Аналіз досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання проблеми.

Педагогічне спілкування як феномен навчально-виховного процесу існує стільки, скільки школа як соціальний інститут навчання і виховання людей. Але незважаючи на це, фундаментальні дослідження педагогічного спілкування відбулися порівняно не дуже давно – на межі 70-80 рр. ХХ ст.

Одними із перших дослідниками педагогічного спілкування, які вивчали процеси сприйняття педагогічної взаємодії учителя та учня були Бодалєв А., Куніцина В., Кондратьєв С., Роздобудько В. Важливими джерелами цікавих ідей, фактів та методів стали праці з проблем педагогічного такту(Страхова М., Синиці І.). Закономірності формування в учителя комунікативних умінь та навичок розкрили у своїх працях Леонтьєв А., Кан-Калик В. Великий вклад для теоретичного і практичного розвитку психолого-педагогічного спілкування мали наукові дослідження в галузі педагогічної майстерності Моргулі В., Кривоноса І. Вагомий внесок у розкритті проблеми культури педагогічного спілкування зробили Бех І., Чепелєва Н., Максименко С., та інші.

Проте, незважаючи на багатовікові дослідження, проблема невербальних засобів спілкування залишається відкрита для подальших досліджень.

Мета статті – проаналізувати сутність невербальних засобів спілкування, розглянути невербальні форми взаємодії, дослідити засоби невербальної комунікації.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: