Структура публічного виступу

Структура – це складові частини виступу їхнє розташування відносно один одного.

Публічний виступ обов’язково повинен мати продуману структуру, у ньому повинна бути чітко визначена послідовність його складових частин. Дотримання цієї вимоги потрібне як для слухачів, так і для самого оратора. Оратор повинен плавно переходити від теми до теми, щоб слухачам було зручно сприймати інформацію, розчленовану на логічно правильно побудовані складові частини.

Практично всі публічні виступи, як правило, будуються за традиційною трьохчленною композицією: вступ, основна частина, висновки. Саме такої традиційної композиційної послідовності очікує від оратора аудиторія.

У вступі звичайно ставиться проблема, в основній пояснюється головна думка, наводяться аргументи та докази, у завершенні підбивається підсумок, повторюється головна думка та міститься заклик до аудиторії про підтримку того незаперечного, про що йшлося в доповіді.

Позначення структурних частин виступу. Структурні частини виступу необхідно позначати особливими словами (прикладами таких словесних форм виділення окремих логічних частин промови можуть бути словосполучення: почнемо з..., тепер поговоримо про..., і нарешті, про..., тепер перейдемо до..., на завершення слід зазначити, що... та інші; аналогічно можна використовувати: по-перше..., по-друге..., по-третє...). Окрім того їх можна позначати паузами або зниженням тону.

Дослідження показали, що слухачі добре сприймають оратора, коли він говорить: «по-перше..., по-друге...» і т.д. Але, тут слід зазначити, що більше трьох пунктів, доводів чи прикладів для слухачів звичайно «багато». Краще за все мати три частини, розглядати три питання наводити три аргументи тощо.

Місце важливої інформації. Великого значення має подача найбільш важливої, суттєвої інформації. В якому місті виступу її подавати? Наприкінці XIX століття психолог Герман Еббінгауз встановив закон краю: найкраще запам’ятовується інформація на початку та на кінці. Враховуючи цей закон, для побудови публічної промови можна застосовувати рамкову конструкцію: метою нашого виступу є показ того, що..., таким чином, ми з’ясували, що....

Види планів виступу. Наведемо декілька можливих планів виступів:

· 1. Викладення фактів. 2. Міркування, що витікають з них. 3. Заклик до дії.

· 1. Продемонструвати щось негативне. 2. Показати, яким чином можна виправити ситуацію. 3. Заклик до співпраці.

· 1. Існує ситуація, яку потрібно виправити. 2. Нам для цього потрібно.... 3. Ви повинні допомогти реалізувати цей план тому, що....

· 1. Постановка проблеми. 2. Пропонується, яким чином можна її вирішити. 3. Звертання до аудиторії із пропозицією висловити свої міркування з цього приводу.

· Дається опис випадку. 2. Висновок, який й витікає з цього випадку. 3. Що потрібно робити.

З чого починати виступ. Виступ повинен захопити увагу слухачів. Існує ціла низка прийомів, як захопити увагу аудиторії ще на початку виступу:

· Звертання до події, часу, місця.

Можна почати з того місця, де ви знаходитесь, як радить П. Сопер. Наприклад, ми зібрались сьогодні в аудиторії, в якій... Ось висить портрет Т. Шевченка ... Сьогодні річниця... Два місяці тому я виступав у цій же аудиторії, і тоді.... Я гадаю, усі вчора дивились новини по телевізору й знають, що.... Сьогодні вранці в останніх новинах повідомили... і т.д. і т.п. Цей прийом абсолютно простий і одночасно ефективний для збудження уваги у слухачів.

· Збудження цікавості.

Почніть із незвичного факту, який показує слухачам, що вони ще не все знають. Наприклад: «А чи знаєте ви, що рабство існувало в 17 країнах світу?» – «Як? В яких?» Пообіцяйте розповісти про чужі землі та народи, таємничі пригоди, дива минулого і сьогодення» (П. Сопер).

· Звертання до боротьби, конфлікту, протиріччя між людьми,різниці у поглядах.

Дейлу Карнегі, у зв’язку із цим, належить чудовий вислів, який повинен пам’ятати кожний оратор: «Світ любить слухати про боротьбу. Коли герої в кіно починають обійматись, усі шукають пальта та капелюхи». П. Сопер пропонує оратору відшукати в темі те, що пов’язано із зіткненням: «шукайте конфлікт: зіткнення та боротьба викликають мимовільний інтерес»; достатньо оратору сказати: «Зимою 1930 року, у бурхливу ніч, коли вантажне судно наближалося до узбережжя...» – й аудиторія одразу стрепенеться». Ще приклади такого початку: «Чому одні люди нахвалитися не можуть телебаченням, а інші лають його останніми словами? Спробуємо розібратись».

Або: «Мабуть, усі бачили, як водії маршрутних таксі виганяють із своїх машин літніх людей – не хочуть везти їх безкоштовно. Чи правильно це?». Ще приклад: «Чому батьки завжди невдоволені своїми дітьми?», «Чому діти завжди вважають, що старше покоління їх не розуміє?»

· Демонстрація якої-небудь речі.

Можна почати так: «Ось у мене в руках книга. Чудова обкладинка, гарний папір, прекрасне видання. Вона приваблює тих, хто бере її в руки...» Разом із тим в ній немає й слова правди

· Розповідь про себе, свій особистий досвід, випадок із життя, про прочитане. Можна почати так: «Якось мені довелось бути свідком цікавої суперечки...», «Нещодавно я прочитав...», «Одного разу зі мною трапився такий випадок...» і т.д.

· Цитування знайомого.

Наведіть вдалий вислів вашого гарного знайомого, друга, приятеля.

· Цитування, згадування думки відомої людини. Наприклад:

«Великий англійський письменник Бернард Шоу якось сказав...», «Кажуть, що Петро I казав своїм однодумцям...» і т.д. Зручність такого початку полягає в тому, що афоризм або крилату фразу легко наперед підготувати, а її якість і зміст забезпечать увагу до ваших наступних слів.

· Історичний епізод.

Почати можна так: «У XVIII столітті при французькому дворі був звичай...», «Розповім вам про один цікавий випадок, описаний нашими істориками на початку XIX століття...», «Ми всі досить погано знаємо минуле, й тому уроки минулого нас мало чому вчать. Разом із тим, ми можемо багато корисного запозичити навіть з життя стародавніх народів. Чи знаєте ви, що вже у стародавніх римлян було прийнято...» і т.д.

· Посилання на загальновідомий факт чи загальновідоме джерело

інформації. Наприклад: «Учора в «Сегодня» була надрукована невеличка інформація про...», «Сьогодні вранці в новинах я почув цікаве повідомлення...» і т.д. Цей прийом є досить надійним засобом привернути увагу, тому що серед слухачів, як правило, є люди, які слухали, дивились чи читали те, про що оратор збирається розповісти, й це одразу ставить їх у позицію «разом з оратором»; такі люди звичайно говорять тим, хто сидить поруч: «Так, я бачив (читав, слухав) теж...» – і таким чином мобілізують решту слухачів уважно слухати.

· Риторичне питання.

Якщо риторичне питання (питання, що не потребує відповіді) ставиться емоційно, а після нього йде пауза, то оратор у більшості випадків притягує до себе увагу аудиторії. Наприклад: «Чи потрібна нам приватна власність?», «Чи має бути освіта безкоштовною?»

· Посилання на свій емоційний стан: «Сьогодні я дуже хвилююсь, виступаючи перед вами...»

Контрольні питання

1. Назвіть основні закони риторики.

2. Назвіть та охарактеризуйте етапи класичного риторичного канону.

3. Що таке концепція промови? Проілюструйте відповідь прикладами.

4. Що таке закон моделювання аудиторії?

5. Що таке структура виступу?

6. Що таке традиційна композиція виступу?

7. Чому слухачі повинні відчувати структуру виступу оратора?

8. Про що оратор має говорити в кожній з традиційних частин виступу?

9. Як чином краще подавати важливу інформацію? В яких елементах виступу вона повинна міститись?

10. Яким чином позначають у виступі перехід від однієї частини виступу до іншої?

11. Назвіть можливі варіанту початку виступу.

ЛЕКЦІЯ 4

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: