На рівні національної економіки та на рівні підприємства

До макрорівня відносяться міністерство соціальної політки, державна служба зайнятості, інститут підготовки кадрів та державні служби зайнятості. До мезорівня - обласні центри зайнятості, міські центри зайнятості центри професійної орієнтації та професійного консультування.

Формулювання цілей розроблюваних програмних напрямків орієнтовано на виділені характеристики кадрового потенціалу – демографічну, мотиваційну, кваліфікаційну, досвідну, когнітивну,асертивну, організаційну, тому що саме вони є основою формування кадрового потенціалу. Реалізація програмних напрямків пов’язана з використанням для контролю їх виконання системи показників, що була утворена для формування інтегрального показника кадрового потенціалу.

Використання та реалізація ПЦП, а також розробка державної Програми формування та використання кадрового потенціалу передбачає:

–визначення проблем формування та використання кадрового потенціалу (проблем регулювання ринку праці та системи освіти);

–формулювання цілей та завдань програми;

–розробка методичного забезпечення Програми;

–визначення критеріїв ефективності реалізації програми.

Дослідження характеристик кадрового потенціалу й ринку праці, аналіз статистичних даних з праці й виділення на їх основі пріоритетних областей використання кадрів на короткострокову й середньострокову перспективу, результати статистичного дослідження стану й перспектив розвитку кадрового потенціалу, аналіз діяльності освітніх установ,соціальної політики, її впливу на стан і розвиток кадрового потенціалу приводять до висновку, що стан і розвиток кадрового потенціалу вимагає комплексного управління з боку держави, роботодавців (підприємств), освітніх установ і громадян.

Управління кадровим потенціалом вимагає постійного моніторингу ринку праці й ринку освітніх послуг,у тому числі даних про відповідність попиту та пропозиції робочої сили з профілю й рівня кваліфікації в розрізі спеціальностей (професій), галузей, а також інформації про причини дисбалансу ринку праці [5, с. 3 ].

За одними і тими ж спеціальностями і професіями одночасно є незадоволений попит та надлишкова пропозиція робочої сили, тому що, з одного боку, кваліфікація претендентів на робочі місця не задовольняє вимогам роботодавців (випускники системи професійної освіти), а з іншого боку – рівень заробітної плати, що пропонується працівникам не задовольняє їх потреби. Безробіття носить структурний характер, однією з його причин є територіальна неузгодженість попиту та пропозиції робочої сили, але низька мобільність населення не дозволяє робочій силі переміщуватися з місць трудонадмірності в місця підвищеного попиту. Низька мобільність обумовлена недостатньо розвиненою системою перепідготовки кадрів, різким розходженням соціально-побутових умов на різних територіях, й, насамперед, неможливістю наймання або придбання житла на доступних умовах. Роботодавці як і раніше пред'являють попит на фахівців вузької кваліфікації, яким в умовах інноваційного процесу постійно буде потрібна перепідготовка. У свою чергу,постійно діюча система підвищення кваліфікації й перепідготовки кваліфікованих робітників, фахівців і керівників всіх рівнів, що забезпечує інноваційний спосіб розвитку ключових галузей економіки, фактично не існує.

Перелік професій і спеціальностей системи професійної освіти й співвідношення числа випускників різних рівнів освіти не відповідають структурі попиту на ринку праці. Незважаючи на те що роботодавці не задоволені номенклатурою і якістю підготовки випускників освітніх установ,вони не проявляють активності як замовники освітніх послуг.

Метою Програми є створення ефективного механізму управління формуванням, збереженням, відтворенням, розвитком і використанням кадрового потенціалу, що забезпечує стійкість економічної системи.

Завданнями Програми є:

–організація інформаційної взаємодії ринку праці й ринку освітніх послуг у відповідності до концептуальної моделі;

–створення механізмів підвищення мобільності робочої сили на ринку праці, розвиток форм зайнятості населення;

–створення механізмів підвищення ефективності діяльності системи професійної освіти

–удосконалення нормативного регулювання питань управління кадровим потенціалом

Реалізації завдань Програми побудована виходячи з того, що створення комплексного механізму управління кадровим потенціалом можливо тільки на принципах соціального партнерства й добровільного прийняття всіма суб'єктами управління і єдиними правилами взаємодії.

Цілями органів державної влади при управлінні кадровим потенціалом є:

–досягнення такого стану кадрового потенціалу, при якому національна економіка буде максимально забезпечена робочою силою, що задовольняє вимоги роботодавців відносно готовності до діяльності;

–досягнення балансу попиту та пропозиції на ринку праці.

Виходячи із зазначених цілей,найважливішою функцією держави в процесі управління кадровим потенціалом є прогнозування попиту на робочу силу в розрізі професій (спеціальностей) і рівнів освіти на короткострокову й середньострокову перспективу. Прогнозування здійснюється на основі короткострокових і середньострокових прогнозів соціально-економічного розвитку.

Прогноз потреби в кадрах є підставою для двох процесів:

–формування державного замовлення на підготовку, підвищення кваліфікації й перепідготовку кадрів;

–інформування населення про прогнозовану потребу в кадрах у розрізі професій (спеціальностей)з метою формування свідомого відношення до вибору професії, профілю й рівня одержуваної освіти.

Державне замовлення на підготовку,підвищення кваліфікації й перепідготовку кадрів, забезпечене бюджетним фінансуванням, є основним інструментом державного впливу на процеси формування,відтворення й розвитку кадрового потенціалу.

Поряд з формуванням і забезпеченням виконання державного замовлення на підготовку, підвищення кваліфікації й перепідготовку кадрів, досягнення вищевказаних цілей держави при управлінні кадровим потенціалом вимагає реалізації комплексу заходів щодо підвищення ефективності діяльності системи професійної освіти. У цьому плані Програмою передбачені наступні напрямки діяльності:

–приведення переліку спеціальностей у відповідність із кадровими потребами економіки й соціальної сфери;

–створення умов для відтворення й розвитку кадрового потенціалу науково-педагогічної сфери;

–зміцнення зв'язку освітніх установ з роботодавцями.

Передбачається стимулювання ВНЗ до розширення підготовки фахівців за найбільш затребуваними роботодавцями спеціальностями. Перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка кадрів установами професійної освіти повинна також коректуватися із застосуванням ринкових механізмів шляхом регулювання попиту населення на відповідні освітні послуги. У цих цілях організується регулярне інформування населення про поточну ситуацію на ринку праці й прогнозовану затребуваність тих або інших спеціальностей у сучасний момент і на середньострокову перспективу.

Необхідні для цього дані оприлюднюються шляхом моніторингу й прогнозування ринку праці й публікуються в засобах масової інформації, доступних споживачеві освітніх послуг. У такий спосіб здійснюється регулювання попиту на ринку освітніх послуг відповідно до кон'юнктури ринку праці. Одночасно необхідною є організація інформаційної кампанії в ЗМІ щодо відновлення позитивного іміджу робочих професій.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: