормоконтролю;

- написання розрахунково-пояснювальної записки.

4.ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ СКЛАДАННЯ

РОЗРАХУНКОВО-ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ

Основні результати роботи над дипломним проектом оформляють у вигляді розрахунково-пояснювальної записки. Текст РПЗ розбивають на розділи та підрозділи, кількість яких визначається змістом та обсягом записки. В РПЗ доцільно включати наступні розділи.

Введення

В розділі висвітлюється актуальність теми, її народно-господарче значення, аналізують умови роботи запропонованого до проектування перевантажувального комплексу, надаються загальні положення та напрямки рішення поставленої задачі.

4.1. Розробка схеми комплексної механізації перевантажування заданого вантажу.

В розділ рекомендовано включати наступні підрозділи:

4.1.1. Загальна характеристика об’єкту (порт, промислове підприємство), на якому передбачається розташування перевантажувального комплекса. Вибір транспортних засобів.

4.1.2. Аналіз літературних джерел та патентних матеріалів.

4.1.3. Технологія перевантажування. Вибір типу перевантажувальних машин.

4.1.4. Схема комплексної механізації перевантажувальних робіт.

В цьому підрозділі надається аналіз структури робочого циклу вантажопідйомної машини, визначаються її продуктивність, склад технологічних ліній, кількість машин, місця їх розташування на робочих фронтах та складських площадках.

4.2.Конструктивна розробка та розрахунки механізмів вантажопідйомної машини.

4.2.1. Аналіз умов роботи вантажопідйомної машини.

4.2.2. Розрахунки механізму підйому.

4.2.3.Розрахунки механізму обертання (чи іншого механізму).

В цьому підрозділі надаються розрахунки одного з устроїв вантажопідйомної машини за вказівкою керівника.

4.3.Конструктивна розробка та розрахунки машини безперервного транспорту.

4.3.1. Аналіз умов роботи машини.

4.3.2. Визначення основних параметрів машини.

4.3.3. Розрахунки тягового зусилля та основних устроїв машини.

4.4. Розрахунки основних параметрів приводу механізму підйому вантажопідйомної машини. Вибір типу приводу та системи його управління з урахуванням необхідності найбільш ефективного використання електроенергії. Опис роботи принципової електросхеми системи управління.

4. Основні вказівки по технічній експлуатації машин комплексу.

6. Засоби впровадження енергозберігаючих технологій. Методи захисту навколишнього середовища. Питання техніки безпеки.

Висновки

В розділі дають оцінку спроектованому комплексу та машинам, що увійшли до його складу, вказують на відмінності від попередніх конструкцій, роблять висновки щодо запропонованих технічних рішень, аналізують можливий загальний ефект від їх впровадження.

Наприкінці записки розміщують

Список літератури

5.ОФОРМЛЕННЯ РПЗ

РПЗ оформлюють на аркушах формату А4 (210х297). Орієнтовний обсяг записки складає 60-80 аркушів. Текст друкується з одного боку через 1,5 інтервали.

В заголовних аркушах (ЗМІСТ та ВСТУП) роблять рамку та основний надпис (штамп), як показано в додатку. Нумерацію аркушів роблять крізною для всієї РПЗ.

В графі 1 основного надпису вказують тему дипломного проекту.

В графі 2 – дають позначення документу. Для текстових та графічних документів рекомендують вживати структуру позначення, в якій послідовно вказують тип проекту, назву кафедри, реєстраційний номер проекту, номер конструйованої машини, номер збирального вузла, вид документу.

Наприклад: ДПБ.ПТМйМПР.005.000.000.РПЗ

- дипломний проект на ступінь бакалавра, назва кафедри, реєстраційний номер проекту, номер спроектованої машини, номер вузла, вид документу – розрахунково-пояснювальна записка.

В графі 3 – назву ВНЗ.

В графі 5 – порядковий номер аркушу.

В графі 6 – загальну кількість аркушів.

В графі 9 – прізвища та ініціали осіб, що брали участь в проектуванні.

В графі 10 – підписи відповідних осіб.

В графі 11 – дата підпису.

Відступи тексту від ліній рамки слід робити:

- на початку рядків – 5 мм;

- в кінці рядків - 3 мм;

- зверху та знизу тексту – 10 мм.

Текст РПЗ розбивають на розділи та підрозділи. Всі розділи за винятком вступу, висновків та списку літератури нумерують арабськими цифрами. Підрозділи нумерують в межах кожного розділу. При нумерації після кожної цифри ставлять крапку. Найменування розділів пишуть великими літерами, найменування підрозділів також записують у виді заголовку малими (крім першої) літерами. Наприкінці заголовку крапку не ставлять. Відстань від заголовку до тексту – 10 мм.

Кожний розділ пояснювальної записки слід починати з нового аркуша.

Перелік всіх розділів та підрозділів із зазначенням сторінок в тексті включають в ЗМІСТ і розміщують на початку записки із крізною нумерацією сторінок. Слово «ЗМІСТ» записують у виді заголовку великими літерами. Найменування розділів та підрозділів, що включають в зміст друкують малими літерами.

В кінці РПЗ під заголовком «СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ» надають перелік використаної літератури. Список нумерують арабськими цифрами і складають згідно вимогам ГОСТ 7.1-76. Посилання в тексті на першоджерела надають в квадратних дужках із зазначенням номера джерела та сторінок, звідки отримана інформація, наприклад, [6, с.29] – тобто шосте джерело літератури, 29 сторінка.

Формули нумерують арабськими цифрами в межах розділу. Номер формули складається з номеру розділу і порядкового номеру формули. Номер розміщують праворуч від формули в круглих дужках. Формулу записують в загальному виді, потім - із підстановкою параметрів і, наприкінці, надають результат розрахунків. Символи, що входять до формули, та їх розмірності треба пояснювати відразу після формули.

Наприклад,

Тб*n 7820* 0,86

Тг = ---------- = -------------- = 192 H.м,

U 35

де

Тг – статичний момент при гальмуванні, Н.м; Тб – момент на валу барабану, Н.м; n –коефіцієнт корисної дії механізму, U – передаточне число зубчастої передачі.

В формулах рекомендовано використовувати символи, встановлені міжнародними стандартами. Посилання в тексті на формули розміщують в круглих дужках, наприклад: «…в формулі (7.2)».

Як продовження РПЗ із крізною нумерацією сторінок розміщують додатки до тексту. Слово «ДОДАТОК» пишуть великими літерами в правому верхньому куті аркушу і поряд арабськими цифрами проставляють номер додатку. В «ЗМІСТІ» наводять перелік усіх додатків із зазначенням номерів сторінок.

Ілюстрації виконують згідно з вимогами ЕСКД на аркушах формату А4 з основним надписом. Всі ілюстрації (схеми, креслення, рисунки) іменуються рисунками та нумеруються арабськими цифрами із зазначенням номеру розділу та свого порядкового розділу. Ілюстрації дозволяється супроводжувати пояснювальним текстом. В такому випадку найменування розміщують над рисунком, а пояснювальний текст – під ним, під текстом ставлять номер рисунку.

6.ОФОРМЛЕННЯ ГРАФІЧНОЇ ЧАСТИНИ ПРОЕКТУ

Графічна частина проекту (креслення) виконується на аркушах формату А1 (594х841).

Креслення складальних одиниць бажано виконувати в масштабі М 1:1, що дає уяву про дійсні розміри елементів конструкції. Для креслень крупних вузлів дозволяється використовувати менші масштаби. Загальні види машин виконуються в масштабах 1:20, 1:50 і т.д., при необхідності можливе зменшення до М 1:100.

Креслення складальних одиниць повинні давати уяву щодо розташування та взаємних зв’язків складових частин, що з’єднуються за даним кресленням, на таких кресленнях проставляють габаритні, установочні та приєднувальні розміри. Креслення мають допускати розстановку позицій на складові частини вузла, причому виносні лінії мають ставитися тільки на видимі зображення.

Виходячи з цих вимог, визначається необхідна кількість проекцій, видів,розрізів та перетинів, а також масштабів їх зображення. На кресленні мають бути також вказані розміри валів, характеристики зубчастих коліс (модуль та кількість зуб’їв), гальмових шківів та дисків, посадочні розміри.

При виконанні даного проекту креслення механізму підйому вантажопідйомної машини треба зробити із специфікацією на включені до нього деталі. Специфікація виконується на окремому аркуші формату А4 за ГОСТ2-108-68.

Креслення загального виду машини (крана чи конвейєра) виконуються в двох-трьох проекціях з обов’язковою простановкою основних розмірів, кінематичними схемами механізмів та технічними характеристиками.

Одним з відповідальних етапів розробки креслення є простановка розмірів. На кресленні мають бути розміри наступних видів:

- габаритні, що визначають граничні розміри виробу по крайнім елементам контуру з прив’язкою до базових осей;

- приєднувальні, що визначає координати тих елементів, за допомогою яких даний вузол взаємодіє з іншими складальними одиницями;

- установочні, що визначають розташування даної складальної одиниці по відношенню до більш крупної складальної одиниці;

- складальна (в допусках та посадках) що визначають характер взаємодії та спосіб складання деталей в складальну одиницю.

На аркуші ватману роблять креслення рамки, відступаючи на 5 мм по периметру від лінії формату, з лівого боку залишають 20 мм.

В правому нижньому куті формату розміщують основний надпис (штамп). Основний надпис та додаткові графи виконують безперервними основними лініями за ГОСТ 2.33-68, як показано в додатку.

Пропонується наступний порядок заповнення граф надпису:

в графі 1 надається найменування виробу (наприклад, Кран мобільний портовий);

в графі 2 – позначення документу, що складається з шифру документу, шифру кафедри, реєстраційного номеру проекту, номеру машини, номеру збиральної одиниці, що належить до даної машини, шифр документу,

наприклад запис «ДПБ. ПТМ й МПР. 005. 010. 010. ЗБ» розшифровується наступним чином: дипломний проект на здобуття ступеню бакалавра, назва кафедри, реєстраційний номер проекту (005), номер машини (010), номер вузла (010), шифр документу (ЗБ – збиральне креслення);

в графі 5 – маса виробу;

в графі 6 – масштаб креслення;

в графі 7 – порядковий номер аркушу;

в графі 8 – загальна кількість аркушів;

в графі 9 – назва учбового закладу;

в графі 12 – прізвища осіб, що беруть участь в проектуванні;

в графі 13 – підписи;

в графі 14 – дата підпису.

7.ОФОРМЛЕННЯ СПЕЦИФІКАЦІЇ

Специфікацію оформлюють на один із збиральних вузлів за вказівкою керівника проекту на аркуші формату А4 і розміщують в кінці РПЗ. Форма і порядок заповнення специфікації представлені в додатку

Форма заповнюється наступним чином.

В графі Примітки надаються дані щодо маси та матеріалу виробу;

В графі Позначення – позначення документів щодо збиральних креслень.

В графі Найменування записують розділи специфікації в такій послідовності:

- Документація – під цим записом надають назву документу, що описує збиральну одиницю (механізм підйому, збиральне креслення);

- Збиральна одиниця – ставлять назву зб0иральної одиниці (Механізм підйому);

- Деталі – вносять деталі, що належать одиниці, яка специфікується (барабан, вал, кронштейн тощо);

- Стандартні вироби – записують вироби, що виготовляються за ГОСТ та ОСТ (муфта, двигун, гайки тощо);

- Покупні вироби – записують комплектуючі (підшипники тощо).

8. ЗАХИСТ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ

Дипломний проект вважається завершеним після виконання всіх його розділів.

Завершений та правильно оформлений проект підписують консультанти, виконавець та керівник, після чого проект направляється на рецензування.

Після отримання позитивної рецензії проект допускають до публічного захисту перед Державною екзаменаційною комісією в термін, установлений навчальним планом.

Перед захистом студент має підготувати доповідь тривалістю 8 – 10 хв., в який в стислій формі висвітлюється творчий задум проекту, аналізуються його переваги та недоліки, відзначаються оригінальні розробки в розрахунковій та конструктивній частинах, оцінюється ефективність запропонованих технічних рішень.

Після доповіді студент повинен відповісти на запитання екзаменаторів. Ці питання для всебічного виявлення його знань можуть торкатися всіх аспектів (технологічних, конструктивних та розрахункових) запропонованого до захисту проекту. Під час вступної доповіді та відповідей на запитання доцільно з максимальною повнотою використовувати підготовлені креслення, макети тощо.

Оцінка дипломного проекту з урахуванням якості як самого проекту, так і його захисту визначається та рішення про присвоєння випускнику відповідної кваліфікації приймається Державною екзаменаційною комісією на закритому засіданні. Результати роботи комісії оголошуються в день захисту.

Всі матеріали дипломного проекту передаються в архів учбового закладу для зберігання.

8. Підготовка до захисту та захист дипломного проекту

Під час роботи над проектом студент зобов’язаний у передбачені планом терміни надавати на перевірку керівникові відповідні розділи проекту. У разі недодержання студентом календарного графіку роботи завідуючий профілюючою кафедрою має право за поданням наукового керівника не допускати студента до захисту.

Дипломний проект вважається завершеним після виконання всіх його розділів. Завершений та правильно оформлений дипломний проект підписують консультант, виконавець та науковий керівник.

Науковий керівник повинен надати письмовий відгук з попередньою оцінкою виконаного дипломного проекту.

Далі, дипломний проект направляється на зовнішню рецензію, яку може дати висококваліфікований фахівець з ВНЗ чи виробництва, який спеціалізується на вирішенні проблем, споріднених з темою дипломного проекту. Зовнішня рецензія пишеться на стандартному бланку і має містити ґрунтовний аналіз та диференційовану оцінку дипломного проекту.

Після одержання позитивних відгуку та рецензії проект затверджується завідуючим кафедрою і допускається до публічного захисту перед Державною екзаменаційною комісією (ДЕК).

Перед захистом студент має підготувати доповідь (тривалістю не більше 15 хвилин) та ілюстративний матеріал (креслення, схеми, графіки, таблиці, діаграми тощо).

В доповіді в стислій форм висвітлюється задум проекту, аналізуються його переваги та недоліки відзначається оригінальність розробки в розрахунковій та конструктивній частинах. Особливу увагу доцільно приділити науково-дослідній частині проекту. В доповіді треба розкрити актуальність теми, вказати об’єкт та зміст проведеного дослідження, зробити належні висновки та оцінити ефективність запропонованих технічних рішень та організаційних заходів.

Після доповіді студента слово надається науковому керівнику та рецензенту для оголошення відгуку та рецензії на дипломний проект.

Далі студент повинен відповісти на зауваження рецензента та на запитання членів ДЕК та інших присутніх на захисті фахівців. Ці питання для всебічного виявлення рівня його фахової підготовки та ерудиції можуть торкатися всіх аспектів (технологічних, конструктивних, розрахункових та дослідних) запропонованого до захисту проекту.

Під час вступної доповіді та відповідей на запитання доцільно з максимальною повнотою використовувати підготовлені ілюстративні матеріали

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: