А. Український Вільний Університет (УВУ)— Відень-Прага

З усіх форм культурного процесу поза кордонами України, найбільш успішно і творчо виявило себе українське високе шкільництво, що в умовинах поневолення українського народу на Батьківщині, мало великі і важні зав­дання: виховати і вишколити нові кадри інтелектуальних працівників, які, хай в умовинах чужини, зуміли б продовжати розбудову української науки, плекати українську літературу чи мистецтво. Ось яке було завдання тих високих шкіл, яких дорібком сміливо може чванитись українська еміграція. Ця ідея незалежної української науки, найсильнішої зброї за українську правду, по сьогодні збирає свої заслужені лаври і продовжує традиції з-перед 65 років.

Такою першою українською високою школою був, заснований у Відні на початках 1921 p., Український Вільний Університет. Засновником його був Союз Українських Журналістів і Письменників, а співзасновниками були виз­начний вчений-юрист проф. С. Дністрянський і проф. М. Грушевський.

Університет мав три факультети: філософський, природничо-математичний і правничий. У його складі на початках було 12 професорів і трьох доцентів, а всі з відомими науковими прізвищами. Студентів у першому році було 90, а ректором був мовознавець і історик літератури проф. Олександер Колесса.

Восені 1921 р. перенесений до Праги, проіснував УВУ аж до 1939 p., a після закінчення Другої світової війни відновив свою працю в Мюнхені. В своїй праці УВУ керувався принципами Карлового університету в Празі. Крім програми навчання в українській мові, були на університеті теж лекторати чужих мов.

УВУ користувався правами високих шкіл Чехо-Словаччини і мав визнання та матеріяльну підтримку чехо-словацького уряду. В Празі УВУ переоргані­зував свою структуру і мав уже тільки два факультети — філософський і правничий, а про його гарний і постійний розвиток за 18 років існування свідчать ось такі числа: в роках 1921-22 нараховував він 20 професорів, у 1922-23 — 24, у 1923-24 — вже 32, а в 1938-39 — 35. Зокрема гарно виглядала його науково-педагогічна і видавнича праця. Були це праці з історії, права, мистецтва, археології, економії. Видавав університет теж свої наукові збірники та провадив обмін виданнями з Українською Академією Наук у Києві і з НТШ у Львові. Крім навчальної роботи професори УВУ брали участь у міжнародних наукових з'їздах, конгресах. Бібліотека УВУ нараховувала приблизно 5 000 томів, а кожного семестру на цьому університеті студіювало понад 300 студен­тів. За перших 10 років на УВУ відбулось 88 докторизацій, а разом до 1939 р. 109 кандидатів одержало докторські дипломи.

Абсольвенти і докторанти УВУ користувались славою добрих фахівців у своїх ділянках. Деякі з них вертались після закінчення студій на рідні землі, тобто здебільша до Галичини, де все таки можна було почувати себе вільно, і там старалися влаштувати себе на працю; інші залишались на еміграції, ще інші емігрували за океан до Америки чи Канади.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: