Структура, суть та основні функцìï ринку

План

1. Вступ.

2. Розділ І.Структура, суть та основні функцìï ринку:

1.1. Поняття «національного ринку».

1.2. Функції, що виконує «національний ринок».

1.3. Ринкова структура.

3. Розділ ІІ. Інфраструктура ринку:

2.1. Біржі як складова частина ринкової інфраструктури.

2.2. Банки як складова частина ринкової інфраструктури

4. Розділ ІІІ. Механізм встановлення рівноваги національного ринку в Україні:

3.1.Значення держави при формуванні національного ринку.

3.2. Зовнішньоекономічна діяльність як основний чинник.

5. Висновок.

6. Список використаної літератури.

Вступ

Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм, що складається з величезної кількості різноманітних виробничих, комерційних, фінансових і інформаційних структур, що взаємодіють на фоні розгалуженої системи правових норм бізнесу, і що об'єднуються єдиним поняттям - ринок.

Ринок – синтетична категорія, за допомогою якої визначаються різноманітні за змістом і параметрами явища. При розгляді структурної організації ринку визначальне значення має кількість виробників (продавців) і кількість споживачів (покупців), що беруть участь у процесі обміну загального еквівалента вартості (грошей) на якийсь товар. Ця кількість виробників і споживачів, характер і структура відношень між ними визначають взаємодію попиту і пропозиції. При цьому ринки приймають самі різні.

Галузь макроекономіки, яка вивчає особливості господарювання в окремій країні, обґрунтування теоретичних положень і заходів щодо вдосконалення організації її господарського механізму відповідно до вимог об’єктивних економічних законів та положень макроекономіки, називають національною макроекономікою. Об’єктом дослідження національної макроекономіки є національний ринок.

Національний ринок – це система соціально-економічних відносин, які характеризують процес створення та розподілу товарів і послуг у межах певного національного господарства.

Суб’єктами національного ринку є інституційні одиниці, які функціонують в межах окремих секторів: домашніх господарств, не фінансових корпорацій, фінансових корпорацій, некомерційних установ, що обслуговують домашні господарства, державного управління, решти світу, тіньового сектору.

При цьому ринки приймають самі різні форми. Найближча автозаправна станція, закусочна, магазин грамплатівок, пришляховий ларьок фермера - усе це звичайні ринки.

Як випливає, одні ринки є локальними, тоді як інші носять національний або міжнародний характер. Деякі відрізняє особистий контакт між пред'явником попиту і постачальником, а інші є безособовими -- на них покупець і продавець ніколи не бачать або зовсім не знають один одного. Існує безліч видів ринків, який можна згрупувується по трьох ознаках.

Подібні ринки припускають велике число незалежно чинних покупців і продавців, зацікавлених в обміні стандартних продуктів. Точніше, ми тут маємо на увазі не той тип ринку, до якого відносяться магазин грамплатівок і автозаправочні станції, де на загальний огляд вивішені цінники, а такі конкурентні ринки, як центральна зернова біржа, фондова біржа або біржа іноземних валют, де рівноважна ціна "виявляється" за допомогою узгоджених рішень покупців і продавців. Ми прагнемо також з'ясувати, як установлюються ціни на ресурсних ринках на основі рішень, прийнятих конкуруючими підприємствами - пред'явниками попиту, і на основі рішень, прийнятих конкуруючими домогосподарствами - постачальниками ресурсів.

Розділ I

Структура, суть та основні функцìï ринку

1.1.Поняття «національного ринку»

Поняття "ринок" сьогодні є чи не найпопулярнішим в нашому суспільстві. Зумовлено це переходом України до ринкової економіки, ринкових відносин.

У чому полягає зміст цих понять? В економічній літературі наводяться різні визначення ринку. Його визначають як сферу обміну або місце зустрічі покупців і продавців товарів і послуг, або сукупність угод купівлі і продажу товарів тощо. Ці визначення обмежують ринок виключно сферою обміну, купівлі-продажу, що не відображає його дійсної суті.

Як економічна категорія, поняття "ринок" відображає сутність економічних відносин, що виникають між суб'єктами економічної системи (виробниками і покупцями) з приводу обміну результатами і умовами (факторами) виробництва.

Національний ринок – це система соціально – економічних відносин, які характеризують процес створення та розподілу товарів і послуг у межах певного національного господарства.

Суб’єктами національного ринку э інституційні одиниці, які функціонують в межах окремих секторів: домашніх господарства, фінансових корпорацій, некомерційних установ, що обслуговують домашні господарства державного управління, решти світу, тіньового сектору

Економічні відносини завжди проявляються як економічні інтереси (усвідомлені людиною потреби, спонукальні мотиви господарської
діяльності). Тому ринок - поняття, яке відображає процес взаємодії економічних інтересів суб'єктів господарської системи. Отже, поняття "ринок" тотожне поняттю "ринкові відносини".

Економічна система, що функціонує на засадах ринкових відносин, у реальній дійсності є формою організації господарської діяльності суспільства, яку називають по-різному: ринкова система, система вільного підприємництва або ж просто - ринок.

Таким чином, поняття ринок можна розглядати як у вузькому, так і широкому розумінні. У першому - це форма економічного обміну, в другому - система відносин господарювання, здатна вирішувати життєво важливі завдання у сферах суспільного виробництва, обміну, розподілу та споживання.

Ринок виступає як сукупність форм і організації співробітництва людей один з одним, призначених для того, щоб звести разом з комерційною метою продавців та покупців, а також надати можливість першим продати, другим -купити товар. Тобто це місце добровільних угод, де продаж товарів відбувається лише в тому випадку, коли обидві сторони - продавець і покупець - знаходять компроміс, який проявляється в ціні.

Як явище господарського життя ринок з'явився багато сотень років назад як наслідок природно-історичного розвитку виробництва і обміну, що породили товарне ведення господарства. Відбувалося це через розвиток суспільного поділу праці, появу економічно самостійних, юридичних суб'єктів і перехід від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім і до товарного обміну на ринку.

Ринок функціонує за певних умов, які можна поділити на чотири групи. Економічні умови - основою яких є демократизація економіки - пов'язані з введенням загальних умов господарювання, які забезпечують ринкові зв'язки, вільний вибір форм власності на засоби виробництва (утвердження права господаря);

* вільне ціноутворення;

* забезпечення та захист конкуренції;

* вільний вибір виду діяльності;

* вільний обіг товару, капіталу, праці;

* оподаткування, фінансування, кредитування, валютна політика, які стимулюють підприємницьку діяльність.

Соціальні умови, які забезпечують гуманність ринкової економіки, охоплюють:

* систему захисту малозабезпечених верств населення (пенсійне забезпечення);

* система соціальної допомоги дітям, молоді, безробітним;

* система соціального захисту від безробіття.

Правові умови включають систему заходів, пов'язаних з розробкою правового законодавства і прийняття економічних положень з переходу на ринкові методи господарювання.

Соціально-психологічні та соціально-культурні умови, які забезпечують самореалізацію особи та повагу до неї, включають:

* забезпечення свободи розвитку потенціалу особи - кваліфікаційного, освітнього, творчого, комунікативного, підприємницького, морального та ін.;

* свобода політичної діяльності;

* система соціальної відповідальності особи перед трудовим колективом, суспільством;

* система задоволення духовних потреб особи;

* можливість вивчення культурних надбань народів України та світової культури в цілому.

Основними ознаками, що визначають суть ринку, є:

* доступність для будь-якого споживача всіх товарів, представлених на ринку (відсутність фондування, карток, талонів та інших обмежуючих форм розподілу);

* необмежена кількість конкурентів, абсолютно вільний вхід у ринок та вихід з нього;

* повна інформація учасників конкуренції щодо пропозиції, попиту, цін, норм прибутку та ін.;

* свобода реалізації товарів і послуг, вибору товарів споживачем та прийняття рішень;

* пануючий диктат споживача.

В умовах вільної конкуренції виробництво перебуває під постійним економічним контролем, а товаровиробники стають виконавцями волі споживача, змагаючись за сферу впливу на нього та його гаманець.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: