Постава диригентського апарату

Державний методичний центр

навчальних закладів культури і мистецтв України

ДИРИГУВАННЯ

ТА ЧИТАННЯ ПАРТИТУР

Програма

нормативної навчальної дисципліни

підготовки молодшого спеціаліста

напряму 6.020104 «Культура»

спеціальності 5.02010401 «Народна художня творчість»

спеціалізації «Народне інструментальне мистецтво

(духові інструменти)»

(Шифр за ОПП – 03)

Київ – 2013

Рекомендовано на засіданні циклової комісії

викладачів духових та естрадних інструментів

КВНЗ «Тульчинське училище культури»

(протокол № 5 від 14.01.2013 р.)

© М.М. Юрченко, 2013р.

© Державний методичний центр навчальних закладів культури і мистецтв України, 2013 р.

ВСТУП

Програму вивчення нормативної дисципліни «Диригування та читання партитур» складено відповідно до освітньо-професійної програми підготовки молодшого спеціаліста напряму 6.120104 «Народна художня творчість» спеціальності 5.02010401 «Народна художня творчість» спеціалізації «Народне інструментальне мистецтво» (духові інструменти).

Дана дисципліна є однією із провідних, яка вивчається на спеціалізації «Народне інструментальне мистецтво (духові інструменти)».

Професійна майстерність майбутнього спеціаліста базується на цілому комплексі вмінь та навичок, здобутих у результаті вивчення дисципліни «Диригування та читання партитур» у тісному зв’язку з предметами спеціального циклу – «Спеціальний музичний інструмент», «Вивчення духових інструментів», «Методика роботи з оркестром духових інструментів», «Оркестровий клас та диригентська практика», «Інструментознавство та інструментовка», «Фортепіано».

Крім того, диригент не мислиться без глибоких музично-теоретичних знань. Вони є інтелектуальною базою його становлення. Йдеться про досконале знання інтервальної-акордової та ладової основ музики («Теорія музики», «Гармонія»), вміння чітко визначати структуру твору («Аналіз музичних творів»), знання шляхів розвитку народної та професійної музики країн світу («Історія музики»).

Фахівець повинен мати тонкий інтонаційний та гармонічний слух («Сольфеджіо») і взагалі бути людиною високої духовності.

Диригент поставлений в особливі умови. Якщо виконавець творчо спілкується зі своїм інструментом, то інструментом диригента виступає цілий колектив виконавців з різними здібностями, емоціями, культурою, виконавським рівнем, а тому відповідальність за повноцінне відтворення музичного твору покладається на одну людину – диригента.

Диригент пізнає композиторський задум, передає його виконавцям і добивається, щоб вони адекватно донесли його до слухача. Це в цілому.

А конкретно він є педагог, який вчить майстерності, є вихователь, який об’єднує виконавців у колектив однодумців, є режисер і одночасно актор, який задумує і ставить музичний спектакль, контролює якісну сторону виконання.

І ще слід сказати, що він повинен бути комунікабельним, а це значить розуміти і бути зрозумілим.

Основна мета курсу – підготовка студента до практичної диригентсько-виконавської та навчально-виховної роботи з оркестром духових інструментів.

ЗАВДАННЯ курсу можна сформулювати в наступному:

1. Дати студентам теоретичні знання та практичні навички з техніки диригування.

2. Розвивати творче мислення і вдосконалювати диригентські штрихи та прийоми на індивідуальних заняттях з клавіром, а дещо пізніше з партитурою.

3. Засвоїти основні методи практичної роботи з партитурою.

4. Закласти репетиційні основи роботи з оркестром.

5. Навчити читати на фортепіано нескладні партитури (окремо партії, в їх єдності, акомпонуючу групу).

6. Вчити інтонувати окремі партії і сольмізувати складні ритмічні малюнки.

7. Формувати навчальний та концертний репертуар, необхідний для проведення диригентської практики і майбутньої роботи з оркестром.

8. Розкривати педагогічні, творчі, організаційні здібності студента.

Навчальний план,

семестрові модулі, теми та форми контролю

успішності навчання

МОДУЛЬ І

Завдання курсу. Мануальна техніка диригування. Постава диригентського апарату. Структура диригентського жесту. Позиції рук. Темп у музиці.

МОДУЛЬ ІІ

Плани рук. Амплітуда диригентського жесту. Замах (ауфтакт) та його значення. Показ вступу. Зняття звучання. Роль диригента в оркестрі.

МОДУЛЬ ІІІ

Клавір. Диригування і тактування. Диригентське виконання витриманих звуків. Активні та пасивні жести. Затакт, прийоми його відображення в жестах.

МОДУЛЬ ІV

Паузи в процесі диригування. Штрихи стакато, легато, нон легато, маркато та їх втілення в жестах. Специфіка використання диригентської палички. Фразування.

МОДУЛЬ V

Короткий музично-теоретичний аналіз твору. Диригентсько-виконавська характеристика твору. Музичний образ. Фермата. Ауфтакт у підготовці показу фермат. Види фермат.

МОДУЛЬ VІ

Дроблення долей такту. Використання у двох диригентських значеннях. Поняття про агогіку. Міміка диригента. Кульмінація.

МОДУЛЬ VІІ

Дирекціон та партитура. Основні оркестрові групи. Фактура. Елементи та види фактур. Акцент. Синкопа.

МОДУЛЬ VІІІ

Основні форми роботи з оркестром. Методи роботи з оркестром. Етапи пізнання диригентом оркестрової партитури. Вибір оркестрових вправ та нескладних творів до репертуару в майбутній роботі з аматорським духовим оркестром.

МОДУЛЬ ІХ

Розвиток практичних навичок читання партитури. Репетиційна робота з партитурою одного твору на державний екзамен. Підготовка анотації до даного твору. Аналіз тестових завдань.

МОДУЛЬ Х

Закріплення теоретичних знань та вдосконалення техніки диригування. Комплексна підготовка до державного екзамену.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ОБСЯГ

НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І

Завдання курсу

- дати студентам знання та практичні навички з техніки диригування;

- закласти вміння самостійної роботи з партитурою;

- засвоїти основні репетиційні засоби та методи роботи з аматорським оркестром духових інструментів;

- навчити читати на фортепіано нескладні партитури (окремі партії і в їх музично-логічній єдності);

- на основі засвоєних на індивідуальних заняттях творах дати студентам відповідний репертуар для проведення диригентської практики та майбутньої роботи з оркестром;

- розкривати його організаційні та педагогічні здібності.

Мануальна техніка диригування

Свою назву мануальна техніка отримала від латинського слова «manos», що означає рука.

Мануальна техніка диригування – це сума відповідних рухів рук, які дають можливість диригенту передавати всі його наміри щодо виконання твору: темп, ритм, метр, характер, динаміку, вступ сольного інструменту, групи інструментів, всього оркестру, тобто сценічно втілити твір.

Постава диригентського апарату

Основні вимоги:

- ноги природно розставлені, одна знаходиться дещо попереду;

- корпус тримати прямо, не нахилятись вперед-назад, не згинати коліна;

- горизонтально підняті руки повинні бути на середині грудної клітки і на ширині плечей;

- кисть, як найважливіша частина диригентського жесту, направлена долонею вниз і повинна бути вільною та гнучкою;

- ліктьова частина та передпліччя дещо віддаляються від корпусу.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: