Аналіз роботи комбікормової промисловості.

Комбікормова промисловість України починає свою історію з 1928 року, коли у м. Харкові був побудований перший комбікормовий завод, потужність якого становила 80 тонн кормових сумішей за добу. В подальшому будували цеха по виробництву кормових сумішей, а з 1965 року почалося будівництво комбікормових підприємств різної продуктивності, які виробляли повнораціонну продукцію для усіх видів сільськогосподарських тварин, птиці, риби.

Інтенсивне будівництво комбікормових підприємств було викликане тим, що з цього періоду і Україні почалось промислове виробництво тваринницької продукції, птиці і риби, а комбікормові заводи входили до ланцюга, який забезпечував продовольчу безпеку держави. Це дозволило знизити собівартість і підвищити якість продукції.

Аналіз стану комбікормової промисловості показав, що в різні роки в Україні було побудовано за типовим проектом 64 підприємства різної потужності: 130 т комбікормів на добу, 150, 180, 200, 250, 315, 500, 600, 630, 735, 1000, 1050 т/добу. Крім того, було побудовано 11 заводів на імпортному обладнані, за індивідуальними проектами побудовано 10 підприємств, а також 15 заводів, які були розміщенні в раніше існуючих приміщеннях. Загальна потужність підприємств становила 11,2 млн. т на рік комбікормів і білково-вітамінних добавок (БВД). Побудовані були підприємства і цехи по виробництву преміксів загальною потужністю 220 тис. т на рік.

В системі сільського господарства було побудовано 411 комбікормових підприємств, продуктивність яких в залежності від типу проекту коливалась від 20 до 210 т комбікормів за зміну. В Черкаській області був побудований комбікормовий завод на італійському обладнанні, який виробляв високоякісні комбікорми для племінних господарств.

Загальна потужність міжгосподарських комбікормових заводів становила 10 млн. т комбікормів на рік. Технологія виготовлення кормів на цих підприємствах простіша ніж на державних комбікормових заводах з яких вони отримували білково-вітамінні добавки, додатково вводили до них подрібнене зерно та інші компоненти, і на їх основі виробляли повнораціонні комбікорми.

Кількість підприємств в Україні періодично змінювалась, що було пов’язано з будівництвом нових, потужних комбікормових заводів і закриттям низькопродуктивних, фізично та морально застарілих.

Дослідження технологічного стану державних комбікормових підприємств виявили, що поділити їх умовно можна на три основні групи:

1. Підприємства, які оснащені автоматизованими системами управління технологічним процесом (АСУТП), забезпечені місткостями для зберігання зерна, інших компонентів комбікормів та готової продукції, мають необхідну кількість технологічних ліній і знаходяться в доброму стані. Загальна продуктивність таких заводів становить 3,1 млн. тонн комбікормів на рік. На цих підприємствах без значних змін можна проводити роботи по впровадженню новітніх технологій, автоматизації і модернізації технологічних процесів;

2. Підприємства, які на одну третину оснащені АСУТП, мають нормативну кількість місткостей для сировини і готової продукції, але на них відсутні технологічні лінії лущення ячменю або вівса, введення до складу комбікормів рідких компонентів, а також лінії спеціальної підготовки сировини. Загальна продуктивність таких підприємств становить 5,1 млн. тонн комбікормів на рік. Вони потребують проведення реконструкції або технічного переоснащення для встановлення технологічних ліній, яких недостатньо, заміни застарілого обладнання, впровадження сучасних технологій і автоматизації;

3. Підприємства, які не оснащені АСУТП, не забезпечені необхідною кількістю місткостей для сировини і готової продукції, достатньою кількістю технологічних ліній і виробляють лише комбікорми простих рецептів. Загальна продуктивність таких заводів становить 3,0 млн. тонн комбікормів на рік. Вони потребують корінної реконструкції з будівництвом додаткових місткостей, нових виробничих і побутових споруд.

На більшості міжгосподарських комбікормових підприємств, обладнання морально застаріло і фізично зносилось і потребує повної заміни на сучасне. До 1991 року для виробництва комбікормів кожен рік за рахунок державних коштів закуповувалась в середньому 6 млн. тонн фуражного зерна в асортименті: кукурудзи – 26 %, пшениці – 21 %, ячменю – 20 %, зерносуміші – 18 %. Крім того, для виробництва комбікормів щорічно використовували 1,2...1,7 млн. тонн білкової сировини. По імпорту отримували 200...300 тис тонн соєвого шроту, а з країн СНГ – 380...540 тис. тонн білкової сировини (бавовняний шрот, рибне борошно, дріжджі кормові тощо). Такі обсяги зерна і білкової сировини давали можливість виробляти на державних підприємствах 9,5...11 млн. тонн комбікормів, в рахунок цього щорічно направляти на птахофабрики – 3,5 млн. тонн, на тваринницькі комплекси – 1,0 млн. тонн, племінним господарствам – 300 тис тонн, а рибним – 450 тис тонн комбікормів, а також постачати білково-вітамінні добавки на міжгосподарські комбікормові заводи.

Аналіз роботи комбікормової промисловості показав, що вона знаходиться в кризовому стані. Про це свідчать такі дані. Комбікормові підприємства виробляли у 1990 році – 8,2 млн. тонн комбікормів, у 1995 році –3,5 млн. тонн, у 2000 році – 1,13 млн. тонн, у 2002 році – 1,1 млн. тонн.

У 2005 році продовжувалось зростання виробництва комбікормів, яке у 2003 році становило досягло – 1,3 млн. тонн. А за 6 місяців 2005 р. - млн. тонн почало відновлюватись виробництво і БВД, але їх доля в загальному виробництві в поточний час не перевищує 1,0 %.

В 2005 році в Україні було вироблено 4,2 млн. тонн комбікормової продукції, в порівнянні з 2004 роком приріст об’ємів виробництва склав 27 %, а з 2003 роком – 40 %, а з 2000 роком виробництво виросло в 3,7 рази. В 2006 році дана тенденція зростання об’ємів виробництва також збереглась, і даний показник вище аналогічного на 16 %.

При цьому основну долю в загальному об’ємі комбікормової продукції займають корми для птиці (25 %), що пов’язано з високою рентабельністю її вирощування і сприяє досить активному розвитку птахівництва і як наслідок щорічний приріст об’ємів виробництва концентрованих кормів для птиці.

Друге місце по об’ємам виробництва займають корми для свиней (18 %) а третє – ВРХ – (14%) – слабка ланка, причина такого стану полягає в скорочені поголів’я малорентабельного і кропіткого вирощування ВРХ.

В теперішній час комбікорми виробляють 23 умовно державних підприємства, з яких 13 підприємств потужністю 1,2 млн. тонн на рік знаходяться в сфері управління ДАК „Хліб України” і 10 заводів потужністю 1,4 млн. тонн на рік – в сфері управління Держкомрезерву України. Крім того, комбікорми виробляють близько 70 приватизованих підприємств, частина міжгосподарських заводів, комбікормові заводи і цехи, які знаходяться при тваринницьких господарствах та птахофабриках, кілька приватних підприємств.

Аналіз технічного стану комбікормових підприємств ДАК „Хліб України” показав, що на теперішній час 6 заводів відповідають сучасному рівню, 5 – потребують технічного переоснащення, а два морально та фізично застаріли і тому потребують списання.

Основними споживачами комбікормів на теперішній час є господарства по промисловому виробництву м’яса птиці і яєць. Вони споживають 57,5 % всього виробництва комбікормів, в тому числі для свиней – 26,5 % кормів, для великої рогатої худоби – 14 %. Доля інших видів комбікормів в загальному споживанні становить 2 %.

Комбікормові підприємства ДАК „Хліб України” у 2003 році із загальної кількості вироблених комбікормів реалізували для птиці – 75 %, для свиней – 10 %, для ВРХ – 5 %, для риби – 10 % кормів, а у 2005 р.

Збільшення виробництва повнораціонних комбікормів підприємствами та ефективне їх використання споживачами можливо при умові:

- збільшення поголів’я сільськогосподарських тварин і птиці, промислового вирощування риби;

- знаходження додаткових джерел постачання білкової сировини, дефіцит якої завжди відчувався;

- створення нормативно-правової бази щодо виробництва та ринків збуту комбікормів в Україні;

- організації чіткого державного контролю за якістю сировини і готової продукції;

- реалізації комбікормів споживачам за цінами, які дозволяли б їм виробляти конкурентноспроможну тваринницьку продукцію;

- захисту з боку державних органів вітчизняного споживчого ринку від експансії закордонних видів продукції тваринництва.

Відновлення наукової діяльності у напрямку сучасних потреб комбікормової промисловості, на основі результатів виконання науково-дослідних робіт, впровадження у виробництво новітніх технологій, нових видів сировини, механізації трудомістких робіт і автоматизації технологічних процесів, підвищення якості сировини і готової продукції тощо сприятиме покращанню роботи галузі.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: