Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Критерії ефективності державних видатків в умовах кризового стану економіки




Розвиток економіки відбувається в умовах обмежених ресурсів та необмежених потреб, тому одним із головних завдань держави, її органів і структур є формування механізму ефективного й раціонального використання бюджетних коштів. Адже держава від самого початку зобов'язана створити таку систему інститутів і так організувати їх діяльність, щоб забезпечити повноту надання соціальних послуг населенню відповідно до прийнятих стандартів, а також сприяти поліпшенню рівня та якості життя громадян незалежно від місця їх проживання.

В умовах обмеженості фінансових ресурсів, які держава спроможна спрямувати на соціальний та економічний розвиток, особливої актуальності набувають питання вдосконалення процесу бюджетування та програмно-цільового методу формування бюджету, як інструмента підвищення ефективності використання бюджетних коштів та посилення важелів бюджетної політики [96].

“Ефективність» - здатність створювати ефект, результативність процесу, проекту тощо та визначається як відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат [98].

Визначальним у неефективному використанні коштів є людський фактор, оскільки саме від виважених, кваліфікованих, обгрунтованих рішень посадовців залежать ефективність і результативність використання кош­тів. Інакше, як свідчить досвід, бюджетних порушень і втрат не уникнути.

Важливим чинником формування ефективних бюджетних відносин є законо­давство — саме від нього залежить їх характер. Між тим у Бюджетному кодексі є лише загальне визначення принципу ефективності.

Принцип ефективності й результативності передбачає, що при складанні й виконанні бюджетів учасники бюджетного процесу мають виходити з необхідності досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів, а також максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів. При цьому цілі учасників бюджетного процесу повинні ґрунтуватися на національній системі цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням.

Таким чином, настадії складання чи виконання бюджету учасники бюджетного процесу, відповідальні за складання й виконання бюджетів, мають виходити із двох цілей: перша - досягнення запланованої мети, друга -досягнення максимального результату. При досягненні запланованої мети учасники бюджетного процесу повинні прагнути до економії бюджетних коштів, а при досягненні максимального результату (порівняно із запланованим) - мають право використати всі передбачені в бюджеті кошти для фінансування відповідних заходів [7].

При проведенні аналізу ефективності витрачання бюджетних коштів використовують такі показники, як:

1) відповідність витрачання коштів поставленим цілям і задачам;

2) рівень задоволення потреб суспільства в процесі витрачання коштів бюджету;

3) оптимізація (досягнення раціональних обсягів) витрачання коштів з метою вирішення поставлених задач;

4) забезпечення черговості витрачання коштів за визначеними напрямами;

5) відповідність фактичної вартості товарів та послуг, придбаних за бюджетні кошти, справедливій вартості;

б) дотримання строків оплати продукції (товарів, послуг), що купуються за бюджетні кошти.

Досягнення фінансової ефективності розглядають в економічній теорії як одержання максимального ефекту за умов витрачання визначеного обсягу коштів. А ефект відображається в наведених вище показниках. У такому разі для проведення аналізу ефективності витрачання коштів бюджету потрібно визначити кожний із показників, які можна згрупувати в такі розділи:

1) ступінь задоволення потреб суспільства, який передбачено досягнути в процесі витрачання коштів;

2) визначення співвідношення між досягнутими результатами та обсягами витрат;

3) врахування чинника часу в процесі використання бюджетних коштів.

Ступінь задоволення потреб суспільства у зв'язку з реалізацією бюджетних програм визначають, порівнюючи досягнуті результати з запланованими цілями. Якщо кошти бюджету витрачаються відповідно до затвердженого кошторису, тоді є узгодженість між метою та результатами використання ресурсів. Але у певних випадках, враховуючи динаміку розвитку країни в умовах переходу до ринкової економіки, доцільно здійснювати коригування цього процесу. Використання коштів з метою фінансування витрат, безпосередньо не пов'язаних з кошторисом, не завжди треба розглядати, як нецільове їх витрачання. Адже при цьому ми можемо також досягнути певного ефекту. Але такі корективи доцільно завчасно вносити до відповідних кошторисів.

Тому з погляду задоволення потреб суспільства неефективне використання бюджетних коштів зводиться до таких видатків, які є необов'язковими та не відповідають кошторису. Це лише один із аспектів аналізу ефективності витрачання бюджетних коштів.

Визначення ефекту передбачає розгляд співвідношень між досягнутими результатами та витратами. Адже надання тих чи інших послуг населенню можливе з більшими або меншими обсягами витрат. У випадках, коли товари або послуги сплачуються за завищеними цінами, то ресурси витрачаються надмірно. І навіть за умов задоволення потреб населення (за якістю та кількістю товарів і послуг) у таких ситуаціях витрачання бюджетних коштів не можна розглядати як ефективне.

Врахування фактора часу передбачає, що заплановані видатки мають здійснюватися в установлені терміни. У разі, коли передбачені кошторисом виплати, надання послуг або придбання товарів проводяться з порушенням прийнятих термінів, витрачання бюджетних ресурсів також вважають неефективним. Утакому разі задоволення потреб населення здійснюється з порушеннями, що знижує якість державних програм. Так, якщо державні службовці одержують заробітну плату із затримкою в кілька місяців, це погіршує їхній життєвий рівень. Одержання передбачених виплат у майбутні періоди незавжди може повністю компенсувати попередні витрати. Критерії ефективності витрачання коштів державного бюджету відображені на рис. 3.1.

 


Рис. 3.1. Критерії ефективності витрачання бюджетних коштів [98].

 

Досягнення фінансової ефективності розглядають в економічній теорії як одержання максимального ефекту за умов витрачання визначеного обсягу коштів. Бюджетні кошти повинні надаватися лише за умови забезпечення найбільшої результативності від їх використання. Цей ефект може виражатися, з одного боку, у вирішенні різних завдань соціально-економічного розвитку країни, а з іншого - у зворотньому припливі до бюджету грошових коштів за рахунок зростання доходів одержувачів бюджетних асигнувань.

В області видатків бюджету до цих пір мають місце суттєві недоліки: бюджетні кошти використовуються недостатньо ефективно, широко поширена практика нецільового витрачання бюджетних коштів. Бюджетні витрати не вирішують багатьох проблем соціальної політики. Не організовано на належному рівні відбувається перерозподіл видатків на користь соціально незахищених верств населення. Триває списання боргів в аграрному секторі.

Якщо переходити до самої проблеми ефективності використання бюджету в Україні, то хотілося б виділити, що бюджет як одна з найважливіших фінансових категорій є невід'ємною складовою державних фінансів. Він являє собою співвідношення цілей розвитку суспільства та засобів їхнього досягнення, визначає вихідні параметри балансу соціальної та економічної політики держави. Через бюджет як головний інструмент державної політики та фінансовий план країни здійснюється реалізація бюджетної політики.

Проблеми, що обумовлюють неефективність видатків бюджету:

По-перше, вибір обсягу, структури, напрямків бюджетних видатків є результатом політичного вибору та поведінки бюрократії. Політики, головним чином, визначають політичні пріоритети, створюють загальні правила бюджетного процесу, а також контролюють виконання позначених правил. За гіпотезою А. Вільдавські, прогресування бюрократичного керування, збільшуючи кількість контрольованих державою органів управління, тим самим розширюючи межі бюджетного фінансування [5, c. 139].

По-друге, неефективність бюджетних видатків найчастіше є результатом недостатності інструментарію щодо визначення обсягу та структури видатків.

Існуючим інструментом оцінки ефективності бюджетних видатків є аналіз «витрати-вигоди» (cost-benefit analysis), аналіз «витрати-ефективність» (cost-effectiveness analysis) і «витрати-корисність» (cost-utility analysis). Застосування означеного інструментарію у бюджетній сфері обмежується таким:

- більшість вигід і витрат у суспільному секторі в силу своєї соціальної направленості є трудно вимірюваними;

- значимість вигід різних бюджетних програм важко піддається порівнянню, що не приводить до Парето-оптимальним рішенням;

- складність проведення аналізу потребує додаткових коштів для залучення експертів, проведення моніторингу тощо.

По-третє, специфічність державних послуг обмежує визначення критеріїв ефективності і, у свою чергу, не створює стимулів щодо ефективного використання державних коштів. Відсутність базових показників ефективності для бюджетних установ таких, як рентабельність, прибуток, частка ринку ускладнює вимірювання результату діяльності органів державного управління. Крім того, більша частина державних організацій-постачальників суспільних благ є фактично монополістами у здійсненні деяких видів діяльності, що практично виключає можливість проведення порівнянь. Наприклад, конкуренція між органами влади означала б дублювання функцій і, як наслідок, нераціональне використання ресурсів.

По-четверте, система стимулів у структурі державного управління не орієнтована на ефективне використання бюджетних коштів. В умовах, коли система контролю базується на виконанні процедур, а не на досягненні результату, менше уваги приділяється ефективності цих процедур і, як наслідок, обмежує можливість визначення адекватного рівня бюджетного фінансування.

По-п'яте, рівень централізації управління бюджетними видатками обумовлює втручання органів фінансового управління у бюджетний процес [99].

Розглянемо, яким чином проблема оцінки ефективності видатків бюджету вирішується в контексті бюджетної реформи в Україні. З 2003 року в державі почав застосовуватися програмно-цільовий метод бюджетування, але видимих змін у досягненні результативності бюджетних програм не відбулося. Причини проблем сконцентровані як у самій організації бюджетного процесу, так і в складності визначення результативності. Виділимо, на наш погляд, основні причини неефективного використання бюджетних коштів в Україні:

- поточне недофінансування програм робить абсолютно непередбаченим їхнє бюджетування;

- лобіювання інтересів окремих відомств і міністерств порушує принцип пріоритетності програм;

- в державних програмах зустрічаються декларативні або розмиті формулювання цілей, що приводить до неспроможності визначення критерію ефективності,

оскільки не зрозуміло якої мети, в якій термін і якого результату має досягти програма;

- невідповідність між першорядними завданнями, що вимагають рішення державних органів влади, і коштами, які закладаються у Державний бюджет, призводить до конфлікту інтересів, тобто зобов'язання держави зростають, а кошти в бюджеті для їхнього погашення відсутні;

- імітація показників результативності - вибір таких значень, які без труднощів можна досягти, наприклад, кількість відвідувань бібліотек або кількість виданих штрафних санкцій тощо;

- ефективність діяльності державних установ та організацій оцінюється через вимірники, що розробляються безпосередньо вищестоящими структурами, чим досягається між керівником і підлеглими «status quo», якому й загрожує система оцінювання. У результаті показники є або трудновимірювальними, або нерелевантними, або із заниженням цільових значень.

Наявність перелічених перешкод порушує принцип прозорості бюджетного процесу, ускладнює контроль за виконанням бюджетних програм, дискредитує не тільки будь-яку досконалу технологію управління, а й саму ідею досягнення результатів. Однак фіксації несприятливої ситуації недостатньо для подолання означених проблем, потрібно позначити шляхи вирішення останніх.

По-перше, програмна направленість витрачання бюджетних коштів передбачає визначення меж відповідальності, а не відтворення структур управління, тобто з впровадженням результативного управління складається новий ланцюг відповідальності і відповідні до цього способи координації. Необхідність означених перетворень закладена в самій природі управління бюджетними видатками, особливо, коли в межах однієї адміністративної структури реалізуються різні напрямки бюджетної політики.

По-друге, ідеологія результативного управління не насаджується наказами та настановами вищестоящими органами влади. Ефективність діяльності перш за все залежить від стимулювання виконавців. Впровадження регламентів виконання функцій орієнованих на результат та застосування нормативної бази оплати праці за результатами суттєво полегшить обґрунтування витрат щодо управлінської діяльності державних структур.

По-третє, управління за результатами передбачає наявність такої системи вимірників, яка дозволить виявити вклад безпосередніх виконавців бюджетних програм.

По-четверте, часовий лаг між прийняттям рішень і отриманням результатів як правило перевищує горизонт середньострокового планування, чим ускладнюється контроль за використанням бюджетних коштів. Тому є сенс розробити систему проміжних показників кінцевого результату.

По-п'яте, необхідно забезпечити законодавчу базу для відмови від неефективних чинних зобов'язань з метою спрямування вивільнених коштів на виконання пріоритетних завдань розвитку.

Одним із напрямів удосконалення процесу управління видатками державного і місцевого бюджетів вважається в усьому світі застосування програмно-цільового метода планування видатків.

Протягом останніх десятиліть ПЦМ, як інструмент управління бюджетом, набув популярності в багатьох країнах світу. Сьогодні США, Канада, Австралія, Нова Зеландія та країни-члени Європейського Союзу активно використовують компоненти цього методу під час складання та виконання бюджету. Елементи програмно-цільового методу використовуються в Литві та Естонії.

Запровадження ПЦМ в бюджетному процесі набуває надзвичайної актуальності і в умовах інтеграції України до Європейського Союзу, оскільки підготовка бюджету на кількарічній основі є однією з вимог до країн-членів ЄС та кандидатів до вступу до ЄС. На сьогоднішній день процес застосування ПЦМ у США постійно удосконалюється завдяки реалізації нових ініціатив в реформуванні бюджетної сфери. В першу чергу це стосується удосконалення підходів до оцінки результатів реалізації програм, досягається узгодженість програм з пріоритетами держави, що забезпечує постійне підвищення ефективності використання бюджетних ресурсів.

Аналіз досвіду багатьох країн, в тому числі США, по запровадженню ПЦМ, та виокремлення корисної для України інформації, можна узагальнити в наступних висновках:

1. ПЦМ є лише одним з елементів цілої низки реформ державного управління, спрямованих на покращення діяльності державних установ. Підвищити ефективність видатків бюджету за рахунок вдосконалення лише управлінської технології, не торкаючи бюджетний процес, неможливо.

2. Недоцільно впроваджувати або вдосконалювати методологію ПЦМ у всіх міністерствах та відомствах одночасно. Тобто рекомендується впроваджувати (або вдосконалювати) методологію ПЦМ на окремих пілотних міністерствах та відомствах, адаптуючи нові технології до існуючої бюджетної практики з наступним розповсюдженням отриманого досвіду на інші міністерства.

3. Ефективне запровадження ПЦМ передбачає наявність системи фінансового контролю, звітності та аудиту. Обов'язковим елементом є побудова систем моніторингу та оцінки виконання програм.

4. У багатьох країнах виникли труднощі при вимірюванні результатів. Це пов'язане з тим, що:

- нерідко вплив програми може виявити себе лише через якийсь час після виконання деяких завдань програми або програми в цілому, і тому інколи результативність окремих етапів реалізації програми може бути непоказовою або помилковою;

- результати реалізації бюджетної політики можуть бути наслідком взаємодії кількох програм, а також інших факторів. Точний вплив окремої програми, зокрема соціального спрямування, оцінити складно.

5. Історія досвіду багатьох країн показує, що втілення ПЦМ — це поступовий процес, в якому елементи методу спочатку вводяться та перевіряються, модифікуються з часом, тобто з розвитком процесу бюджетування. Країнам, які першими запровадили ПЦМ, знадобилося багато років для розробки ідей, крок за кроком, і вони все ще змінюють і удосконалюють систему. Тому, використання досвіду інших країн, як позитивного, так і негативного, може виявитися корисним для країн, які розпочинають впровадження ПЦМ бюджетування[13, c. 37].

Окрім цього, складності, з якими стикались країни, що переходили на ПЦМ бюджетування, часто були пов'язані з недооцінкою поставлених завдань, недостатністю спеціально підготовленого персоналу в міністерствах та відомствах, і в першу чергу, в бюджетному департаменті міністерства фінансів, а також відсутністю підтримуючих інформаційних систем.

Ефективність видатків бюджету показує, якою мірою досягається результат, з огляду на те, що метою результативності є не визначення обсягу коштів залежно від цілей і запланованих або досягнутих результатів, а оптимізація результатів при наявних коштах. Ефективність бюджетних видатків залежить від затребуваності результатів оцінки учасниками бюджетного процесу, наявності якісної інформації, яку відображають показники результативності.

Існує низка особливостей, притаманних державному сектору, що визначають неефективність бюджетних видатків, серед них: вплив політичних рішень і поведінки бюрократії; специфічність державних послуг і централізація фінансового управління; вузькість інструментарію для вибору альтернатив щодо визначення оптимального обсягу бюджетних коштів та відсутність системи стимулів у працівників державного сектора ефективно використовувати кошти бюджету.

Дослідження причин неефективності бюджетних доводить залежність результативності вирішення державних завдань від ефективності діяльності органів державного управління.

Для підвищення ефективності видатків бюджету необхідно розробити методику визначення ефективності видатків бюджету, нормативну базу оплати праці та систему стимулів, орієнтованих на результат; впровадити проміжні показники кінцевого результату; вжити заходів щодо поліпшення управління державними коштами шляхом застосування сучасних технологій бюджетування, позитивного світового досвіду і впровадження пілотних проектів. А також усвідомлювати пріоритетні напрями використання бюджетних коштів на довгострокову перспективу розвитку країни, а не на покриття поточних проблем у звітному та планових роках.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных