А що ж позитивного ви бачите в реформі?

МЕДИЧНА РЕФОРМА CТРУСАНУЛА І ТОМАШПІЛЬ

Як відомо сучасні медичні реформи, подібні до нашої, в розвинутих країнах тривали 5-7 років. Зауважу – у мирний час. Ми ж воюємо вже три роки із атомною державою. І, зрозуміло, що гібридний наш ворог не горить бажанням дати нам час на такі перетворення.

Для нього успіх нашої медичної реформи рівнозначний нашій перемозі в крупномасштабній битві. Тому немає сумніву, що ворожі спецслужби немало докладають хитромудрих зусиль для того, щоб зірвати цю, дуже важливу, реформу, завести в тупик, висміяти, перетворити в народне розчарування, в песимізм і зневіру. Для цього використовуються всі найновіші, найхитріші і найцинічніші засоби і слабкості людського єства. Нічого святого немає. Від використання наклепів, жадібності людської до нагрітого місця в медицині, до хабарів, підкупу, неприкритої корупції та ліні. Весь набір людської гріховності і пороків. Ось чому стільки нервів і тривог в пресі, електронних ЗМІ на тему цієї важенної реформи, яка може вивести нашу країну далеко вперед, якщо її вдасться провести по совісті і з розумом.

Медична реформа йде рука об руку з адміністративною. Як правило тим, кому не вигідні об»єднані територіальні громади – тим не вигідні і госпітальні округи. Ну скажіть мені на милість який сенс у добре оплачуваного голови районної ради, чи очолюваного ним щасливого апарату, чи голови РДА зі всіма десятками його підлеглих ратувати за ці дві реформи? Хіба вони бажають випустити із своїх рук святая-святих - багатосотмільйонний районний бюджет з якого левова частка нібито йшла на районну так звану медицину, а на справді один чорт знає куди вона йшла? Запитайте будь-якого свого депутата районної ради чому він голосував за виділення вашій лікарні районній саме таку суму, а не іншу і він не пояснить. Голосував він, як правило, на заклик отих двох вищезгаданих голів, які, не секрет, в переважній більшості і очолюють найбільші організовані злочинні угрупування на місцях. Хіба вони можуть бути за реформи без політичного хабара собі? А їм лиш обіцяють в цьому році укрупнення районів і якісь нові повноваження. Це як вилами по воді…Ото ж надіятися, що ці головні пани на місцях допоможуть в цих реформах всерйоз – на мій погляд справа марна і безнадійна. Вони їх, швидше заведуть в тупик в безвихідь. Тим не менш, на сьогодні це потужна в країні сила з якою не рахуватися не можна. Все лиш починається. В Україні створено всього лиш трохи більше трьохсот об»єднаних громад. Ті, що об»єдналися першими – супер, прекрасно, а ті що в другу хвилю, в 2016 наздоганяли… А медична реформа реально стартує лиш з цього року. То що тут говорити…

На прикладі Томашпільського району покажу яка це гібридна боротьба, яка напруга, які іноді майже анекдотичні курйози при котрих іноді втрачаєш орієнтацію і не знаєш хто перед тобою – ворог чи друг, нахабний злодій чи свята людина.

В розгар Майдану в Києві я стояв в черзі біля ще не спаленого Будинку профспілок за смачним Порошенківським борщем і бутербродами. До речі, їх високі смакові якості, як відомо, оцінили тоді і тисячі антимайданівців, що підхарчовувалися у нас на шару, не особливо маскуючись (можливо пан Порошенко із лідерами Майдану тоді, тими харчами, мали намір перетягти на наш бік завезених з Донбасу і Росії шикарними автобусами тисячі так званих шахтарів, що зараз вбивають нас на фронті – не знаю). Так от, беру я тарілку того борщу і раптом бачу позаду себе Лорину Чепурну – заступника голови Томашпільської районної Ради. Здивування моє було таким несподіваним, щасливим і незбагненним водночас наче я раптом, перший із землян, побачив довгождану інопланетянку, що прилетіла з далекої галактики куди не досягає жоден телескоп. Не буду переказувати свої емоції, як лився на штани мені той борщ з миски в руках – не в тому суть. Найдивовижніше було попереду. Вона розказала мені, що десь тут на Майдані є і Анатолій Олійник – її начальник – голова Томашпільської районної Ради, члени біло-сердечного, очолюваного ним, апарату.

Згадайте, скільки людей різних було на Майдані, які морози були, як ворог надіявся на епідемію серед нас, на поголовний мор. А не вийшло. Бо була майданівська волонтерська медицина, купи ліків. Вата донецька прибігала на майдан лікуватися з Маріїнського парку! А як медики майдану йшли під кулі – ви ж це бачили на свої очі!.. От би нам таку відважну, людяну медицину в цілому по країні зараз, в час війни…

Минув героїчний час Революції Гідності, майже три роки війни з Росією та її найманцями. Американка, майданівка, стала міністром охорони здоров»я не скореної України. Когорта Томашпільських райрадівських майданівців і їх прибічників висунула з своїх рядів аж на олімп влади в області колишнього комсомольського лідера, екс-голову райради Анатолія Олійника. Як там працює цей Томашпільський майданівець відомо всім. Особливо Вінницькому майданівцю Хорту, що відсидів кілька років за гратами, дякуючи старанням того ж таки пана Анатолія Олійника. Зараз він на волі, а пан Олійник продовжує очолювати обласну Раду і прямо причетний до вищезгаданих реформ на відміну від таких, як Хорт, загнаних в глухий кут якоїсь політичної опозиції. Теоретично це однодумці, патріоти, а практично, що спільного між ними? Але таким людям доля випала разом проводити в країні і цю медичну реформу. Ось в яких лещатах ми всі опинилися. А за спиною ворог тільки і жде, що впадемо, не піднімемося…

Аналогічна ситуація і в самій, залишеній Олійником Томашпільщині. Тут все переплуталося – біло-голубі, червоні, жовто-блакитні, червоно-чорні, біло-сердечні… і залпи тисячі невидимих «орудій» важкої гібридної українсько-російської війни.

Якщо ви думаєте, що колишні Томашпільські майданівці були ініціаторами створення в районі двох об»єднаних громад, то ви дуже помиляєтеся. Не вони! А ті, яких прийнято називати тушками, ватою, регіоналами. Фантастика, метафізика! Але факт - вперше такий феномен української політики був офіційно зафіксований, зокрема, всіма Вінницькими обласними і районними газетами теж тут, на Томашпільщині! В селі Липівка де в конторі колгоспу – шикарному палаці із зимовим садом, настінним чудовим розписом, фонтаном, – була проведена Всеукраїнська нарада Регіонів на чолі з президентом Леонідом Кучмою. То було в далеких дев»яностих. А командував тим колгоспом незабутній Микола Мельник – голова облради. Вміння тримати ніс по вітру в цих краях давнє, глибоко вкорінене. Ось чого з цього маленького району вже було два голови ОДА і два голови обласної Ради, а про народних депутатів – я й не кажу...

Так от, першими почули звідки вітер віє після майдану місцеві Томашпільські регіонали. Саме вони ініціювали створення на просторах району двох об»єднаних громад. Ясна річ, з метою утворення у них своїх царств. Це приблизно так, як колись у ВР комуністи вимушено голосували за незалежну Україну, рятуючи себе… У Вапнярці вони не перемогли лише тому, що стався неймовірний трагічний випадок – під колесами автомобіля загинув молодий промайданівський сільський голова Колоденки і його юна така ж патріотично налаштована наречена. Хтось вміло підняв хвилю протесту проти нібито причетності до цих смертей представників старого режиму. Та людська хвиля перекрила залізницю, блокувала, автотрасу. Підняли неймовірний ажіотаж в пресі і інтернеті! А тут вибори до об»єднаної громади. Розгром екс-регіоналів був повний і нищівний...

У Томашполі ж створення об»єднаної громади із трьома навколишніми селами ініціював селищний голова Валерій Немировський про якого кажуть, що коли б Майдан, а зараз фронт не вистояв він би тут першим підняв російський триколор і показував би хати де живуть майданівці. Може наговорюють на патріота України – не знаю, але те, що саме такий імідж йому створили Томашпільські майданівці – незаперечний факт яскраво висвітлений в пресі і інтернеті.

В той час, як промайданівська районна місцева братія, відправивши в область на високе крісло, свого представника почивала на лаврах, чекаючи манни небесної – Валерій Немировський зубрив законодавство про створення об»єднаних громад, їздив на семінари з цього приводу, які проводили переважно представники загниваючого Заходу проти якого, по суті, Росія і організувала в Україні війну. Навчився європейської премудрості місцевого самоврядування. І не зважаючи на конкурента, як ви здогадалися - з числа районних лідерів, на районну газету – переміг на виборах глави об»єднаної Томашпільської громади! Ви собі можете таке уявити, такий ляпас?!..

Ото ж скажіть мені будь ласка, як в цій політичній «катавасії» проводити зараз генеральну державну лінію що до медичної реформи?..

Томашпіль – це трохи більше 5 тисяч населення. Додайте по тисячі ще в трьох селах – всього вісім тисяч населення в теперішній Томашпільській об»єднаній громаді. А в районі всього майже 34 тисячі громадян! Ото ж ви тепер зрозуміли в кого в руках зараз голі реформи, а в кого головні районні гроші?.. В цій ситуації районні верхи вже не можуть управляти по старому Томашполем і ще трьома селами району, а низи – Вапнярська і Томашпільська громади, дивлячись одна на одну, як Ленін на буржуазію, не бажають жити по старому. Їм потрібні додаткові села і районні гроші на яких поки що сидить районне начальство, як собака на сіні. Кажуть в цьому році, в ході реформ, буде укрупнення районів і їм дадуть хлібця з маслом та червоною ікрою, а поки то буде – жити, а точніше вижити в протистоянні треба вже сьогодні.

Хто перший сколихнув Томашпіль на мітинг порятунку лікарні я не знаю. Але методика була приблизно така сама, як у Вапнярці, коли всі висипали на рейки і блокували вузлову залізничну станцію в час війни.

З вечора про те, що завтра в Томашполі збирається майдан відстоювати райлікарню повідомила мені головний лікар О.М.Краківська. Пів на дев»яту, я вже був на місці. Голова РДА і голова районної ради вже у той час були у Вінниці - поїхали боротися проти приєднання району до госпітального округу в Могилеві-Подільському. Перший заступник голови райдержадміністрації Віктор Анатолієвич Ставнійчук, за його словами, від мене першого дізнався, що через годину в селищі відбудеться масовий мітинг протесту. Хтось збоку в кабінеті єхидно висловив припущення, що це мабуть Немировський дав дозвіл, проводить... І начальники враз перестають дивуватися. Беру інтерв»ю про рай лікарню у пана Ставнійчука.

-Поки що райлікарня працює, фінансами вона забезпечена. Надає якісні медичні послуги. Ми були поставлені перед фактом, що вона буде відноситися до Могилів-Подільського госпітального округу. Про це дізналися на початку року із сайту ОДА. До чого я веду? До того, що обговорення з райдержадміністраціями і районними радами не було. Але ми є власники і головні розпорядники коштів по центральній районній лікарні. А нас до відома не ставили які госпітальні округи створюються. Це викликало невдоволення. Тому, що якщо районна рада є власником ЦРЛ то ми приймаємо однозначно рішення чи така установа буде функціонувати чи ні. Як депутат районної Ради вважаю, що спільно маємо стояти на тому, що лікарня має зберегтися. І може бути віднесена як мінімум до Тульчина, а можливо й до Вінниці. Тому, що Могилів-Подільський нас не влаштовує взагалі. Туди важко добиратися, далеко і я не впевнений, що у Могилів-Подільській ЦРЛ якісніше надаються послуги ніж в нашій. Прийнято рішення звертатися до ОДА, обласної Ради, кабінету міністрів - настояти, щоб у нас лікарня збереглася, як заклад вторинної медицини інтенсивного лікування і щоб нас було віднесено, як мінімум до Тульчинського госпітального округу. Листи відправлено на кабмін, ОДА, обласній Раді. У 2016 році нашій ЦРЛ з районного бюджету було виділено майже три мільйони гривень. До нашої районної лікарні їдуть лікуватися з Клембівки, Борівки, Ярового - інших районів, вона надає дуже якісні медичні послуги. Якщо буде державна програма і насичення госпітального округу сучасною медичною апаратурою, висококваліфікованим медперсоналом то з цією ідеєю можна погодитися. Процес добровільного об»єднання громад триває. У нас їх дві – Вапнярська і Томашпільська. Тому ми прекрасно розуміємо, що РДА і районна рада в якісь мірі будуть втрачати свій статус. Вже не будуть сидіти в кабінетах і казати, що ми тут царки. Сучасна модель місцевого самоврядування, коли об»єднані громади будуть самі приймати рішення, як їм жити – це правильна модель.

За двадцять хвилин до мітингу В.Ф.Немировський, голова Томашпільської об»єднаної громади ще був у своєму кабінеті і давав мені інтерв»ю про те як функціонуватиме медицина в нових умовах.

- На жаль до нас приєдналося лише три села. Хоч ми ініціювали і до нас мали приєднатися 16 сіл. Але оскільки наша райдержадміністрація.., їм не вигідно і вони не підтримують цієї реформи тому маємо те, що маємо. Коли я їздив по селах розказував людям - вони після мене викликали голів сіл і казали не приєднуватися тому, що закриють школу чи ще щось. Лише три громади сіл насмілилися до нас приєднатися – Горишківка, Нетребівка і Раківська сільська рада. Нам дають з державного бюджету напряму субвенцію на медицину і освіту. Оскільки у нас в громаді на сьогодні ще не створені відділи освіти і медицини то ми віддаємо цю субвенцію – 70 відсотків на вторинну медицину і 30 – на сімейну. Але думаю, що до кінця першого кварталу ми ці структури заберемо на баланс Томашпільської об»єднаної територіальної громади. І в цьому році я думаю, що всі села доєднаються до нас. Є вже відповідна зміна до перспективного плану в області. А сьогодні люди, хочуть вийти на майдан і запитати в райдержадміністрації, яка подальша доля нашої лікарні?.. На сьогодні вона знаходиться на балансі райради. А треба, щоб районна рада передала її на баланс Томашпільської селищної ради. Але оскільки не всі села об»єдналися з нами то щоб вони дофінансовували цей медичний заклад. Я, наприклад, не бачу на сьогоднішній день тієї реформи у нашій районній медицині. Зараз у нас два головних лікарі – сімейної і другого рівня медицини. Для чого вони? Дві бухгалтерії. Для чого? Два механіка. Для чого? Два інженери з охорони праці і т.д. Там працює більша половина пенсіонерів. Яким по 70 років, по 75. От зробити таку реформу, щоб цих пенсіонерів попросити хай би вже йшли додому, відпочивали.

- А ви не проти цього, що планується, госпітального округу?

-Я проти нього.

- А як же бути?

- На сьогодні хочуть зробити лікарню другого рівня в Ямполі, а лікарня першого рівня – в Могилеві. Це не хтось сказав, у нас є карта, її оприлюднили. Виходить, що хворим треба звертатися спочатку в Ямпіль, потім з Ямполя їхати на Могилів, а звідти, якщо не нададуть нормальну медичну послугу, - на Вінницю. Якщо вже має бути госпітальний округ то хай він буде для нас у Вінниці. Не треба нам і Тульчина. Що там краща лікарня як наша? Ні звичайно.

- Якщо ви станете власниками ЦРЛ то фактично узалежнити від неї Вапнярську об»єднану територіальну громаду.

- Вапнярській територіальній громаді передали залізничну лікарню. У них є лікарня! Може там не буде хірургії, то хірургія буде у нас…

- Як я зрозумів зараз головні ваші противники – райрада і РДА?

-Звичайно. Їх взагалі не буде. Для того й реформа проводиться. Гройсман молодець. Там на верху він штовхає реформу, а тут гальмують її. Я ж кричу це скрізь, але ніхто мене не чує! Якщо всі села об»єднаються то районної ради тут не потрібно і РДА – теж.

За 5 хвилин до мітингу у своєму кабінеті прикрашеному прапором на якому десятки автографів вдячних за допомогу воїнів головний лікар Томашпільської ЦРЛ О.М.Краківська у мій диктофон розказувала таке:

- Я не можу сказати, що все знаю в цій медичній реформі. У нас є лиш напрацьовані проекти урядом. Реформу медицини однозначно в Україні треба робити. Медичні округи треба створювати, первинні центри треба робити. Але є і негативні моменти… Будуть лікарні інтенсивного лікування першого і другого рівня. І якщо від нас лікарня першого рівня буде за сорок кілометрів, а з деяких наших сіл – 70, а другого рівня взагалі за 130 від деяких сіл… У нас не Америка, що стоїть три машини на подвір»ї помешкання. В Америці якщо громадянин вчасно пройшов медичний огляд – отримує бонуси. У нас в Україні люди цього не розуміють. А якщо віддалити від них ще далі медицину що буде? У нас хоспіт планують один на весь округ. Менталітет американця чи європейця – вони своїх стареньких родичів віддають в інтернати. Менталітет українця не настільки… У нас віддати батька чи маму – це і людський осуд, у нас зовсім інший менталітет, зовсім інша країна.

А що ж позитивного ви бачите в реформі?

- Треба робити госпіталя – це позитив. Ми маємо сьогодні наприклад хірургічне відділення, гінекологічне. Мало пологів. Відповідно вартість перебування в пологовому дуже висока де пологів менше ніж чотириста. А там де більше – вартість значно дешевша. Значить гроші ми маємо рахувати. Концентрувати в якомусь місці де є всі умови і дешевше обходиться. Допустимо на пологи жінка може поїхати в Тульчин. Бо там вартість одного ліжкодня може бути 200 гривень, а у нас – 600. Але при тім мають бути гарні дороги, відповідна техніка. І все ж в таких районах, як Томашпільський мають бути лікарні планового лікування. З потужною терапією, педіатрією, з потужним відділенням невідкладних станів, бо не всіх хворів, яких привезуть до нас можна буде везти в Тульчин чи де інде. Я просто на пологовому відділенні зробила приклад. Так треба було б рахувати гроші при наданні якісних медичних послуг і по деяких інших відділеннях.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: