Музична культура і театральне мистецтво доби Ренесансу

У 14- першій пол.. 17 ст. вагомих здобутків досягли музична культура і театральне мистецтво. Вони розвивалися у тісному зв’язку зі змінами, що відбувалися в народному побуті та звичаях. Музиканти, співці, танцюристи об’єднувались навколо монастирів та єпископських кафедр. Вони створювали пісні на честь бойових подвигів князів і дружинників. Муз.культуру постійно збагачувала усна народна творчість. Поряд з календарними піснями розвивались різні жанри сімейно-обрядових і побутових пісень. У роки боротьби укр..народу проти іноземних поневолювачів виникли історичні пісні,що прославляли героїв боротьби з турецькими завойовниками. Найвідоміша є пісня про Байду. Розвиток різних видів інструментальної музики тісно пов’язаний з мистецтвом скоморохів, де тісно перепліталися гумористичні та жартівливо-танцювальні пісні. В народному побуті широкої популярності набули такі танці- гопак і гопачок. Чільне місце в укр..музичній культурі посідали істор.пісні та думи. Їх виконавцями були кобзарі, котрі мандрували по містах і селах, оспівували істор.минуле,надихаючи народ на боротьбу за волю України. У становленні укр..музики важлива роль належала музичній освіті, яку поширювали братські школи. Виник партесний спів – багатоголосний, гармонійний спів за голосами (відповідними партіями), що наприкінці 16ст.досяг значного професійного рівня. Виникали такі жанри світської музики- побутова пісня для триголосного ансамблю або хору (кант), сольна пісня з супроводом, цехова інструментальна музика. Канти за змістом поділ.на релігійно-філософські, любовні та жартівливо-гумористичні. Розвиток інструментальної музики привів до появи у деяких містах музичних цехів на зразок ремісничих, що діяли у Львові, Кам’янець-Подільському. Ці цехи сприяли розвитку народної професійної інструментальної музики, виникненню самобутніх ансамблів укр..націон.інструментів.Наприкінці 16ст.істотно розширилась сфера театрального мистецтва. Витоки укр..театру беруть початок ще від народних ігор Київської Русі, де часто використовувалися фольклорні твори, простежувалися елементи народної драми, пантоміми, балету. Від 1573 бере початок звичай ходити з ляльками,що означало виникнення лялькового театру. Подальший розвиток пов’язаний з виступами скоморохів- народних співаків, музикантів, танцюристів, фокусників, акробатів,дресирувальників. Скоморохи поділ.на осілих і мандрівних. Комедійні сцени розігрувались під відкритим небом, на площах, вулицях, ярмарках. В ост.чверті 16ст.разом з появою братських шкіл виник шкільний театр. Спочатку мав лише навчально-виховне значення, а з перш.пол.17ст.почав використовуватися в міжконфесійній боротьбі проти католицизму. Він розвивася разом з народним театром,репертуар якого складався з містерії різдвяної та великодньої тематики. У перш.десятилітті 17ст.в Укаїні започаткувалася укр..побутова драма. До цього жанру належить унікальне видання віршованої «Трагедії руської» невідомого автора. Зміст твору дуже близький до зразків укр..народно-поетичної творчості.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: