Закономірності росту і плодоношення

Розвиток плодової рослини відбувається в просторі і часі під впливом умов зовнішнього середовища відповідно до генетичної програми. Виокремлюють низку закономірностей, що відповідають цьому постулату (Рис.10).

Апікальне домінування. Властивістьдомінування росту пагонів із термінальної і найближчих до неї бруньок. Відбувається в межах дерева і кожної гілки зокрема. При видаленні верхівкової бруньки апікальне домінування отримує найближча до неї брунька. Ослаблюється при відхиленні гілки до горизонтального положення, із збільшенням загальної довжини і віку гілки.

Апікальне домінування пояснюють концентрацією у верхівці гілки (апексі) речовин – стимуляторів, а в нижній частині гілки – інгібіторів росту. Але за дослідженнями Ж. Берньє, Ж-М. Кіне і Р. Сакса виявлено, що ці речовини мають однакову природу, але їх дія залежить від концентрації. Низька концентрація проявляє дію стимулювання росту, висока концентрація – інгібування.

Пробудженість бруньок. Властивість бруньок проростати в рік формування (скоростиглі) або на наступний рік (пізньостиглі). Характеризується кількістю пробуджених бруньок до загальної їх кількостічисла на гілці (%): дуже низька – 20, низька – 30, середня – 50, висока – до 70 і більше 70 – дуже висока. Пробудженість бруньок – сортова ознака, що визначається ступінем апікального домінування. Враховують при формуванні крони.

Пагоноутворювальна здатність. Властивість пробуджених бруньок розвиватися в сильні пагони. Характеризується кількістю сильних пагонів до кількості пробуджених бруньок (%): дуже низька – 5, низька – 10, середня – 15, висока – до 25, дуже висока – більше 25. Також сортова ознака і визначається ступінем апікального домінування.

Пагоновідновлювальна здатність. Властивість рослин утворювати пагони на старих оголених ділянках скелетних гілок в результаті пробудження сплячих і адвентивних бруньок. Обумовлена втратою здатності до росту верхньої частини гілок (старіння, підмерзання, механічне пошкодження).

Ярусність. Властивість щорічно утворювати найдовші пагони на верхній частині однорічної гілки і зберігати сплячими бруньки в нижній частині. Чітко виражена ярусність у черешні, груші, волоського горіха. У деяких культур може бути слабка або практично відсутня. У молодих рослин виражена сильніше, ніж у дорослих.Ступінь проявлення визначається пагоноутворювальною здатністю.

Рис.10. Основні закономірності росту і плодоношення:

а – пробудженість бруньок і пагоноутворювальна здатність; б – ярусність; в – кути відродження гілок; г – зміна кута відродження за висотою дерева; д – ріст і плодоношення залежно від орієнтації гілки в просторі.

Полярність. Явище, завдяки якому спостерігається фізіологічна та біологічна відмінність між морфологічно верхньою і нижньою частинами стебла і рослини загалом.

Морфологічний паралелізм. Відносна подібність одновікових основних і обростаючих гілок у межах ярусів.

Циклічна зміна (самопрорідження гілок). Явище відмирання гілок у тому ж порядку, в якому проходило їх наростання: від центру крони до периферії. В результаті циклічно змінюються дрібні обростаючі гілки, пізніше більші і аж до основних скелетних гілок. Це генетично обумовлений процес пов’язаний з не однаковим строком появи гілок і різною їх довговічністю. Завдяки цьому процесу крона поповнюється новими сильними гілками на заміну засохлим і дерево здатне плодоносити протягом багатьох років.

Періодичність плодоношення. Явище, при якому дерева одного року дають високий врожай, наступного – не плодоносять зовсім або дають дуже мізерний врожай. Для деяких сортів така закономірність генетично обумовлена. Але може бути спричинена іншими факторами (нестача живлення, ураження хворобами листової поверхні, посуха тощо).

Самоплідність. Здатність утворювати добре розвинені повноцінні плоди при самозапиленні сорту.

Самобезплідність. Нездатність утворювати плоди при самозапиленні.

Ремонтантність. Здатність сорту давати другий врожай у невластиві для культури строки після основного плодоношення.

Типи суцвіть

Суцвіття – пагін, на якому квіти розміщені певними групами. За характером галуження головної осі суцвіття ділять на ботричні (або незавершені, моноподіальні) і цимозні (або завершені, симподіальні).

Для ботричних характерний моноподіальний тип галуження, при якому головна вісь не припиняє росту в довжину й утворює нижче від своєї верхівки менш розвинені бічні відгалуження. У плодових культур до простих ботричних відносять китицю, зонтик, щиток і низку інших. До складних ботричних – складну китицю, складний щиток.

Цимозні суцвіття мають обмежений ріст головної осі, що закінчується квіткою, і симподіальний тип галуження, при якому головну вісь продовжують бічні гілки різних порядків і набирають напряму головної осі. Серед плодових культур до цимозних належать дихазій, несправжній зонтик і деякі інші.

10

Рис. 11. Типи суцвіть плодових культур:

1 – зонтик; 2 – зонтикоподібна китиця; 3,4 – китиця; 5 – щиток; 6 – складна китиця; складний щиток; 8 – дихазій; 9 – сиконіум; 10 – сережка.

Суцвіття зонтик формують яблуня, вишня, черешня, слива. Простий щиток у груші. Складний щиток у горобини, аронії, калини. Суцвіття проста китиця у смородини, порічок, малини, ожини, а складна китиця – у винограду. Сережки – чоловіче суцвіття таких горіхоплідних культур, як волоський горіх, ліщина, фундук, каштан та інші. Суцвіття суниці – дихазій, а інжиру – сиконіум (Рис. 11).

Типи плодів

Плід – орган покритонасінних рослин, який утворюється після запліднення з маточки, а також іноді з інших частин квітки (квітколожа, оцвітини тощо) внаслідок розростання й видозмінення їх. Складається з оплодня, або перикарпія, й насінин, що розвиваються всередині плоду. У порожнинах-гніздах на особливих виростах – плацентах. Виділяють так звані партенокарпічні плоди – плоди, що розвиваються без запліднення. Такі плоди не формують повноцінного насіння.

1 5 7

Рис.12. Типи плодів:

1 – яблуко; 2 – кістянка; 3 – горіх; 4 – суничина, або апокарпний соковитий багатогорішок; 5 – ягода; 6 – померанець; 7 – збірна кістянка.

За будовою оплодня плоди поділяють на сухі й соковиті. Сухі плоди мають сухий шкірястий чи дерев’янистий оплодень (горіх, горішок, сім’янка, зернівка, крилатка). У соковитих плодів весь оплодень або частина його соковита, м’ясиста (яблуко, ягода, померанець, кістянка).

Сукупність плодів, що утворилися з кількох маточок однієї квітки, називають збірним, або складним (малина, ожина, ананас).

Плоди поділяють також на апокарпні – ті що утворилися з однієї або кількох не зрослих між собою маточок (листянка, біб, деякі кістянки – малина), і ценокарпні (синкарпні) – плоди, які утворюються із зрослого гінекею.

Плоди містять багато поживних речовин (білків, жирів, вуглеводів, вітамінів та інше), завдяки чому мають величезне харчове значення. Багато плодів використовують із технічною метою.

Плід яблуко формують яблуня, груша, горобина, аронія, ірга, айва, хеномелес. Кістянка – плід таких кісточкових, як слива, вишня, черешня, абрикос, персик, обліпиха, кизил та інші, а також волоського горіха і мигдалю. Збірна кістянка в малини, ожини і морошки. Ягода – плід смородини, порічок, аґрусу, винограду. Плід у ліщини і фундука – горіх, а в суниці на поверхні розрослого квітколожа формуються власне плоди – горішки, але загалом соковитий плід суниці ще називають – суничина, або апокарпний соковитий багатогорішок (Рис. 12). Термін – несправжній плід не слід вживати, оскільки він не відповідає ботанічній термінології і не може бути використаний щодо живої рослини, у якої все справжнє.

Питання для контрольної роботи

1. Стан і перспективи розвитку плодівництва в Україні. Основні напрями розвитку світового плодівництва.

2. Історія розвитку плодівництва як науки і галузі с.-г.

3. Систематика плодових культур. Основні роди і види.

4. Класифікація і виробничо-біологічні групи плодових і ягідних культур.

5. Морфологічні особливості плодових культур.

6. Виробничо-біологічна характеристика плодових, горіхоплідних і ягідних культур.

7. Закономірності побудови надземної частини плодового дерева (апікальне домінування, кореляція росту, ярусність, морфологічний паралелізм, циклічна зміна скелетних і обростаючих гілок).

8. Закономірності плодоношення основних плодових і ягідних культур (строки вступу в пору плодоношення, самоплідність і самобезплідність, партенокарпія, ремонтантність).

9. Особливості онтогенезу плодових культур.

10. Вікові періоди росту і плодоношення.

11. Чинники зовнішнього середовища, їх значення для плодових рослин.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: