ТОР 5 статей:
Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия
Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века
Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка
Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы
КАТЕГОРИИ:
- Археология
- Архитектура
- Астрономия
- Аудит
- Биология
- Ботаника
- Бухгалтерский учёт
- Войное дело
- Генетика
- География
- Геология
- Дизайн
- Искусство
- История
- Кино
- Кулинария
- Культура
- Литература
- Математика
- Медицина
- Металлургия
- Мифология
- Музыка
- Психология
- Религия
- Спорт
- Строительство
- Техника
- Транспорт
- Туризм
- Усадьба
- Физика
- Фотография
- Химия
- Экология
- Электричество
- Электроника
- Энергетика
Тема 25. Класифікація заходів профілактики злочинності
за обсягом (масовістю охоплення)
1. Підстави класифікації заходів профілактики злочинності
2. Класифікація заходів профілактики злочинності за обсягом (масовістю охоплення).
3. Характеристика загальних заходів
4. Характеристика особливих заходів
5. Характеристика індивідуальних заходів
6. Етапи впливу на об’єкт
1. Класифікація заходів профілактики злочинності здійснюється за наступнимипідставами: соціальним рівнем попереджувальної діяльності; обсягом (масовістю охоплення); територією поширення; етапами впливу на об’єкт профілактики; спрямованістю, видом (змістом) впливу; суб’єктом розробки і застосування.
2. За обсягом (масовістю охоплення) запобіжні заходи поділяються на: загальні (знеособлені), особливі (групові), індивідуальні (конкретні).
3. Загальні профілактичні заходи спрямовані на виявлення, усунення, послаблення, нейтралізацію причин і умов злочинності в цілому або її окремих видів.Вони адресовані індивідуально невизначеному колу об’єктів впливу (ситуацій і осіб). Такими, наприклад, є комплекс заходів для боротьби з незаконним обігом наркотиків, зброї тощо.
4. Особливі заходи здійснюються в рамках груп ситуацій чи осіб, виділених за визначеними родовими ознаками, наприклад:
- щодо осіб, схильних до вчинення злочинів у зв’язку зі вживанням наркотиків, заняттям проституцією, бродяжництвом і т.д.;
- щодо ситуацій, що сприяють вчиненню корисливих злочинів, що пов’язані, наприклад, з відсутністю стандартів безпеки для жилих і офісних приміщень; з порушеннями правил обліку і збереження документів, грошей, товарно-матеріальних цінностей і т.д.
5. Індивідуальна профілактика являє собою конкретизацію загальносоціальних і спеціальних запобіжних заходів стосовно окремих осіб. Вона спрямована на:
- усунення несприятливих впливів на конкретну особу, які можуть призвести до формування антигромадської спрямованості та суспільно небезпечної поведінки;
- зміну соціально неприйнятної поведінки, яка може привести на злочинний шлях, і корекцію асоціальної орієнтації і рис особи (якщо її викривлене формування вже мало місце);
- застосування негайних заходів щодо попередження злочинів, що готуються та припинення спроб їх вчинення.
Індивідуальна профілактика виділяє наступні основні етапи:
а) підготовчий, - виявляє та вивчає осіб з антигромадськими установками і орієнтаціями, а також елементи мікросередовища, що негативно впливають на них;
б) безпосередній, - складається з комплексу заходів по організації, плануванню і безпосередньому впливу на особу і навколишнє середовище;
в) завершальний, - проводиться аналіз і перевірка результатів проведених заходів, визначається нова мета і завдання по закріпленню досягнутого результату.
6. Російський кримінолог Миньковский Г.М. [19] відзначає, що загальна, особлива та індивідуальна профілактика в залежності від стадій прояву криміногенних детермінант, розвитку на їх основі викривленої орієнтації і рис особи, і моменту початку попереджувальної роботи поділяються на сім етапів впливу на об’єкт:
- ранню профілактику у формі соціального захисту (допомоги), яка полягає у виявленні та усуненні криміногенних ситуацій, несприятливих життєвих умов серед осіб підвищеного ризику, груп, конкретних осіб до того, як ці ситуації й умови сформували істотні викривлення ціннісних орієнтації і мотивацій;
- ранню профілактику у формі поєднання соціальної допомоги і коригуючого впливу, якщо негативний вплив несприятливих життєвих умов уже призвів до викривленої позиції груп і конкретних осіб і соціально неприйнятної поведінки;
- безпосередню профілактику, коли соціально неприйнятна поведінка осіб (групи) перетворилася у систематичне вчинення правопорушень, характер яких вказує на значну небезпеку, переходу на злочинний шлях;
- профілактику безпосередньої небезпеки вчинення злочинів;
- припинення на стадії готування чи замаху на злочин, що передбачає заходи, спрямовані на те, щоб не допустити продовження вже розпочатого злочину та доведення його до кінця, а також на створення обстановки, що виключає подальшу злочинну діяльність;
- кримінально-процесуальні заходи профілактики за фактами вчинених злочинів, а також заходи реалізації мети кримінально-правової превенції;
- профілактику рецидиву на стадії відбування покарання і ресоціалізації осіб після звільнення із місць позбавлення волі, яка включає усунення та нейтралізацію негативних умов пенітенціарного і постпенітенціарного характеру.
Сучасне суспільство має багатий арсенал засобів впливу на людину, на формування його моралі, правової свідомості.
Провідне місце займають засоби масової інформації (ЗМІ) – преса, радіо, телебачення, кінематограф. На сучасному етапі суспільного розвитку основним завданням є повне та ефективне використання цих засобів для вирішення проблем, що стоять перед суспільством.
Досвід свідчить про те, що засоби масової інформації в загальному попередженні (профілактиці) злочинів можуть бути використані в наступних напрямках:
- усунення, блокування або нейтралізація обставин, що сприяють вчиненню злочинів;
- виявлення та роз’яснення причин, що породжують вчинення злочинів, та умов, що сприяють їх вчиненню, з тим щоб довести до свідомості людей правильне розуміння витоків цих явищ і викликати протидію;
- виховання громадських поглядів, настроїв і переконань;
- виховання активності населення в боротьбі зі злочинністю;
- висвітлення невідворотності покарання за вчинення злочину;
- попередження злочинних дій шляхом інформування громадян про шляхи їх вчинення і осіб, що їх вчинили;
- виховно-профілактичний вплив на осіб, схильних до злочинної поведінки або тих, хто вчиняє інші правопорушення;
- створення обстановки нетерпимості та засудження осіб, що порушують правопорядок, і тих, хто їм допомагає;
- правове виховання громадян;
- забезпечення належного морально-психологічного клімату в суспільстві з метою створення оптимальних умов для діяльності правоохоронних органів та громадськості;
- встановлення обставин, що мають значення для розкриття, розслідування злочинів та розшуку злочинців.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: