3 страница. 32. А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу

32. А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.

33. А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?

34. А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.

35. І Він ізвелів на землі посідати народові.

36. І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.

37. І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних...

38. °дців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.

39. І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.

Глава 16

1. І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробовуючи, просили Його показати ознаку їм із неба.

2. А Він відповів і промовив до них: Ви звечора кажете: Буде погода, червоніє бо небо.

3. А ранком: Сьогодні негода, червоніє бо небо похмуре. Розпізнати небесне обличчя ви вмієте, ознак часу ж не можете!

4. Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. І, їх полишивши, Він відійшов.

5. А учні Його, перейшовши на той бік, забули взяти хліба.

6. Ісус же промовив до них: Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини!

7. Вони ж міркували собі й говорили: Ми ж хлібів не взяли.

8. А Ісус, знавши те, запитав: Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібів не взяли?

9. Чи ж ви ще не розумієте й не пам'ятаєте про п'ять хлібів на п'ять тисяч, і скільки кошів ви зібрали?

10. Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви назбирали?

11. Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться но розчини фарисейської та саддукейської!

12. Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм розчини хлібної, але фарисейської та саддукейської науки.

13. Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського?

14. Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків.

15. Він каже до них: А ви за кого Мене маєте?

16. А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого!

17. А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець.

18. І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її.

19. І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі!

20. Тоді наказав Своїм учням, щоб нікому не казали, що Він Христос.

21. Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня.

22. І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде!

23. А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!

24. Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною.

25. Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її.

26. Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?

27. Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його.

28. Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм.

Глава 17

1. А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осібно на гору високу.

2. І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло.

3. І ось з'явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним.

4. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі.

5. Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!

6. А почувши, попадали учні долілиць, і полякалися сильно...

7. А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: Уставайте й не бійтесь!

8. Звівши ж очі свої, нікого вони не побачили, окрім Самого Ісуса.

9. А коли з гори сходили, заповів їм Ісус і сказав: Не кажіть нікому про цеє видіння, аж поки Син Людський із мертвих воскресне.

10. І запитали Його учні, говорячи: Що це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?

11. А Він відповів і сказав: Ілля, правда, прийде, і все приготує.

12. Але кажу вам, що Ілля вже прийшов був, та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли... Так і Син Людський має страждати від них.

13. Учні тоді зрозуміли, що Він їм говорив про Івана Христителя.

14. І як вони до народу прийшли, то до Нього один чоловік приступив, і навколішки впав перед Ним,

15. і сказав: Господи, змилуйсь над сином моїм, що біснується у новомісяччі, і мучиться тяжко, бо почасту падає він ув огонь, і почасту в воду.

16. Я його був привів до учнів Твоїх, та вони не могли вздоровити його.

17. А Ісус відповів і сказав: О роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене сюди його!

18. Потому Ісус погрозив йому, і демон вийшов із нього. І видужав хлопець тієї години!

19. Тоді підійшли учні насамоті до Ісуса й сказали: Чому ми не могли його вигнати?

20. А Він їм відповів: Через ваше невірство. Бо поправді кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого!

21. Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом.

22. Коли пробували вони в Галілеї, то сказав їм Ісус: Людський Син буде виданий людям до рук,

23. і вони Його вб'ють, але третього дня Він воскресне. І тяжко вони зажурились...

24. Як прийшли ж вони в Капернаум, до Петра підійшли збирачі дидрахм на храм, та й сказали: Чи не заплатить ваш учитель дидрахми?

25. Він відказує: Так. І як він увійшов до дому, то Ісус попередив його та сказав: Як ти думаєш, Симоне: царі земні з кого беруть мито або податки: від синів своїх, чи чужих?

26. А як той відказав: Від чужих, то промовив до нього Ісус: Тож вільні сини!

27. Та щоб їх не спокусити, піди над море, та вудку закинь, і яку першу рибу ізловиш, візьми, і рота відкрий їй, і знайдеш статира; візьми ти його, і віддай їм за Мене й за себе...

Глава 18

1. Підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: Хто найбільший у Царстві Небеснім?

2. Він же дитину покликав, і поставив її серед них,

3. та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!

4. Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім.

5. І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене.

6. Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині...

7. Від спокус горе світові, бо мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса!

8. Коли тільки рука твоя, чи нога твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний.

9. І коли твоє око тебе спокушає його вибери й кинь від себе: краще тобі однооким ввійти в життя, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної.

10. Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих; кажу бо Я вам, що їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі.

11. Син бо Людський прийшов, щоб спасти загинуле.

12. Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблудить, то чи він не покине дев'ятдесятьох і дев'ятьох у горах, і не піде шукати заблудлої?

13. І коли пощастить відшукати її, поправді кажу вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох незаблудлих.

14. Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих малих.

15. А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата.

16. А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків.

17. А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник!

18. Поправді кажу вам: Що тільки зв'яжете на землі, зв'язане буде на небі, і що тільки розв'яжете на землі, розв'язане буде на небі.

19. Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі!

20. Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них.

21. Петро приступив тоді та запитався Його: Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?

22. Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!

23. Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами.

24. Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів.

25. А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити.

26. Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: Потерпи мені, я віддам тобі все!

27. І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг.

28. А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: Віддай, що ти винен!

29. А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: Потерпи мені, і я віддам тобі!

30. Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язниці його, аж поки він боргу не верне.

31. Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було.

32. Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене.

33. Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?

34. І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу.

35. Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів.

Глава 19

1. І сталось, як Ісус закінчив ці слова, то Він вирушив із Галілеї, і прибув до країни Юдейської, на той бік Йордану.

2. А за Ним ішла безліч народу, і Він уздоровив їх тут.

3. І підійшли фарисеї до Нього, і, випробовуючи, запитали Його: Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої?

4. А Він відповів і сказав: Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою?

5. І сказав: Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом,

6. тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!

7. Вони кажуть Йому: А чому ж Мойсей заповів дати листа розводового, та й відпускати?

8. Він говорить до них: То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було.

9. А Я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб. І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб.

10. Учні говорять Йому: Коли справа така чоловіка із дружиною, то не добре одружуватись.

11. А Він їм відказав: Це слово вміщають не всі, але ті, кому дано.

12. Бо бувають скопці, що з утроби ще матерньої народилися так; є й скопці, що їх люди оскопили, і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить.

13. Тоді привели Йому діток, щоб поклав на них руки, і за них помолився, учні ж їм докоряли.

14. Ісус же сказав: Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне належить таким.

15. І Він руки на них поклав, та й пішов звідтіля.

16. І підійшов ось один, і до Нього сказав: Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?

17. Він же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді.

18. Той питає Його: Які саме? А Ісус відказав: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво.

19. Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як самого себе.

20. Говорить до Нього юнак: Це я виконав все. Чого ще бракує мені?

21. Ісус каже йому: Коли хочеш бути досконалим, піди, продай добра свої та й убогим роздай, і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною.

22. Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, бо великі маєтки він мав.

23. Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне.

24. Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!

25. Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: Хто ж тоді може спастися?

26. А Ісус позирнув і сказав їм: Неможливе це людям, та можливе все Богові.

27. Тоді відізвався Петро та до Нього сказав: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що ж нам буде за це?

28. А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам, що коли, при відновленні світу, Син Людський засяде на престолі слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих.

29. І кожен, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, той багатокротно одержить і успадкує вічне життя.

30. І багато-хто з перших останніми стануть, а останні першими.

Глава 20

1. Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник.

2. Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.

3. А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,

4. та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам.

5. Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.

6. А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні?

7. Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник.

8. Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших.

9. І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію.

10. Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли.

11. А взявши, вони почали нарікати на господаря,

12. кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту...

13. А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною?

14. Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі.

15. Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий?

16. Отак будуть останні першими, а перші останніми!

17. Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьох, і на дорозі їм сповістив:

18. Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його...

19. І посганам Його вони видадуть на наругу та на катування, і на розп'яття, але третього дня Він воскресне!

20. Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.

21. А Він їй сказав: Чого хочеш? Вона каже Йому: Скажи, щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм праворуч один, і ліворуч від Тебе один.

22. А Ісус відповів і сказав: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму або христитися хрищенням, що я ним хрищуся? Вони кажуть Йому: Можемо.

23. Він говорить до них: Ви питимете Мою чашу і будете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся. А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вготовано.

24. Як почули це десятеро, стали гніватися на обох тих братів.

25. А Ісус їх покликав і промовив: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.

26. Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам.

27. А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба.

28. Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!

29. Як вони ж з Єрихону виходили, за Ним ішов натовп великий.

30. І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!

31. Народ же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!

32. Ісус же спинився, покликав їх та й сказав: Що хочете, щоб Я вам зробив?

33. Вони Йому кажуть: Господи, нехай нам розкриються очі!

34. І змилосердивсь Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.

Глава 21

1. А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, до гори до Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів,

2. до них, кажучи: Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля; відв'яжіть, і Мені приведіть їх.

3. А як хто вам що скаже, відкажіть, що їх потребує Господь, і він зараз пошле їх.

4. А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:

5. Скажіте Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, на осля, під'яремної сина.

6. А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.

7. Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, і Він сів на них.

8. І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою.

9. А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті!

10. А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: Хто це такий?

11. А народ говорив: Це Пророк, Ісус із Назарету Галілейського!

12. Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і поперевертав грошомінам столи, та ослони продавцям голубів.

13. І сказав їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників.

14. І приступили у храмі до Нього сліпі та криві, і Він їх уздоровив.

15. А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: Осанна Сину Давидовому, обурилися,

16. та й сказали Йому: Чи ти чуєш, що кажуть вони? А Ісус відказав їм: Так. Чи ж ви не читали ніколи: Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу?

17. І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфанію, і там ніч перебув.

18. А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів.

19. І побачив Він при дорозі одне фі?ове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя самого, на нім не знайшов. І до нього Він каже: Нехай плоду із тебе не буде ніколи повіки! І фі?ове дерево зараз усохло.

20. А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: Як швидко всохло це фі?ове дерево!...

21. Ісус же промовив у відповідь їм: Поправді кажу вам: Коли б мали ви віру, і не мали сумніву, то вчинили б не тільки як із фі?овим деревом, а якби й цій горі ви сказали: Порушся та кинься до моря, то й станеться те!

22. І все, чого ви в молитві попросите з вірою, то одержите.

23. А коли Він прийшов у храм і навчав, поприходили первосвященики й старші народу до Нього й сказали: Якою Ти владою чиниш оце? І хто Тобі владу цю дав?

24. Ісус же промовив у відповідь їм: Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу, якою владою Я це чиню.

25. Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей? Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже Він нам: Чого ж ви йому не повірили?

26. А як скажемо: Від людей, боїмося народу, бо Івана вважають усі за пророка.

27. І сказали Ісусові в відповідь: Ми не знаємо. Відказав їм і Він: То й Я вам не скажу, якою владою Я це чиню.

28. А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!

29. А той відповів і сказав: Готовий, панотче, і не пішов.

30. І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: Я не хочу. А потім покаявся, і пішов.

31. Котрий же з двох учинив волю батькову? Вони кажуть: Останній. Ісус промовляє до них: Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство.

32. Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а митники та блудодійки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля, щоб повірити йому.

33. Послухайте іншої притчі. Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов.

34. Коли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої.

35. Винарі ж рабів його похапали, і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували.

36. Знов послав він інших рабів, більш як перше, та й їм учинили те саме.

37. Нарешті послав до них сина свого і сказав: Посоромляться сина мого.

38. Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і заберемо його спадщину!

39. І, схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.

40. Отож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям?

41. Вони кажуть Йому: Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно.

42. Ісус промовляє до них: Чи ви не читали ніколи в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!

43. Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити.

44. І хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде то розчавить його.

45. А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він говорить.

46. І намагались схопити Його, але побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.

Глава 22

1. А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

2. Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

3. І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

4. Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!

5. Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.

6. А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

7. І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

8. Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

9. Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

10. І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.

11. Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,

12. та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

13. Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...

14. Бо багато покликаних, та вибраних мало.

15. Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

16. І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

17. Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

18. А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

19. Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.

20. А Він каже до них: Чий це образ і напис?

21. Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

22. А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

23. Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,

24. та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

25. Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.

26. Так само і другий, і третій, аж до сьомого.

27. А по всіх вмерла й жінка.

28. Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.

29. Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

30. Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

31. А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

32. Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

33. А народ, чувши це, дивувався науці Його.

34. Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

35. І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

36. Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

37. Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

38. Це найбільша й найперша заповідь.

39. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

40. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

41. Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

42. і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

43. Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

44. Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.

45. Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?

46. І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

Глава 23

1. Тоді промовив Ісус до народу й до учнів Своїх,

2. і сказав: На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї.

3. Тож усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони та не роблять того!

4. Вони ж в'яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх порушити...

5. Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці.

6. І люблять вони передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах,

7. і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю!

8. А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви всі брати.

9. І не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі.

10. І не звіться наставниками, бо один вам Наставник, Христос.

11. Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде!

12. Хто бо підноситься, буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться.

13. Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!

14. Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що вдовині хати поїдаєте, і напоказ молитесь довго, через те осуд тяжчий ви приймете!

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: