Співвідношення марок бетону та цементу

Довговічність бетону оцінюють ступенем морозостійкості. За цим показником бетони поділяють на марки: для важких бетонів Мрз 50-500 і для легких бетонів – Мрз 15-500. Призначення бе­тону, як правило залежить від його належності до того чи іншого класу.

Пам’ятаймо, що, як і в будь-якому матеріальному вироб­ництві, важливим фактором для отримання бетону із заданими властивостями є проектування його складу, тобто розрахунок матеріального балансу на 1 м³ бетонної суміші, при якому найекономічніше забезпечується отримання її з визначеними властивостями: здатністю заповнювати форму, міцністю бетону, а також морозостійкістю, водонепроникністю та спеціальними властивостями.

Техніко-економічні переваги застосування бетону й залізо­бетону полягають в індустріальності, універсальності цих мате­ріалів, можливості задавати матеріалові потрібних властивостей та форми залежно від галузі застосування; використання міс­цевої сировини, можливості механізації і автоматизації процесів виробництва бетонних сумішей і конструкцій на їхній основі, скорочення витрат сталі порівняно з металевими конструкціями, високої довговічності та низького рівня експлуатаційних витрат.

Недоліками бетону й залізобетону є необхідність у великій масі несучих конструкцій, поява тріщин у місцях згину.

Керамічні будівельні матеріали та вироби відіграють важ­ливу роль у будівництві. Їх використовують для кладки зов­нішніх та внутрішніх стін (цегла та керамічні блоки), для оздоблення зовнішніх стін та підлог (оздоблювальна цегла, керамічне каміння, плитки, покрівельні матеріали (черепиця), трубопроводів, сантехобладнання. Керамічні матеріали мають такі властивості, що дозволяють використовувати їх дуже широко: доступність сировини, довговічність, невисокий рівень витрат у процесі експлуатації споруд через їхні хороші фізико-механічні властивості (висока міцність, морозо-, водо-, вогнестійкість).

До недоліків будівельних виробів із керамічних матеріалів слід віднести їх малі розміри, велику об’ємну масу, порівняно велику тривалість та енергоємність технологічного процесу їх виробництва. Висока теплопровідність і велика об’ємна маса стінових керамічних матеріалів вимагає їхньої значної витрати на будівництві.

Виробництво пористо-пустотілої кераміки (об’ємна маса менша, ніж 1 450 кг/м³) дозволяє збільшити розміри виробів, зменшити їхню товщину, що призводить до зменшення трудо­місткості робіт, скорочення термінів будівництва, зниження транспортних витрат і витрат будівельного розчину за рахунок зменшення кількості швів.

Таким чином, основні статті витрат на виготовлення кера­мічних будівельних матеріалів – це витрати на енергію.

За останній час промисловість будівельної кераміки інтен­сивно розвивається. Значно збільшується асортимент та якість продукції. Які ж напрямки зменшення собівартості, збільшення асортименту та покращання якості керамічної продукції? Це дотримання чіткого регламенту технологічного процесу. Сиро­винна суміш повинна мати відповідний рецептурі стабільний склад та ступінь подрібненості, підтримання температурного режиму процесів сушіння та обпалювання, упровадження нових видів обладнання тощо.

Поряд із традиційними класичними будівельними матеріала­ми на мінеральній основі широко використовуються будівельні матеріали на основі пластмас. Ще донедавна матеріали на основі полімерів були дефіцитними й дуже дорогими, що пояснювалося недостатнім розвитком технології їх отримання. Останнім часом значно збільшився асортимент таких матеріалів, вони стали значно якіснішими й дешевшими.

Пластмаси – це складні речовини, основою яких є полімер, який і визначає характерні властивості виробів, а також запов­нювачі, пластифікатори, допоміжні матеріали тощо.

За реакцією утворення полімери поділяються на полімери­заційні та поліконденсаційні. Суть цих процесів, а також прик­лади полімерів, отриманих тим чи іншим способом, наведені в посібнику.

На сьогодні промисловість із виробництва полімерних буді­вельних матеріалів є однією з прогресивних. На основі поліме­рів створюються матеріали із заданими властивостями – ком­позити, утворені в результаті поєднання хімічно різнорідних компонентів. Композити характеризуються властивостями, яки­ми не наділений жоден із компонентів, узятий окремо. За типом заповнювача композитні матеріали поділяють на волокнисті – зміцнені волокнами або ниткоподібними кристалами (скляне, деревне, азбестове волокно), які підвищують міцність, тепло­стійкість, ударну в’язкість, знижують крихкість; дисперсні – на порошкоподібних заповнювачах – надають матеріалам таких властивостей, як кислото- та теплостійкість, підвищують твер­дість, знижуючи при цьому їхню вартість; та шарові, де заповнювачами є картон, папір, листовий азбест тощо, які підвищують не тільки міцність, а й кислото- та теплостійкість. Заповнювачі набагато дешевші від полімеру, а отже, при збільшенні частки введеного заповнювача зменшується ціна виробу.

На собівартість полімерних матеріалів позитивно впливають також такі фактори, як їхній діапазон густини, легкість у поєд­нанні з міцністю, стійкість до корозії в поєднанні з довговіч­ністю, витрати на їх виробництво й перевезення, а ще той фактор, що використання пластмас дає можливість заощадити лісові матеріали та метали, адже, на відміну від традиційних будівельних матеріалів, де використовують в основному при­родну первинну сировину, для отримання пластмас викорис­товують, як правило, штучну сировину, отриману в результаті переробки природних вуглеводів – нафти, газу, вугілля, доступ­ність сировинної бази, нові технології, важливими складовими яких є маловідходність, низька енергомісткість, низька трудо­місткість, порівняно низька собівартість, висока продуктивність праці, що покладені в основу виробництва полімерів.

Проте слід пам’ятати, що такі властивості, як невисока теплостійкість, горючість, старіння, низька твердість, високий коефіцієнт термічного розширення тощо, обмежують їхнє використання.

Безсумнівною перевагою пластмас є їхня здатність легко оброблятися різними методами. В основі методів отримання виробів із пластмас лежить їхня властивість при нагріванні та відповідній обробці тиском формуватися і при охолодженні стійко зберігати надану їм форму. Це екструзія, каландрування, пресування, лиття під тиском, термоформування, зварювання, склеювання, з якими ви можете ознайомитися, опрацювавши відповідний матеріал за посібником.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: