Учень читає поезію А. Кондратюка «Оноре де Бальзак».

Оноре де Бальзак, завітайте, месьє, у Бердичів! Завітайте до нас по одній з ваших вічних доріг.

У костьолі отут, а не в пишних салонах столичних світ пізнав наяву неповторний «бальзаківський» вік.

Завітайте, месьє! Вам цей шлях неповторний і звичний від альпійських долин до медових поліських окрас.

А вже звідси, дасть Бог, доля знов у Верхівню покличе, де в маєтку своїм пані Єва чекає на вас.

Завітайте, як гість, як хороший і давній знайомий. Ми запросимо вас до гостини на щедрий обід.

Поговорим про все… Де потрібно, розставимо коми, щоб зостався в серцях незабутній і радісний слід.

Вчитель. Восени 1848 року Бальзак приїжджає у Верхівню. Стан його здоров’я значно погіршився, хвороба серця і тяжкий бронхіт прогресували. 14 місяців тривало лікування, але на значне покращення стану хворого не доводилось розраховувати…

Евеліна Ганська. Я дам вам все щастя, на яке ви заслуговуєте! Роблячи це, я буду сама щаслива! Я залишусь вам вірною наперекір усім.

Бальзак. І ось 15 березня 1850 року – день, на який я чекав 18 років. Того пам’ятного дня о 7 ранку в бердичівському костьолі святої Варвари, який блискотів від талого снігу і гримів від передзвону дзвонів, благословили наш шлюб. Бог винагородив нас за нашу любов і довготерпіння. У шлюбі ми знайшли взаєморозуміння, теплоту і сердечність.У мене не було ні щасливої юності, ні квітучої весни. Зате буде найясніше літо і найтепліша осінь.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: