Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Поняття, оцінки і класифікація виробничих запасів




Тема 8. Облік та аудит виробничих запасів

 

1. Поняття, оцінки і класифікація виробничих запасів.

2. Документальне оформлення та облік надходження виробничих запасів на склад.

3. Документальне оформлення та облік відпуску ТМЦ.

4. Інвентаризація ТМЦ.

5. Облік МШП.

6. Аудит виробничих запасів.

 

Ключові поняття:запаси, оцінка, малоцінні та швидкозношувані активи, нормативні затрати, транспортно-заготівельні затрати.

 

Поняття, оцінки і класифікація виробничих запасів

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та її розкриття у фінансовій звітності визначено в П(С)БО 9 «Запаси».

Запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням та їх вартість може бути достовірно визначена.

Запаси – це обортні активи, які:

1. Утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності.

2. Перебувають в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукції виробництва.

3. Утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт надання послуг, а також управління підприємством.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають :

1) сировину, основні та допоміжні матеріали;

2) незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою та складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технолічних проектів;

3) готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначену для продажу;

4) МШП, що використовуються протягом часу до 1р.;

5) поточні біологічні активи, продукцію сільського господарства.

Виробничі запаси включають:

1) сировину й матеріали;

2) купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;

3) паливо;

4) тару й тарні матеріали;

5) будівельні матеріали;

6) матеріали, передані в переробку;

7) запасні частини;

8) матеріали сільськогосподарського призначення;

9) інші матеріали.

Облік усіх видів запасів ведеться в аналітичному розрізі з вимогою забезпечити кількісно-сумову та якісну (марка, сорт, розмір тощо) інформацію.

Для ведення кількісного обліку дуже важливо визначити, що є одиницею бухгалтерського обліку. Для запасів такою одиницею є найменування або однорідна група (вид).

Має вказуватися кількість кожної облікової одиниці, яка визначається не тільки за видом натурального вимірника, що використовується на підприємстві для обліку цих запасів (штуки, метри, літри тощо), а й за його величиною, розрядністю (грами, кілограми, тонни або міліметри, метри, кілометри тощо). Є певні види запасів, щодо яких можливе використання різних натуральних вимірників, наприклад, бензин може вимірюватися в літрах або кілограмах.

У таких випадках бажано вибрати один вид натурального вимірника і використовувати його для обліку всього об’єму певного виду запасів за всіма операціями. Якщо це неможливо, наприклад, коли бензин обліковується на підприємстві в літрах, а надійшов від постачальників у кілограмах, то необхідно зробити перерахунок з одного виду натурального вимірника в інший (з кілограмів у літри) за встановленими коефіцієнтами. Змінювати натуральний вимірник щодо запасу, який раніше відображався в іншому натуральному вимірнику, не можна, якщо ці два натуральні вимірники не мають встановленого коефіцієнта перерахунку або не можуть бути переведені з одного в інший якимось іншим чином. Наприклад, не можна вести облік кавунів на складі в кілограмах, а відпускати їх у магазин на реалізацію в штуках.

Крім найменування (виду) і одиниці вимірювання, при обліку запасів необхідно вказувати третій показник — вартісний. Саме за цими трьома показниками визначається, чи є запаси однорідними і чи можна їх просумувати та відобразити в обліку однією позицією.

Названі три показники (найменування, одиниці вимірювання і ціна) є обов’язковими у всіх первинних документах, що відображають у бухгалтерському обліку наявність і рух запасів. Виняток становлять підприємства роздрібної торгівлі, що застосовують метод оцінки товарів за ціною продажу, які можуть аналітичний облік товарів вести в сумовому вираженні.

Показник вартості запасу є найважливішим у бухгалтерському обліку. Визначення вартості запасу починається з моменту зарахування запасу на баланс підприємства.

Запаси можуть бути:

· придбані за плату в сторонніх юридичних або фізичних осіб;

· виготовлені власними силами;

· отримані у вигляді внеску до статутного капіталу підприємства;

· отримані підприємством на безоплатній основі;

· придбані внаслідок обміну на аналогічні запаси;

· придбані внаслідок обміну або часткового обміну на аналогічні запаси.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група. Придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю. Первинною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

1. Сум, що сплачуються відповідно з договором постачальнику за вирахування непрямих податків Д-т 20 К-т 631- купівельна вартість без ПДВ; Д-т 641 К-т 631-ПДВ.

2. Сум ввізного мита.

3. Сум непрямих податків, у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству.

4. Транспортно-заготівельних витрат ДТ 20/ТЗВ КТ 631(685). Сума ТЗВ, що узагальнюється на окремому субрахунку обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного періоду (місяця)і сумою запасів, що вибули за звітний місяць. Сума ТЗВ, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього % ТЗВ і вартості запасів, що вибули з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній % ТЗВ визначається діленням суми залишків ТЗВ на початок звітного місяця і ТЗВ за звітний місяць на суму залишку запасів на початок і запасів, що надійшли за звітній місяць.

5. Інших витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведеннями їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

6. Сум, що сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв’язку з пошуком і придбанням запасів.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається фактична виробнича собівартість їх виробництва, до якої включаються:

а) прямі матеріальні витрати — вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

б) прямі витрати на оплату праці — заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

в) інші прямі витрати — всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо;

г) загальновиробничі витрати:

• витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

• амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

• амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

• витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

• витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо);

• витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

• витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

• витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

• інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).

Первинною вартість запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визначається погоджена засновниками підприємства їх справедлива вартість.

Первинною вартістю запасів одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Первинна вартість одиниці запасів, придбаних в результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Первісна вартість запасів, що придбані в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Не включається до первинної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені:

1. Понаднормові витрати та нестачі запасів;

2. % за користування позиками;

3. Витрати на збут;

4. Загальногосподарські витрати та інші подібні, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Запаси можуть надходити на підприємство з таких джерел:

1. Придбання у постачальника: Д-т 20 К-т 631; Д-т 641 К-т 631;

2. Придбання запасів підзвітною особою: Д-т 20 К-т 372;

3. Безоплатне надходження: Д-т 20 К-т 718;

4. Надходження запасів як внесок до статутного капіталу: Д-т 20 К-т 40;

5. Виявлені в процесі інвентаризації як надлишок: Д-т 20 К-т 719.

 




Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2019 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных