Деякі з цих напрямків реалізуються на загальсоціальному рівні, інші – на загальсоціальному і спеціально-кримінологічному, треті – тільки на спеціально-кримінологічному.

2. Соціально-економічні заходи реалізуються на загальсоціальному рівні. Збройні Сили, інші війська і військові формування використовують соціально-економічні можливості держави для усунення чи мінімізації відповідних причин злочинності військовослужбовців, для поліпшення їх життя, діяльності, виховання, побуту, відпочинку. Такі заходи не мають у військах особливої специфіки. Реальне поліпшення життєдіяльності військ пов’язане зі звільненням їх від невластивих їм функцій, із професіоналізацією армії, з визначенням її місця в державній структурі, з корінним поліпшенням соціального та матеріального становища військовослужбовців.

3. Заходи виховного характеру являють собою сукупність засобів і способів впливу на свідомість людини при суворому дотриманні конституційних прав і свобод особи. Основа виховання особового складу з метою недопущення злочинів і фонових правопорушень – формування соціально корисних інтересів і потреб у військовослужбовців, надання можливостей для їх задоволення, надання особам, які помилилися, педагогічної, психологічної і соціальної допомоги. Цей шлях є оперативним і перспективним. Оперативним – тому, що його реалізація можлива за будь-яких умов життя і діяльності військовослужбовця, а перспективним – тому, що тільки позитивне корегування соціальної спрямованості особи може вважатися надійною гарантією морального, правового і військового виховання.

Командири і начальники, формуючи в підлеглих корисні потреби та інтереси, залучаючи їх до оволодіння професією, знаннями, культурою, можуть сприяти зміні соціальної спрямованості військовослужбовців і усуненню кримінальних спонукань.

Важливим заходом виховного впливу на підлеглих є особистий приклад командирів, начальників у дотриманні чинного законодавства. Тому зміцнення дисципліни і попередження злочинів повинні тісно поєднуватися з профілактикою аморальної та протиправної поведінки військових посадових осіб.

4.Істотна роль у попередженні злочинної поведінки військовослужбовців належить організаційно-управлінським заходам.

Дотримання статутних вимог у житті і діяльності частин і підрозділів – найважливіший організаційний засіб попередження правопорушень серед військовослужбовців. Прагнучи до зміцнення військової дисципліни, командир повинен діяти тільки за законом і на основі статуту.

Особливо варто звернути увагу на суворе дотримання правового положення військовослужбовців, на постійну турботу про здоров’я, харчування, матеріально-побутові умови життя особового складу, на вивчення і задоволення їх реальних життєвих потреб, захист від «дідовщини» і забезпечення невідворотності відповідальності винних.

Елементами соціального контролю в армійських умовах є:

- науково обґрунтовані правові норми, що відповідають міжнародним стандартам, викладені в законах, статутах, настановах, положеннях і наказах начальників (нормативний елемент);

- реальний рівень контролю за дотриманням військовослужбовцями цих норм з боку командирів (начальників) і збалансоване застосування практики стимулювання і примусу у дотримання чинного військового законодавства (організаційний елемент);

- громадська думка, оцінки і висновки про дотримання чинних норм у військових колективах (психологічний, соціально-психологічний елемент);

- індивідуальне ставлення військовослужбовців до правової та протиправної поведінки (психологічний елемент).

Системне використання цих елементів соціального контролю в зміцненні військової дисципліни допомагає вирішувати профілактичні завдання.

5.Особливе місце в попередженні злочинів у військових частинах і підрозділах належить кримінально-правовим заходам. Правові, кримінально-правові заходи не усувають соціальних причин злочинної поведінки. Вони впливають лише на психіку людей, стимулюючи належну поведінку людини чи загрозу неминучого покарання утримують їх від суспільно небезпечної поведінки.

За вчинення злочинів винні особи несуть особисту кримінальну відповідальність. Її не можна перекладати на командирів і начальників, провокуючи їх до приховування злочинів. Командир повинен нести відповідальність за безпосередні порушення по службі, що реально сприяли вчиненню злочинних діянь підлеглими, але за умови, якщо буде доведена його особиста провина. І ця відповідальність повинна бути порівнянна з його об’єктивними і суб’єктивними можливостями.

Ефективність попередження нових злочинів за допомогою кримінально-правових засобів залежить від змісту кримінальних законів, ефективності правозастосовчої діяльності та належної роботи органів військової юстиції.

Щодо заходів протидії (запобігання) злочинності у Збройних Силах:

1) тактичні заходи:

а) активізація діяльності військової юстиції та громадськості, щодо виявлення нестатутних відносин в солдатському середовищі та притягнення винних до відповідальності;

б) розширення віктимологічної профілактики у військах;

2) оперативні заходи:

а) удосконалення правового статусу командирів (особливо молодших командирів)

б) розвиток системи правоохоронних органів в армії, стимулювання їх активності, забезпечення незалежності від військового командування;

3) перспективні заходи:

а) розвиток і удосконалення механізмів очищення армії від осіб, непридатних за морально-психологічним, фізичним та іншими критеріями до військової служби;

б) оптимізація державної політики у військовій сфері, удосконалення структури військ, підвищення рівня їх забезпечення, сприяння зростанню престижу військової служби.

⇐ Предыдущая 53 54 55 56 575859 60 61 62 Следующая ⇒

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных