Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Водні ресурси як об’єкт екологічних відносин




Законодавство

 


  1. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року // ВВРУ. – 1991. - № 41.

  2. Водний кодекс України від 6 червня 1995 року // ВВРУ. – 1995. - № 24. – Ст.189.

  3. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // ВВРУ. – 2001. – № 25. - Ст.131.

  4. Закон України “Про питну воду та питне водопостачання” від 10 січня 2002 р. // ВВРУ. - 2002. – № 16. - Ст.112.

  5. Загальнодержавна програма розвитку водного господарства, затверджена Законом України від 17 січня 2002 року // ВВРУ. - 2002. – № 25. - Ст.172.

  6. Постанова КМУ від 8 квітня 1996 року № 413 “Про затвердження Порядку ведення державного водного кадастру” /

  7. Постанова КМУ від 18 грудня 1998 року № 2024 “Про правовий режим зон санітарної охорони водних об’єктів” // Офіційний вісник України. – 1998. - № 51.

  8. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затверджений постановою КМУ від 13 березня 2002 р. № 321 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 12. – Ст.590.

  9. Державні санітарні норми та правила “Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною”, затв. наказом Міністерства охорони здоров’я від 12 травня 2010 року № 400 // Офіційний вісник України. – 2010. - № 51. – Ст.1717.

 

Водні ресурси як об’єкт екологічних відносин

Води є одним з найважливіших компонентів навколишнього природного середовища. Вони постійно взаємодіють із земельними, лісовими ресурсами, атмосферним повітрям та впливають на їх якість. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу. Залежно від впливу на них, води є обмеженими та вразливими природними об’єктами.

Слід зазначити, що Україна за запасами місцевих водних ресурсів (1 тис. м3 на одного жителя) вважається однією з найменш забезпечених країн Європи (у Швеції та Німеччині – 2,5 тис. м3 на одного жителя, у Великобританії – 5; Франції – 3,5 тощо). Внутрішні регіональні відмінності полягають в тому, що до середньо забезпечених (6,19 тис. м3 на одного жителя) за міжнародною класифікацією належить лише Закарпатська область. У Чернігівській, Житомирській, Волинській та Івано-Франківській областях цей показник низький (2 – 2,6 тис. м3 на одного жителя), а у решті – дуже низький і надзвичайно низький (0,11 – 1,95 тис. м3 на одного жителя). В той же час витрати свіжої води в Україні на одиницю виробленої продукції значно перевищують відповідні показники у розвинутих країнах Європи: Франції – у 2,5 рази, ФРН – у 4,3 рази, Великобританії та Швеції – в 4,2 рази тощо. Водокористування в Україні здійснюється переважно нераціонально, непродуктивні витрати води збільшуються, об’єм придатних до використання водних ресурсів внаслідок забруднення і виснаження зменшується. За рівнем раціонального використання водних ресурсів та якості води Україна, за даними ЮНЕСКО, серед 122 країн світу посідає 95 місце.

^ Водні ресурси виконують численні функції: економічну, екологічну, соціальну тощо. Пріоритетне використання вод – це забезпечення питних, побутових, культурно-оздоровчих, рекреаційних, духовних та інших потреб населення. Важливим залишається використання вод для потреб багатьох галузей економіки: сільськогосподарського зрошення, енергетики, судноплавства, рибного господарства тощо.

За своїми природними характеристиками у поняття вод включають усі води, що входять до складу природних ланок кругообігу води: поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море. Так, підземні води – це води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхніх частин земної кори в усіх фізичних станах; поверхневі води – це води різних водних об’єктів, що знаходяться на земній поверхні; внутрішні морські води розташовані в межах державних кордонів; територіальне море становить морський пояс, який прилягає до узбережжя або внутрішніх вод і складає частину його території. До водних об’єктів відносяться і штучно створені водойми (ст. 1 Водного кодексу України – ВК).

Як відновлюваний природний ресурс води України потребують збереження, науково обґрунтованого раціонального використання, охорони від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям щодо вод та ліквідації наслідків таких дій, поліпшення їх стану.

За умов нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, зокрема на водні ресурси, виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту. З метою сприяння формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення в Україні формується водне законодавство, яке в комплексі із заходами організаційного, економічного, правового і виховного впливу здатне забезпечувати ефективне використання вод, їх відтворення та охорону.

Усі води (водні об’єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ економічного розвитку і соціального добробуту, є його виключною власністю та надаються тільки у користування (ст.6 ВК).

^ Усі води (водні об’єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать:

 

1.
поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки, канали); інші водні об’єкти;

2.
підземні води та джерела;

3.
внутрішні води та територіальне море (ст.3 ВК).


Землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами, прибережними захисними смугами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них, берегові смуги водних шляхів, належать до земель водного фонду (ст. 4 ВК).

Згідно із ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду України можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 га). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Залежно від правового режиму водні об’єкти можуть бути загальнодержавного та місцевого значення (ст.5 ВК).

Так, до водних об’єктів загальнодержавного значення належать:

 


  • внутрішні морські води та територіальне море;

  • підземні води, які є джерелами централізованого водопостачання;

  • поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більше як однієї області, в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.


^ До водних об’єктів місцевого значення належать:

 


  • поверхневі води, що знаходяться та використовуються в межах однієї області, і які не віднесені до водних об’єктів загальнодержавного значення;

  • підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.


Такий поділ вод зумовлює особливості управління ними та правове регулювання водопостачання.

Отже, води як об’єкт правового регулювання використання, відтворення та охорони – це природні водні запаси та штучно створені водогосподарські системи в межах території України, її виключної (морської) економічної зони, які постійно взаємодіють з іншими компонентами навколишнього природного середовища і зареєстровані в водооблікових документах як об’єкт права власності, права користування, управління, охорони та відтворення

 

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных