Риторика та сучасність

У XX столітті риторика отримала новий поштовх для свого розвитку у вигляді науки про комунікативний вплив на слухача, тобто як наука про ефективне спілкування з аудиторією. В основу сучасного розвитку риторичного мистецтва було покладено психологічні закони впливу на слухача, коли на перше місце висувається не стільки логіка побудови висловлювання, скільки психологічні та емоційні прийоми переконання.

Засновником сучасного практичного напрямку комунікативного впливу на слухача став американець Дейл Карнегі (1888 – 1955 рр.). У 1912 р. він відкрив першу школу з навчання спілкуванню. За основу теоретичного обґрунтування навчання спілкуванню він поклав книгу «Як виробляти впевненість у собі й впливати на людей, виступаючи публічно».

Ця книга характеризується прагматичним підходом до навчання риториці, з великою кількістю простих і доступних кожній людині порад, корисних на всіх рівнях спілкування, від побутового до фахового. Д. Карнегі детально описав як збирати матеріал і правила підготовки тексту виступу, як покращити пам’ять, як поводитись на трибуні і як стояти під час виступу, як краще починати і як закінчувати виступ, як утримувати інтерес аудиторії, як зробити свою думку доступною для слухачів за допомогою риторичних прийомів. Можна сказати, що сучасна наука про мовний вплив на людину виникла на основі ідей Д.Карнегі, які згодом підхопили й почали розвивати представники багатьох наук.

Таким чином, внесок Дейла Карнегі у сучасну практичну риторику можна сформулювати таким чином:

1. На практиці довів, що під час комунікації діють певні правила та закони і якщо їх дотримуватись, то спілкування стає набагато ефективнішим та продуктивнішим.

2. Розробив методику навчання мовному впливові дорослих.

Але найважливіше, що зробив Д. Карнегі, так це то, що він навчив людей задумуватись над своїм спілкуванням і показав, яким чином удосконалення мовної поведінки людини приводить її до успіху.

Велику роль у розвитку сучасної риторики відіграв ще один американський дослідник Поль Л. Сопер, який написав книгу «Основи мистецтва мови», яка двічі перевидавалася російською мовою (1958 р. і 1992 р.) [19]. Головна заслуга дослідника полягає в тому, що, на відміну від інших посібників з риторики, його посібник має виключно практичний характер, з великою кількість порад і зразків виступів сучасних ораторів.

Неориторика є прямим продовженням риторики класичної, не дивлячись на|незважаючи на| істотні|суттєві| відмінності і у змісті|змісті|, і в методах. Схожість класичної і нової риторик| в їх цілях: за Аристотелем, мета|ціль| ораторської майстерності (і його теорії – риторичного вчення|вчення|) – найкращий|щонайкраще|, найефективніший впли, переконання слухачів в правоті оратора|промовця|. В наші дні мета|ціль| неориторики| визначається як пошук найкращих|щонайкращих| варіантів (оптимальних алгоритмів) спілкування дії, переконання. У неориториці|, як і в традиційній, виділяються наступні|слідуючі| етапи: 1) підготовка – робота над темою виступу|вирушання|, збір|збирання| матеріалу якнайглибше опанування теми; 2) розташування матеріалу – побудова|шикування| плану мовного твору|добутку|; 3) ретельне мовне оформлення тексту.

Збережені і отримали|одержували| новий розвиток і такі настанови, як націленість стилю мови|промови| на рівень аудиторії, пошук контакту з|із| нею вивчення інтересів слухачів, майстерність виразної усної мови|промови| уміння вносити корективи до підготовленого тексту «на ходу», аналіз власної промови|промові| і самооцінка. У риториці, що відроджується, немало нового, узятого із|із| згаданої вище мовознавчої науки: це вивчення структури спілкування, ролей його учасників, процесу комунікації; вивчення механізмів кожного виду промови|промови|, її мотивів, цілей. Неориторикака цікавитьсятеорією і практикою|досліду|, накопиченими радіо, телебаченням, пресою, рекламою, щодо вивчення процесу опанування промови|язика|промови| дітьми і дорослими; до побудови| діалогу і полілогу, до варіантів зворотного зв'язку в спілкуванні. Досліджуються індивідуальні особливості розуміння текстів, які допускають багатозначне|многозначне| тлумачення (герменевтика). Ця нова теорія використовується для аналізу і оцінки готового тексту, для складання і вдосконалення (редагування) нового тексту на різних етапах його підготовки.

Неориторика займається пошуком практичного застосування названих|накликати| вище нових наукових напрямів|направлень| в ораторській діяльності у найрізноманітніших варіантах мовного спілкування, усного і письмового. Істотно|суттєвий| розширюється практичне використання неориторики|: вона шукає застосування|застосування| і в діловому і побутовому спілкуванні, і в професійній і особистій|особовій| діяльності, і навіть в спілкуванні з|із| самим собою, тобто у внутрішній мові|промові|.

Сьогодні у світі ми спостерігаємо справжній риторичний бум: видається велика кількість різноманітних підручників, посібників та довідників з риторики, риторику як дисципліну ввели в навчальні плани вищих навчальних закладів освіти, створюються різноманітні міжнародні асоціації дослідників і викладачів риторики, щорічно проводяться міжнародні конференції з проблем риторики. Таким чином, можна зробити висновок, що сучасна риторика – це наука про мовний вплив публічного виступу.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: