Звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У ст.75 КК зазначено, якщо суд при призначенні П. у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування П., він може прийняти рішення про звільнення від відбування П. з випробуванням.

Умовою є:

- попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;

- не виїжджати за межі Укр. на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

- повідомляти органи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в ці органи;

- пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

При цьому суд враховує:

- чи був злочин закінченим;

- чи вчинений він у співучасті;

- форму і ступінь вини, мотиви і мету злочину;

- дані що характеризують особу винного;

- поведінку винної особи після вчинення злочину (напр. надання допомоги потерпілому);

-індивідуальні властивості особи (стать, вік, стан здоров'я, наявність на утриманні непрацездатних родичів).

Далі підлягають урахуванню інші дані, що, зокрема, пом'якшують П., напр., вчинення злочину під впливом примусу; з'явлення із зізнанням.

Звільнення від відбування П. з випробуванням завжди пов'язано з встановленням у вироку іспитового строку, який містить у собі погрозу реального виконання П., якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування П. і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов'язки. Тільки протягом цього строку особа визнається судимою. Тривалість іспитового строку встановлена КК (від 1 до 3 років).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: