Біржі як складова частина ринкової інфраструктури

Під інфраструктурою ринку розуміють систему державних, приватних і громадських інститутів (організацій і установ) і технічних засобів, що обслуговують інтереси суб'єктів ринкових відносин, забезпечують їхню ефективну взаємодію та регулюють рух товарно-грошових потоків. Розрізняють організаційно-технічну, фінансово-кредитну та науково-дослідну інфраструктуру ринку.

До організаційно-технічної інфраструктури ринку належать товарні біржі й аукціони, торгові доми і торгові палати, холдингові й брокерські компанії, інформаційні центри та ярмарки, сервісні центри, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації і засоби оперативного зв'язку.

Фінансово-кредитну інфраструктуру ринку утворюють банки, фондові й валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій. Це - всі ті, хто здатен здійснювати і здійснює мобілізацію тимчасово вільних грошових ресурсів, перетворює їх у кредити, а потім і в капіталовкладення.

Науково-дослідницька інфраструктура ринку включає в себе наукові інститути з вивчення ринкових проблем, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади. Тут ми розглянемо лише деякі елементи інфраструктури ринку. Особливе місце серед елементів інфраструктури належить біржам.

Перші біржі з'явилися у ХУ-ХУІ ст. в Італії, Нідерландах, Франції. На зібраннях купців велися переговори й укладалися торгові угоди. Ось чому словом «біржа» стали називати зібрання комерсантів.

Товарна біржа — це асоціація юридичних і фізичних осіб, які здійснюють
оптові (торговельні) операції за стандартами, зразками у спеціально
відведеному місці, причому ціни на товари встановлюються в умовах
вільної конкуренції.

Товарну біржу слід розглядати як ринок ринків. Великі біржі, на яких
концентруються попит і пропозиція товарів світової торгівлі, дають
можливість визначити місткість ринку та умови конкуренції, обмінятися
інформацією. Біржова ціна як результат вільної конкуренції є орієнтиром
для інших ринків.

У країнах із розвиненою ринковою економікою товарні біржі переважно
функціонують як безприбуткові асоціації, звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Головними статтями їхнього доходу є
засновницькі та пайові внески і відрахування організацій, що є
засновниками біржі; доходи від надання послуг членам біржі та іншим
організаціям; виручка від інших операцій.

Універсальними називають біржі, які торгують товарами різних груп. Наприклад, на американськім біржі «Чикаго Борл офтрейд» реалізують пшеницю, кукурудзу, овес, сою, бройлерів, фанеру, золото, срібло, нафту, бензин, мазут тощо, тобто продовольчі та непродовольчі товари. Об'єктом продажу Київської універсальної товарної біржі є продукти харчування, худоба тощо. Біржі, об'єктом торгівлі яких є окремі товари або їхні групи, називають спеціалізованими. У свою чергу, їх поділяють на спеціалізовані широкого профілю і вузькоспеціалізовані. Наприклад, на американській біржі «Чикаго Меркантайл Ексчейндж» здійснюється купівля-продаж сільськогосподарської продукції (великої рогатої худоби, свиней, продуктів їх переробки тощо), біржа «Канзас-Сіті Борд оф трейд» є вузькоспеціалізованою, оскільки торгує лише одним товаром — пшеницею. Членами біржі є її акціонери. Вони мають право безплатно відвідувати біржу, користуватися її технічними засобами, укладати угоди. Крім членів біржі в торгах можуть брати участь відвідувачі — постійні та разові. Суб'єкт може набути статусу постійного відвідувача біржі, придбавши відповідний абонемент (чи облігації), як правило, на рік участі у біржових торгах. Власник абонемента може брати участь в усіх біржових торгах. Статус разового відвідувача, підтверджений разовим вхідним квитком, дає право на участь у торгах у певний день. Участь підприємства у біржовій торгівлі на постійних чи разових засадах може здійснюватися за певну плату через брокерські контори або брокерів (маклерів).

Біржовий маклер є висококваліфікованим спеціалістом і має особливий статус, що дає йому право на виконання таких функцій: посередництво під час укладання угод через прийняття доручень (наказів) членів та відвідувачів біржі, підбір відповідних контрагентів; представництво інтересів клієнтів у здійсненні біржових операцій та укладання угод від свого імені; консультування торговців з питань якості та властивостей товарів, що продаються; документальне оформлення угод і передавання їх до реєстрації; експертні оцінки і висновки з різних питань біржових угод, торгової кон’юнктури тощо.

мають свої особливості часто досить суттєві. Беручи за критерій
визначення правового статусу бірж їх поділяють на три типи:
публічно-правові; приватні, змішані.

Діяльність публічно-правових бірж постійно перебуває під державним контролем. Держава приймає активну участь в створенні правил біржової торгівлі, контролює їх виконання, забезпечує підтримку правопорядку на біржі під час проведення торгів, призначає біржових маклерів. Публічно-правовий тип фондової біржі характерний для Франції та Німеччини.

Приватні фондові біржі - це акціонерні товариства, що абсолютно
самостійні в організації біржової торгівлі. Всі угоди на таких біржах
укладаються у відповідності до чинного в країні законодавства. Держава
не дає ніяких гарантій і не бере на себе ніякої відповідальності по
забезпеченню стабільності біржової і торгівлі та зниженню ризику
торговельних угод. Такий тип характерний для США та Англії.
При змішаному типі — фондова біржа створюється як акціонерне товариство,
але при цьому 50% їх капіталу належить державі. Керівництво такими
біржами здійснюється на виборній основі, але нагляд за біржовою
діяльністю здійснюється біржовим комісаром, він же проводить офіційну
реєстрацію біржових курсів. Цей тип бірж характерний для Австрії,
Швейцарії та Швеції.

Окрім цієї класифікації фондові біржі умовно поділяють також на
„брокерські" та „банківські". Перший тип характерний для США, відповідно
до такої організації бірж торгівлею цінними паперами займаються лише
брокери, а комерційним банкам „вхід" на біржу заборонено. За другим
типом (Німеччина, Франція) навпаки —банки є найважливішими суб'єктами
біржової торгівлі цінними паперами. В Україні під час створення першої
фондової біржі існувала розвинута система комерційних банків, інших же
різновидів інвестиційних посередників та мережі брокерських контор ще не
було. Тому саме комерційні банки прийняли участь у створенні першої
Української фондової біржі. У день реєстрації УФБ із 29 засновників –21були комерційні банки.

Найбільшими за обігом та значенням залишаються ті національні біржі, які знаходяться в головному фінансовому центрі країни. На них концентруються операції загальнонаціональних масштабів, провінційні ж біржі поступово втрачають свої позиції. Так складається поступово моноцентрична система, яка в найбільш закінченому вигляді представлена в Англії, де Лондонська біржа має назву Міжнародної фондової біржі оскільки вона перебрала на себе фондові біржі не тільки Великобританії, але й Ірландії. На сьогодні на біржі котирується близько 3500 цінних паперів, включаючи іноземні акції та облігації. В неофіційному котируванні перебувають близько 300 акцій.

В країнах, що мають федеративний державний устрій, біржовій фондовій
системі притаманна поліцептричність, в таких країнах майже рівні позиції
займає кілька центрів фондової торгівлі. Так, наприклад, в Австралії
лідирують фондові біржі Торонто та Монреаля, в Австралії — біржі Сіднея
та Мельбурна, в Німеччині - біржі Франкфурта-на-Майні, Дюссельдорфа,
Мюнхена та Гамбурга.

Діяльність фондової біржі в Україні регламентується Законом України від 18.06.91 р. „Про цінні папери і фондову біржу", іншими законодавчими актами України, статутом та правилами фондової біржі.

Котирувальна ціна — це типова ціна, що встановлюється біржою з
урахуванням кон'юнктури ринку.

Кон’юнктуру ринку визначають на основі трьох параметрів: співвідношення
попиту та пропозиції; тенденції руху цін упродовж біржового дня;
кількості здійснених угод.

Біржова угода — це письмово оформлений документ купівлі-продажу або поставки.

Вона буває двох видів — з реальним товаром і строкова. У першому випадку
товар переходить від продавця до покупця, тобто це реальній
товарооборот. Товар має перебувати у приміщенні біржі (на її складах)
або бути поставленим у строк від 1 до 15 днів після укладення угоди.
Такі угоди називають ще спот.

Форвардні угоди — це зобов'язання продавця здійснити постачання
конкретної кількості товару певної якості у зазначений час Такі угоди
поділяють на позабіржові та біржового обороту. Позабіржові угоди
укладають для поставки товару в майбутньому беї будь-якого офіційного
гаранта. Якщо між покупцем і продавцем є біржовий посередник, тобто
угода укладається на реальний товар у зазначений час через біржу, то це
форвардна угода біржового обороту.

У бартерних угодах роль еквівалента виконують, як правило, зерно,
автомобілі, ліс, цемент, м'ясопродукти, мед, картопля тощо.

Угоди «з умовою» поширені в країнах, що перебувають у стані переходу до
ринкової економіки. їхня сутність полягає в тому, що продаж одного
товару відбувається за одночасної купівлі іншого. Відрізняються такі
угоди від бартерних тим, що здійснюються у процесі публічних торгів в
операційному залі за участю маклера, а обліково-розрахункову функцію
виконують гроші.

Особливістю ф'ючерсних угод є постачання товару згідно з попередньо
укладеними контрактами за цінами, що встановлюються на ринку реального
товару, або за котирувальною ціною. При строкових операціях ф'ючерсного
типу рух товару не є обов'язковим, оскільки це продаж прав па товар.
Ставши об'єктом такої торгівлі, він може реалізовуватися за різними
цінами (у момент купівлі і продажу ціни на ринку реальних товарів
відрізняються). Якщо ціна зросла, різницю виплачує продавець, якщо
знизилась,– покупець.

Зменшенню ризику, пов'язаного з торгівлею ф'ючерсними контрактами,
сприяють угоди з премією (опціон), що є торгівлею попередніми
контрактами. Джерелом доходу для покриття фактичної ціни, на відміну від
ціни під час укладення опціонної угоди, є премія. Це величина ризику,
тобто сума, яку може втратити покупець опціону, якщо відмовиться від
купівлі товару.

Формування товарних бірж в Україні сприятиме концентрації у певних місцях великої кількості товарів, що дасть змогу через інституцію ціноутворення, якою є біржа, створити ринок засобів виробництва.

Фондова біржа — це організаційна форма ринку на якому здійснюється
торгівля цінними паперами — акціями, облігаціями, зобов'язаннями
державної скарбниці, сертифікатами, документами, пов'язаними з рухом
кредитних ресурсів і валютних цінностей.

В сучасному світі функціонує: більше ніж 200 фондових бірж.

Всі вони мають свої особливості часто досить суттєві. Беручи за критерій
визначення правового статусу бірж їх поділяють на три типи:
-публічно-правові;

-приватні,

- змішані.

Діяльність публічно-правових бірж постійно перебуває під державним контролем. Держава приймає активну участь в створенні правил біржової торгівлі, контролює їх виконання, забезпечує підтримку правопорядку на біржі під час проведення торгів, призначає біржових маклерів. Публічно-правовий тип фондової біржі характерний для Франції та Німеччини.

Приватні фондові біржі - це акціонерні товариства, що абсолютно
самостійні в організації біржової торгівлі. Всі угоди на таких біржах
укладаються у відповідності до чинного в країні законодавства. Держава
не дає ніяких гарантій і не бере на себе ніякої відповідальності по
забезпеченню стабільності біржової і торгівлі та зниженню ризику
торговельних угод. Такий тип характерний для США та Англії.
При змішаному типі — фондова біржа створюється як акціонерне товариство,
але при цьому 50% їх капіталу належить державі. Керівництво такими
біржами здійснюється на виборній основі, але нагляд за біржовою
діяльністю здійснюється біржовим комісаром, він же проводить офіційну
реєстрацію біржових курсів. Цей тип бірж характерний для Австрії,
Швейцарії та Швеції.

Окрім цієї класифікації фондові біржі умовно поділяють також на
„брокерські" та „банківські". Перший тип характерний для США, відповідно
до такої організації бірж торгівлею цінними паперами займаються лише
брокери, а комерційним банкам „вхід" на біржу заборонено. За другим
типом (Німеччина, Франція) навпаки —банки є найважливішими суб'єктами
біржової торгівлі цінними паперами. В Україні під час створення першої
фондової біржі існувала розвинута система комерційних банків, інших же
різновидів інвестиційних посередників та мережі брокерських контор ще не
було. Тому саме комерційні банки прийняли участь у створенні першої
Української фондової біржі. У день реєстрації УФБ із 29 засновників –21були комерційні банки.

Найбільшими за обігом та значенням залишаються ті національні біржі, які знаходяться в головному фінансовому центрі країни. На них концентруються операції загальнонаціональних масштабів, провінційні ж біржі поступово втрачають свої позиції. Так складається поступово моноцентрична система, яка в найбільш закінченому вигляді представлена в Англії, де Лондонська біржа має назву Міжнародної фондової біржі оскільки вона перебрала на себе фондові біржі не тільки Великобританії, але й Ірландії. На сьогодні на біржі котирується близько 3500 цінних паперів, включаючи іноземні акції та облігації. В неофіційному котируванні перебувають близько 300 акцій.

В країнах, що мають федеративний державний устрій, біржовій фондовій
системі притаманна поліцептричність, в таких країнах майже рівні позиції
займає кілька центрів фондової торгівлі. Так, наприклад, в Австралії
лідирують фондові біржі Торонто та Монреаля, в Австралії — біржі Сіднея
та Мельбурна, в Німеччині - біржі Франкфурта-на-Майні, Дюссельдорфа,
Мюнхена та Гамбурга.

Діяльність фондової біржі в Україні регламентується Законом України від 18.06.91 р. „Про цінні папери і фондову біржу", іншими законодавчими актами України, статутом та правилами фондової біржі.

Функції, які виконує фондова біржа впливають на різні сфери життя
країни, основними з них є такі:

в екномічнійсфері:

• прискорення обігу надлишкового капіталу у вигляді цінних паперів, його
акумуляцію для інвестицій у виробничу та соціальну сфери;

•переміщення капіталу з однієї галузі в інші — найефективніші чи соціально значущі,

• акумуляція вільних коштів населення, тимчасове вилучення їх з обігу, що стримує інфляційні процеси, сприяє стабілізації державного бюджету, уможливлює залучення коштів приватних осіб для інвестицій.

• регулювання обігу цінних паперів котируванням, зміною курсу, ринкової вартості;

• відтворення дійсної вартості основних виробничих фондів, рентабельності того чи іншого підприємства;

У фінансовій сфері:

• організація біржових зборів для проведення гласних публічних торгів;

• визначення ринкової ціни цінних паперів, що котируються на біржі;

• гарантування виконання умов біржових угод, розробка системи розрахунків за складеними на біржі угодами;

• здійснення біржового арбітражу, розв'язання спірних питань, що виникають по біржових угодах у процесі біржових торгів;

• забезпечення учасників ринку оперативною та аналітичною інформацією
про стан та тенденції розвитку фондового ринку;

У політичній сфері:

• сприяння укріпленню економічної самостійності, яка є головною опорою незалежності держави;

• сприяння розвитку ринкової економічної системи, як основи демократичного суспільства.

• прискорення інтеграційних процесів входження України до світового
співтовариства;

• вихід через фондову біржу національного капіталу на світовий ринок з
допомогою розповсюдження серед іноземних інвесторів акцій та інших
цінних паперів українських підприємств, а відтак інвестування
іноземного капіталу (через цінні папери) в економіку України;

• акумуляція капіталу, у тому числі й вільних коштів населення, для
інвестування як у виробничу, так і в соціальну сферу та підвищення
добробуту населення;

створення нових робочих місць завдяки переміщенню капіталу та інвестуванню.

Усі фондові біржі можна поділити на кілька груп. Умовно вони
класифікуються так: найбільш розвинуті, розвинуті, перспективні й щойно
створені. До першої групи належать Нью-Йоркська,Токійська,

Лондонська, Паризька, Франкфуртська та Копенгагенська фондові біржі.
Ця група фондових бірж посідає провідне місце серед усіх бірж за
торговим оборотом цінних паперів, застосуванням майже на 100 відсотків
комп'ютерних засобів тощо. До другої групи фондових бірж слід віднести,
наприклад, Американську (США), Цюрихську (Швейцарія), Амстердамську
(Голландія), Міланську (Італія), Торонтську (Онтаріо,Канада),

Австралійську та ряд інших. Ця група фондових бірж

характеризується досить високими оборотами цінних паперів, розвинутою
структурою процедур допущення до участі в біржових торгах та
котируванні, широким застосуванням комп'ютерних засобів, інформуванням
про зміну курсів та укладені угоди, а також проведенням клірингових та
розрахункових операцій. Фондові біржі, що складають цю групу, були
створені, як правило, кілька століть тому і за цей період досягли
високого рівня розвитку.

Особливий інтерес викликає група новостворених фондових бірж або тих, що знову відновили свою діяльність. Характерними рисами цієї групи є те, що ці фондові біржі з'явилися кілька років тому; в більшості випадків вони
виникли в умовах, коли фактичні ринкові відносини в даних країнах тільки
почали складатися; при створенні фондової біржі враховувався досвід
розвинутих країн щодо використання електронної форми торгівлі. Фондові
біржі цієї групи створювалися в умовах недостатньої розвиненості
національних фондових ринків. Кожна з них мала свої труднощі, однак
деяким, наприклад, Варшавській та Будапештській, вдалося вже в перші
роки досягти певних результатів.

До останньої групи також входить Українська фондова біржа (УФБ), яка виникла в 1991 році. Вона є першою в історії незалежної України національною фондовою біржею, яка веде свій «родовід» від Київської біржі, що функціонувала з 1865 по 1914 та з 1921 по 1930 роки. Організатори біржі при її створенні більше орієнтувалися на європейський досвід (зокрема, на досвід функціонування Парижської фондової біржі).

В Україні на початок 2003 року провідні позиції на біржовому ринку за обсягами укладених угод займала Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ) — 46% від загального обсягу угод, Українська міжнародна валютна біржа (УМВБ) посідає друге місце — 30%, на третьому Українська міжнародна фондова біржа (УМФБ) — 11%, на четвертому — Українська фондова біржа (УФБ) — 6%, на п'ятому — Донецька фондова біржа (ДФБ) — 4%, на шостому Кримська фондова біржа (КФБ) — 2%, останнє місце за обсягами торгів посідає Придніпровська фондова біржа (ПФБ) — близько одного відсотка.

Біржа праці— елемент ринкової інфраструктури, що регулярно здійснює посередницькі операції на ринку праці. Система бірж праці сприяє здійсненню узгодженої державної політики в галузі зайнятості населення.

Біржа праці виконує такі функції: аналізує стан ринку праці; прогнозує
поспіває і пропозицію робочої сили; веде облік громадян, що звертаються
за працевлаштуванням; сприяє працевлаштуванню працездатних; здійснює
професійну орієнтацію молоді; виплачує допомогу по безробіттю тощо.
Біржа праці виступає певним гарантом конституційного права на працю як
державна організація. Поряд з державними біржами праці існують і платні
приватні агентства (контори), що є посередниками в галузі праці, а також
посередницькі бюро при профспілках, молодіжних, релігійних організаціях
та ін. У Україні розвивається безплатна державна система центрів і
служб зайнятоcті.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: