Призначення покарання за сукупністю вироків.

Правила, що передбачені в КК, застосовуються до випадків, коли після засудження за скоєний злочин, але до повного відбуття покарання за нього особа вчиняє новий злочин, за який засуджується судом.

Остаточне покарання визначається судом шляхом повного або часткового складання покарань, коли до нового покарання повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком суду.

Загальний строк покарання в цьому випадку не може перевищувати вищої межі, що передбачена для відповідного виду покарання нормою ЗЧ КК.

Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком суду. Загальний строк покарання у вигляді позбавлення волі не може перевищувати 15 років.

Для категорії особливо тяжких строк покарання не повинен перевищувати 25 років.

У випадку коли за одне з покарань призначено довічне позбавлення, волі воно поглинає всі інші менш тяжкі види покарань, що призначаються винному.

Якщо за один із злочинів було призначено додаткове покарання або воно повністю або частково невідбуто, суд повинен приєднати його до основного покарання.

Якщо після засудження за злочин, але до повного відбуття покарання за нього особа вчинила два або більше нових злочини, суд передусім, зобов'язаний призначити покарання за ці нові злочини на підставі правил передбачених КК, та обрати за них єдине остаточне покарання.

Загальне покарання за двома вироками обирається судом на підставі правил, визначених КК.

При складанні покарань різних видів застосовуються «Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», передбачає їх (різновидних покарань) співвідношення.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: