Правова охорони вод

Правова охорона вода включає в себе сукупність правових, економічних, організаційних та інших заходів, спрямованих на недопущення, попередження забруднення вод, їх засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин тощо.

Усі води (водні об’єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдати шкоди здоров’ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об’єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, знищення родючості земель та спричинити інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод (ст. 95 ВК).

Забруднення вод – це надходження до водних об’єктів забруднюючих речовин;

^ Засмічення вод це привненсення у водні об’єкти сторонніх предметів і матеріалів, що шкідливо впливають на стан води;

Вичерпання вод – це зменшення кількості вод у водних об’єктах.

^ Система заходів охорони водних об’єктів:

1) З метою охорони вод встановлюється спеціальний порядок надання земельних ділянок водного фонду у користуванн я та припинення права користування ними відповідно до вимог земельного законодавства.

2) Створення водоохоронних зон, прибережних захисних смуг навколо водних об’єктів, смуг відведення на річках, греблях, водоймах, берегових смуг на судноплавних водних шляхах, зон санітарної охорони.

3) закріплення особливого правового режиму водних об’єктів, віднесених у встановленому законодавством порядку до територій та об’єктів ПЗФУ (ст. 94 ВКУ)

4) Водоохоронні вимоги до виробничо-господарської діяльності по недопущенню забруднення, засмічення та вичерпання вод (ст. 95-106 ВКУ)

Так, повинні бути додержані умови розміщення, проектування, будівництва, реконструкції і введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів, що можуть впливати на стан вод, на стан рибогосподарських водних об’єктів. зокрема, забороняється:

проектування і будівництво прямоточних систем водопостачання промислових підприємств, за винятком підприємств, які за технологією виробництва не можуть бути переведені на оборотне водопостачання;

здійснення проектів господарської та ін. діяльності без оцінки її впливу на стан вод;

скидання у водні об’єкти виробничих, побутових, радіоактивних та ін. видів відходів і сміття;

забруднення та засмічення поверхні водозаборів, льодового покриву водойм водотоків, морів, їх заток і лиманів унаслідок утрат мастила, пального, хімічних, нафтових та інших забруднюючих речовин.

У внутрішні морські води та територіальне море забороняється скидання з суден, плавучих засобів, платформ та інших морських споруд, а також повітряних суден хімічних, радіоактивних та інших шкідливих речовин, радіоактивних або інших відходів, матеріалів, предметів, сміття, які можуть спричинити забруднення моря. Правила охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення затверджено постановою КМУ від 29 лютого 1996 р. № 269.

5) Запобігання шкідливим діям вод та аваріям на водних об’єктах і ліквідація їх наслідків (ст. 107-108 ВКУ)

^ 6) Особливій охороні підлягають водні об’єкти, віднесені до категорії лікувальних. З метою їх захисту встановлюються округи санітарної охорони курортів з особливим режимом. У водні об’єкти, що віднесені до категорії лікувальних забороняється скидання будь-яких зворотних вод. Перелік водних об’єктів, що віднесені до категорії лікувальних, затверджений постановою КМУ від 11 грудня 1996 р. № 1499.
Детальніше зупинимось на характеристиці другого із згаданих заходів охорони вод.

Водоохоронні зони встановлюються з метою створення сприятливого режиму водних об’єктів попередження їх забруднення, засмічення, вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, зменшення коливань стоку вздовж річок, морів, навколо озер та інших водойм.

^ Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності. У цій зоні забороняється:

використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації тощо;

скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості.

Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них регулюються постановою КМУ від 8 травня 1996 р. № 486.

Прибережні захисні смуги встановлюються в межах водоохоронних зон з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм (ст. 88 ВК).

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва боки річок та навколо водойм шириною:

25 м – для малих річок, струмків та потічків, а також ставків площею менше ніж 3 га;

50 м – для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га;

100 м – для великих річок, водосховищ на них та озер.

Якщо крутизна схилів перевищує 3 градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Уздовж берега морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше 2 км від зрізу води. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. ^ У прибережних захисних смугах вздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження та заліснення), а також садівництво та городництво;

зберігання та застосування пестицидів та добрив;

влаштування літніх таборів для худоби;

будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач гаражів та стоянок автомобілів;

миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких та твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Об’єкти, що розташовані в прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим.

Прибережна захисна смуга вздовж морів, морських заток та лиманів входить до зони санітарної охорони моря і може використовуватись лише для будівництва санаторіїв та ін. лікувально-оздоровчих закладів з обов’язковим централізованим водопостачанням та каналізацією.

Смуги відведення з особливим режимом користування встановлюються на магістральних, міжгосподарських та інших каналах, на зрошувальних та осушувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних спорудах, а також водоймах і греблях на річках для потреб їх експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження та руйнування. Розміри смуг відведення та режим користування ними встановлюється за проектом, який розробляється і затверджується водокористувачами за погодженням з державними органами охорони довкілля та водного господарства.

З метою охорони водних об’єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.

Межі зон санітарної охорони водних об’єктів встановлюються органами місцевого самоврядування на їх територіях за погодженням з державними органами земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічного нагляду, охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Режим зон санітарної охорони водних об’єктів визначається постановою КМУ від 18 грудня 1998 р. № 2024.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: