Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Скульптура як вид мистецтва

 

Скульптура, чи ваяння (від лат. sсu1ро — висікати, вирізати). — вид мистецтва, пов'язаний зі створенням об'ємних художніх форм у реальному просторі.

 

Саме тому скульптор спирається на прак­тику пластики та моделювання, які необ­хідні йому для відтворення об'ємності фігури чи предмета.

 

Мистецтво скульптури вибирає своїм об'єктом переважно людину, іноді — тварину (тоді виникає анімалі­стичний жанр) і значно рідше — натюрморт чи пейзаж.

Виходя­чи з цього виділяють два основних роди скульптурного мистецтва:

Кругла скульптура — це тривимірний об'ємний витвір, що зумовлює необхідність дотримання реальних пропорцій зображува­ного і містить такі різновиди:статую, групу статуй, бюст тощо. Кругла скульптура передбачає огляд з різних кутів зору.

·

·

·

·

·

·

·

·

·

Рельєф — рід скульптурного мистецтва, що розташовує об'ємне зображення (групи людей, пейзаж) на лінії, перпендикулярній до площини. У свою чергу, рельєф поділяють на барельєф — плескате зображення, що ледве виступає над площиною, та горельєф — скульптурне зображення, яке на половину свого об'єму знаходиться над поверхнею. Існує ще один варіант рельєфу, що зустрічається досить рідко, — так званий заглиблений рельєф, коли зображення залишається на рівні площини, а вирубуються тільки його зовнішні контури. Рельєфні зображення використовують при художньому оформленні стін будівель і постаментів пам'ятників.

·

За своїм змістом та функціями скульптура поділяється на монументальну — пам'ятники, статуї, рельєфи, що безпосередньо повязані з архітектурою і пейзажним середовищем; станкову, яка має камерний характер і представлена жанром портрета; деко­ративну, що виконує функцію художнього оформлення будівель, парків, вулиць, майданів міст.

 

 

Під час створення скульптурного образу необхідно враховувати матеріал і техніку виконання, освітлення, яке підкреслювало б пластичні якості скульптури, а також ритмічну композицію твору, що може бути статичною і динамічною. Отже, скульптору слід дотримуватися всіх цих моментів для досягнення художньої виразності та емоційної насиченості свого творіння.

Сприйняття скульптурного образу відбувається завдяки коловому огляду. Зміна ракурсів, позиції огляду відкривають в об'ємному зобра­женні різні його грані.

Скульптура — один з найдавніших видів мистецтва, що бере свій початок з глибини століть. Розвиток скульптурного мистецтва пов'язаний з культурами Стародавніх Єгипту, Ассирії та Вавилону. Митці цих держав володіли обома скульптурними родами і як матеріал в основному використовували вапняк, після чого скульптурне зобра­ження розмальовували різнобарвними фарбами.

 

Сучасна скульптура

 

Із часів італійського Відродження до початку XX століття від скульпторів очікували створення більш-менш точних (нехай іноді сентиментальних або ідеалізованих) образів реального світу. Лише вкрай рідко скульптура ставала формою самовираження особистості майстра. Скульптор працював, як правило, у камені, глині або бронзі.

 

Прориви

В XX столітті гримнув разюче різкий і стрімкий розрив зі старими традиціями. Легким натяком він позначився вже у творчості найбільшого скульптора кінця XIX століття Огюста Родена. Роден, з його чудовим баченням краси й внутрішньої енергії людини, ще може вважатися традиціоналістом. Однак і в його здобутках можна помітити типово модерністські контрасти фактури й світлові ефекти. І все-таки ті радикальні зміни, які на початку XX століття принесло із собою занароджений у Франції рух кубізму, застали публіку зненацька. Лідери кубізму — Пабло Пикассо і його друг Жорж Брак — революціонізували мистецтво, демонтуючи предметний світ (кафе, гітару, особу) і збираючи його заново, найчастіше у формі набору геометричних елементів. Саме тут бере початок ключова ідея модернізму — автономність мистецтва. З колишнього дзеркального відображення реальності художній твір перетворився в зовсім нову реальність, нічим не зобов'язану навколишньому світові.

 

 

 

 

Течія кубізму

 

Зародившись у живописі, кубізм як течія незабаром захопив і скульптуру. Сам Пикассо почав створювати кубістські скульптурні композиції з 1909 р., а по його стопах пішов цілий ряд видатних скульпторів, приміром, Жак Ліпшиць (1891-1973). Кубізмом негайно захопилася строката група нових шкіл, у тому числі футуризм, конструктивізм і дадаїзм, що квітнули до I Світової війни 1914-18 рр. Тоді ж зародилися й два потужні, хоча на перший погляд різко несхожих між собою впливів на сучасну скульптуру — мистецтво примітиву й функціональна елегантність сучасного промислового дизайну.

На початку 1900-х років європейці почали осягати красу й міць мистецтва інших культур, особливо художнього різьблення племен Африки й Океанії. Особливо потужний вплив мистецтва примітиву випробував американець Джейкоб Эпстайн (1880-1959). Він улаштувався у Великобританії, де, починаючи з 1908 р. і ще довго по закінченню II Світової війни, його "бридкі" і "непристойні" твори скандалізували публіку.

Примітивізм привів багатьох майстрів до спрощення форм і все більшому зближенню із чистою абстракцією без втрати якогось вищого змісту. Такий був Жан Арп (1887-1966), чиїм ідеально вигладженим кам'яним статуям, скоріше схожим на величезний галечник, властиве органічне зачарування. Румун Костянтин Бринкуші (1876-1957) створював бронзові скульптури типу знаменитої серії "Птах у просторі", чиї обтічні поліровані поверхні несли в собі слід загадковості

 

Скульптура конструктивізму

 

Творячи в зовсім іншому ключі, італійські футуристи, наприклад, Умберто Боччоні, оспівували швидкість і динамізм сучасному життя. Роботи настільки ж сучасних за духом, але більш відвернених по художніх завданнях Наума Габо (1890-1977) і його однодумців нагадували точністю й елегантністю форм машини й наукові моделі. Конструктивісти зіграли значну новаторську роль, працюючи із промисловими матеріалами (пластмасою, склом, сталлю), скоріше конструюючи, ніж висікаючи з каменю свої добутки й створюючи кістякові структури замість традиційної скульптурної маси.

Антимистецтво

 

Не менш радикальний відхід від традиції почали анархічні дадаїсти, практикуючи навмисно зухвале "антимистецтво", у тому числі асембляжі, що складаються з набору предметів, що випадково потрапили під руку, або всякого мотлоху.

Художня революція розкріпачила творчість майстрів майже всіх напрямків. Багато видатних скульпторів XX століття продовжували створювати образи світу людей, але, вже не боячись викривлення або спрощення форм заради досягнення емоційного ефекту. Ця загальна тенденція, що одержала назву експресіонізму, помітна у творчості Альберто Джакометті (1901-66), чиї тонкі як лезо фігурки несуть тяжкий тягар схованої провини й тривог.

З 1945 р. почалося поступове визнання модерністської скульптури, і, за деякими широко відомими винятквми, нові ідеї й матеріали втратили свою новизну, що шокує. До числа вартих уваги течій відноситься створення абстрактних металевих конструкцій, частіше зібраних з окремих деталей, ніж суцільнолитих. Піонером цього напрямку став американець Девід Сміт, що встигнув трохи попрацювати зварювальником. Деякі його твори розписані фарбами. Пізніше цей метод перейняв Ентоні Керо, видатний англійський скульптор по металу 1950-х років.

 

Поп-арт

 

З кінця 1950-х рр. найбільшу популярність у мистецтві набув напрямок поп-арт, що знаходив різні шляхи втілення. Будучи усвідомлено модерністським, він проте, оспівував не машини, а століття споживчої культури. До характерних утворів поп-арту ставляться бронзові пивні банки Джаспера Джонса (р. 1930) або гігантські вінілові гамбургери й ріжки морозива Класа Ольденбурга (р. 1929).

 

 

Усе це підводить до думки про те, що в останні роки звичні категорії живопису й скульптури найчастіше втрачають колишню актуальність. Однак, судячи з того фурору, який зробили в 1990-і рр. виставлені Демьєном Херстом трупи тварин у посудинах з формальдегідом, скульптурі ще є чим шокувати публіку.

 

Так з останніх подій України, є виставка The Human Body Exhibition, яка відкрилася 7 вересня у Києві.

Всесвітньо відома експозиція розмістилася в НСК "Олімпійський", її експонатами стали справжні людські тіла, які пройшли процедуру полімерної консервації. Цю процедуру також називають пластинацією, при цьому рідина в тканинах людини заміняться силіконом.

Експонати виставки демонструються в звичайних умовах - танцях, іграх і так далі. Це дозволяє ближче познайомити відвідувачів з тим, що відбувається в тілі людини під час руху, спорту та відпочинку.

 

 

На виставці також можна подивитися на пошкодження людського організму через неправильний спосіб життя. Відвідувачі зможуть детально побачити, що відбувається з людським тілом через переїдання і гіподинамію, а також побачити здорові легені поруч з почорнілими легкими курця.

При цьому, організатори виставки рекомендують приводити на виставку дітей, які зможуть більше дізнатися про будову власного тіла.

Всі експонати The Human Body Exhibition - легально пожертвувані науці людські тіла. Особи і вік цих людей невідомі, а померли вони всі від природних причин. Після того, як експонати виставки стають непридатними для освітніх цілей, вони кремуються.

ЛІТЕРАТУРА

1. Левчук Л. Т. Західноєвропейська культура XIX ст. // Історія світової культури. — К., 1994.

2. Мазепа В. И. Художественная реальность в составе культуры // Искусство: художественная реальность и утопия. — К., 1992.

3. Панченко В. Ґ. Мистецтво в контексті культури. — К., 1998.

4. Українська Вікіпедія відкрита багатомовна вікі-енциклопедія

5. Інтерактивні ресурси сайту tochka.net

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Загальна характеристика суперечок. Види суперечок. | Теоретические основы стратегического управления

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2019 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных