Особливості правового регулювання валютних відносин

Україна як самостійна держава здійснює зовнішньоторго­вельні та інші економічні зв'язки із зарубіжними країнами че­рез свої органи та уповноважені нею установи і організації. Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження дер­жавних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права і обо­в'язки суб'єктів валютних відносин установлені Декретом Ка­бінету Міністрів України «Про систему валютного регулюван­ня і валютного контролю», а також іншими актами валютного законодавства.

Велику кількість нормативних актів, що регулюють валютні відносини, видає Національний банк України.

Валютні відносини складаються в сфері фінансової діяль­ності держави і пов'язані з її роллю в розподілі і перерозподілі валового внутрішнього продукту з метою утворення і викорис­тання необхідних суспільству валютних фондів.

В Україні до таких фондів належать Державний валютний фонд, республіканський (Автономної Республіки Крим) валют­ний фонд, місцеві валютні фонди, що утворюються і викорис­товуються виконавчими органами місцевого самоврядування, а також валютні фонди юридичних і фізичних осіб, громадських організацій, інших осіб. Серед них слід розрізняти державні централізовані та децентралізовані фонди, а також фонди, які власне державі не належать.

"валютні цінності":

валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, атакою вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;­ платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;­ іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установах межами України;­ платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах; банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів. Відповідно до статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і контролю» Кабінет Міністрів України забезпечує формування Державного валют­ного фонду:

— за рахунок коштів Державного бюджету у межах сум ви­датків, затверджених Верховною Радою України;

— шляхом купівлі валютних цінностей на міжбанківському валютному ринку України або за погодженням з Національним банком України на міжнародному валютному ринку;

— шляхом одержання кредитів у іноземній валюті у межах затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

— за рахунок інших надходжень, передбачених чинним за­конодавством.

Відповідно до вищенаведеної статті Рада Міністрів Авто­номної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, вико­навчі комітети місцевих рад формують відповідно республікансь­кий (Автономної Республіки Крим) та місцеві валютні фонди шляхом придбання іноземної валюти на міжбанківському ва­лютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів у межах затверджених Верховною Радою Автономної Рес­публіки Крим, місцевими радами сум видатків, а також за ра­хунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством, і виступають розпорядниками коштів цих фондів..

Інші суб'єкти формують свої валютні фонди шляхом прид­бання валюти за рахунок власних та запозичених коштів як на міжбанківському валютному ринку України, так і за рахунок валютних надходжень, що залишаються в їхньому розпоряд­женні.

Галузь валютних відносин складають, з одного боку, широ­кий комплекс міжнародних валютних відносин, з іншого — різноманітні внутрішньодержавні (внутрішні) валютні відноси­ни. Міжнародні валютні відносини набувають свого прояву в межах різноманітних форм співпраці країн: при здійсненні зов­нішньої торгівлі, наданні економічної і технічної допомоги, спільної діяльності в галузі капіталовкладень, міжнародних пе­ревезеннях та ін.

Внутрішньодержавні валютні відносини охоплюють суспільні зв'язки, що організуються державою при розробленні і прове­денні національної валютної політики в зв'язку з утворенням, розподілом і використанням централізованих і децентралізо­ваних валютних фондів, необхідних для виконання певними суб'єктами своїх функцій.

Валютні відносини є різновидом фінансових відносин і ма­ють деякі специфічні особливості:

1) валютні відносини складаються в сфері фінансової діяль­ності держави, яка чітко регламентує порядок утворення і ви­користання централізованих і децентралізованих валютних фондів;

2) безпосереднім приводом для виникнення валютних відно­син є здійснювана державою планова діяльність з утворення і використання необхідних валютних фондів. Ці фонди за своїм змістом є грошовими, але специфічною для них є та риса, що роль грошей у цих відносинах відіграють валютні цінності;

3) об'єктом валютних відносин є валютні цінності, що є засобом платежу в міжнародних розрахунках, або ті, що мо­жуть бути сурогатом таких розрахункових засобів, тобто гроші. Це стосується і зобов'язань, пов'язаних з утворенням і викори­станням валютних фондів;

4) особливість валютних відносин владно-майнового харак­теру полягає в еквівалентному, тобто двосторонньому русі гро­шової та товарної форм між суб'єктами. В цих відносинах відбу­вається не перерозподіл вартості, а перерозподіл частини гро­шових коштів, за допомогою яких можливі міжнародний обмін та фінансове співробітництво;

5) валютні відносини регулюються не тільки нормами фінан­сового, але й інших, перш за все цивільного, галузей права, тобто є комплексними. Але юридичні норми, що їх регулюють, складають окремий інститут фінансового права, оскільки відзна­чаються особливим об'єктом, методом та принципами право­вого регулювання, а також значимістю для суспільного життя.

Під механізмом правового регулювання валютних відносин слід розуміти сукупність взятих у своїй органічній єдності та взаємозв'язку правових засобів, за допомогою яких держава здійснює вплив на суспільні відносини, пов'язані з утворен­ням, розподілом і використанням валютних фондів. Цей ме­ханізм має деякі риси, які визначаються предметом та методом регульованих суспільних відносин.

Особливістю механізму правового регулювання валютних відносин як специфічного різновиду фінансових є їх особлива владно-майнова природа, яка визначається розробленою дер­жавою моделлю функціонування національного валютного рин­ку України, формами участі резидентів в іноземних та міжна­родних валютних ринках, участь в яких дозволяється законо­давством України.

З боку держави для регулювання валютних відносин, як і в цілому для фінансово-правового регулювання, характерне зас­тосування імперативних приписів, в межах яких законодавцем допускається можливість певної владної поведінки учасників цих суспільних зв'язків. Валютні відносини в цілому регулю­ються за допомогою усіх трьох засобів правового регулювання (припису, дозволу і заборони).

Правовий режим валютних відносин в Україні можна виз­начити як режим валютних обмежень.

Сутність такого режиму полягає в законодавчій або адмі­ністративній забороні, лімітуванні або регламентації операцій з валютою або валютними цінностями. Введення валютних обмежень може диктуватися економічними або політичними при­чинами.

Валютні обмеження полягають у дорученні керувати валют­ними операціями Національному банку, ліцензуванні валют­них операцій, можливості блокування валютних рахунків; до недавнього часу вимозі обов'язкового продажу половини ва­лютного виторгу експортерів Національному банку.

Одним з важливих валютних обмежень є заборона обігу і ви­користання іноземних валют як платіжного засобу.

Таким чином, законодавство України встановлює загаль­ний дозвіл ведення валютних операцій, але в суворо обмеже­ному порядку і при забороні здійснення певних дій. Згідно з вказаним загальним дозволом кожний конкретний суб'єкт має право бути власником валютних цінностей з усіма повнова­женнями, що з цього випливають, — володіння, користування, розпорядження валютними цінностями. Але при загальному дозволі існують певні обмеження:

1) регулювання переказів та платежів за кордон, вивозу ка­піталу, репатріації прибутків, золота, грошових знаків та цінних паперів;

2) обмеження вільної купівлі та продажу іноземної валюти, та введення обов'язкового продажу державі іноземної валюти в обмін на національну валюту за офіційним курсом (зараз це в Україні скасовано), але не законодавчим органом, а Націо­нальним банком;

3) зосередження валютних операцій в центральних або спе­ціально уповноважених банках;

4) контроль за створенням та ліквідацією авуарів резидентів в країні (авуари — це кошти, що належать резидентам або не­резидентам і знаходяться в іноземних банках);

5) контроль за створенням та ліквідацією авуарів нерези­дентів — учасників валютних операцій в країні;

6) контроль за інвестуванням нерезидентів в економіку Ук­раїни та резидентів в економіку інших країн;

7) здійснення декларування, попереднього дозволу, конт­ролю або заборони в здійсненні окремих видів валютних опе­рацій.

Наведені вище валютні обмеження можуть виступати і в ін­ших формах.

Основою правового регулювання валютних відносин є ва­лютно-правові норми. Вони допускають певну диспозитивність для суб'єктів валютних правовідносин. Водночас ці норми ма­ють характерні для всіх фінансово-правових норм оцінки — державно-владний характер, імперативність і категоричність приписів. Це прямо випливає з валютної політики держави.

Правові відносини, що випливають з валютних операцій, характеризуються особливим складом суб'єктів, їх правами і обов'язками, а також об'єктом — валютними цінностями.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютно­го регулювання і валютного контролю» до валютних цінностей відносить як валюту України, так і іноземну валюту; при цьому під іноземною валютою слід розуміти:

— іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейсь­ких білетів, монет, що перебувають в обігу та є законними пла­тіжними засобами на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на ра­хунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінан­сових установ за межами України;

— платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи, виражені в іноземній валюті або мо­нетарних металах);

— монетарні метали — золото і метали ірідієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів і брухту цих металів.

Учасниками валютних правовідносин виступають уповно­важені банки, резиденти, нерезиденти, які здійснюють валютні операції, суспільно-територіальні утворення, колективні суб'єк­ти, індивідуальні суб'єкти.

Уповноважений банк — це будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцен­зію Національного банку України на здійснення валютних опе­рацій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів. Ліцензію на здійснення валютних операцій мають не всі банки, зареєстровані в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж і фінансово-кредитних установ, а лише ті, яким ліцензія надана в спеціальному порядку. За порушен­ня валютних правил Національний банк України може позба­вити ці банки ліцензії.

В здійсненні валютної роботи бере участь широке коло дер­жавних органів загальної та спеціальної компетенції.

Верховна Рада України, крім законодавчих функцій, зат­верджує визначений Кабінетом Міністрів України ліміт зовні­шнього державного боргу. Кабінет Міністрів України спільно з Національним банком України складає платіжний баланс Ук­раїни, забезпечує виконання бюджетної і податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей. Крім того, він забезпечує формування і розпоряджається Державним ва­лютним фондом.

В сфері валютного регулювання широкими повноваження­ми наділений Національний банк України. На нього покладе­но здійснення валютної політики, виходячи з принципів за­гальної економічної політики України. Національний банк кон­тролює дотримання ліміту зовнішнього державного боргу і визначає при необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті банкам-нерезидентам. Національний банк наділений в межах, встановлених валютним законодавством, нормотворчими повноваженнями в галузі здійснення операцій на валютно­му ринку України; його акти є обов'язковими для всіх юридич­них і фізичних осіб і вступають в силу в строк, встановлений Національним банком.

До компетенції Національного банку належить накопичен­ня, зберігання і використання резервів валютних цінностей для здійснення державної валютної політики, встановлення спо­собів визначення і використання валютних (обмінних) курсів

іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валют­них цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахунко­вих (клірингових) одиницях. Національний банк контролює своєчасне надання звітів і документації про валютні операції за встановленими ним єдиними формами і публікує звіти про власні операції уповноважених банків.

Згідно з статтею 68 Закону України «Про місцеве самовря­дування в Україні» органи місцевого самоврядування можуть мати позабюджетні цільові валютні кошти, які перебувають на спеціальних рахунках в банках.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: