Тема 27. Поняття і класифікація суб’єктів профілактики злочинності

1. Поняття суб’єктів профілактики злочинності

2. Класифікація суб’єктів профілактики злочинності

3. Органи влади загальної компетенції як суб’єкти профілактики злочинності

4. Неспеціалізовані суб’єкти профілактики злочинності

5. Частково спеціалізовані органи профілактики злочинності

6. Спеціалізовані суб’єкти профілактики злочинності

1. Суб’єктами профілактики злочинності (злочинів) є органи, установи, організації, підприємства, а також посадові особи (службовці) й окремі громадяни, на яких законом покладені завдання та функції по виявленню, усуненню, послабленню, нейтралізації причин та умов, які сприяють існуванню і поширенню злочинності в цілому, її окремих видів і конкретних злочинів, а також утриманню від переходу на злочинний шлях і забезпечення ресоціалізації осіб, схильних до вчинення злочинів (рецидиву).

Діяльність всіх суб’єктів профілактики злочинів повинна організовуватись наступним чином:

- цілеспрямоване здійснення профілактики злочинів як функції;

- зв’язок з елементами системи “по горизонталі” (взаємодія) і “по вертикалі” (підпорядкування);

- неухильне виконання команд управляючого механізму системи;

- вибір лінії поведінки відповідно до стану об’єкту профілактичного впливу.

2. За місцем в державній і суспільній системі суб’єкти профілактики можуть бути класифіковані на:

- державні;

- недержавні (неурядові), у тому числі підприємства, установи і організації, громадські об’єднання і спеціалізовані формування;

- окремі громадяни.

3. За завданнями, компетенцією і змістом попереджувальної діяльності суб’єкти профілактики класифікуються на:

- органи влади загальної компетенції (їх установи, організації, підприємства);

- неспеціалізовані;

- частково спеціалізовані;

- спеціалізовані органи.

3. Відповідно до Конституції забезпечення законності, правопорядку, громадської безпеки, а отже, і попередження злочинів перебувають у спільному віданні держави та її суб’єктів.

У спільному віданні знаходяться також охорона навколишнього природного середовища, загальні питання виховання та освіти, координація питань охорони здоров’я, захист сім’ї та молоді, соціальний захист, адміністративна, трудова, сімейна та ряд інших галузей законодавства, кадри судових і правоохоронних органів, адвокатура, нотаріат. Ці напрямки правового регулювання й організаційно-управлінської діяльності тісно пов’язані з попередженням злочинів.

Представницькі органи держави та її суб’єкти приймають закони та інші нормативно-правові акти, які складають правову базу профілактики. У межах своєї компетенції органи місцевого самоврядування приймають нормативні акти, пов’язані з профілактикою злочинів, вирішуючи питання місцевого значення стосовно охорони громадського порядку.

Президент України і Уряд видають у відповідності зі своїми повноваженнями нормативні акти (укази, постанови, розпорядження) щодо попередження злочинів, згідно Конституції та інших законів України.

4. Неспеціалізовані суб’єкти профілактики злочинності – це господарюючі структури, установи культури та спорту, засоби масової інформації; органи, що регулюють природокористування, міграцію, які здійснюють працевлаштування, пенсійне забезпечення; житлово-комунальні органи; установи, що надають послуги по проведенню дозвілля, та інші органи, які беруть участь у різних сферах життєдіяльності суспільства.

Хоча діяльність таких суб’єктів профілактики в ряді випадків сприяє попередженню злочинів, однак такі завдання не виділені в їх діяльності в особливий напрямок і профілактичний ефект досягається як би опосередковано, або шляхом звертання з боку спеціалізованих суб’єктів профілактики до них, з конкретними дорученнями.

5. До числа частково спеціалізованих (напівспеціальних) органів попередження злочинів відносяться установи соціального обслуговування, освіти, охорони здоров’я, а також природоохоронні, контрольно-ревізійні й аудиторські організації.

Такі органи одержали назву частково спеціалізованих з метою встановлення межі між ними і неспеціалізованими структурами. Останні деякою мірою пов’язані з профілактикою злочинності, але відповідні функції виконуються ними, як правило, після звернення відповідних органів, що ведуть цілеспрямовану боротьбу зі злочинністю або в зв’язку із забезпеченням правопорядку і безпеки серед певної категорії громадян. Частково ж спеціалізовані суб’єкти профілактики мають у рамках своїх основних завдань спеціально виділену функцію профілактики.

6. Спеціалізованими суб’єктами попередження злочинів є правоохоронні органи, для яких завдання та функції профілактики відносяться до числа головних, пріоритетних завдань. Це органи суду, прокуратури, внутрішніх справ, податкової міліції, служби безпеки, юстиції, митна і прикордонна служби, внутрішні війська, наукові й навчальні спеціалізовані юридичні установи. До системи спеціалізованих органів відносяться деякі спеціалізовані громадські об’єднання (формування), організації недержавних форм власності, що надають охоронні послуги.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: