Головні аспекти трансформаційних змін у суспільстві.

Перший аспект - швид­коплинний, змінюваний характер процесів (економічні, політичні, ідеологічні, культурологічні), які відбуваються сьогодні в Україні. У сучасному ідеологічному просторі України постійно стикаються інтереси, цінності певних політичних і владних, провладних і опозиційних структур та угрупувань, які мають характер протистояння та відкритої боротьби. У такі процеси втягуються якнайширші верстви населення, і серед них молодь.

Другим аспектом є зміни в світовому та загальноєвропейсько­му просторі, що також мають тенденцію до багатовимірності: тут стрімко змінюються суспільний напрям діяльності, ринок праці, розширюються комунікації та інформаційне поле, відбувається вільний рух людей і товарів, уніфікуються системи освіти.

Україна вже частково стала частиною глобалізаційних процесів, характерних для нинішніх реалій. Вони викликають у людства не лише оптимістичні, а й правомірно песимістичні погляди на такий напрям розвитку, який породжує розрив між людьми: багаті, як люди, так і держави, багатіють, а бідні — біднішають. людей). Цей стан екстраполюється на системи освіти та на процеси виховання.

Третій аспект, може, й найважливіший з усіх — це процес реформування й модернізації на­ціональної освітньої системи, її модифікації та трансформації.

Цей процес поставив гострі питання і пробле­ми, а саме:

1. Взаємовідносини процесів виховання і навчання. В ра­дянській традиції теоретич­но розмежовували процеси на­вчання й виховання дітей.

Сьогодні в світі поширюють­ся нові характеристики знань: широта, універсальність, гнуч­кість, еволюційність. Цим визначаються й характер їх інтерпретації, особливості оволодіння ними, у зв'язку з чим відбувається при­скорена відмова від успадкова­них канонів і правил, тобто роз­гляду знання як кінцевого ре­зультату процесу навчання і його певної абсолютної цінності. Попри різні організаційні підходи в різних державах щодо включен­ня цих знань до єдиного педа­гогічного процесу, єдиним ви­ступає положення про необхід­ність не лише введення відповід­них курсів до змісту освіти (громадянознавство та практичне право, які сьогодні мають тен­денцію до зникання із шкільно­го компонента нашої основної школи), а й насичення всього змісту освіти когнітивними умін­нями та компетенціями про пра­во і політику, мораль та їх роль у сучасному світі, про знан­ня сьогоднішнього світу і процедурні вміння застосовувати ці знання.

2. Інша проблема, тісно по­в'язана з попередньою, - мета навчально-виховного процесу. Конституція України, Де­кларація і Конвенція про права дитини (1989, Україна, 1991), Всесвітня декларація про вижи­вання, захист і розвиток дітей проголошують ідеї та прин­ципи, які мають принаймні врахо­вуватися при розробці відповід­ної проблематики. Це ідеї вихо­вання вільної й автономної осо­бистості, яка визнає й усвідом­лює свої права та обов'язки в суспільстві; ідеї рівності, свобо­ди, достоїнства, визнання осо­бистістю верховенства Закону; до цих положень сьогодні дода­ються ідеї підтримки культурних прав (насамперед мовних).

Нині міжнародна спільнота надає значно більшого значен­ня питанням формування обо­в'язків і відповідальності як но­вим моральним основам спіль­ного суспільного життя.

3. Третя складова впливу трансформаційних змін на ви­ховний процес — це проблема взаємовідносин і взаємовпливів особистості й колективу (може­мо оперувати іншими терміна­ми: група, угруповання, спільно­та, громада, організація). Біль­шість зусиль, уваги та пошуків сьогодні спрямовується на осо­бистість, індивіда — його мож­ливості, здатності

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: