2 страница. 10. І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями.

10. І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями.

11. Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками?

12. А Він це почув та й сказав: Лікаря не потребують здорові, а слабі!

13. Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння.

14. Тоді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть: Чому постимо ми й фарисеї, а учні Твої не постять?

15. Ісус же промовив до них: Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть вони.

16. До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового, бо збіжиться воно, і дірка стане ще гірша.

17. І не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків, і одне й друге збережено буде.

18. Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старших, уклонився Йому та й говорить: Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, і вона оживе.

19. І підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також учні Його.

20. І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровотечу була, приступила ззаду, і доторкнулась до краю одежі Його.

21. Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю.

22. Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: Будь бадьорою, дочко, твоя віра спасла тебе! І одужала жінка з тієї години.

23. А Ісус, як прибув до господи старшого, і вздрів дударів та юрбу голосільників,

24. то сказав: Відійдіть, бо не вмерло дівча, але спить. І насміхалися з Нього.

25. А коли народ випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, і дівчина встала!

26. І вістка про це розійшлася по всій тій країні.

27. Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: Змилуйсь над нами, Сину Давидів!

28. І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: Чи ж вірите ви, що Я можу вчинити оце? Говорять до Нього вони: Так, Господи.

29. Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!

30. І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суворо, говорячи: Глядіть, щоб ніхто не довідавсь про це!

31. А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.

32. Коли ж ті виходили, то ось привели до Нього чоловіка німого, що був біснуватий.

33. І як демон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався народ і казав: Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля!

34. Фарисеї ж казали: Виганяє Він демонів силою князя демонів.

35. І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку.

36. А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, як ті вівці, що не мають пастуха.

37. Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало;

38. тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав.

Глава 10

1. І закликав Він дванадцятьох Своїх учнів, і владу їм дав над нечистими духами, щоб їх виганяли вони, і щоб уздоровляли всіляку недугу та неміч всіляку.

2. А ймення апостолів дванадцятьох отакі: перший Симон, що Петром прозивається, і Андрій, брат його; Яків, син Зеведеїв, та Іван, брат його;

3. Пилип і Варфоломій, Хома й митник Матвій; Яків, син Алфеїв, і Тадей;

4. Симон Кананіт, та Юда Іскаріотський, що й видав Його.

5. Цих Дванадцятьох Ісус вислав, і їм наказав, промовляючи: На путь до поган не ходіть, і до самарянського міста не входьте,

6. але йдіть радніш до овечок загинулих дому Ізраїлевого.

7. А ходячи, проповідуйте та говоріть, що наблизилось Царство Небесне.

8. Уздоровляйте недужих, воскрешайте померлих, очищайте прокажених, виганяйте демонів. Ви дармо дістали, дармо й давайте.

9. Не беріть ані золота, ані срібла, ані мідяків до своїх поясів,

10. ані торби в дорогу, ані двох одеж, ні сандаль, ані палиці. Бо вартий робітник своєї поживи.

11. А як зайдете в місто якесь чи в село, то розвідайте, хто там достойний, і там перебудьте, аж поки не вийдете.

12. А входячи в дім, вітайте його, промовляючи: Мир дому цьому!

13. І коли буде достойний той дім, нехай зійде на нього ваш мир; а як недостойний він буде, то мир ваш нехай до вас вернеться.

14. А як хто вас не прийме, і ваших слів не послухає, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох із ніг своїх.

15. Поправді кажу вам: легше буде країні содомській й гоморській дня судного, аніж місту тому!

16. Оце посилаю Я вас, як овець між вовки. Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки.

17. Стережіться ж людей, бо вони на суди видаватимуть вас, та по синагогах своїх бичувати вас будуть.

18. І до правителів та до царів поведуть вас за Мене, на свідчення їм і поганам.

19. А коли видаватимуть вас, не журіться, як або що говорити: тієї години буде вам дане, що маєте ви говорити,

20. бо не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас промовлятиме.

21. І видасть на смерть брата брат, а батько дитину. І діти повстануть супроти батьків, і їх повбивають.

22. І за Ім'я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений.

23. А коли будуть вас переслідувати в однім місті, утікайте до іншого. Поправді кажу вам, не встигнете ви обійти міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський.

24. Учень не більший за вчителя, а раб понад пана свого.

25. Доволі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб як господар його. Коли Вельзевулом назвали господаря дому, скільки ж більше назвуть так домашніх його!

26. Але не лякайтеся їх. Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не виявиться.

27. Що кажу Я вам потемки, говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте проповідуйте те на дахах.

28. І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні.

29. Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого.

30. А вам і волосся все на голові пораховано.

31. Отож, не лякайтесь, бо вартніші ви за багатьох горобців.

32. Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я.

33. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм.

34. Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча.

35. Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір'ю, і невістку з свекрухою її.

36. І: вороги чоловікові домашні його!

37. Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний.

38. І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний.

39. Хто душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за Мене погубить душу свою, той знайде її.

40. Хто вас приймає приймає Мене, хто ж приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене.

41. Хто приймає пророка, як пророка, той дістане нагороду пророчу, хто ж приймає праведника, як праведника, той дістане нагороду праведничу.

42. І хто напоїть, як учня, кого з малих цих бодай кухлем водиці холодної, поправді кажу вам, той не згубить нагороди своєї.

Глава 11

1. І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьох Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати.

2. Прочувши ж Іван у в'язниці про дії Христові, послав через учнів своїх,

3. щоб Його запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?

4. Ісус же промовив у відповідь їм: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите:

5. Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина...

6. І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!

7. Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його?

8. Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто носить м'яке, по палатах царських.

9. По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, навіть більш, як пророка.

10. Бо це ж той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!

11. Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім той більший від нього!

12. Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його.

13. Усі бо Пророки й Закон до Івана провіщували.

14. Коли ж хочете знати, то Ілля він, що має прийти.

15. Хто має вуха, нехай слухає!

16. До кого ж цей рід прирівняю? До хлоп'ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим,

17. і кажуть: Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви...

18. Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: Він демона має.

19. Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, вони ж кажуть: Чоловік ось, ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників. І виправдалася мудрість своїми ділами.

20. Ісус тоді став докоряти містам, де відбулося найбільш Його чуд, що вони не покаялись:

21. Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі.

22. Але кажу вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам!

23. А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день.

24. Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!...

25. Того часу, навчаючи, промовив Ісус: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив.

26. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!

27. Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити.

28. Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!

29. Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм.

30. Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!

Глава 12

1. Того часу Ісус переходив ланами в суботу. А учні Його зголодніли були, і стали зривати колосся та їсти.

2. Побачили ж це фарисеї, та й кажуть Йому: Он учні Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу...

3. А Він відповів їм: Чи ж ви не читали, що зробив був Давид, коли сам зголоднів і ті, хто був із ним?

4. Як він увійшов до Божого дому, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було ні йому, ані тим, хто був із ним, а тільки самим священикам?

5. Або ви не читали в Законі що в суботу священики порушують суботу у храмі, і невинні вони?

6. А Я вам кажу, що тут Більший, як храм!

7. Коли б знали ви, що то є: Милости хочу, а не жертви, то ви не судили б невинних...

8. Бо Син Людський Господь і суботі!

9. І, вийшовши звідти, прибув Він до їхньої синагоги.

10. І ото, був там чоловік, що мав суху руку. І, щоб обвинити Ісуса, запитали Його: Чи вздоровляти годиться в суботу?

11. А Він їм сказав: Чи знайдеться між вами людина, яка, одну мавши вівцю, не піде по неї, і не врятує її, як вона впаде в яму в суботу?

12. А скільки ж людина вартніша за тую овечку! Тому можна чинити добро й у суботу!

13. І каже тоді чоловікові: Простягни свою руку! Той простяг, і стала здорова вона, як і друга...

14. Фарисеї ж пішли, і зібрали нараду на Нього, як би Його погубити?...

15. А Ісус, розізнавши, пішов Собі звідти. І багато пішло вслід за Ним, і Він їх уздоровив усіх.

16. А Він наказав їм суворо Його не виявляти,

17. щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи:

18. Ото Мій Отрок, що Я вибрав Його, Мій Улюблений, що Його полюбила душа Моя! Вкладу Свого Духа в Нього, і Він суд проголосить поганам.

19. Він не буде змагатися, ані кричати, і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу.

20. Він очеретини надломленої не доломить, і?нота догасаючого не погасить, поки не допровадить присуду до перемоги...

21. І погани надіятись будуть на Ймення Його!

22. Тоді привели до Нього німого сліпця, що був біснуватий, і Він уздоровив його, так що німий став говорити та бачити.

23. І дивувались усі люди й казали: Чи ж не Син це Давидів?

24. Фарисеї ж, почувши, сказали: Він демонів не виганяє інакше, тільки як Вельзевулом, князем демонів.

25. А Він знав думки їхні, і промовив до них: Кожне царство, поділене супроти себе, запустіє. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втримаються.

26. І коли сатана сатану виганяє, то ділиться супроти себе; як же втримається царство його?

27. І коли Вельзевулом виганяю Я демонів, то ким виганяють сини ваші? Тому вони стануть вам суддями.

28. А коли ж Духом Божим вигоню Я демонів, то настало для вас Царство Боже.

29. Або як то хто може вдертися в дім дужого, та пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого? І аж тоді він господу його пограбує.

30. Хто не зо Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає.

31. Тому то кажу вам: усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься!

32. І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім!

33. Або виростіть дерево добре, то й плід його добрий, або виростіть дерево зле, то й плід його злий. Пізнається бо дерево з плоду!

34. Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста.

35. Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе.

36. Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!

37. Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений.

38. Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали: Учителю, хочемо побачити ознаку від Тебе.

39. А Ісус відповів їм: Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони.

40. Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі.

41. Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і осудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йона!

42. Цариця з півдня на суд стане з родом оцим, і засудить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ото Більший, аніж Соломон!

43. А коли дух нечистий виходить із людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, та не знаходить.

44. Тоді він говорить: Вернуся до дому свого, звідки вийшов. А як вернеться він, то хату знаходить порожню, заметену й прибрану.

45. Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших, лютіших за себе, і входять вони та й живуть тут. І буде останнє людині тій гірше за перше... Так буде й лукавому родові цьому!

46. Коли Він іще промовляв до народу, аж ось мати й брати Його осторонь стали, бажаючи з Ним говорити.

47. І сказав хтось Йому: Ото мати Твоя й Твої браття стоять онде осторонь, і говорити з Тобою бажають.

48. А Він відповів тому, хто Йому говорив, і сказав: Хто мати Моя? І хто браття Мої?

49. І, показавши рукою Своєю на учнів Своїх, Він промовив: Ото Моя мати та браття Мої!

50. Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!

Глава 13

1. Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.

2. І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом.

3. І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти.

4. І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували.

5. Другі ж упали на?рунт кам'янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була;

6. а як сонце зійшло, то зів'яли, і коріння не мавши, посохли.

7. А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив.

8. Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро.

9. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

10. І учні Його приступили й сказали до Нього: Чому притчами Ти промовляєш до них?

11. А Він відповів і промовив: Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, їм же не дано.

12. Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

13. Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.

14. І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите...

15. Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!

16. Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують.

17. Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, та не бачили, і почути, що чуєте ви, і не чули.

18. Послухайте ж притчу про сіяча.

19. До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.

20. А посіяне на кам'янистому?рунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;

21. але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.

22. А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду.

23. А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро.

24. Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.

25. А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.

26. А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.

27. І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?

28. А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?

29. Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.

30. Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї.

31. Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.

32. Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його.

33. Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне.

34. Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав,

35. щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу!

36. Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий.

37. А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський,

38. а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого;

39. а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи.

40. І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.

41. Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,

42. і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!

43. Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!

44. Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.

45. Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих,

46. а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її.

47. Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину.

48. Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають.

49. Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,

50. і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!

51. Чи ви зрозуміли це все? Так! відказали Йому.

52. І Він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе.

53. І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов.

54. І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?

55. Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда?

56. І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте?

57. І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!

58. І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру.

Глава 14

1. Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса,

2. і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним...

3. Бо Ірод схопив був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.

4. Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати!

5. І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали.

6. А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила.

7. Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.

8. А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!...

9. І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.

10. І послав стяти Івана в в'язниці.

11. І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері...

12. А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.

13. Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним.

14. І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив.

15. А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі.

16. А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви!

17. Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п'ятеро хліба й дві рибі.

18. А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди.

19. І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові.

20. І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів...

21. °дців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей.

22. І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить.

23. Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам.

24. А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний.

25. А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю.

26. Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали...

27. А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!

28. Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді.

29. А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.

30. Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!...

31. І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився?

32. Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула.

33. А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий!

34. Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську.

35. А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих.

36. І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, уздоровлений був.

Глава 15

1. Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:

2. Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.

3. А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?

4. Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.

5. А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,

6. то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.

7. Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:

8. Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!

9. Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...

10. І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!

11. Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.

12. Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?

13. А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.

14. Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть...

15. А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.

16. А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?

17. Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?

18. Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.

19. Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.

20. Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!

21. І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.

22. І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!

23. А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!

24. А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...

25. А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!

26. А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам...

27. Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.

28. Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.

29. І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.

30. І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.

31. А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: