Консультативний контакт та його складові.

Довірливий контакт між консультантом і клієнтом, заснований на безумовній повазі, емпатії, теплоті й щи­рості консультанта стосовно клієнта, є невід'ємною, а на думку багатьох професіоналів — істотною складовою пси­хологічного консультування й психотерапії.

Унікальність природи психоконсультативного контак­ту пояснюється здатністю психолога розрізняти інтимно- особистісні й інтимно-психологічні стосунки. На відміну від близьких особистих зв’язків психоконсультативний контакт хоч і наповнений почуттями, однак є асиметричним, тобто тільки пацієнт розкриває інтимні подробиці сво­го життя. Психолог має право вирішувати, наскільки роз­криватися йому, обирати відповідний спосіб реагування на події, викладені клієнтом, а може не реагувати взагалі. Контакт асиметричний ще й тому, що тільки психолог витлумачує зміст розказаного й здатний оцінити досягнення психологічних завдань. У підсумку психоконсультативний контакт установлюється за правилами, яякі визначає пси­холог. Ці правила передбачають стосунки, коли психолог має можливість довідатися про клієнта майже все, а клієнт одержує відомості про психолога лише як про фахівця.

Тепер перейдемо до визначень консультативного кон­такту. Вони різноманітні, але ми розглянемо тільки два найбільш узагальнені визначення, що відповідають нашій точці зору на психологічне консультування.

Консультативний контакт — це унікальний дина­мічний процес, під час якого одна людина допомагає іншій використовувати свої внутрішні ресурси для розвитку в по­зитивному напрямі й актуалізувати потенціал осмислено­го життя.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: