Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Виклад основного матеріалу.




На сьогоднішній день досліджено і описано численні форми невербальних знакових систем. Важливе місце займають кінесика, паралінгвістика, проксетика, візуальне спілкування [2].

Спілкування є складним процесом в якому крім мови використовують для обміну інформацією також невербальні засоби такі як жести, рухи, міміка, погляд. На хід розмови, як не дивно, можуть навіть впливати положення тіла в просторі та дистанція між співрозмовниками, не кажучи вже про зовнішній вигляд, який має велике значення безпосередньо при першій зустрічі та презентації власної особистості.

Невербальна комунікація – процес взаємообміну інформацією шляхом використання для передавання повідомлень невербальних (немовних) засобів комунікації [4].

Використання невербальних засобів залежить тільки від індивідуально-психологічних особливостей, психічного стану, соціального середовища, національної приналежності до до етнічних груп. Кількість та інтенсивність використання засобів залежить переважно від віку, стану людини та типу нервової системи, тобто її темпераменту. Вдало підібрана мова тіла задасть позитивний тон розмові, посилить вплив на співрозмовника, стане передумовою формування прихильності та довіри.

Культурні розходження при обміні невербальною інформацією можуть створювати значні перешкоди для розуміння, адже часто тлумачення жестів однієї країни не співпадають з жестами іншої. Але, спираючись на те, що жести мають вроджений характер, та аналізуючи жестикуляцію різних етнічних груп, можна дійти висновку, що більшість жестів мають спільний характер.

До засобів невербальної комунікації належать [3]:

1. мова тіла (статична та динамічна (тексика, просодика, екстролінгвістика, кінесика);

2. міжособистісний простір;

3. часові характеристики.

Безсумнівно, всі люди володіють мовою тіла, але не всі можуть її правильно використовувати для досягнення поставленої мети. Знання невербальної комунікації дуже важливі особливо для вчителя, мета роботи якого заключається не тільки у поданні учням навчальної інформації, але й виховання у них всебічно розвиненої особистості, яка буде приносити користь своїй країні. Учитель завжди перебуває в центрі уваги. Настрій педагога завжди передається класу і робота на уроці часто залежить від першої хвилини невербального контакту (форми привітання, інтонації першої фрази, погляду, виразу обличчя). Саме тому учитель повинен вміти приховувати свій психічний і фізичний стан, який може негативно впливати на результат роботи на уроці.

Одним із важливих етапів роботи вчителя є інтерпретація, тобто змога учителя бачити і правильно розпізнавати внутрішній стан дитини (наслідками якого є втрата уваги чи інтересу, що тягне за собою більш серйозні наслідки) по його фізичному тану.

Специфічною знаковою системою, що використовується у комунікативному процесі є «контакт очей», який має значне місце у візуальному сприйнятті [1]. У цій сфері найчастіше предметом вивчення стає частота обміну поглядами, тривалістю, зміна статики і динаміки, уникнення зорового контакту. У працях Джонсона М., Уолка Р., Кашпаса М. було доведено роль візуального спілкування для дитини шляхом фіксації погляду, перш за все, на обличчі мами.

Учитель, насамперед, формує морально-етичні норми учнів. Тому його зовнішній стан повинен бути водночас і елегантним, і зручним для виконання необхідних педагогічних операцій: роботи з дошкою, демонстрування матеріалів, переміщення по класу. Також важливе значення має кольорова гама, що передує формуванню дисципліни, поваги, гарного настрою, але ніяк не відволікання уваги від навчального процесу на особистість вчителя.

Мабуть, одне з головних питань місць у невербальному спілкуванні займає естетична виразність, привабливість, доброзичливість та елегантність рухів педагога. Одне тільки володіння привабливим образом не допоможе, якщо вчитель не може контролювати свою поставу і позу. Завоювати довіру можливо лише тоді, коли учні це відчувають інстинктивно та підсвідомо. Отже, поза постава повинна бути відкрита: опущені або ледве зігнуті руки у ліктях, обличчя повернуте до класу, спина рівна. Учитель також повинен пам’ятати про те, що невідомо як учні сприймуть його мову тіла, інтерпретують рухи. Що обумовлені імпульсами людської підсвідомості, яка може розпізнавати фальшиві почуття.

Для досягнення поставленої мети у процесі невербальної комунікації потрібно вміти диференціювати та адекватно інтерпретувати невербальну поведінку інших людей, розширювати діапазон своїх можливостей у цій сфері, тренувати рухи та жести, контролювати психічні процеси, які можуть ускладнювати процес передачі інформації та комунікативної взаємодії.

Висновок. Отже, невербальна комунікація є складним процесом обміну інформацією, що проявляється у передачі інформації шляхом використання невербальних засобів. невербальне спілкування виступає одним із засобів самопрезентації, міжособистісного впливу та регулювання відносин між співрозмовниками. Дуже важливо вміти правильно оцінювати ситуацію та підбирати відповідні форми взаємодії, враховуючи нестабільність сучасного світу, який постійно розвивається та змінюється.

Перспективи подальших досліджень є виявлення та опис нових одиниць і категорій екстралінгвістики, просодії, кінесики, проксеміки та зовнішнього вигляду, що полягає у проведенні нових досліджень у сфері невербальної комунікації.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных