Главная | Случайная
Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






ІІІ. Терміни та термінологія.




Основні тенденції розвитку

Медичної

Термінології

Загальнонаукова

та спеціальна

наукова термінологіі.

Медична термінологія

з точки зору походження

та призначення.

Етапи розвитку

української медичної

термінології:

І-й етап – кінець

ХІХ-початку ХХ ст.

Зародження української

медичної термінології;

ІІ-й етап – 1917-1930

рр. ХХ ст. Золотий вік

української медичної т

ермінології;

ІІІ-й етап – 30-80 рр

. ХХ ст. Період суцільної

русифікації в українській

термінології;

ІV-й етап – кінець 80-х

років по сьогоднішній

день. Період відродження

української медичної

термінології.

Основні тенденції

розвитку української

медичної термінології

на сучасному етапі.

 

Багатозначні слова.
У мові є слова, зміст яких зводиться до називання якогось одного поняття, ознаки, явища дійсності. Наприклад, с т е п – великий, безлісий, вкритий трав’янистою рослинністю рівнинний простір у зоні сухого клімату; п р и б у д о в у в а т и – будувати щось, приєднуючи вже до наявної споруди. Отже, слова, що мають лише одне лексичне значення, називаються однозначними.

Здатність мати кілька значень називається багатозначністю, або полісемією(від гр. poly- багато, sema – знак). Слово, первісно однозначне, поступово може набувати нових значень. Основне, вихідне номінативне значення називається прямим, рещта значень того самого слова –переносні. Явище полісемії відбувається тому, що два і більше предмети чи явища можуть мати спільні ознаки й отримати однакову назву. Так,спадщиною називають «майно, і т.ін., що переходить після смерті його власника до іншої особи». При перенесенні назви в інтелектуальну, культурну, матеріально-побутову сфери людської діяльності слово набуває значення «явища культури, науки, побуту, що залишилися від попередніх часів, попередніх діячів». Між наведеними значеннями відчувається тісний смисловий зв’язок. Їх об’єднує уявлення про реалію, яка перейшла у користування до наступників. Отже, всі значення багатозначного слова пов’язані між собою спільною семантикою, тобто мають спільний значеннєвий елемент. Суть полісемії полягає в перенесенні назви одного предмета на інший предмет. Залежно від того, на якій підставі відбувається перенесення назви, розрізняють такі типи багатозначності: метафора ( в її основі лежить подібність за формою: дзвоник – прилад для подання звукових сигналів і ботанічна назва рослини); метонімія ( відбувається перенесення на підставі суміжності, тобто тісного зв’язку понять: випив кухоль – посудина та вміст; читаю Павличка – автор та його твори; захист добре грав – люди і дія); синекдоха ( передбачає заміну частиною цілого, вживання однини замість множини: риба (а не риби) не може жити без води).

Синонімічний вибір слова
Синоніми – це слова, а також стійкі словосполучення, що при повній чи частковій відмінності мають тотожні або майже тотожні значення. Наприклад: завірюха, хуртовина, метелиця, віхола, заметіль, хуга, завія, сніговій, сніжниця, хурделиця. Синонімічні засоби мови мають глибоко національний характер. Вони свідчать про самобутність і специфіку мови. Уміле використання їх дозволяє розкрити те або інше поняття в усій його повноті. Однак надмірне на- низування синонімів, не виправдане змістом висловлювання, тільки засмічує мову. Синоніми поділяються на три основні групи:
– лексичні синоніми, що відрізняються смисловими відтінками (відомий, видатний, славетний, знаменитий);
– стилістичні синоніми – це слова, що відрізняються сти- лістичним і емоційним забарвленням (говорити, мовити, пророчити, верзти);
– абсолютні синоніми – зовсім не відрізняються значенням і в різних контекстах можуть вживатися без будь-якої відмінності (мовознавство, лінгвістика). Таких синонімів в українській мові небагато.

Незнання синонімічних можливостей призводить до помилок у професійному мовленні. Часто виникають ускладнення, коли в російській мові на позначення певних понять існує одне слово, а в українській мові – кілька. Деякі слова відрізняються лише префіксами. Тут треба бути особливо уважними, бо заміна однієї букви може вплинути на значення слова та всього тексту. Запам’ятайте значення слів-синонімів, що часто вживаються в діловому мовленні:

Складноскорочені слова, абревіатури утворені з початкових букв або звуків, незалежно від написання словосполучен­ня пишуться великими буквами (крапки між ними не став­ляться): Міністерство внутрішніх справ — МВС, житлово-ек-сплуатаційна контора — ЖЕК, державна автоінспекція — ДАІ, мале підприємство — МІГ, виробниче об'єднання — ВО, Україн­ська республіканська партія — УРП.

Від абревіатур слід відрізняти умовні графічні скорочення, які вимовляються повністю й скорочуються лише на письмі.

Слова на письмі скорочуються на приголосний: громадянин — гр., добродій — д., пан — п., наприклад — напр., область — обл., імені — ім., і так далі — і т. д.; але: нашої ери — н. є., острів — о.

У кінці графічних скорочень ставиться крапка: півн.-сх. {північно-східний), проф. (професор), р. {рік). Але крапка не ста­виться при скорочених назвах метричних мір: 5 кг, 10 км, 2 год ЗО хв, 4 мкФ тощо. Не ставиться крапка й між подво­єними буквами, що вказують на множину: pp. — роки, mm. — томи, пп. — пани.

Якщо в графічному скороченні залишаються початок і кінець слова, то на місці пропущених букв ставиться лише дефіс (без крапки): видавництво — вид-во, район — р-н, фабри­ка — ф-ка, товариство — т-во. Такі скорочення не розрива­ються для переносу.

Частини скороченого словосполучення іноді розділяються похилою рискою: поштова скринька — п/с, військова части на — в/ч, метрів за хвилину — м/хв.

 

Омоніми - це слова,

однокові або подібні

за звучанням, але різні

за лексичним значенням.

Наприклад

чайка –

птах і чайка -човен.

омоніми мають однаковий

звуковий склад, але зовсім різні за

значенням, це різні слова, а не різні

значення одного й того ж слова: ста

н - талія, стан - ситуація, обставини,

стан - у техніці.

Омоніми сучасної української

літературної мови переділяються

на дві групи: повні (прості) і неповні

(часткові).

Повні омоніми - це такі слова,

які зберігають однакове звучання

в усіх граматичних формах: деркач

- птах і деркач – с

тертий віник

(пор. деркача, деркачем, на деркачі).

Такі омоніми завжди

належать до однієї частини мови.

Серед неповних омонімів

вирізняють декілька груп.

Омоформи - різні за

значенням слова, однакове

звучання яких зберігається

лише в окремих граматичних

формах: ; світи

(іменник у формі множини)

і світи (дієслово наказного способу:

Світи, сонечко, яскравіше).

Омофони - слова різні за

значенням і написання, але

однакові за звучанням: сонце і

сон це, лежу (від лежати) і

лижу (від лизати),

Омографи - слова, однакові

за написанням, але різні

за значенням і звучанням. Вони розрізняються наголосом: обід і обід (у колесі), мала (прикметник) і мала (дієслово), дорога (прикметник) і дорога(іменник).

Омоніми здебільшого вживаються в художній літературі, народній творчості, в розмовно - побутовому мовленні: § 4. ПАРОНІМИ

Пароніми

це слова, що

мають подібність у морфологічній

будові (близькі за фонетичним

складом), але розрізняються за

значенням

гривня (грошова одиниця)

- гривна (металева шийна прикраса у вигляді

обруча);

 




Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2019 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных