Документальне оформлення та облік відпуску ТМЦ

Виробничі запаси зі складів підприємства відпускаються в цехи для виготовлення продукції і на господарські потреби, а також на сторону для переробки чи реалізації. Відпуск ВЗ з комори цехів розглядаються як внутрішнє переміщення запасів. При відпуску матеріалів у виробництво необхідно дотримуватись таких вимог:

1. Запаси обліковуються за вагою, обсягом, масою у суворій відповідності з нормативними витратами на визначений обсяг виробництва.

2. Відпуск здійснюється в межах попередньо встановлених лімітів.

3. 3 головним бухгалтером узгоджуються списки осіб, яким надано право вимагати зі складів запаси, а також беруться зразки їх підписів.

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

• середньозваженої собівартості;

• собівартістості перших за часом надходження запасів(ФІФО);

• собівартість останніх за часом надходження запасів(ШФО);

• метод нормативних затрат;

• метод ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один з наведених методів.

Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів може застосовуватись у випадку виконання спецзамовлень і спецпроектів, а також при невеликій номенклатурі товарів на торгових підприємствах. Він передбачає облік фактичної собівартості за кожною конкретною одиницею товарів. Даний метод доцільно застосовувати для оцінки запасів, які мають значну вартість. Цей метод застосовується при наявності таких обставин:

1) Відпуску належать запаси, які не підлягають заміні іншими запасами, що є на підприємстві.

2) Запаси відпускаються для виконання спеціальних замовлень та проектів.

При застосуванні цього методу рух вартості запасів співпадає з їх фактичним рухом. Впровадження та застосування методу базується на використанні комп’ютеризованих технологій обліку запасів, пристроїв зчитування штрихових кодів, коли кожна одиниця має специфічні властиві тільки їй характеристики, тобто запаси не є однорідними за своїми споживчими якостями.

Метод середньозваженої собівартості, за яким собівартість кожної одиниці запасів визначається шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і отриманих у звітному місяці запасів.

Запаси з однаковими вхідними параметрами обліковуються в одній інвентарній картці незалежно від ціни придбання.

Облік по партіях не ведеться.

Розрахунок середньої ціни за цим методом проводиться відразу в момент надходження нової партії запасів. Вартість запасів, що знову надійшли, усереднюється з тією, що вже наявна.

Списання вартості витраченого запасу, якщо це витрачання відбудеться після чергового надходження буде проводитись за новою обліковою ціною.

Метод ФІФО (собівартості перших за часом надходження запасів) базується на хронології надходження, тобто на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, продаються чи використовуються першими, що запобігає їх псуванню, а також припущенні, що грошова одиниця є стабільною. Цей метод доцільно використовувати в умовах низької інфляції. При його застосуванні рух вартості запасів не співпадає з їх вартісним виразом, але наближається до нього.

Оцінка запасів за методом ЛІФО(собівартості останніх за часом надходження запасів) базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство.

Перевага цього методу полягає у тому, що більш висока собівартість проданої продукції в більшій мірі відповідає вартості поповнення запасів, необхідних для продовження функціонування підприємства.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлюються підприємством з врахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норм затрат ціни повинні регулярно перевірятись і переглядатись.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього % торгівельної націнки товарів.

Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки. Сума торгівельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної вартості реалізованих товарів і середнього % торгівельної націнки.

Відпуск виробничих запасів оформляється лімтно-забірними картками, вимогами та накладними на відпуск матеріалів на сировину.

Первинні документи, призначені для оформлення операцій по надходженню, внутрішньому переміщенню та відпуску запасів, є підставою для ведення бухгалтерського та оперативного складського обліку.

Документи щодо обліку виробничих запасів надходять до бухгалтерії, де вони підлягають перевірці за змістом операцій і правильності їх оформлення.

У відповідності до П(с)БО 9 «Запаси» списання виробничих запасів може відбуватись за такими напрямами:

· відпуск у виробництво: Д-т 23 К-т 20;

· списання запасів для інших потреб підприємства: Д-т 91,92,93,941 К-т 20;

· реалізація на сторону: Д-т 377 К-т 712, Д-т 712 К-т 641;

· списання запасів яких не вистарчає: Д-т 947 К-т 20, Д-т 072 К-т -;

· якщо не виявлено винну особу: Д-т 79 К-т 947;

· коли виявлено винну особу: Д-т 375 К-т 947, Д-т 301 К-т 375; сума відшкодування: (Бвзап+ПДВ+АЗ)*Іінф*2;

· списання засобів як внесок до статутного капіталу інших підприємств: Д-т 14 К-т 20;

· скоригований податковий кредит ПДВ Д-т 949 К-т 641;

· відображено різницю між вартістю запасів і справедливою вартістю інвестицій: Д-т 14 К-т 741;

· безоплатна передача запасів: Д-т 949 К-т 20, Д-т 949 К-т 641;

· списано запаси внаслідок надзвичайних подій: Д-т 99 К-т 20;

· отримано страхове відшкодування: Д-т 654 КТ75, Д-т 31 К-т 75, Д-т 79 К-т 99, Д-т 75 К-т 79;

· списання запасів внаслідок невідповідності критеріям визнання активом: Д-т 946 К-т 20

· відображено списання податкового кредиту: Д-т 641 К-т 946, Д-т 79 К-т 946.

Інвентаризація ТМЦ

Інвентаризацію ТМЦ проводять усі підприємства незалежно від форм власності на підставі наказу керівника підприємства, складеного у довільній формі:

1) не раніше 1 жовтня перед складанням річної бухгалтерської звітності, для:

— виявлення фактичної наявності ТМЦ;

— встановлення лишків або недостачі ТМЦ шляхом порівняння фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;

— перевірки реальної вартості зарахованих на баланс ТМЦ;

2) протягом року, відповідно до п. 3 Інструкції №69.

До початку інвентаризації ТМЦ на вимогу робочої інвентаризаційної комісії матеріально відповідальна особа складає звіт на дату проведення інвентаризації та дає розписку, яка включається до заголовної частини інвентаризаційного опису, із зазначенням, що всі цінності, які перебувають на її відповідальному зберіганні, оприбутковані повністю або належним чином списані у видаток. Голова комісії перевіряє звіт, підписує кожен документ із зазначенням дати та передає до бухгалтерії. Фактична наявність ТМЦ фіксується в інвентаризаційному описі, який складається у двох примірниках, виправлення та підчищення у них не допускаються. Якщо виправлення все-таки зроблені, то зверху робиться правильний запис та завіряється підписами членів комісії. У ньому зазначається найменування, кількість, сорт, вид, номенклатурний номер ТМЦ, первісна вартість, суми лишків, строк корисного використання тощо.

Комісія у затвердженому наказом складі починає інвентаризацію ТМЦ — з переважування, обмірювання, підрахунку в порядку розміщення цінностей у приміщенні. Якщо ТМЦ зберігаються у різних приміщеннях, інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання для перевірки цінностей, після чого вхід до приміщення опечатується.

Також комісія перевіряє документи.

Результати інвентаризації (лишки і недостачі, тобто розбіжності між даними бухобліку та фактичною наявністю) комісія відображає в Акті, який складається у двох примірниках та затверджується керівником підприємства. Інвентаризаційна комісія повинна одержати письмові пояснення від відповідальних осіб, за якими встановлюють причини і характер розбіжностей.

На підставі акта інвентаризації та інвентаризаційного опису складають порівняльну відомість, яка застосовується для відображення результатів інвентаризації ТМЦ, що обліковуються на підприємстві.

Виявлені результати інвентаризації повинні бути врегульовані протягом 10 днів після закінчення інвентаризації. При врегулюванні інвентаризаційних різниць щодо ТМЦ можна провести взаємозалік надлишків і недостач. Такий взаємозалік можна здійснити у межах однієї товарної групи або однойменних ТМЦ у рівній кількості, за умови що надлишки й недостачі — в однієї і тієї самої матеріально відповідальної особи за один і той самий інвентаризаційний період. Остаточні результати інвентаризації визначають після проведення взаємозаліку лишків і недостач ТМЦ, а потім відображають у бухобліку підприємства у тому місяці, в якому закінчено інвентаризацію.

Виявлену недостачу відшкодовує винна особа, добровільно чи на підставі рішення суду. Розмір збитків від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається відповідно до п. 2 Порядку №116 за балансовою вартістю цих цінностей (за мінусом амортвідрахувань), але не нижче 50% балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісяця визначає Мінстат, відповідного розміру ПДВ та розміру акцизного збору за формулою:

Рз = [(Бв - А) х

Іінф. + ПДВ + Азб] х 2,

де Рз — розмір збитків, грн;

Бв — балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, грн;

А — амортизаційні відрахування, грн;

Іінф — загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно визначених Мінстатом індексів інфляції;

ПДВ — розмір ПДВ, грн;

Азб — розмір акцизного збору, грн;

2 — коефіцієнт, який застосовується при розрахунку збитків у випадку недостачі цінностей.

Звертаємо увагу, що різниця між сумою відшкодування нанесених збитків і балансовою вартістю відсутніх товарів підлягає обов’язковому перерахуванню до бюджету.

Сума виявлених надлишків об’єктів ТМЦ включається до складу валових доходів на підставі пп. 4.1.6 Закону про податок на прибуток — як безоплатно отримані.

Керівник зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах та неухильне виконання всіма працівниками підприємства, причетними до обліку, правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку документів i відомостей.

Головний бухгалтер, своєю чергою, забезпечує контроль і відображення на рахунках бухгалтерського обліку всiх господарських операцій, надання оперативної інформації, складання i подання у встановлені терміни бухгалтерської звітності з метою виявлення і мобілізації внутрігосподарських резервів та здійснює разом з іншими працівниками економічний аналіз діяльності підприємства.

Несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризації, невжиття заходів для відшкодування з винних осіб збитків від недостач, розтрат і крадіжок, відповідно до ст. 1642 КпАП, тягнуть за собою накладення штрафу.

Облік МШП

У відповідності з П(с)БО 9 «Запаси» до складу запасів відносять МШП, які використовуються протягом не більше 1 року або нормального операційного циклу, якщо він не перевищує 1 рік, а саме: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спецодяг.

Такі МШП обліковуються за Д-т 22 «МШП».

Якщо строк корисної експлуатації МШП перевищує 1 рік, їх включають до складу необоротних активів і амортизують.

Необоротні малоцінні активи обліковуються у відповідності до П(с)БО 7, на них не поширюються норми П(с)БО 9. Такі МШП обліковуються на субрахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи».

На МШП, які відносяться до запасів не нараховується знос, а вартість переданих в експлуатацію МШП виключається зі складу активів з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів по місцях експлуатації та відповідальних особах протягом терміну фактичного використання цих предметів: Д-т 23, 91, 92, 93 К-т 22.

Операції пов’язані з рухом МШП документують такими первинними документами:

• картка обліку МШП;

• замовлення на ремонт або заточування інструментів;

• відомість на повернення;

• акт на вибуття МШП;

• акт на списання інструментів та їх обмін на придатні;

• особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв;

• відомість обліку видачі спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв.

На МШП, що надійшли на підприємство відкривається картка складського обліку. Передача зі складу в експлуатацію МШП оформляється актом передачі.

Аналітичний облік МШП ведеться за видами предметів по однорідних групах, встановлених виходячи з потреб підприємства.

В бухгалтерському обліку МШП відображаються за первісною вартістю, тобто за фактичними витратами на їх придбання.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: