показувати на карті українські землі у складі Російської імперії і Австро-Угорської імперії; території українських земель, регіони піднесення національного руху; райони виступів робітників, селян і військових у 1905– 1907 рр.; території, де відбувались воєнні події Першої світової війни;

характеризувати політичний, соціально-економічний розвиток українських земель у складі іноземних держав; політичний і соціально-економічний розвиток українських земель в ІІ половині ХІХ ст.; політично-адміністративний статус західноукраїнських земель; геополітичні плани країн Антанти і Троїстого союзу щодо України,

доводити закономірність зв’язків між процесами політичного розвитку Україна та зародженням національного відродження; закономірність процесів економічного розвитку і зародження національно-політичного руху в Україні;

готувати реферати, повідомлення про розвиток України під владою Російської і Австро-Угорської імперій;

розповідати про вплив зовнішнього фактору на національне життя в Україні;

визначати участь України в зовнішньополітичних акціях Російської імперії; хронологічну послідовність явищ економічного, політичного і культурного життя, утворення політичних партій та рухів;

узагальнювати основні факти щодо проведення буржуазних реформ 60–70 років; основні факти щодо проведення столипінської аграрної реформи та формулює власну оцінку;

аналізувати програми політичних партій і давати їм власну оцінку;

описувати прояви індустріалізації та модернізації суспільного життя на початку XX ст.;

характеризувати і порівнювати прояви і процеси модернізації повсякденного життя населення Наддніпрянської України та західноукраїнських земель між собою, а також з аналогічними загальноєвропейськими;різні точки зору щодо діяльності УЦР у березні — листопаді 1917 р.

Ключові дати до теми:

1803 р. – царський указ про «вiльних хлiборобiв», згiдно з яким помiщики за власним бажанням могли вiдпускати крiпосних селян на волю й давати їм земельнi надiли.

1805 р. – відкриття Харківського унiверситету.

Червень, 1812 р. – початок агресiї Наполеона проти Росiї.

1812–1835 рр. – антикрiпосницькi виступи селян на Подiллi пiд проводом У. Кармалюка.

1821 р. – утворення в Тульчинi таємного «Південного товариства».

Грудень, 1825 р. – повстання декабристів у Петербурзі.

Грудень, 1825р. – січень, 1826 р. – повстання Чернiгiвського полку в Українi.

1830–1831 рр. – Польське визвольне повстання на Правобережнiй Українi.

1833–1837 рр. – дiяльнiсть напiвлегального демократично-просвiтительського та лiтературного угруповання «Руська трiйця».

1834 р. – заснування унiверситету в Києвi.

1840 р. – видання в Петербурзi «Кобзаря» Т. Шевченка.

1843–1844 рр. – селянське повстання пiд проводом Л. Кобилицi на Буковинi.

1846–1847 рр. – дiяльнiсть Кирило-Мефодiївського товариства.

1848 р. – лiквiдацiя крiпосного права у Галичинi та на Буковинi.

1853–1856 рр. – Кримська вiйна.

Лютий 1861 р. — царський манiфест про скасування крiпосного права в Росiї.

1863 р. – циркуляр мiнiстра внутрiшнiх справ Валуєва про обмеження видання книг та заборону викладання в школах українською мовою.

1863 р. – написання П. Чубинським вiрша «Ще не вмерла Україна» – тексту до сучасного гiмну України.

1864 р. – земська, судова та шкiльна реформи у Росiї.

1865 р. – заснування в Одесi Новоросiйського унiверситету.

1865 р. – вiдкриття першої в Українi залiзницi Одеса – Балта.

1867 р. – перетворення Австрiйської iмперiї на дуалiстичну Австро-Угорську.

1868 р. – створення у Львовi першого осередку товариства «Просвiта».

1876 р. – затвердження царем Емського акта, що забороняв видання та ввезення з-за кордону лiтератури українською мовою.

1890 р. – утворення Русько-української радикальної партiї (РУРП) – першої української полiтичної партiї.

1892 р. – виникнення таємного товариства «Братство тарасiвцiв».

1897 р. – перший загальний перепис населення Росiї.

1900 р. – утворення Революцiйної української партiї (РУП).

9 сiчня 1905 р. – розстріл робiтничої демонстрацiї («Кривава недiля»).

1905 р. – початок першої росiйської революцiї.

Червень 1905 р. – повстання на броненосцi «Потьомкiн».

Жовтень 1905 р. – всеросiйський загальний полiтичний страйк. Виникнення Рад робiтничих депутатiв.

Грудень 1905 р. – збройнi повстання в Харковi, Олександрiвську, Горлiвцi.

Листопад 1906 р. – царський указ про вiльний вихiд селян iз общини. Початок столипiнської аграрної реформи.

3 червня 1907 р. – царський указ про розпуск II Державної думи. Державний переворот, що фiксував поразку революцiї 1905—1907 рр.

1908 р. – утворення «Товариства українських поступовцiв» (ТУП).

1914 р. – заснування «Союзу визволення України» (СВУ).

1914 р. – створення в складi австро-угорської армiї українського добровольчого Легiону сiчових стрiльцiв (УСС).

1914 р. – утворення царським урядом Галицько-Буковинського генерал-губернаторства.

Словник історичних термінів і понять до теми:

Аматорський театр – любительський театр.

Братство тарасівців – братерство тарасівців, тарасівці, таємна студентська організація, створена в Полтаві в 1891 р. Її учасники дали клятву на могилі Тараса Шевченка "всіма засобами поширювати серед українців безсмертні ідеї Великого Кобзаря". Тарасівці висунули політичні постулати визволення української нації з-під російського панування, повної автономії для всіх народів Російської Імперії та соціальної справедливості. Активно залучили до товариства однодумців з різних міст (Чернігів, Київ, Олександрія, Херсон, Одеса та ін.). Найбільший успіх тарасівці мали у Харкові. У 1893р. частину членів Братства тарасівців було заарештовано, проте організація продовжувала діяти до кінця 90-х років XIX ст.

Галицько-Буковинське генерал-губернаторство – тимчасова адміністративно-територіальна одиниця, створена царським урядом Російської імперії наприкінці 1914 р. на відвойованих російськими військами землях Галичини, Буковини і Посяння з центром у місті Чернівці. Проіснувало до 1917 р. Одним з основних завдань російської окупаційної адміністрації стало нищення українства в усіх його проявах – політичному, релігійному і культурному. За постановою російського генерал-губернатора відбувалися масові депортації української інтелігенції в глиб Росії.

Головна українська рада – міжпартійна організація, яка мала перебрати на себе функції єдиного представницького органу східної Галичини. Утворена 1 серпня 1914 р. у Львові представниками Української національно-демократичної, радикальної і соціал-демократичної партій. Програма Головної Української Ради передбачала такі основні завдання: вироблення загального напряму української політики, вирішення національно-політичних справ у зв'язку з війною, виступ у ролі єдиного політичного представника галицьких українців на міжнародному рівні, формування національного війська. Головною політичною вимогою організації була державна самостійність України.

Громадівський рух – суспільно-культурницька діяльність напівлегальних, непартійних об’єднань "громад" у др. пол. ХІХ ст. Одним з головних напрямків діяльності громад була організація україномовних недільних шкіл для дорослих, організація бібліотек, семінарів та друкування україномовної літератури. Являє собою організаційну форму українського національно-визвольного руху 60 – 90-х рр. ХІХ ст.

Декабристи – офіцери російської армії які за допомогою збройної сили планували встановити у Росії конституційний лад.

Земства – виборні органи місцевого самоврядування (земські збори, земські управи) в Російській імперії та Російській Республіці. Введені земською реформою 1864 р. Завідували освітою, охороною здоров'я, будівництвом доріг тощо. Скасовані у 1918 р. декретом Радянського уряду.

Масонство – суспільний морально-етичний рух у вигляді закритої організації, який сповідує ідею Бога – Великого Майстра Всесвіту. Основні принципи руху – свобода, рівність, братерство. В Україні масонство поширюється в кін. ХVIII ст. Центром руху став Київ.

Меценат – римський політичний діяч І ст. до н.е., який щедро підтримував письменників і поетів. У переносному значення слово "меценат" – покровитель мистецтва і літератури.

Модернізм – напрям у мистецтві, якому притаманне заперечення реалізму, традиційних форм, пошук нових естетичних форм.

Монополія – виключне право окремої особи, групи людей, держави тощо на виробництво, торгівлю, промисел і т.п.

Москвофіли – суспільно-політичний рух на Західній Україні, представники якого вірили у прогресивну роль Росії в житті всього слов’янства і заперечували існування українського народу. Пропагували ідею "єдиної, неподільної російської народності" від Карпат до Камчатки. Отримував широку фінансову підтримку з боку російського уряду.

Народовці – суспільно-політична течія серед молодої західноукраїнської інтелігенції ліберального напрямку, що виникла в 60-х роках ХІХ ст. у Галичині. Діяльність народовців спрямовувалася на розвиток національної самосвідомості українців. Підтримували контакти із наддніпрянськими громадівцями.

Національне відродження – культурно-політичний процес, у ході якого етнос (народ) починає відчувати себе як нація.

Нація – історична спільність людей, основана на основі спільності території, яку вони населяють, мови, особливостей культури і характеру, економічних зв’язків.

Нова ера – порозуміння між Австро-Угорським урядом і українськими громадівцями. У відповідь на лояльність українців до Австрійської влади остання мала з однаковою прихильністю ставитися як до поляків, так і до українців. Передбачалося надання українцям певної кількості місць в Австрійському парламенті і Галицькому сеймі, розширення прав української мови в адміністрації та судах, відкриття трьох українських гімназій, збільшення кількості українських кафедр у Львівському університеті та ін. Активні поборники з української сторони – В. Антонович, О. Барвінський, О. Кониський. "Нова ера" не подолала україно-польських суперечностей і у 1894 р. сторони відмовилися від новоерівської політики. Лише частина передбачених в угоді заходів була виконана.

Політична партія – добровільне об’єднання людей, що представляє волю певної соціальної групи, прагне оволодіти державною владою, впливати на формування та політику органів держави відповідно до своєї програми розвитку суспільства.

Промисловий переворот – перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва, який обумовив підвищення продуктивності праці і збільшення значення у суспільному житті буржуазії та пролетаріату.

Професійний театр – у сучасному розумінні класичний театр. Перший професійний театр в Україні "Руська бесіда" відкрився у 1864 р. у Львові. У 1882 р. з ініціативи М. Кропивницького в Єлисаветграді почала працювати перша українська професійна трупа – Товариство українських акторів.

Реалізм – стиль і метод у мистецтві й літературі, який прагне до найдокладнішого опису спостережених явищ, без ідеалізації. В Український літературі реалізм поширюється з другої половини ХІХ ст. І зокрема у творах М. Вовчок, І. Франка, І. Нечуя-Левицького.

Романтизм – ідейний рух у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці ХVIII ст. у Німеччині, Англії й Франції. На території України поширився з поч. ХІХ ст. Характерні ознаки романтизму – заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини. Його ідеологія спирається на культ індивідуалізму, на підкреслену, загострену увагу людської особистості, до психологічних проблем її внутрішнього "Я".

Світова війна – глобальне протиборство коаліцій держав із застосуванням засобів збройного насильства, що охоплює велику частину країн світу. Термін зазвичай відносять до двох безпрецедентних конфліктів, що відбувалися протягом 20-го сторіччя Першої світової війни (1914–1918 рр.) та Другої світової війни (1939–1945 рр.).

Союз визволення України – політична організація, утворена у Східній Галичині 4 серпня 1914 р., головною метою якої було проголошення самостійності та соборності України.

Трудова міграція – переміщення працездатної особи, що супроводжується перетинанням державного кордону (зовнішня трудова міграція) або меж адміністративно-територіальних одиниць країни (внутрішня трудова міграція), з метою працевлаштування на певний термін.

Українофіли – представники суспільно-політичного руху українофільства (60–80-ті рр. ХІХ ст.), прихильники української ідеї. Головне гасло Україна "була, є і буде". Себе українофіли називали "народолюбцями".

Завдання для самоперевірки:

1) Пояснити терміни та поняття:

феодально-кріпосницькі відносини, промислове виробництво, дворянство, шляхта, губернія, панщина, чумацький промисел, промисловий переворот, ярмарок, синдикат, картель, поділ Польщі, реформи Йосипа ІІ, реформи «освіченого абсолютизму», російсько-турецька війна 1806–1812 рр., Вітчизняна війна 1812 р., Кримська війна 1853–1856 рр., «Маніфест» про скасування кріпацтва, Аграрна реформа 1848 р., Перша хвиля еміграції західноукраїнських селян, Російсько-японська війна, демократична революція 1905–1907 рр., "Маніфест 17 жовтня", "Просвіта", РСДРП, УСДРП, РУП, УПСР, Рада робітничих депутатів, Маніфест З червня 1907 р., «Самостійна Україна», Перша світова війна, ТУП, Валуєвський циркуляр 1863 р., Ємський указ 1876 р., "хлопомани", "москвофіли", "громади", "Руська трійця", "Русалка Дністрова".

2). Скласти словник персоналій та дати їм характеристику:

Олександр ІІ, Олександр ІІ, Микола ІІ, П. Столипін, Г. Распутін, М. Кутузов, Д. Яворницький, В. Антонович, М. Міхновський, С. Петлюра, В. Винниченко, Д. Донцов, М. Грушевський, Т. Шевченко, П. Куліш.

3). Встановіть відповідність:

а) В. Винниченко; 1). президент ЗУНР;

б) Ю. Тютюнник; 2). гетьман Української держави;

в) П. Скоропадський; 3). голова Директорії;

г) Є. Петрушевич; 4). здійснював другий зимовий похід військ

УНР.

4). Скласти історичну таблицю "Українські політичні партії кінець ХІХ – початок ХХ ст.":

Партія:

Рік заснування:

Діячі:

Друкований орган:

Програмні вимоги:

5). Визначити спільні риси та відмінності українського національного відродження в кінці ХVIII – у 30-х рр. ХІХ ст. на східно- та західноукраїнських землях.

6). Здобутки та прорахунки українського національного руху в Галичині у 1848–1849 рр.

7). Чия це біографія? Народився в с. Головчинці на Поділлі, в родині кріпака. Волелюбний та бунтівний духом, потрапив у солдати. Протягом майже двадцяти років, організовуючи загони із біглих кріпаків та солдатів, вів боротьбу з владою та поміщиками на рідному Поділлі. Не раз тікав із заслання та тюрми. Був убитий внаслідок зради.

1) Олексій Семенов;

2) Устим Кармалюк;

3) Лук'ян Кобилиця.

8). Визначити причини поразки Коліївщини та гайдамацького руху та наслідки для українців Речі Посполитої.

9). Установіть послідовність подій:

а) виникнення «Руської трійці»;

б) діяльність декабристських організацій;

в) польське повстання;

г) реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ.

10). Скласти портрет політичного діяча Михайла Грушевського.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Історія України мовою документів: Навчальний посібник / За загал. ред. проф. Є. Безпалова. – Донецьк: ТОВ “Юго-Восток ЛТД”, 2006.

2. Бойко О. Д. Історія України / О. Д. Бойко. – К.: Академія, 2002.

3. Мицик Ю. А. Історія України: Навч.посібник / Ю. А. Мицик, О. Г. Бажан, В. С. Власов. – К.: Києво-Могилянська академія, 2005.

4. Новітня історія України (1900–2000): Підручник / А. Г. Слюсаренко, В. І. Гусєв, В. М. Литвин та ін. – К.: Вища школа, 2002.

5. Савченко Н. М. Історія України: модульний курс. Навчальний посібник / Н. М. Савченко, М. К. Подольський. – К.: “Фірма ІНКОС”, “Центр навчальної літератури”, 2006.

6. Світлична В. В. Історія України. Навч. посібник, 4-е вид. / В. В. Світлична. – К., 2006.

Лекція 5.

Україна у новітній період (1917 – кінець ХХ ст.)

Год.).

План

1. Україна в першій третині ХХ століття.

2. Українські землі в роки Другої світової війни.

3. Україна в період відбудови народного господарства. Лібералізація радянського суспільства (друга половина 40-х – середина 60-х років).

4. Період загострення кризи радянської системи (1965–1985 роки).

5. Перебудова в СРСР. Україна на шляху до незалежності.

У результаті вивчення й засвоєння теми курсант (студент) повинен:

визначати хронологічну послідовність подій української історії 1917—1991 рр.; причинно-наслідкові зв’язки між подіями, явищами та процесами періоду визвольних змагань, світових війн;хронологічні межі періоду економічної та соціальної стабілізації в Україні та співвідносити їх з аналогічним періодом в країнах Європи та світу;

показувати на карті місця основних подій періоду української історії 1917—1991 рр.;зміни у територіально-адміністративному устрої України у 1917—1991 рр.; кордони незалежної України;

аналізувати зміст І і II Універсалів ЦР, визначати та порівнювати головні їх ідеї; факти щодо входження України до складу СРСР та обґрунтовувати власну позицію з цього питання, викладати її у формі усної відповіді та історичного есе;

порівнювати державний устрій за часів Центральної Ради, Гетьманату, Директорії, ЗУНР, УРСР;

характеризувати стосунки УЦР і Тимчасового уряду;внутрішню та зовнішню політику українських урядів та порівнювати їх;

формулювати власні погляди та оцінки щодо діяльності Центральної Ради, Гетьманату, Директорії, ЗУНР;

описувати соціально-економічне становище, повсякденне життя, настрої населення та психологічний клімат у суспільстві цієї доби;

складати політичні портрети видатних діячів Української революції (1917—1921 рр.), Великої Вітчизняної війни, періодів «відлиги», «застою» та «перебудови»;

узагальнювати основні факти щодо непу, голодомору, репресій в Україні та формулювати власну оцінку цих подій;

описувати та порівнювати зрушення у повсякденному житті різних верств українського населення у складі різних держав;

характеризувати геополітичні плани СРСР та Німеччини щодо України, показує на карті території, де відбувалися воєнні події Другої світової війни і розгортався визвольний рух;

оцінювати внесок України у перемогу антигітлерівської коаліції;

доводити, що процеси лібералізації та дисидентський рух вплинули на зростання національної самосвідомості;

висловлювати і аргументувати власну точку зору щодо кризи суспільної свідомості та початку формування подвійної моралі радянського суспільства;

складати синхроністичну таблицю подій в Україні, в Європі, у світі;

визначати та характеризувати причини відновлення незалежності України, розпаду СРСР, аргументувати власну позицію.

Ключові дати до теми:

3–4 березня 1917 р. – утворення Української Центральної Ради.

Квітень 1917 р. – Всеукраїнський Національний конгрес.

10 червня 1917 р. – ухвалення І Універсалу УЦР (проголошення автономії України).

3 липня 1917 р. – ухвалення ІІ Універсалу УЦР.

7 листопада 1917 р. – ухвалення ІІІ Універсалу УЦР (проголошення УНР).

9 січня 1918 р. – ухвалення ІV Універсалу УЦР (проголошення незалежності УНР).

16 січня 1918 р. – бій під Крутами.

9 лютого 1918 р. – Брестський мир між УНР та країнами Четверного союзу.

29 квітня 1918 р. – державний переворот і приход до влади П. Скоропадського.

14 листопада 1918 р. – утворення Директорії.

Листопад 1918 р. – проголошення ЗУНР.

24 листопада 1918 р. – відкриття Української академії наук.

22 січня 1919 р. – проголошення Акта злуки.

Липень 1919 р. – окупація польськими військами Східної Галичини.

Грудень 1919 р. – квітень 1920 р. – "Перший зимовий похід" військ УНР.

Квітень 1920 р. – Варшавська угода між УНР і Польщею.

Квітень – жовтень 1920 р. – радянсько-польська війна.

Березень 1921 р. – Ризький мир.

1921–1923 рр. – голод в Україні.

1922 р. – входження УСРР до складу СРСР.

1923 р. – початок політики "українізації".

1925 р. – завершення відбудови промисловості, курс на індустріалізацію країни.

1928 р. – Шахтинська справа.

1929 р. – рік "великого перелому", початок суцільної колективізації.

1932–1933 рр. – Голодомор в Україні.

1934 р. – перенесення столиці України з Харкова до Києва.

1929 р. – утворення ОУН.

15 березня 1935 р. – проголошення незалежності Карпатської України.

23 серпня 1939 р. – радянсько-німецький пакт про ненапад (Пакт Молотова-Ріббентропа).

1 вересня 1939 р. – початок ІІ Світової війни.

17 вересня 1939 р. – вступ Червоної армії на територію західної України.

1 листопада 1939 р. – Східну Галичину і Волинь включено до складу УРСР.

2 серпня 1940 р. – Південну і Північну Бессарабію та Північну Буковину включено до складу УРСР.

22 червня 1941 р. – початок Великої Вітчизняної війни.

30 червня 1941 р. – проголошення Акта відновлення української Держави.

18 грудня 1942 р. – початок звільнення України (визволено перший населений пункт на території України с. Півнівка Ворошиловградської області, суч. Луганська область).

6 листопада 1943 р. – визволення Києва.

Січень–лютий 1944 р. – Корсунь-Шевченківська наступальна операція.

Травень–червень 1944 р. – депортація татар, греків та вірмен з Криму.

Вересень– жовтень 1944 р. – Карпатсько-Ужгородська наступальна операція.

28 жовтня 1944 р. – визволення всієї території України.

9 травня 1945 р. – завершення Великої Вітчизняної війни. День Перемоги.

Квітень 1945 р. – Україна стає співзасновницею ООН.

1946–1947 рр. – голод в Україні.

Квітень–липень 1947 р. – операція "Вісла".

19 лютого 1954 р. – входження Кримської області до складу УРСР.

1965 р. – реформи в сільському господарстві та промисловості ("косигінська" реформа).

1965–1985 рр. – період застою в СРСР.

1972 р. – зміна політичного керівництва УРСР (Петра Шелеста на посаді першого секретаря ЦК КПУ змінив Володимир Щербицький).

1976 р. – утворення Української Гельсінської групи.

Квітень 1985 р. – початок перебудови.

26 квітня 1986 р. – вибух на Чорнобильській АЕС.

Вересень 1989 р. – створення Народного руху України за перебудову.

16 липня 1990 р. – ухвалення Верховною Радою Декларації про державний суверенітет України.

Жовтень 1990 р. – голодування студентів.

Словник історичних термінів і понять до теми:

"Воєнний комунізм" – здійснювані більшовиками в 1917–1921рр. соціально-економічні перетворення на підконтрольний ним території колишньої Російської імперії. Ця політика передбачала: проведення повної націоналізації всіх підприємств, мілітаризацію праці, жорсткий централізм, введення продрозверстки, скасування товарно-грошових відносин, натуралізацію в оплаті праці, урівнення в розподілі матеріальних благ.

Автокефальна церква – православна церква, яка має цілковиту самостійність у розв'язанні організаційних і культових питань.

Генеральний секретаріат – виконавчий орган, уряд, сформований Українською Центральною Радою. Заснований 15 червня 1917 р. До складу органу входило вісім генеральних секретарів яких очолював генеральний писар (В. Винниченко).

Голодомор – масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

Голокост – знищення значної частини єврейського населення Європи внаслідок нацистської політики геноциду в 1939–1945 рр.

Депортація – примусове, за наказом органів державної влади, виселення осіб чи груп населення, а інколи й народів, із місць постійного проживання.

Директорія – найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки, який діяв з 14 листопада 1918 р. до 10 листопада 1920 р. Директорія УНР прийшла на зміну гетьманату, який було повалено 14 грудня 1918 р.

Ждановщина – радянська ідеологічна кампанія запроваджена секретарем ЦК КПРС А. Ждановим в 1946 р. Вона спрямовувалася на відновлення ідеологічного контролю над суспільством, який було послаблено за часів ІІ Світової війни. Згодом перетворилася на культурну настанову, за якої усі радянські митці, письменники та інтелігенція в своїй творчості мали притримуватись основної лінії Партії. Ця настанова передбачала переслідування митців, що відхилялися від цієї генеральної лінії. Метою заходів були – нейтралізація патріотично налаштованої інтелігенції, культурно-ідеологічна ізоляція країни, зміцнення тотального контролю над суспільством, відтворення образу зовнішнього і внутрішнього ворога.

Закон про п’ять колосків – репресивний радянський закон часів Голодомору, який передбачав за розкрадання колгоспного і кооперативного майна «розстріл із конфіскацією всього майна і з заміною за пом'якшуючих обставин позбавленням свободи на термін не нижче 10 років з конфіскацією всього майна». Амністія заборонялась. На літо 1933 р. за цим законом було засуджено 150000 осіб. Зокрема, засуджували дітей, які намагалися знайти хоч якусь їжу.

Індустріалізація – це комплекс заходів з прискореного розвитку промисловості у період другої половини 20-х до кінця 30-х років. Здійснювана, головним чином, за рахунок перекачування коштів із сільського господарства: спочатку завдяки «ножицям цін» на промислову і сільськогосподарську продукцію, а після проголошення курсу на форсування індустріалізації (1929 р.) — шляхом продрозкладки. Особливістю радянської індустріалізації був пріоритетний розвиток важкої промисловості та воєнно-промислового комплексу.

Колабораціонізм – добровільне співробітництво окремих груп чи прошарків населення із загарбниками на територіях окупованих ними країн.

Колективізація – створення великих колективних господарств на основі селянських дворів. Передбачалося, що результатом колективізації стане ріст виробництва сільськогосподарської продукції на 150% і знищення приватного господарства на селі (буржуазного елементу).

Лисенківщина – політична кампанія (сер. 30-х – поч.60-х рр. ХХ ст.) з переслідування групи генетиків. Вона включала у себе заперечення науки генетики та тимчасову заборону генетичних досліджень в СРСР. Кампанія отримала назву від Т. Д. Лисенка, який став її символом. У переносному значенні лисенківщина – це будь яке адміністративне переслідування вчених за їх політично "некоректні" наукові погляди.

Лібералізація – послаблення державного контролю над різними видами діяльності.

Народний секретаріат – перший радянський уряд в України затверджений 17.12.1917 р.

Новий порядок – окупаційна політика нацистської Німеччини на завойованих нею територіях. Окупаційна політика проводилась згідно з планом "Ост". На території України було утворено рейхскомісаріат "Україна", західноукраїнські землі було приєднано до польського генерал-губернаторства. Нацисти прагнули створити на завойованих територіях "життєвий простір для німецької нації". Місцеве населення планувалося перетворити у рабів, інтелігенцію ліквідувати. На окуповані території мали намір переселити близько 10млн. німців, а місцевих жителів передбачалося залишити близько 14млн. чол.

Нюрнберзький процес – міжнародний судовий процес над колишніми керівниками гітлерівської Німеччини. Проходив у м. Нюрнберг з 20 листопада 1945 по 1 жовтня 1946 р. в Міжнародному військовому трибуналі.

Операція "Вісла" – етнічна чистка, здійснена у 1947 році під керівництвом Радянського Союзу, Польщі, Чехословаччини. Полягала у примусовій депортації (виселенні) з використанням збройних сил вказаних країн українців з Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 р. належали Німеччині, а також у різні регіони СРСР.

Осадництво – аграрна політика Польського уряду спрямована на послаблення економічної бази українського селянства і зміцнення польського елементу на селі в Західній Україні та Західній Білорусі. Польські переселенці з числа військових мали можливість безкоштовно отримати до 45 га землі на Західній Україні, а переселенці-добровольці придбати землю за пільговою ціною в кредит на 30 років зі звільненням від оплати у перших 5 років володіння.

Пацифікація – репресивна акція, проведена польською владою у вересні-жовтні 1930 р. за наказом Юзефа Пілсудського, із застосуванням поліції та армії проти українського цивільного населення Галичини. Пацифікація була проведена у відповідь на «саботажну акцію» ОУН і супроводжувалась масовими арештами, побиттям людей, закриттям і руйнуванням українських установ в Галичині. Наслідком акції стала подальша значна радикалізація українського руху опору на західноукраїнських землях.

План "Ост" – секретний план уряду Третього Рейху з проведення освоєння земель Східної Європи, і її німецькій колонізації після перемоги над СРСР. Розроблений у 1941 р.

Політична реабілітація – поновлення доброго імені, репутації несправедливо заплямованої або безпідставно звинуваченої людини. По смерті Сталіна були вжиті заходи для поновлення доброго імені жертв сталінського терору як після їх смерті, так і за життя.

Правозахисник – у широкому розумінні це кожна людина, яка сповідує філософію верховенства прав людини.

Радянізація – насильницьке насаджування на певній території норм економічного, суспільно-політичного, культурного життя, що було характерним для тоталітарного Радянського Союзу.

Розкуркулення – операція експропріації селянських господарств у 30-ті роки XX ст., складова частина примусової колективізації. Формально спрямована проти найзаможніших селян, так званих куркулів, на практиці вилилась у репресії проти значної кількості середняків, які в Україні складали дві третини селян.

Русинство – громадський рух на Закарпатті представники якого вважали жителів краю окремим слов’янським народом.

Русофільство – мовно-літературна і суспільно-політична течія серед українського населення Галичини, Буковини і Закарпаття у 1819 – 1930-х рр. Обстоювала національно-культурну, а пізніше — державно-політичну єдність з російським народом і Росією.

Рух Опору – поняття, що вживається на означення підпільної і повстанської боротьби народів Європи проти окупації Німеччиною та її союзниками. З початку 1960-х pp. під поняттям рух опору розуміється боротьба за національні, політичні та громадянські права народів, що перебували під контролем комуністичних режимів СРСР, країн Східної Європи.

Самостійники – учасники, прибічники національного руху, руху за незалежність своєї держави.

Стаханівський рух – масовий робітничий рух за підвищення продуктивності праці, досягнення високих виробничих показників започаткований у 1935 р. на Донбасі.

Українізація армії – процес українізації військових частин і створення української армії (1917 р.). Провідна роль в цьому процесі належала самостійникам, на чолі з М. Міхновським, які виступали за створення в Україні міцної регулярної армії. Через негативне ставлення Центральної Ради до регулярних армій (вважаючи їх основою мілітаризму), самостійники самочинно розпочали українізацію війська.

Українізація – політичне просування і впровадження елементів української мови та української культури, в різних сферах суспільного життя. У 20–30-х рр. була складовим елементом загальносоюзної кампанії коренізації.

Українська Галицька армія (УГА) – назва регулярної армії ЗУНР (ЗО УНР) після договору з Добрармією генерала Антона Денікіна (17 листопада 1919 р.); до цієї дати відома як Галицька армія (ГА).

Універсали УЦР – звернення декларативно-програмного характеру до українського народу, опубліковані в 1917–1918 рр. Українською Центральною Радою.

УСРР – Українська Соціалістична Радянська Республіка. Назва України в Складі СРСР до 1937 р.

Форсована індустріалізація – створення великого машинного виробництва, передусім важкої промисловості (енергетики, металургії, машинобудування, нафтохімії та інших базових галузей) прискореними темпами. Форсована індустріалізація проводилася в СРСР в кін. 20 – поч. 30-х рр. з метою подолання економічної відсталості, здобуття техніко-економічної незалежності СРСР, створення економічної бази для побудови комунізму, забезпечення всебічної обороноздатності СРСР й перетворення його на наймогутнішу державу світу. Індустріалізація здійснювалась на основі не реальних планів екстенсивним шляхом: не за рахунок новітньої техніки і технологій, а за рахунок будівництва великої кількості підприємств, збільшення кількості працюючих.

Завдання для самоперевірки:

1) Пояснити терміни та поняття:

відбудова, голод 1946–1947 рр., план хлібозаготівель, депортація, репатріація, депортація, Тегеранська (1943) конференція, Ялтинська (1945) конференція, антигітлерівська коаліція, ОУН-УПА, «ждановщина», сталінізм, «космополітизм», «соціальне замовлення», «лисенківщина», «холодна війна», ООН, "розвинутий соціалізм", Військово-промисловий комплекс (ВПК), курс на "стабілізацію", "неформальні" групи, згортання гласності, "Празька весна" 1968 p., шістдесятники, дисидентство, репресії, реабілітація, "перебудова", "Курс на прискорення", Чорнобильська АЕС, міжнародна ізоляція, лібералізація, гласність, широка демократія, Біловезька угода, "ГКЧП", путч, СНД, Українська Гельсінська спілка, мітинг, шахтарський страйк.

2). Скласти словник персоналій та дати їм характеристику:

М. Скрипник, М. Грушевський, М. Куліш, Ю. Пілсудський, А. Шептицький, Є. Патон, Й. Сталін, Г. Жуков, М. Хрущов, Р. Шухевич, Я. Стецько, С. Бандера, А. Мельник, В. Сосюра, П. Шелест, В. Щербицький, Л. Брежнєв, О. Косигін, В. Стус, С. Тельнюк, М. Осадчий, О. Гончар, А. Роговцева, Б. Ступка, О. Кусенко, І. Гончар, М. Скорик, А. Сахаров, О. Солженіцин, В. Мороз, В. Чорновіл, С. Шушкевич, Л. Кравчук, В. Івашко, І. Плющ, В. Масол, В. Фокін, Митрополит Філарет.

3). Встановити відповідність:

а) 10 червня 1917 р.;

б) 3 липня 1917 р

в) 7 листопада 1917р.;

г) 9 січня 1918 р.;

д) 12 грудня 1917 р

1) III Універсал Центральної Ради. Проголошення Української Народної Республіки (УНР);

2) IV Універсал Центральної Ради. Проголошення незалежності України;

3) II Універсал Центральної Ради;

4) Встановлення радянської влади в Україні;

5) I Універсал Центральної Ради. Проголошення автономії

4). У вигляді таблиці викласти головні події Другої світової війни в Україні:

Дата:

Назва події:

Зміст події:

5). Проаналізувати цілі, завдання, заходи та наслідки проведення “Операції “Вісла”.

6). Охарактеризувати завдання, передумови, темпи та наслідки колективізації в Україні к. 20-х – поч.30-х рр. ХХ ст.

7). З «IV Універсалу Української Центральної Ради» (9(22) січня 1918р.)

«...Але в тяжку годину відродилась воля України. Чотири роки лютої війни знесилилинаш край і людність. Фабрики товарів не виробляють. Заводи спиняються. Залізницірозхитані. Гроші в ціні падають. Хліба зменшується. Насуває голод, По краю розплодилисьюрби грабіжників і злодіїв.

Через усе це не могли відбутисявибори в Українські Установчі збори в приписаний нашимпопереднім універсалом час. Ці Збори, призначені на нинішній день, незмогли зібратись.

А тим часом петроградське правительство народних комісарів, щоб привернути під свою владу вільну Українську Республіку, оповістило війну Україні і насилає на наші землісвоє військо...

...Ми, Українська ЦентральнаРада, сповіщаємо всіх громадян України:

Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від пікою не залежною, вільною, суверенною державою українського народу.

Власті, в ній буде належати тільки народові України, іменем якого, поки зберуться Українські Установчі збори, будемо правити ми, Українська Центральна Рада, представництво робочого народу, селян, робітників і солдатів, та наш виконуючий орган, який однині матименазву Ради Народних Міністрів.

Незмірно тяжка війна, розпочата буржуазними правительствами, тяжко мучила наш народ, знищиланаш край, розбила господарство.Тепер тому мусить бути кінець!

В справі земельній комісія, вибрана на останнійсесії нашій, вже зробилазакон про передачу землі трудовому народові без викупу, прийнявши за основу скасування власності і соціалізацію землі згідно з нашою постановою на сьомій сесії.

...В самостійнійУкраїнській Народній Республіцінації користуватимутьсяправом національно-персональної автономії...»

Завдання А. Виявіть центральну тезу IV Універсалу, а також причини його проголошення. Свої думки обґрунтуйте.

Завдання Б. Проаналізуйте документ за таким планом:

1. Причини проголошення універсалу.

2. Основна ідея його.

3. Перші заходи самостійної держави,

4. Історичне значення Універсалу,

Завдання В. Уважно прочитайте документ і визначить його основну ідею. Виявіть причини проголошення Універсалу.

8). Визначити питання, які було винесено на всенародний референдум в Україні 1 грудня 1991 р. та наслідки для українського народу.

9). Встановити відповідність між назвами основних течій опозиційного руху в Україні у 60-80-х рр. ХХ ст. та змістом їхньої діяльності:

а) боротьба за свободу совісті представників православної і репресованих УГКЦ та протестантських церков;

б) рух за права людини, проти ігнорування комуністичним режимом законів, норм і правил демократичного суспільства, проти підкорення інтересів особи інтересам колективу і тоталітарної держави;

в) рух за відродження української культури, мови, традицій;

г) рух за відродження української державності.

1) самостійницька течія;

2) національно-культурницька течія;

3) правозахисна;

4) рух за свободу совісті.

10). Скласти політичний портрет одного з діячів: М. Грушевський, П. Шелест, В. Щербицький, Л. Брежнєв, О. Косигін, В. Мороз, В. Чорновіл, С. Шушкевич, Л. Кравчук.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

2. Бойко О. Д. Історія України / О. Д. Бойко. – К.: Академія, 2002.

3. Кульчицький С. В. Україна між двома війнами (1921–1939 рр.) / Україна крізь віки / С. В. Кульчицький. – Т. 5. – К.: Альтернативи, 1999.

4. Мицик Ю. А. Історія України: Навч. посібник / Ю. А. Мицик, О. Г. Бажан, В. С. Власов. – К.: Києво-Могилянська академія, 2005.

5. Новітня історія України (1900–2000): Підручник / А. Г. Слюсаренко, В. І. Гусєв, В. М. Литвин та ін. – К.: Вища школа, 2002.

6. Світлична В. В. Історія України. Навч. посібник, 4-е вид. / В. В. Світлична. – К., 2006.

Лекція 6.

⇐ Предыдущая 3 4 5 6 789 10 11 12 Следующая ⇒

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных