Тема: Використання біопрепаратів для лікування інфекційно хворих тварин.

Мета заняття: Засвоїти принципи призначення лікування для інфекційно хворих тварин. Ознайомитися з основними групами засобів специфічної терапії та способами їх застосування. Ознайомитись з принципами підбору засобів терапії при інфекційних хворобах.

Матеріальне забезпечення: лікарські засоби,(або їх імітація).

Терапія при інфекційних хворобах – це складова частина комплексу протиепізоотичних заходів, спрямована на знешкодження джерела збудника інфекції (припинення процесів розмноження і виділення в навколишнє середовище збудників з організмів хворих тварин).

Лікування інфекційно хворих тварин має за мету:

1. знищення інфекційного агента в організмі хворої тварини або звільнення її від нього;

2. підтримку життєвих сил організму для відновлення (по можливості повного) його функціонального стану

Для вирішення першої задачі використовують засоби специфічної терапії - біологічні і хіміотерапевтичні, що діють безпосередньо на збудника інфекції (зв`язують -антитіла, лізують -фаги, затримують розмноження – бактеріостатики, або діють згубно – бактерициди) або його токсини (знешкоджують- антитоксини).

До біологічних засобів специфічної терапії відносять:

Лікувально-профілактичні сироватки Ефективність сироватки тим вища, чим раніше вона була введена в організм хворої тварини. Так при застосуванні сироваток в інкубаційному чи в продромальному періоді, можна відвернути розвиток клінічних ознак хвороби або значно їх полегшити та прискорити одужання. Особливо ефективними виявляються в такому випадку антибактеріальні сироватки при септичних хворобах (бешиха, сибірка) чи атитоксичні сироватки (правець). Введення сироваток, особливо гетерогенних (отриманих на інших видах тварин), може супроводжуватися розвитком анафілаксії, тому рекомендується вводити їх дробно - спочатку 1-2 мл препарату, а через 30-120 хвилин - решту дози, підігріту до температури тіла, але повільно (якщо внутрішньовенно). При підшкірному застосуванні сироваток (або цитрованої крові) реконвалесцентів рекомендується вводити препарат в декількох місцях через значний об`єм дози сироватки (0,5-1,5 мл на кг живої ваги тварини).

Гамаглобуліни (імуноглобуліни) застосовуються в значно менших, ніж сироватки, дозах і дають менше побічних ефектів.

Вакцини - застосовують при лікуванні хронічних хвороб: дерматофітозів (вакцини ЛТФ-130, СП-1, Вакдерм, Триховак, інші), хронічних формах стрептококозів та стафілококозів. Принцип лікувальної дії заснований на стимуляції активності імунної системи хворих тварин постійним введенням специфічних подразників.

Бактеріофаги використовують в комплексі лікування і профілактики сальмонельозу та колібактеріозу телят і поросят, а також при пулорозі птиці.

Антибіотики -продукти життєдіяльності деяких видів грибів та бактерій, що мають бактерицидну чи бактеріостатичну дію. Виявляють високий ефект при лікуванні гострих бактеріальних хвороб, а також при застосуванні під час рецидивів хронічних захворювань. Рекомендується застосовувати після визначення чутливості до них конкретних збудників інфекції.

До хіміотерапевтичних засобів відносяться

Сульфаніламідні препарати - використовується їх бактеріостатична у відношенні до бактерій дія, а також їх здатність зменшувати запальну реакцію, стимулювати фагоцитоз, пригнічувати токсиноутворення (екзотоксинів) та зменшувати їх шкідливу дію на організм хворої тварини.

Нітрофуранові препарати мають антимікробну дію проти Грам+ бактерій та деяких крупних вірусів, стимулюють еритропоез, сприяють підвищенню рівня цукру та загального білку в крові.

До засобів неспецифічної терапії, які сприяють підвищенню загальної опірності організму відносяться:

Нормальна сироватка – це сироватки крові здорових неімунізованих тварин, що містять так звані нормальні антитіла, здатні зв`язувати та інактивовувати мікроорганізми (бактерії та віруси), незалежно від їх антигенних особливостей.

Нормальний (неспецифічний) глобулін одержують з нормальних сироваток; він містить нормальні антитіла в високих концентраціях і застосовується для підвищення загальної (неспецифічної) резистентності організму, усуває імунодефіцит та стимулює ріст та розвиток тварин.

Інтерферон має профілактичну противірусну дію (захищає неуражені вірусом клітини) та пригнічує розмноження клітин, що швидко розмножуються, в тому числі - пухлинні.

Бактерійні препарати ( мікроби-антагоністи, пробіотики) застосовують при лікуванні дисбактеріозів слизових оболонок органів, спричинених відповідними інфекціями або застосуванням антибіотиків. Задають пробіотики паралельно антибактеріальним засобам (якщо це передбачено настановою) та продовжують давати після закінчення хіміотерапії для відновлення нормальної флори.

Біогенні стимулятори по В.П..ФІЛАТОВУ - ізольовані тканини тварин чи рослин, в умовах утрудненого існування, піддаються біохімічним змінам, при цьому виробляються речовини, які стимулюють біологічні процеси в даних тканинах, а введені в організм тварини, вони активізують життєві процеси, прискорюють обмінні процеси, підвищують загальну опірність організму. Утворюються такі речовини в живому організмі після травм, особливо при розмозженні тканин, при: збереженні тканин при температурі -2 - +4 ˚С, під дією рентгенівських променів, при опроміненні УФ - променями та ін.

Протеїнотерапія - парантеральне введення білкових речовин з лікувальною метою (молоко, молозиво, цитрована кров, сироватка крові, гістолізати, препарат Дорогова (АСД), тощо).

Біологічно-активні речовини: Вітчизняними підприємствами випускаються як у вигляді чистих препаратів, так і в формі преміксів: вітаміни (А, Д, Є, К, В1, В2, В6, В12, В2, С, Н, фолієва, пантотенова і нікотинова кислоти, тощо), мікроелементи (залізо, мідь, кобальт, марганець, цинк, йод, селен, молібден, тощо), амінокислоти (метіонін, лізин, триптофан, фенілаланін та інші), ферменти (пепсин, шлунковий сік, оптизим, та інші), гормони (естрогени, окситоцин, тиреоїдин, кортикотропін та інші).

Максимальний ефект при лікуванні інфекційних хвороб можна досягти лише при комплексному застосуванні засобів специфічної та неспецифічної (симптоматичної) терапії, які доповнюють одне одного.

Лікування може бути:

1. індивідуальним, якщо воно має за мету поновлення здоров'я однієї тварини. Застосовується частіше в приватному секторі;
2. груповим, якщо лікуванню за єдиною методикою піддають великі групи тварин. При промисловому веденні господарства важливе значення набувають методи масових обробок тварин. Для цього застосовують переважно два способи введення лікарських засобів:

· пероральний:

- з водою - для забезпечення повного споживання препарату, тварин перед його задаванням витримують не безводній дієті протягом 6 - 12 годин, при цьому для нейтралізації шлункового соку до води радять додавати бікарбонат натрію (пекарську соду) чи молоко.

- з кормом - препарати задають з невеликою кількістю корму, який добре поїдається тваринами, а потім, після повного поїдання цієї даванки, дають решту кормів раціону або у вигляді преміксів. Премікси представляють собою суміш біологічно активних речовин з наповнювачем, (макуха, висівки, борошно, дріжджі, та ін) які додають у корми тваринам. В склад преміксів іноді входять до 25 і більше компонентів, які мають лікувальні і профілактичні властивості:

· профілактичні (для попередження чи компенсації недостатності в організмі тієї чи іншої речовини). Вітамінно-мінеральні суміші (суїферовіт, вітонік, оптивіт максі, транквіт), гліцерофосфат заліза (для профілактики анемії та ін.), коламін, авотан, румензин, стафак (для стимуляції росту тварин та птиці) тощо;

· лікувальні (для проведення перорального лікування) - використовують премікси, які містять антибіотики, сульфаніламідні і нітрофуранові препарати.

Пероральне введення лікарських засобів є природний спосіб введення, не пов`язаний з пошкодженням цілісності шкіри та стресами для тварин. До того ж він не трудомісткий та невисоковартісний.

Разом з перевагами аліментарне застосування лікарських засобів має ряд недоліків: для цього треба підбирати лише такі лікувальні засоби, які не руйнуються в шлунковому секреті, не мають запаху, не погіршують смаку корму; не викликають побічних реакцій при передозуванні (що може спостерігатися при обробках тварин, які утримуються груповим способом). До того ж тварини отримують різні дози ліків: так більш сильні тварини та птиця першими мають доступ до годівниць та поїлок і споживають більшу кількість препарату, а слабким лишаються рештки даванки, що знижує загальний ефект від застосування лікарського засобу.

· аерозольний - обробка тварин методом розпилення препарату в повітрі приміщення (на місці утримання або спеціально обладнаних камер), при цьому ліки вдихаються тваринами.

Всмоктування діючої речовини відбувається через слизові респіраторного тракту та епітелій альвеол. Препарат також впливає на мікробів безпосередньо в органах дихання, що має високий ефект при лікуванні респіраторних хвороб. Крім того антибактеріальна дія розпилюваних препаратів розповсюджується і на мікроорганізми, що знаходяться в повітрі, тому відбувається одночасна санація повітря приміщення.

Вимоги до речовин, які можна використовувати аерозольним способом: вони повинні утворювати (в чистому вигляді, або в суміші з допоміжними речовинами) при розпиленні стійкі зависі дрібних часточок в повітрі (аерозолі); не повинні подразнювати слизові оболонки респіраторного тракту і очей. Таким чином аерозольно можна застосовувати і сироватки, і антибіотики, і інші антибактеріальні засоби (йодтриетиленгліколь, молочну, надоцтову кислоти, тощо). Аерозолі отримують безапаратним (возгонкою) та апаратним способом (розпилювачі, аерозольні генератори).

Завдання для самостійної роботи:

1. Виписати схему лікування _____________ у кількості _________, хворих на _________________________, та зробити обґрунтування обраних терапевтичних засобів.

.

.

.

.

.

Лабораторно-практичне заняття № 10

Тема: Організація та планування профілактичних протиепізоотичних заходів.

Мета заняття. Навчитися складати плани протиепізоотичних заходів для боротьби з інфекційними хворобами тварин та птиці.

Матеріальне забезпечення: Журнал епізоотичного стану району, дані про кількість тварин і птиці (оборот стада) на початок наступного року та дані про наявність тварин в особистій власності громадян; зразки планів протиепізоотичних заходів.

Організація і планування ветеринарних заходів покладені на керівників служб державної ветеринарної медицини. Планування сприяє кращій організації праці фахівців ветеринарної медицини, раціональному використанню матеріальних ресурсів, захисту поголів`я від інфекційних та інвазійних хвороб та одержання більшої кількості якісної продукції тваринництва.

Плани повинні бути науково обґрунтовані, їх розробляють з урахуванням епізоотичного та ветеринарно-санітарного стану господарства, особливостей хвороб, що реєструються, біології їх збудників, умов зовнішнього середовища та інших чинників.

Обов'язково планується проведення протиепізоотичних заходів у стаціонарно неблагополучних пунктах по сибірці, емкару, бешисі свиней, лептоспірозу, бабезіозах та інших хворобах. При деяких інфекційних та інвазійних хворобах профілактичні заходи планують лише при наявності захворювань тварин або при умові безпосередньої загрози заносу збудника на дану територію (ящур, чума свиней, Нюкаслська хвороба), при цьому органи ветеринарної медицини ретельно вивчають крайову епізоотологію, враховують місцеві особливості і визначають найбільш відповідні заходи та оптимальні терміни їх виконання.

У благополучних господарствах планові заходи мають переважно профілактичний характер, а в неблагополучних - вимушені, оздоровчі, які спрямовані на ліквідацію хвороби.

Приступаючи до розробки плану протиепізоотичних заходів на черговий календарний термін, керівники ветеринарної служби аналізують наслідки виконання плану за минулий час, ефективність застосованих засобів профілактики або ліквідації захворювань, виявляють недоліки в цій роботі. Ветеринарні фахівці повинні знати досягнення науково-технічного прогресу, володіти даними ветеринарної статистики і вибирати найбільш економічні методи, які при невеликих витратах дають високий ефект.

Основне завдання плану профілактичних протиепізоотичних заходів - попередження виникнення заразних (інфекційних та інвазійних) хвороб тварин і птиці, забезпечення стійкого благополуччя стад і охорона населення від зооантропонозів.

План профілактичних протиепізоотичних заходів складається з двох частин: текстової і власне плану.

У текстовій частині передбачається проведення загальних протиепізоотичних заходів: огородження господарства; будівництво санпропускника, дезбар'єру, шлагбаума, ізолятора та біотермічної ями; облаштування приміщень для профілактичного карантинування протягом 30 днів завезених у господарство тварин; контроль за годівлею, доглядом та утриманням тварин; проведення інших санітарних заходів (санітарного дня, кип'ятіння молочних відвійок, які надходять із молокозаводів, профілактичної дезінфекції).

Власне план заходів складається з 3 розділів: діагностичні дослідження, профілактичні щеплення та лікувально-профілактичні обробки і ветеринарно-санітарні заходи.

План складається за спеціальною формою:

При складанні необхідно передбачити наступні питання:

ü строки проведення клінічних оглядів тварин;

ü строки проведення спеціальних діагностичних досліджень тварин (бруцельоз, туберкульоз, лейкоз, кампілобактеріоз, сап, ІНАН, парувальна хвороба коней, пулороз птиці, алеутська хвороба хутрових звірів, тощо);

ü строки проведення профілактичних вакцинацій тварин проти інфекційних хвороб;

ü строки проведення лікувально-профілактичних обробок тварин проти окремих інфекційних та інвазійних хвороб.

Завдання для самостійної роботи:

1. Опрацювати зразки планів профілактичних протиепізоотичних заходів, наведені на диску з НМК

Лабораторно-практичне заняття № 11

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: