Грає легка музика. Герої сідають кожен за свій столик, імітуючи листування.

Бальзак. «Моя любов - прекрасніше, досконаліше, ніж все, що я зробив. Без такої повноти серця я не виконав би і десятої частини свого твору, не було б у мене такої непорушної мужності… Я дихаю, думаю, працюю лише завдяки вам і лише для вас. Щасливий вірою в свою любов. Відчуваю, що буду любити вас вічно. З кожним днем ви все сильніше заповнюєте моє серце…»

Евеліна Ганська. «Які ніжні, які швидкоплинні ті хвилини нашого життя, коли буяє налите радощами все наше єство, коли розквітає душа, вбираючи в себе чисту блакить неба, що, здається, сяє безсмертною молодістю!.. Серце відчуло, що його мовби заколисують десь високо, у найчастіших, найніжніших сферах солодкого самозабуття…»

Вчитель. Після Швейцарії Ганська і Бальзак зустрічалися в Женеві, Німеччині, Італії, Австрії. Овіяні ореолом таємничості, романтичності,побачення з Евеліною лише розпалювали його любов.

Бальзак. «Щасливий лише той, хто любить одну- єдину жінку… Я люблю вас всією силою розуму. Боже мій, будь благословенна тисячу разів, моя обожнювана Єво! Бувають дні, коли я знову вірю в життя, в щастя, в прекрасне майбутнє, коли я знову стаю молодим, талановитим, окриленим надіями, здатним закінчити «Людську комедію». Коли я знаходжу вас, коли я знаю, що ви моя, тоді сторінки дивом пишуться самі собою».

Романс

Вчитель. Восени 1847 року Бальзак вперше приїздить до України. Маєток Ганських у Верхівні вражає письменника, він порівнює його з Лувром, з грецьким храмом, позолоченим сонцем. Він полюбляв прогулянки розкішним парком поміж столітніми деревами, захоплювався майстерністю і талановитістю українців. Не менш емоційно Оноре сприйняв і свій візит до Києва.

Бальзак. Ну ось я побачив Північний Рим, місто з трьомастами церквами, з багатствами Лаври і святої Софії. Добре хоч раз на це глянути! Тут, на Україні, промайнули найщасливіші хвилини мого життя…

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: