1 страница. Євангеліє від Матвія (Євангеліє від Матея) — перше з чотирьох канонічних євангелій — головних книг Нового Заповіту

КАНОНІЧНЕ ЄВАНГЕЛІЄ!

Євангеліє від Матвія (Євангеліє від Матея) — перше з чотирьох канонічних євангелій — головних книг Нового Заповіту, у яких описано благовіщення та життя Ісуса Христа. Автором вважається Євангелист Матвій, який писав його в Антіохії приблизно у 60–65-ті роки після Різдва Христового. КАНОНІЧНЕ ЄВАНГЕЛІЄ!

Матвій був збиральником податків, ставши учнем Ісуса Христа на початку Його діяльності, — і був очевидцем тих подій, які описував. Розповідаючи про Ісуса Христа, Матвій переконливо говорить про те, що Ісус — Месія, якого очікують євреї згідно з Писанням.

Євангеліє від Матвія було написане для християн-юдеїв, — і тому автор книги намагається переконати читачів у законному походженні Христа від Давида,

І в тому, що Ісус є Месією, обіцяний Богом євреям через пророків. Особлива увага відповідно приділяється у цій новозавітній книзі Біблії стосункам Христа з юдеями, наводяться розлогі цитати зі Старого Заповіту.

Церковна традиція початку ІІ століття приписує першу Євангелію апостолові Матвію. Папій з Ієраполіса у своїх "Поясненнях Господніх Слів", що він написав бл. 120 року пише, що «Матвій єврейським діалектом упорядкував слова (грец. τά λογία σνετάζατο); кожний же зрозумів і пояснив їх так, як умів» (Євсевій, Історія Церкви, ІІІ, 39,16). Із синоптичних Євагелій Матвій дає найбільше місця словам Ісуса, що займають три п'ятих цілого твору[1]. Отож із особливої причини цей твір міг бути названий як збір слів.

Зміст

Євангеліє від Матвія містить 28 глав. Автор розпочинає свою книгу з родоводу Ісуса Христа від Авраама до Йосипа, мужа Марії, що з неї родився Христос. Цей родовід налічує 42 покоління. В 26-27 главах описується хресний шлях Христа від Таємної Вечері до Його похорону. 28 глава свідчить про Христове Воскресіння і Вознесіння.

Глава 1

1. Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового:

2. Авраам породив Ісака, а Ісак породив Якова, а Яків породив Юду й братів його.

3. Юда ж породив Фареса та Зару від Тамари. Фарес же породив Есрома, а Есром породив Арама.

4. А Арам породив Амінадава, Амінадав же породив Наассона, а Наассон породив Салмона.

5. Салмон же породив Вооза від Рахави, а Вооз породив Йовіда від Рути, Йовід же породив Єссея.

6. А Єссей породив царя Давида, Давид же породив Соломона від Урієвої.

7. Соломон же породив Ровоама, а Ровоам породив Авію, а Авія породив Асафа.

8. Асаф же породив Йосафата, а Йосафат породив Йорама, Йорам же породив Озію.

9. Озія ж породив Йоатама, а Йоатам породив Ахаза, Ахаз же породив Єзекію.

10. А Єзекія породив Манасію, Манасія ж породив Амоса, а Амос породив Йосію.

11. Йосія ж породив Йоякима, Йояким породив Єхонію й братів його за вавилонського переселення.

12. А по вавилонськім переселенні Єхонія породив Салатіїля, а Салатіїль породив Зоровавеля.

13. Зоровавель же породив Авіюда, а Авіюд породив Еліякима, а Еліяким породив Азора.

14. Азор же породив Садока, а Садок породив Ахіма, а Ахім породив Еліюда.

15. Еліюд же породив Елеазара, а Елеазар породив Маттана, а Маттан породив Якова.

16. А Яків породив Йосипа, мужа Марії, що з неї родився Ісус, званий Христос.

17. А всіх поколінь від Авраама аж до Давида чотирнадцять поколінь, і від Давида аж до вавилонського переселення чотирнадцять поколінь, і від вавилонського переселення до Христа поколінь чотирнадцять.

18. Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого.

19. А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її.

20. Коли ж він те подумав, ось з'явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого.

21. І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йменна Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів.

22. А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає:

23. Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог.

24. Як прокинувся ж Йосип зо сну, то зробив, як звелів йому Ангол Господній, і прийняв він дружину свою.

25. І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому ймення Ісус.

Глава 2

1. Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу,

2. і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому.

3. І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим.

4. І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись?

5. Вони ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так:

6. І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський.

7. Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з'явилась зоря.

8. І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому.

9. Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було.

10. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи.

11. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну.

12. А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі.

13. Як вони ж відійшли, ось Ангол Господній з'явивсь у сні Йосипові та й сказав: Уставай, візьми Дитятко та матір Його, і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити.

14. І він устав, узяв Дитятко та матір Його вночі, та й пішов до Єгипту.

15. І він там зоставався аж до смерти Іродової, щоб збулося сказане від Господа пророком, який провіщає: Із Єгипту покликав Я Сина Свого.

16. Спостеріг тоді Ірод, що ті мудреці насміялися з нього, та й розгнівався дуже, і послав повбивати в Віфлеємі й по всій тій околиці всіх дітей від двох років і менше, за часом, що його в мудреців він був випитав.

17. Тоді справдилось те, що сказав Єремія пророк, промовляючи:

18. Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахиль плаче за дітьми своїми, і не дається розважити себе, бо нема їх...

19. Коли ж Ірод умер, ось Ангол Господній з'явився в Єгипті вві сні Йосипові, та й промовив:

20. Уставай, візьми Дитятко та матір Його, та йди в землю Ізраїлеву, бо вимерли ті, хто шукав був душу Дитини.

21. І він устав, узяв Дитятко та матір Його, і прийшов у землю Ізраїлеву.

22. Та прочувши, що царює в Юдеї Архелай, замість Ірода, батька свого, побоявся піти туди він. А вві сні остережений, відійшов до країв галілейських.

23. А прибувши, оселився у місті, на ім'я Назарет, щоб збулося пророками сказане, що Він Назарянин буде званий.

Глава 3

1. Тими ж днями приходить Іван Христитель, і проповідує в пустині юдейській,

2. та й каже: Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!

3. Бо він той, що про нього сказав був Ісая пророк, промовляючи: Голос того, хто кличе: В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!

4. Сам же Іван мав одежу собі з верблюжого волосу, і пояс ремінний на стегнах своїх; а пожива для нього була сарана та мед польовий.

5. Тоді до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця,

6. і в річці Йордані христились від нього, і визнавали гріхи свої.

7. Як побачив же він багатьох фарисеїв та саддукеїв, що приходять на хрищення, то промовив до них: Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього?

8. Отож, учиніть гідний плід покаяння!

9. І не думайте говорити в собі: Ми маємо отця Авраама. Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння!

10. Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене.

11. Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем.

12. У руці Своїй має Він віячку, і перечистить Свій тік: пшеницю Свою Він збере до засіків, а полову попалить ув огні невгасимім.

13. Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього.

14. Але перешкоджав він Йому й говорив: Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?

15. А Ісус відповів і сказав йому: Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. Тоді допустив він Його.

16. І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього.

17. І ось голос почувся із неба: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!

Глава 4

1. Потому Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушав.

2. І постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів.

3. І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!

4. А Він відповів і промовив: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих.

5. Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на наріжника храму,

6. та й каже Йому: Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бож написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги.

7. Ісус відказав йому: Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!

8. Знов диявол бере Його на височезную гору, і показує Йому всі царства на світі та їхнюю славу,

9. та й каже до Нього: Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!

10. Тоді каже до нього Ісус: Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!

11. Тоді позоставив диявол Його. І ось Анголи приступили, і служили Йому.

12. Як довідавсь Ісус, що Івана ув'язнено, перейшов у Галілею.

13. І, покинувши Він Назарета, прийшов й оселився в Капернаумі приморськім, на границі країн Завулонової й Нефталимової,

14. щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи:

15. Завулонова земле, і Нефталимова земле, за Йорданом при морській дорозі, Галілеє поганська!

16. Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло.

17. Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!

18. Як проходив же Він поблизу Галілейського моря, то побачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в море закидали, бо рибалки були.

19. І Він каже до них: Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей!

20. І вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним.

21. І, далі пішовши звідти, Він побачив двох інших братів, Зеведеєвого сина Якова та Івана, його брата, із Зеведеєм, їхнім батьком, що лагодили свого невода в човні, і покликав Він їх.

22. Вони зараз залишили човна та батька свого, та й пішли вслід за Ним.

23. І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синагогах навчаючи, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу, і всяку неміч між людьми.

24. А чутка про Нього пішла по всій Сирії. І водили до Нього недужих усіх, хто терпів на різні хвороби та муки, і біснуватих, і сновид, і розслаблених, і Він їх уздоровляв.

25. І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайордання.

Глава 5

1. І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього.

2. І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:

3. Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне.

4. Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.

5. Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.

6. Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.

7. Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.

8. Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.

9. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.

10. Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.

11. Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.

12. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.

13. Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми.

14. Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори.

15. І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі.

16. Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.

17. Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати.

18. Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все.

19. Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім.

20. Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!

21. Ви чули, що було стародавнім наказане: Не вбивай, а хто вб'є, підпадає він судові.

22. А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній.

23. Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе,

24. залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм, і тоді повертайся, і принось свого дара.

25. Зо своїм супротивником швидко мирися, доки з ним на дорозі ще ти, щоб тебе супротивник судді не віддав, а суддя щоб прислужникові тебе не передав, і щоб тебе до в'язниці не вкинули.

26. Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси ти й останнього шеляга!

27. Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу.

28. А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм.

29. Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.

30. І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.

31. Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового.

32. А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.

33. Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом.

34. А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий;

35. ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;

36. не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною.

37. Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого.

38. Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба.

39. А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу.

40. А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому.

41. А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві.

42. Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього.

43. Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога.

44. А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,

45. щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних.

46. Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять?

47. І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак?

48. Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!

Глава 6

1. Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі.

2. Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!

3. А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя,

4. щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

5. А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!

6. А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

7. А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство.

8. Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!

9. Ви ж моліться отак: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє,

10. нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.

11. Хліба нашого насущного дай нам сьогодні.

12. І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.

13. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь.

14. Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець.

15. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших.

16. А як постите, то не будьте сумні, як оті лицеміри: вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!

17. А ти, коли постиш, намасти свою голову, і лице своє вмий,

18. щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

19. Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають.

20. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть.

21. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!

22. Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле.

23. А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, коли світло, що в тобі, є темрява, то яка ж то велика та темрява!

24. Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні.

25. Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло?

26. Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?

27. Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного?

28. І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть.

29. А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них.

30. І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!

31. Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?

32. Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно.

33. Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться.

34. Отож, не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!

Глава 7

1. Не судіть, щоб і вас не судили;

2. бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам.

3. І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?

4. Або як ти скажеш до брата свого: Давай вийму я заскалку з ока твого, коли он колода у власному оці?

5. Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого.

6. Не давайте святого псам, і не розсипайте перел своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматували й вас...

7. Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам;

8. бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому.

9. Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він?

10. Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину?

11. Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!

12. Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки.

13. Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять.

14. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!

15. Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині хижі вовки.

16. По їхніх плодах ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіґи із будяків?

17. Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі.

18. Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити.

19. Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, зрубується та в огонь укидається.

20. Ото ж бо, по їхніх плодах ви пізнаєте їх!

21. Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі.

22. Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили?

23. І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!

24. Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені.

25. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і на дім отой кинулась, та не впав, бо на камені був він заснований.

26. А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску.

27. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, і він упав. І велика була та руїна його!

28. І ото, як Ісус закінчив ці слова, то народ дивувався з науки Його.

29. Бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні.

Глава 8

1. А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов натовп великий.

2. І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене!

3. А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: Хочу, будь чистий! І тієї хвилини очистився той від своєї прокази.

4. І говорить до нього Ісус: Гляди, не розповідай нікому. Але йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на свідоцтво.

5. А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його,

6. кажучи: Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає.

7. Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його.

8. А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, і видужає мій слуга!

9. Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить.

10. Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!

11. Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом.

12. Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!...

13. І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться! І тієї ж години одужав слуга його.

14. Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці.

15. І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту... І встала вона, та й Йому прислуговувала!

16. А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив,

17. щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс.

18. А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік.

19. І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов!

20. Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити...

21. А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати.

22. А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!

23. І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні.

24. І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав...

25. І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо!

26. А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала...

27. А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?

28. І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою.

29. І ось, вони стали кричати, говорячи: Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?

30. А оподаль від них пасся гурт великий свиней.

31. І просилися демони, кажучи: Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней.

32. А Він відповів їм: Ідіть. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, і потопився в воді.

33. Пастухи ж повтікали; а коли прибули вони в місто, то про все розповіли, і про біснуватих.

34. І ось, усе місто вийшло назустріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!..

Глава 9

1. І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув.

2. І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!

3. І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає.

4. Ісус же думки їхні знав і сказав: Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх?

5. Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи?

6. Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!

7. Той устав і пішов у свій дім.

8. А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!...

9. А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: