Право водокористування та його види

Право водокористування в широкому розумінні (об’єктивному значенні) – це один з головних правових інститутів водного права, складова частина права природокористування, тобто правового інституту екологічного права. З цієї точки зору право водокористування – це сукупність правових норм, які регулюють порядок та умови раціонального й безпечного використання водних об’єктів, порядок виникнення та припинення відносин по використанню водних об’єктів, систему прав та обов’язків водокористувачів.

^ Право водокористування – це також суб’єктивне право, тобто гарантована законом можливість конкретних суб’єктів здійснювати використання вод з метою задоволення чисельних потреб. Такі визначення є теоретико-правовими.

Водний кодекс України у ст.1 дає законодавче визначення “водокористування” та “використання води”.

Так, водокористування – це використання вод (водних об’єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об’єктів).

^ Використання води – процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб і гідроенергетики, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

^ Об’єктами права водокористування виступають, як правило, відокремлені ділянки водного об’єкта, надані конкретному водокористувачу у користування для визначеної мети. Індивідуалізуючими ознаками таких водних ділянок є місце розташування та розмір. Слід зазначити, що розміри водних ділянок, які надаються у користування, не нормуються у правовому порядку, а визначаються у кожному випадку в спеціальному дозволі з урахуванням мети водокористування.

^ Не належать до об’єктів права водокористування води, які знаходяться в атмосфері, ґрунті, у живих тканинах, а також води, відокремлені від природного середовища, наприклад, вода у водопроводах, резервуарах тощо. У цьому разі вона стає товарно-матеріальною цінністю.

^ Суб’єктами права водокористування (водокористувачами) можуть бути підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні фізичні та юридичні особи та особи без громадянства (ст.42 ВК).

^ За своїм змістом право водокористування – це сукупність прав та обов’язків водокористувачів, які визначені ст.43-44 ВК, іншими нормативними актами, зокрема інструкціями, положеннями, правилами тощо, а також договорами на водокористування.

Праву водокористування притаманні загальні принципи:

• 
  економне використання водних ресурсів;
• 
  цільове використання вод;
• 
  дотримання встановлених нормативів скидання забруднюючих речовин та встановлення лімітів забору води;
• 
  платність спеціального водокористування та безплатність загального водокористування;
• 
  недопущення засмічення, забруднення та вичерпання водних об’єктів;
• 
  обов’язкове відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення водного законодавства та ін.

^ Права водокористувачів можуть бути обмежені у випадках, визначених ст.45 та 47 ВК. Зокрема, у разі маловоддя, загрози виникнення епідемій, під час аварій або за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод, та при здійсненні невідкладних заходів щодо запобігання стихійному лиху, спричиненому шкідливою дією вод, і ліквідації його наслідків.
^ Класифікацію права водокористування можна проводити за кількома ознаками.

А) Відповідно до порядку здійснення водокористування може бути:

1.
первинним – його здійснюють первинні водокористувачі, якими є ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

2.
вторинне – його здійснюють вторинні водокористувачі (абоненти). Ними є ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними. Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об’єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування. (ст.42 ВК).

^ Б) За строками водокористування може бути:

• 
  строкове;
• 
  безстрокове.

Строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Так, спеціальне водокористування може бути:

• 
  короткостроковим (до 3 р.);
• 
  довгострокове (від 3 до 25 р.).

У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового та довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування. (ст. 50 ВК).

^ В) За метою здійснення право водокористування можна поділяти на:

- водокористування для задоволення питних та господарсько-побутових потреб населення;

• 
  водокористування у лікувально-оздоровчих цілях;
• 
  водокористування для потреб сільського та лісового господарства;
• 
  водокористування для потреб промисловості та гідроенергетики;
• 
  водокористування з метою риборозведення та потреб рибного господарства.

Г) за способом здійснення:

• 
  забір води із водних об’єктів;
• 
  використання водної поверхні;
• 
  скидання стічних вод.

Д) За підставами виникнення право водокористування може бути:

1.
загальне – здійснюється громадянами безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. Цільове призначення права загального водокористування – це купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об’єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць.

Загальне водокористування може бути обмежене або заборонене районними та міськими радами за поданням органів Мінприроди України, водного господарства, санітарного нагляду та інших уповноважених державних органів влади з метою охорони життя та здоров’я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав.

2.
спеціальне – це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (ст. 48 ВК).

Не належить до спеціального водокористування (ст. 48 ВК):

• 
  пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних);
• 
  подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони;
• 
  усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення);
• 
  використання підземних вод для вилучення корисних компонентів;
• 
  вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин;
• 
  виконання будівельних, днопоглиблювальних, вибухових робіт;
• 
  видобування корисних копалин і водних ресурсів;
• 
  прокладення трубопроводів та кабелів;
• 
  проведення бурових, геологорозвідувальних робіт;
• 
  інші роботи, які проводяться без забору води та скидання зворотних вод.

Цільовим призначенням спеціального водокористування є задоволення потреб населення, господарсько-побутове, лікувально-оздоровче, сільськогосподарське, промислове, транспортне, енергетичне, рибогосподарське та інше державне і громадське використання.

^ Право на здійснення спеціального водокористування посвідчується дозволом, який видається за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді та погодженням з відповідними органами державної виконавчої влади. Зокрема:

органами водного господарства – у разі використання поверхневих вод;

органами охорони здоров’я – у разі використання об’єктів віднесених до категорії лікувальних;

органами з питань охорони довкілля – у разі використання підземних вод.

^ Дозволи на водокористування видаються:

у разі використання водних об’єктів загальнодержавного значення – територіальними органами Мінприроди України;

у разі використання вод водних об’єктів місцевого значення – ВР АРК, обласними, К. та С. міськими радами за погодження з відповідними територіальними органами Мінприроди України.

^ У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти забору води та скидання забруднюючих речовин. У разі маловоддя ліміт забору води може бути зменшено спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування.

Спеціальне водокористування є платним. Плата за спеціальне водокористування справляється з метою забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає плату за забір води з водних об’єктів та за скидання в них забруднюючих речовин. Розмір плати за скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти визначається на основі: нормативів плати, обсягів скиду забруднюючих речовин та встановлених лімітів.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: