Роль ліпідів і ЛП в розвитку атеросклерозу

ЛІПІДИ. До них відносять ХС, ТГ, жирні кислоти і фосфоліпіди. Кожен з них має певну функцію.

■ Холестерин є найважливішим ліпідним компонентом ор­ганізму людини. Він бере участь в синтезі стероїдних, статевих гормонів і жовчних кислот, входить до складу всіх клітинних мембран. ХС, як і інші ліпіди і ЛП, має два шляхи метаболізму - екзо- і ендогенний. Екзогенний ХС потрапляє в організм в складі їжі в кількості 500-700 мг. В ентероцитах відбувається синтез хіломікронів (ХМ), які в значній мірі складаються з ТГ і в набагато меншому ступені з ХС. Частку харчового (екзогенного) ХС в його загальному пулі прийнято вважати за незначну, проте дотримання рекомендацій по дотриманню дієти, що обмежує добове споживання ХС з їжею до 200-300 мг, призводить до зниження його рівня в крові на 10-15%. Велика частина (2/3) ХС синтезується ендогенним шляхом, головним чином в печінці. Ключовою ланкою синтезу є перетворення З-гидрокси-3-метилглутарил-коэнзима-А (ГМГ-КоА) на мевалонову кислоту під дією ферменту редуктази ГМГ-КоА. Частина ендогенного ХС, потрапляючи в просвіт тонкої кишки в складі жовчних кислот, піддається зворотному всмоктуванню (ентеропечінковий шлях циркуляції ХС) і знов поступає в печінку для повторно­го синтезу. ХС в організмі людини придобуній у вільному і естерифікованому стані. В останньому випадку до його гідроксильної групи приєднується одна з жирних довнголанцюжкових кислот, частіше лінолієва (ре­акція каталізується ферментом лецитинхолестеринацилтрансферазою). Естерифікований ХС переважає в крові, атеросклеротичних бляшках. У складі клітинних мембран ХС знаходиться у вільному стані. Проте усередині клітки вільний ХС знаходиться лише в перебіг дуже обмеженого періоду часу і активно виводиться з неї, оскільки має виражені токсичні властивості. Порушення процесу виведення вільного ХС з клітки веде до її загибелі.

■ Тригліцеріди - ефіри жирних кис­лот і спирту гліцерину, які існують в крові протягом декількох годин, постійно піддаються гідролі­зу під дією ліпопротеїнових лі­паз (ЛПЛ). В результаті утворюються жирні кислоти, які депону­ються в жировій і м'язовій тканинах, де грають важливу роль як енергетичний матеріал. Разом з тим жир­ні кислоти виконують і пластичну функцію, входячи до складу фосфоліпідів клітинних мембран. Ненасичен­і жирні кислоти у великій кількості містяться в рослинних маслах і риб'ячому жирі; саме тому дієтологи рекомендують споживання цих продуктів для профілактики атеросклерозу. В даний час накопичено достатньо даних про те, що гіпертригліцеридемія у поєднанні з низьким рівнем ХС ЛПВЩ є незалежним ФР розвитку атеросклерозу.

■ Фосфоліпіди - важливий структур­ний компонент клітинних мембран, од­нак їх концентрація в крові не має такого зв'язку з ризиком розвитку ІХС і атеросклерозу, як концентрація дру­гих ліпідів. На склад фосфоліпідів істотно впливає характер живлення (споживані з їжею жиру).

ЛІПОПРОТЄЇДИ. Ліпіди транспорту­ються в кровотік у складі ЛП - специ­фічних ліпідно-білкових утворень, що складаються з апобелків (апо), ХС, ТГ і фосфоліпідів. Апо, фосфоліпіди, вільний ХС утворюють зовнішній, гідрофільний шар ліпопротеїдної частинки, тоді як ефіри ХС і ТГ складають її серцевину. Залежно від щільності, розмірів і складу ліпі­дів і апо, виділяють наступні ЛП.

■ Хіломікрони — найбільш великі і разом з тим найбільш легкі ліпопротеїдні частинки. Їх щільність складає 950 мг/дл, тобто вони легші за воду. Утворення ХМ - перший етап ендогенного синтезу ЛП. ХМ багаті ТГ і у меншій мірі ефірами ХС. Вони син­тезуються в ентероцитах і через лім­фатичні протоки поступають в груд­ний лімфатичний проток. Потрапляючи в кровотік, ХМ піддаються гідролізу під дією ЛПЛ плазми, в результаті чого втрачають значну частину ТГ. Структурні і транспортні апо ХМ - апоВ-48 і апоЕ. Саме ці апо забезпечують взаємодію ХМ з відповідними рецепторами печінки і таким чином виводяться з кровотоку. Ізольована гіперхіломікронемія зустрічається рідко і частіше всього свідчить про спадковий дефект ЛПЛ або апоС-П, кофактора ферменту ЛПЛ. Гіперхіломікронемія, як пра­вило, не підвищує ризик розвитку атеро­склерозу.

■ Ліпопротєїди дуже низької щільності (ЛПДНЩ) синтезуються в печінці. Це важливий етап ендогенного метаболізму ЛП. Їх щільність не перевищує 1006 мг/мл. Структурні білки ЛПДНЩ - апоВ-100 і апоЕ. ЛПДНЩ містять значно більше ендогенних ТГ, чим ефірів ХС. ЛПДНЩ, піддававшись гідролізу в плазмі під дією ЛПЛ, перетворюються на ЛППЩ. Тому гіперпродукція ЛПДНЩ в печінки і недостатність ЛПЛ приводять до розвитку гіпертригліцеридемії. Гіпертригліцеридемія часто є вторинним проявом порушень ліпідного обміну при цукровому діабеті 2-го типу, гіпо­тіреозі, ожирінні. Гіпертригліцерідемія у поєднанні з низьким вмістом ЛПВЩ розглядається як незалежний чинник риски розвитку ІХС.

■ Ліпопротеїди проміжної щільності (ЛППЩ) утворюються з ЛПДНЩ в результаті дії ЛПЛ і в набагато в біль­шому ступені збагачені ефірами ХС. Структурні і транспортні апо ЛППЩ — апоВ-100 і апо-Е. Завдяки цим білкам відбувається захоплення ЛППЩ відповідними рецепторами печі­нки. Щільність ЛППЩ 1006—1019 мг/дл. Досить рідко в клінічній практи­ці зустрічається ізольоване підвищення рівня ЛППЩ. Зазвичай воно обумовлено спадковим дефектом печінкової ЛПЛ і асоціюється з розвитком і прогресом атероск­лерозу. В плазмі крові під дією печінкової ЛПЛ частина ЛППЩ трансформується в ЛПНЩ.

■ Ліпопротєїди низької щільності (ЛПНЩ) - до їх складу в основному входять ендогенні ефіри ХС і практично не має ТГ, а функціональним білком є апоВ-100. Щільність ЛПНЩ складає 1019-1063 мг/дл. Підвищений вміст ЛПНЩ в плазмі виразно зв'язаний з розвитком атеросклерозу коро­нарних артерій. Саме ЛПНЩ є головною мішенню гіполіпідемічної терапії, що знайшло віддзеркалення в сучасних рекомендаціях по корекції порушень ліпідного обміну.

■ Ліпопротеїди високої щільності (ЛПВЩ) здійснюють зворотний транспорт ХС з різних органів і тканин в печінку і таким чином виконують захисну функцію, сприяючи виведенню ХС з судинної стінки. Цей процес но­сить складний характер і механізм пе­реносу опосередкує через каскад ряду ліпопротеїдних частинок і транспорт­них білків. Виділяють 2 підкласи ЛПВЩ: ЛПВЩ-2 і ЛПВЩ-3. Вони декілька розрізняються по своїй щільністі: 1063—1125 і 1125—1210 мг/дл відповідно. Саме ЛПВЩ-3 активно захоплюють ХС з периферичних кліток, перетворюючись на ЛПВП-2, багаті ефірами ХС і фосфоліпідами. Основними білками ЛПВЩ є апоА-1 і апоА-2. Кожен з них має визначені функціональні властивості, в тому числі і властивості лігандів для взаємодії з рецепторами печінки. У клінічній практиці орієнтуються на загальну концентрацію ЛПВЩ в плазмі крові. Чим вона нижча, тим вище ризик розвитку атеросклерозу. От чому підвищення рівня ЛПВЩ - друга по значущості мета медикамен­тозної терапії дисліпідемії.

■ Ліпопротеїн(а) (ЛП(а)) розглядають в якості біохімічного маркера атероск­лерозу, оскільки є дані (зокрема епідеміологічних досліджень), які дають підставу вважати, що підвищення його рівня в крові асоціюється з підвищеним ризиком розвитку ІХС і інсульту. ЛП(а) представляє собою комплекс ЛП низькій щільності із специфічним апо(а)-білком. Останній має схожість з тканинним активатором плазміногену і, можливо, знаходиться з ним в конку­рентному взаємовідношенні; таким чином, ЛП(а) може сприяти підвищеному тромбоутворенню.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: