Марксистська економічна теорія

Марксизм зароджується в 40-і роки ХІХ ст. в період коли капіталістична економіка переживала значні зміни. Промислова революція дала потужний поштовх розвитку продуктивних сил. Швидкими темпами зростають обсяги виробництва, завершується формування національних ринків. З розвитком ринку зростає економічна нестабільність й відбуваються перші кризи (1825, 1836, 1847 рр.). Це піддає сумніву тезу класичної школи про те, що ринок є найбільш ефективною формою організації економіки. Перехід до крупного машинного виробництва призводить до збільшення чисельності пролетаріату. Загострюються протиріччя між найманими робітниками та капіталістами, зростає соціальна нерівність. Це призводить до посилення робітничого революційного руху: повстання ліонських ткачів у Франції в 1831 та 1834 рр., чартистський рух 30 – 40-х років в Англії, повстання в 1844 р ткачів у Сілезії. Поширюється критика капіталізму в суспільній думці, набувають популярності соціалістичні ідеї.

В таких умовах відбувається формування поглядів Маркса. Карл Маркс (1818 – 1883) родився в Німеччині, навчався в Боннському та Берлінському університеті, де вивчав юриспруденцію та філософію. Отримав ступінь доктора філософії. Більшу частину життя Маркс прожив в еміграції: спочатку в Франції та Бельгії, а потім – в Англії, де він міг спостерігати розвиток капіталізму в найбільш економічно розвиненій на той час країні світу. На початку своєї діяльності Маркс разом зі своїм другом і соратником Ф.Енгельсом активно займався публіцистичною та революційною діяльністю, брав участь в німецькій революції 1848 р. Бажання відкрити закони суспільного розвитку обумовили інтерес Маркса до економічної науки. Сама економічна теорія не була для Маркса самоціллю. До неї він звертається насамперед як соціальний філософ. Це обумовило особливості методології економічної теорії Маркса, її соціальну спрямованість.

Метод політекономії Маркса – діалектичного матеріалізму. Маркс розглядає економіку як єдину систему, підпорядковану дії об’єктивних економічних законів. В цьому він послідовно стоїть на позиціях класичної школи. Проте економічні закони у Маркса мають історичний характер. Економіка – це система, яка перебуває в історичному розвитку. Всі економічні явища і процеси Маркс розглядає у взаємодії і постійному розвитку. Рушійною силою суспільного розвитку є протиріччя, вирішення яких і приводить до переходу на новий вищий рівень розвитку. Маркс стоїть на позиціях матеріалізму. Він вважає, що суспільні процеси обумовлені економічним базисом суспільства. Саме спосіб виробництва матеріального життя зумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі. Тому зміни в суспільному устрої можуть відбутися лише внаслідок змін в економічному базисі, в способі виробництва.

Економічна теорія Маркса починає формуватись в 40-х роках ХІХ ст. поштовхом, який повернув Маркса до дослідження економічних проблем, стала робота Енгельса „Нариси до критики політичної економії” (1844). Уже в 1844 році Маркс написав рукопис, відомий під назвою „економіко-філософські рукописи 1844 року”, який являв собою нариси до написання великої економічної праці. Протягом 40 – 50-х років Маркс продовжує наполегливо працювати над розробкою власної економічної теорії, яка втілилась в його головній титанічній праці „Капітал”. В 1851 р. Маркс розробив план підготовки й розпочав роботу над фундаментальною економічною працею. Перший том „Капіталу” вийшов у 1867 році. Йому передували три чорнових варіанти. Другий та третій томи „Капіталу” були підготовлені до друку Енгельсом й опубліковані після смерті Маркса відповідно в 1885 та 1894 роках.

Основою економічної теорії Маркса є теорія додаткової вартості. Весь процес капіталістичного виробництва Маркс зображає як процес створення додаткової вартості. Саме створення додаткової вартості є джерелом збільшення багатства та економічного розвитку. В цьому Маркс залишається послідовно в традиції класичної школи. Так же як і класики, Маркс стоїть на позиції трудової теорії вартості, проте викладає її більш послідовно. Він вважає, що вартість товару визначаються суспільно необхідними витратами праці на його виготовлення. Маркс зміг вирішити суперечність, яку не могла подолати класична школа: чому, якщо вартість створюється працею, робітник отримує зарплату меншу вартості товару. Капіталіст купує на ринку не працю, а робочу силу, здатність до праці. Робоча сила є специфічним товаром, який здатен виготовляти вартість більшу ніж своя власна, тобто виробляти додаткову вартість. Джерелом додаткової вартості є неоплачена праця робітників. В присвоєнні додаткової вартості капіталістами полягає експлуатація робітників капіталом. Єдиним джерелом прибутку, на думку Маркса, є додаткова вартість, створена робітниками.

Капіталізм, на відміну від деяких його критиків, Маркс вважав прогресивним ладом. капіталісти в погоні за прибутками впроваджують досягнення технічного прогресу. Капіталізм сприяє розвитку продуктивних сил й тим самим створює передумови переходу до нового, більш досконалого соціалістичного способу виробництва. Стихійність капіталістичного виробництва, на думку Маркса буде призводити до постійного загострення системних протиріч капіталізму, що зробить невідворотним перехід до нового способу виробництва.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: