Консультативний контакт — це почуття й настанови, які учасники консультування випробовують один стосовно іншого, і спосіб їхнього вираження.

Практично всі визначення вказують на кілька унікальних рис консультативного контакту:

• емоційність (консультативний контакт швидше емо­ційний, ніж когнітивний; він має на меті дослідження переживань клієнтів);

• інтенсивність (оскільки контакт представляє ставлен­ня й взаємний обмін переживаннями, він не може не бути інтенсивним);

• динамічність (при зміні клієнта змінюється і специ­фіка контакту);

• конфіденційність (зобов'язання консультанта не по­ширювати відомості про клієнта сприяє довірливим стосункам);

• надання підтримки (постійна підтримка консультанта забезпечує стабільність контакту, що дозволяє клієн­тові ризикувати,

• не боятися поводитися по-новому);

• сумлінність.

Що робить консультативний контакт психологічним, ефективним для вирішення психологічних проблем клієн­тів? Насамперед те, що сам характер контакту між кон­сультантом і клієнтом відбиває особливості стосунків клієн­та з іншими людьми, стиль і стереотипи його спілкування — проблеми клієнтів можна побачити, немов у дзеркалі.

Консультативний контакт є сутністю процесу консуль­тування. Особливо важливими при цьому є щирість, тепло­та, емпатія, повага, підтримка з боку консультанта й "пе­редача" цих настанов клієнтам. Засвоєні під час консуль­тативного контакту навички клієнт переносить на стосун­ки з іншими людьми.

Основна задача консультанта — вжитися в екзистен­цію клієнта й встановити з ним автентичний зв язок. Кон­тактуючи з консультантом, клієнт розкриває свою унікаль­ність. Стосунки між консультантом і клієнтом слід сприй­мати як контакт "людина — людина, ідентичний зустрічі двох рівноцінних людей "тут і тепер’. Під час консульта­тивного контакту змінюється як консультант, так і клієнт.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: